Постанова

від 13.10.2009 по справі 7/567

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/567

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" жовтня 2009 р.                                                           Справа № 7/567

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача не з"явився,

від відповідача: не з"явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл", с.Вільбівне Острозького району Рівненської області  

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "12" травня 2009 р.  у справі № 7/567 (суддя Крамар С.І.)

за позовом Приватного підприємства "Інтер-Континент", м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл", с.Вільбівне Острозького району Рівненської області  

про стягнення 78900,14 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької  області від 12.05.2009 р. у справі №7/567 позов Приватного підприємства "Інтер-Континент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл" про стягнення 78900,14 грн. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 63274,10 грн. основного боргу,    14104,82 грн. за користування товарним кредитом, 829,76 грн. пені, 691,46 грн. 20% річних, 789,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а позов Приватного підприємства "Інтер-Континент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл" про стягнення    78900,14 грн. задовольнити в частині основного боргу, а саме 63274,10 грн.

Як зазначено в апеляційній скарзі, судом першої інстанції не враховано, що позивачем здійснено невірне нарахування фінансових санкцій, а саме, відповідач вказує, що днем виникнення заборгованості є 14.12.2008 р., а не 12.12.2008 р., як це вказує позивач у своєму відзиві, оскільки згідно п.5.1. договору №11/12-08/01 від 11.12.2008 р. покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом трьох календарних днів з дня відвантаження, зазначеного у накладних. Відповідач вважає, що позивачем вказана умова договору не врахована, внаслідок чого нарахована більша сума товарного кредиту (14104,82 грн.), ніж є насправді (13904,82 грн.).

Тому, відповідач вважає, що висновки господарського суду Хмельницької області, викладені в рішенні від 12.05.2009 р. по справі №7/567 не відповідають фактичним обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування або зміни рішення суду.

Також, скаржник вказує, що судом першої інстанції не було встановлено дійсність договору поставки №11/12-08/01 від 11.12.2008 р., а саме не було перевірено дієздатність керівника ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл" при укладенні договору з ПП "Інтер-Континент". Зазначає, що на даний час, та на час підписання вказаного договору поставки, генеральним директором ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл" є Піголь Олег Борисович, а директором Давидюк Микола Васильович. Відповідно до п.4.6.5 Статуту ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл", директор працює під оперативним керівництвом генерального директора, а згідно п.4.8. Статуту директор товариства укладає договори (угоди), предметом яких є відчуження рухомого та/або нерухомого майна товариства, в тому числі договори (угоди) застави, купівлі-продажу, поруки, гарантії, безоплатної передачі активів товариства, оренди, або інші договори (угоди) за попереднім погодженням з генеральним директором товариства.

Крім того, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на порушення правил територіальної підсудності - п.2 ст.15 ГПК України. Порушення вказаної норми відповідач вбачає у тому, що відповідач, ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл" розташоване за адресою вул.Гагаріна,71, с.Вельбівно Острозького району Рівненської області;  тобто, справа за даним позовом підсудна  господарському суду Рівненської області.

В судове засідання відповідач свого представника не направив, надіславши до суду факсограму з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням його представника на лікуванні. Крім того, вказує, що у провадженні господарського суду Волинської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл" до Приватного підприємства "Інтер-Континент" про визнання недійсним договору поставки №19/01-09/01, так як договір підписаний особою без належних на те повноважень. Просить відкласти розгляд справи для її зупинення в подальшому.

Колегією суддів розглянуто дане клопотання та відхилено, зважаючи на те, що до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин;  а також, враховуючи, що відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб, можуть бути керівники, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від  імені підприємства, організації. При цьому, ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.

Посилання відповідача на наявність у провадженні господарського суду Волинської області справи за участю тих самих сторін про визнання недійсним договору №19/01-09/01, взагалі не може прийматися судовою колегією до уваги, оскільки зазначений господарський спір (у випадку його наявності) жодним чином не пов"язаний із господарським спором у даній справі, враховуючи, що позовні вимоги у справі №7/567 обґрунтовуються виконанням договору між сторонами за №11/12-08/01 від 11.12.2008 р.  

Також, судовою колегією враховуються наведені у ст.101 ГПК України приписи про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, зважаючи на які, нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.

Приватне підприємство "Інтер-Континент", яке є позивачем у справі, подало письмовий відзив на апеляційну скаргу (а.с.69-70), в якому заперечило проти доводів апеляційної скарги та вважає її безпідставною. Оскаржуване рішення суду першої інстанції позивач просить залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл" - без задоволення.

В судове засідання позивач свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи було повідомлене належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 21.08.2009р.

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

11.12.2008 р. між сторонами у справі - ТОВ "БК Інтеграл" (покупець) та ПП "Інтер-Континент" (постачальник) укладено договір поставки №11/12-08/01 (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов"язався поставити та передати зі складу покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов"язався  прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. договору, постачальник повинен передати покупцю документи на товар - накладні, які є невід"ємною частиною договору, а згідно п.2.2. договору загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджуються сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються постачальником.

Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Замовлення передається покупцем  усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, тощо. Поставка товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті заявки.

У розділі  5 договору поставки сторони встановили порядок розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору, згідно видаткових накладних № РН-0000791 від 11.12.2008 р. та №080109-01 від 08.01.2009 р. та на підставі довіреності серії ЯМЧ №923570 від 11.12.2008 р. ПП "Інтер-Континент" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл" всього 15803 л. дизельного палива загальною вартістю 74274,10 грн. (а.с.37-39).

Згідно п.5.1 договору поставки покупець зобов"язаний був здійснити оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Разом з тим, з банківських виписок, наявних в матеріалах справи, вбачається, що за отримане 11.12.2008 р. та 08.01.2009 р. дизпаливо, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл" перерахувало на рахунок Приватного підприємства "Інтер-Континент" 22.12.2008 р. - 5000,00 грн., 25.12.2008 р. - 5000,00 грн. та 28.01.2009 р. - 1000,00 грн. Про сплату заборгованості у сумі 79900,14 грн. у семиденний строк ПП "Інтер-Континент" звернулось до ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл" з вимогою за вих.№236 від 28.01.2009 р. (а.с.18), яка була отримана останнім 06.02.2009 р. (а.с.17). Проте, вказана вимога була залишена ТОВ "БК "Інтеграл" без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення ПП "Інтер-Континент" до господарського суду з позовом у даній справі.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалось, матеріалами справи стверджується, що позивач виконав свої договірні зобов`язання з поставки та передав відповідачу товар на загальну суму  74274,10 грн. Відповідач, в свою чергу, прийняв товар, однак, оплатив його частково, в сумі 11000,00 грн. (зазначене підтверджується також двостороннім актом звіряння розрахунків  станом на 05.03.2009 р., а.с.16), допустивши також прострочення у здійсненні розрахунку.

Так, згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, згідно п.5.1. договору, відповідач зобов"язаний був перерахувати позивачу 10000,00 грн. протягом трьох днів з дня поставки товару по видатковій накладній від 11.12.2008 р., та  64274,10 грн. протягом трьох днів з дня поставки по накладній від 08.01.2009 р.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник  повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1. договору поставки сторони передбачили, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" №543 від 22.11.1996 р.

Відповідно до вказаних положень закону та умов договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 829,76 грн. пені. Перевіривши розрахунок позивача (а.с.20), судова колегія вважає правомірним нарахування пені за період з 14.12.2008 р. по 22.12.2008 р. на суму заборгованості 10000,00 грн., за період з 23.12.2008 р. по 25.12.2008 р. на суму заборгованості у цей період - 5000,00 грн., та за період з 11.01.2009 р. по 28.01.2009 р. на суму боргу 64274,10 грн., а всього у розмірі 829,76 грн. А тому, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги у цій частині.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від простроченої суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, у пункті 8.2. договору поставки сторони встановили інший розмір процентів, а саме, передбачили, що покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов"язання, зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

На підставі вищевикладеного, позивач нарахував до стягнення з відповідача всього 691,46 грн. 20% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання у періоди з 14.12.2008 р. по 22.12.2008 р., з 23.12.2008 р. по 25.12.2008 р. та з    11.01.2009 р. по 28.01.2009 р. Судовою колегією перевірено розрахунок позивача (а.с.20) та встановлено, що судом першої інстанції правильно вирішено спір щодо позовних вимог у цій частині.

У відповідності до ст.6, ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.2. договору поставки встановлено наступне: у випадку неоплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п.5.1. даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов"язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3. даного договору. Згідно пункту 5.3. договору, сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-й день від дати відвантаження, вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. При цьому, пунктом 5.4. договору передбачено: якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п.8.1. даного договору.

У відповідності до п.1.11.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит  передбачає  передання  права  власності  на товари (результати робіт,  послуг) покупцю  (замовнику)  у  момент підписання  договору  або  в  момент  фізичного  отримання товарів (робіт,  послуг) таким покупцем (замовником),  незалежно від  часу погашення заборгованості.

З врахуванням наведеного, нарахування позивачем та заявлення до стягнення з відповідача 14104,82 грн. за використання товарного кредиту (розрахунок перевірено судовою колегією, а.с.19) є таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та умовам, встановленим сторонами у договорі поставки №11/12-08/01 від 11.12.2008 р. Висновок місцевого господарського суду про задоволення вказаних позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Доводи скаржника з приводу невірного обрахунку позивачем суми оплати за користування товарним кредитом є безпідставними, оскільки спростовуються самим змістом пункту 5.2. договору поставки, яким встановлено, що неоплачений товар вважається поставленим на умовах товарного кредиту, починаючи з першого дня після відвантаження товару.

Стосовно доводів апеляційної скарги про нез"ясування судом першої інстанції повноважень особи, яка підписувала зі сторони відповідача договір поставки, слід зазначити, що вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

По-перше, на час прийняття рішення у справі вказаний договір поставки не визнаний у встановленому порядку недійсним; доказів наявності на вирішенні господарського суду спору щодо визнання цього договору недійсним відповідачем також не надано.

По-друге, навіть у випадку підписання договору поставки №11/12-08/01 від 11.12.2008 р. представником ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл" з перевищенням повноважень (що стверджує, однак, не доводить належними доказами відповідач), вказана обставина не є підставою для визнання вказаного договору недійсним, а вимог, що ґрунтуються на ньому - безпідставними, з врахуванням положень ст.241 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. У даному випадку, наявні матеріали справи підтверджують прийняття відповідачем договору поставки до виконання та доводять повне схвалення цього договору ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл".

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції процесуальних норм, а саме правил територіальної підсудності справи, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи  у спорах,  що  виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи  про  визнання недійсними актів розглядаються  господарським судом  за місцезнаходженням відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою у даній справі Приватне підприємство "Інтер-Континент" звернулось 19.03.2009 р. (згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду). Станом на момент звернення з позовом до суду, а також на дату винесення ухвали про порушення провадження у справі - 23.03.2009 р., місцезнаходженням відповідача за даним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл" було місто Нетішин Хмельницької області (вул.Лісова,12). Тобто, при прийнятті даного позову господарським судом Хмельницької області до свого провадження, правила підсудності не були порушені.

Згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області №03-03-291 від 15.04.2009 р., наданої на запит господарського суду першої інстанції (а.с.32), ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл" 03.04.2009 р. змінило юридичну адресу на: Рівненська область, Острозький район, с. Вільбівне, вул. Гагаріна, 71.

Тобто, матеріалами справи стверджується, та не заперечується самим скаржником, що юридичну адресу відповідач змінив вже після порушення господарським судом Хмельницької області провадження у справі №7/567.

При цьому, частиною 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа, прийнята господарським  судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути  ним  розглянута  по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Слід зазначити, що ситуація, коли в процесі розгляду справи її територіальна підсудність змінилася може скластися, якщо:

а) змінилося місцезнаходження чи місце проживання відповідача;

в) позивач змінив предмет позову (ст. 22 ГПК);

г) судом залучено іншого відповідача (ст. 24 ГПК);

д) судом допущено заміну неналежного відповідача (ст. 24 ГПК);

е) судом здійснено заміну сторони її правонаступником (ст. 25 ГПК).

У цих випадках господарський суд не вправі пересилати матеріали справи за підсудністю на підставі ст.17 ГПК, а повинен розглянути справу по суті.

Отже, господарським судом Хмельницької області у даному випадку, при прийнятті рішення у даній справі було дотримано вимоги чинного законодавства, у тому числі норми процесуального права щодо територіальної підсудності справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним та матеріалами справи, не підтвердженні належними доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2009 р. у справі №7/567 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької  області від 12 травня 2009 р. у справі №7/567 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл", с.Вільбівне Острозького району Рівненської області - без задоволення.

2. Справу №7/567 повернути до господарського суду Хмельницької області.  

Головуючий суддя                                                                  

судді:

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 -в наряд