Постанова

від 13.10.2009 по справі 17/213/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/213/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" жовтня 2009 р. Справа № 17/213/09

       Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лук'яненко О.В. –за дорученням  

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 28 липня 2009 року                    

у справі № 17/213/09                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

до Незалежної християнської церкви „Хліб Життя”, м. Миколаїв

про стягнення грошових коштів в сумі 49 193 грн. 90 коп.

   Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 145 від 31.08.2009 року.

В С Т А Н О В И Л А:

   18.05.2009 р. Відкрите акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Незалежної християнської церкви „Хліб Життя” про стягнення грошових коштів в сумі 49 193 грн. 90 коп.

   Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 2586 від 01.01.2001 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті за період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. включно в сумі 23 999 грн. 89 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й збитки від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) в сумі 928 грн. 06 коп., три проценти річних в сумі 266 грн. 06 коп., 23 999 грн. 89 коп. пені відповідно до п. 7.4.2 укладеного договору та абз. 3 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686 від 20.05.1999 р., а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі: 491 грн. 93 коп. на сплату держмита та 312 грн. 50 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   В заяві від 09.07.2009 р. відповідач не спростовує факт існування в нього боргу по оплаті наданих послуг з теплопостачання та зазначає, що звертався до позивача з листом щодо реструктуризації заборгованості строком на 6 місяців, однак в цьому йому було відмовлено.

   Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009 р. (суддя Коваль С. М.) позов задоволений частково. З відповідача на користь позивача стягнуто: 19 999 грн. –основного боргу, 1 950 грн. 32 коп. –пені, 928 грн. 06 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (інфляційні), 266 грн. 06 коп. –3 % річних, а також 271 грн. 44 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 172 грн. 41 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 4000 грн., що сплачені відповідачем позивачеві в процесі розгляду справи судом –припинено.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 2586 від 01.01.2001 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті за період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. включно в сумі 19 999 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й збитки від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) в сумі 928 грн. 06 коп., три проценти річних в сумі 266 грн. 06 коп.

  При цьому судом врахована сплачена відповідачем платіжними дорученнями № 21 від 01.06.2009 р. та № 28 від 30.06.2009 р. позивачеві частина боргу в сумі 4000 грн. в процесі розгляду справи судом та провадження у справі в цій частині припинено.

  Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені задоволені судом частково в сумі 1 950 грн. 32 коп. з посиланням на те, що позивач в розрахунку до позову щодо стягнення пені посилається на Закон „Про відповідальністю суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги”. Цей Закон зазначає, що  за несвоєчасні   розрахунки  за  спожиті  комунальні  послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка  від  суми  простроченного платежу  за  кожний  день прострочення,  якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін,  але не більше 100 відсотків  загальної суми боргу.

   Але, в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення пені позивач посилається на приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року. Вказаним законом зазначено, що  розмір   пені,  встановлений за домовленістю сторін,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За зазначеним Законом місцевим судом зроблений перерахунок пені за спірний період за допомогою програми „Законодавство” версія 2.7.4. та сума пені складає 1 950 грн. 32 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

   Розподіл господарських витрат між сторонами у справі взагалі необґрунтований судом першої інстанції та з відповідача на користь позивача стягнуто 271 грн. 44 коп. – понесених витрат на сплату держмита та 172 грн. 41 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду в частині стягнення пені та основного боргу скасувати, оскільки воно, в цій частині, прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23 999 грн. 89 коп. пені, а також додатково 89 копійок основного боргу. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.  

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

   Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений у встановленому законом порядку. Проте, 12.10.2009 р. до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про перенесення судового засідання, у зв'язку з відрядженням старшого пастора церкви та його заступника.

   Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що відповідачем не надано доказів знаходження у відрядженні старшого пастора церкви та його заступника, а крім того зазначена відповідачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку, немає.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.01.2001 р. між сторонами у справі був укладений договір № 2586 за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію, а останній своєчасно оплачувати надані послуги. У п. п. 6.2, 6.3 договору сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць та відповідач повинний за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачувати позивачеві вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

   В період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. включно позивачем на виконання умов укладеного договору поставлено, а відповідачем прийнято теплової енергії на загальну суму 30 003 грн. 89 коп.

   Позивач свої зобов'язання за укладеним договором щодо оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання виконав несвоєчасно та не в повному обсязі сплативши позивачеві платіжними дорученнями № 3 та № 7 від 03.03.2009 р. відповідно 2000 грн. та 2500 грн., а всього 4500 грн., внаслідок чого мав перед позивачем борг, на час звернення останнього з позовом до суду, в сумі 23 999 грн. 89 коп.

   В процесі розгляду справи місцевим судом відповідач платіжними дорученнями № 21 від 01.06.2009 р. та № 28 від 30.06.2009 р. ще частково погасив свій борг в сумі 4000 грн., внаслідок чого, на час ухвалення рішення судом першої інстанції, мав борг перед позивачем по оплаті наданих в період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. включно послуг з теплопостачання в сумі 19 999 грн. 89 коп., у зв'язку з чим зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України.

   Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь відповідача 928 грн. 06 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) та три проценти річних в сумі 266 грн. 06 коп. за період з листопада 2008 р. по травень 2009 р.

   Надані позивачем розрахунки індексу інфляції та річних відповідачем не оспорені ні в цілому ні за їх складовими, перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними та вірними.

   Висновки суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 950 грн. 32 коп. на підставі Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визнати правомірними та законними неможливо, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві України.

   Так, у п. 7.4.2 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення на підставі Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686 від 20.05.1999 р.

   Саме на підставі вказаного пункту договору та Закону позивачем і заявлений позов до відповідача, що прямо вбачається з тексту позовної заяви.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що позивачем правомірно заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь пені в сумі 23 999 грн. 89 коп. за період з листопада 2008 р. по 30 квітня 2009 р., оскільки абз. 3 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” містить в собі обмеження щодо розміру пені, розмір якої має не перевищувати 100% загальної суми боргу, а за умовами договору з відповідача на користь позивача підлягало стягненню 30 690 грн. 15 коп.

   Таким чином, позовні вимоги та апеляційна скарга позивача є повністю обґрунтованими та законними, тому відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі у повному обсязі, а саме: 419 грн. 93 коп. на сплату держмита за поданий позов, 312 грн. 50 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 120 грн. 50 коп. на сплату держмита за подану апеляційну скаргу. Перерахування відповідачем позивачеві частини боргу в процесі судового розгляду справи ніяким чином не впливає на вищезазначений розподіл судових витрат по справі.

   Разом з тим, враховуючи те, що належний розмір до сплати пені в сумі 23 999 грн. 89 коп. є надмірно великим порівняно із збитками кредитора, а також ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан та інтереси сторін колегія суддів визнає за необхідне та доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2500 грн. в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

   Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд частково неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати з вищенаведених мотивів.

       Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83, ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

   Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв  –задовольнити частково.

   Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009 року у справі № 17/213/09 –частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Незалежної християнської церкви „Хліб Життя”, м. Миколаїв на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв: 19 999 грн. 89 коп. – боргу, 928 грн. 06 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 266 грн. 06 коп. – три проценти річних, 2500 грн. –пені, 419 грн. 93 коп. –понесених витрат на сплату держмита за поданий позов, 312 грн. 50 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 120 грн. 50 коп. –понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу, а в решті частині позову –відмовити.

   Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ та припинити стягнення за частково скасованим рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009 року у справі № 17/213/09.       

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

            Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 14.10.2009 р.