Ухвала

від 15.09.2015 по справі 813/6216/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/25215/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Маргаринторг» на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014

у справі № 876/14213/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маргаринторг» доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаринторг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0002162302/0/26749/23-2, №0002172302/0/26748/23-2 від 03.09.2007.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2013 позов було задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002162302/0/26749/23-2, №0002172302/0/26748/23-2 від 03.09.2007.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2013 у справі №813/6216/13-а скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, у відповідності до яких він, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги позивача, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №1718/23-2/33894865 від 15.08.2007;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено валовий дохід на суму 176 598 грн. та порушено пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.7.3 ст.7 Закону України «Про на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 35 319 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0002162302/0/26749/23-2 від 03.09.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 57 395 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0002172302/0/26748/23-2 від 03.09.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52 978,50 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем безпідставно проведено коригування сум валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в 2006 році з огляду на безтоварність господарських операцій щодо повернення товарів, проданих ПП «Детера».

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій дійшов висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, в той час як позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність господарських операцій з ПП «Детера».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 названого Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку.

За змістом п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (як постачальник) та ПП «Детера» (як покупець) уклали договір поставки товару від 29.06.2006 №4, за умовами якого позивач зобов'язується поставити , а ПП «Детера» зобов'язується прийняти товар (рослинні жири, маргарин, майонез, соапсток, фуз, а також необхідна для транспортування спеціальна тара) та оплатити його. Пункт поставки товару за цим Договором - м.Львів, вул. Городоцька, 132, ЗАТ «Львівський жирокомбінат».

На виконання умов названого договору за період з 01.04.2006 по 31.03.2007 позивачем було реалізовано ПП «Детера» товар на суму 135 859 109 грн., що відображено у складі валових витрат. Позивачем подано декларацію по податку на прибуток за 2006 рік, в якій в рядку 02 відображено коригування валового доходу в сторону зменшення на суму 333 079 грн., в тому числі, в результаті повернення товарів від ПП «Детера» на суму 176 598 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи обставини справи щодо фактичного здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ПП «Детера», судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача та його контрагента відсутні складські приміщення, місця зберігання або інші приміщення, які необхідні для зберігання проданої продукції (маргарин, майонез); відсутні власні склади, холодильні камери, а договори оренди останніх до перевірки не було представлено; на балансі позивача транспорті засоби не рахуються, договори оренди транспортних засобів до перевірки не представлено.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту перевезення повернених товарів від ПП «Детера».

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про недоведеність позивачем реального здійснення господарських операцій щодо повернення позивачу товарів від ПП «Детера», вірно також взяв до уваги наявність постанови Залізничного районного суду м. Львова від 12.04.2011, якою директора ТОВ «Маргаринторг» ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.«б» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію», за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.

Так, з постанови Залізничного районного суду м. Львова від 12.04.2011 вбачається, що ОСОБА_4 (одноосібний засновник та директор ТОВ «Маргаринторг») у період з 01.04.2006 по 31.03.2007 за умовами договору поставки №4 від 29.06.2006 реалізовував ПП «Детера» товар на загальну суму 135 859 109 грн., в результаті чого ТОВ «Маргаринторг» сформувало валові витрати. Директор ОСОБА_4 неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне та легковажне ставлення до них, не перевірив достовірності фактичного повернення товару від ПП «Детера» на ТзОВ «Маргаринторг», розраховуючи, що такий товар буде повернуто в майбутньому, в період з вересня 2006 року по лютий 2007 року незаконно занизив базу оподаткування податку на додану вартість та з податку на прибуток, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави у вигляді ненадходження до бюджету коштів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки поданими позивачем доказами не підтверджується реальність повернення позивачу товару від ПП «Детера».

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаринторг» залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний