Рішення

від 09.09.2015 по справі 910/13806/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015Справа №910/13806/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДГАРАНТ";

до: державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту;

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача:

1) міністерство молоді та спорту України;

2) управління державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва

про: стягнення 4.514.686,58 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Лебідь О.П. - за довіреністю від 04.07.2014 № б/н;

відповідача: Дрюков О.В. - за довіреністю від 20.07.2015 № 40; Костючкова М.В. - за довіреністю від 03.08.2015 № 48;

Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 - за довіреністю від 03.08.2015 № 6240/7-3;

2) не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДГАРАНТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту про стягнення з останнього заборгованості в сумі 4.514.686,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 25.11.2011 № 2011/11/25-1. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 4.514.686,58 грн.

На підставі викладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 25.11.2011 № 2011/11/25-1 в сумі 4.514.686,58 грн., з яких: основна заборгованість складає 2.431.700,00 грн; пеня в сумі - 92.584,67 грн, 3 % річних в сумі 246.034,74 грн та інфляційних втрат в сумі 1.744.367,17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/13806/15.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.08.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача міністерство молоді та спорту України та управління державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю. Посилаючись на умови укладеного між сторонами спору договору поставки від 25.11.2011 № 2011/11/25-1, визначені в п. 4.3 відповідач зазначив, що обов'язок з оплати отриманого від позивача товару не виконано у зв'язку із затримкою бюджетного фінансування. Крім того, позовні вимоги про стягнення пені заявлені за період з 11.01.2012 по 11.07.2012, тобто з порушенням однорічного строку позовної давності, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки строк виконання зобов'язання за договором не настав.

В поданих до суду письмових поясненнях міністерством молоді та спорту України вказані аналогічні підстави для відмови в задоволенні позову, які наведені відповідачем в поданому до суду відзиві.

В судовому засіданні 26.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДГАРАНТ", як постачальником, (далі - позивач) та державним науково-дослідним інститутом фізичної культури і спорту, як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 25.11.2011 № 2011/11/25-1 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач зобов'язується у 2011 році поставити відповідачеві продукцію: код ДКПП 33.10.1 (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, визначених даним Договором. Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару, що постачається, визначається у додатку № 1 "Технічні вимоги" та додатку № 2 "Розрахунок вартості" (п. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що ціна цього Договору становить 3.724.850,00 грн з ПДВ.

Як передбачено п. 4.1 Договору, терміни постачання товару: листопад-грудень 2011.

Відповідно до п. 4.1 Договору, відповідач здійснює оплату поставленого товару згідно пред'явленого позивачем рахунка протягом десяти календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі та видаткової накладної.

За невиконання або неналежне виконання відповідачем обов'язків за цим Договором з оплати належним чином поставленої продукції, він сплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення Договору сталося не з його вини (п. 8.3 Договору).

Відповідач звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором, що стосується оплати поставленої продукції у випадку затримки або припинення фінансування видатків державного бюджету (п. 8.4 Договору).

Договір набирає чинності з 25.11.2011 та діє до 31.12.2011 (п. 11.1 Договору).

Між сторонами Договору 29.12.2011 укладено додаткову угоду № 1 відповідно до якої сторони досягли згоди:

-додати пункт 4.3 Договору у наступній редакції: "у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані товари здійснюється протягом десяти банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного асигнування на свій рахунок";

-додати пункт 11.2 розділу Х строк дії Договору у наступній редакції: "строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього Договору, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного Договору".

Між сторонами Договору 04.01.2012 укладено додаткову угоду № 2 відповідно до якої сторони досягли згоди: "Договір продовжено строком на один рік, що діє з 01.01.2012 до 31.12.2012".

Між сторонами Договору 26.11.2012 укладено додаткову угоду № 3 відповідно до якої сторони досягли згоди: "Договір продовжено строком на один рік, що діє з 01.01.2013 до 31.12.2013".

Між сторонами Договору 05.11.2013 укладено додаткову угоду № 4 відповідно до якої сторони досягли згоди: "Договір продовжено строком на один рік, що діє з 01.01.2014 до 31.12.2014".

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем в період з 21.12.2011 по 28.12.2011 поставлено, а відповідачем отримано товар, що є предметом Договору, на загальну суму 3.724.850,00 грн. Наведений факт підтверджується видатковими накладними від 21.12.2011 № MG1/-01030, від 21.12.2011 № MG1/-01031, від 28.12.2011 № MG1/-01074 та від 28.12.2011 № MG1/-01080, які підписані представниками обох сторін спору (засвідчені копії вказаних видаткових накладних наявні у матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті допущення відповідачем порушення грошового зобов'язання за Договором. Відповідачем оплата вартості отриманого ним товару, станом на момент вирішення даного спору по суті здійснена частково в сумі 1.293.150,00, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 2.431.700,00 грн та звернення останнього до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 92.584,67 грн; а також відповідальності, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 246.034,74 грн та інфляційних втрат в сумі 1.744.367,17 грн.

Відносно заперечень відповідача, викладених у відзиві, то вони судом відхиляються частково з таких підстав.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції, тому судом не приймається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 2.431.700,00 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 2.431.700,00 грн.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача господарської санкцій у вигляді пені, суд виходить з такого.

Пунктом 8.3 Договору сторонами спору визначена відповідальність відповідача за порушення строку оплати товару у вигляді сплати позивачу неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з наданого позивачем розрахунку пені, останнім днем, за який розраховано вказану неустойку є: 11.07.2012. Таким чином, у розумінні п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності за цією вимогою спливає 11.07.2013.

Як вбачається з відбитку штампу господарського суду м. Києва, позивач звернувся з позовом до господарського суду 29.05.2015.

Таким чином, позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені.

Виходячи з викладеного, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 92.584,67 грн задоволенню не підлягає.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 постанови пленуму вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням вказаної вище постанови пленуму суд вважає, що відповідачем не було здійснено користування грошовими коштами, які належать відповідачу з огляду на те, що виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором прямо залежить від належного бюджетного фінансування, а застосування до спірних правовідносин вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України є необґрунтованим.

Більш того, в матеріалах справи наявна копія листа міністерства молоді та спорту України від 28.07.2015 № 6102/61, яким підтверджується скорочення видатків в сумі 2.772,8 тис. грн., в тому числі видатки за КЕКВ 3210 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" - 2.511,1 тис. грн., які були передбачені на 2014 рік державному науково-дослідному інституту фізичної культури і спорту.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, корпус 2; ідентифікаційний код 23376920, з будь-яких його рахунків, визначених державною казначейською службою України) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДГАРАНТ" (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26, літера А, неж. прим. 3 №1 - №16, групи прим. №178; ідентифікаційний код 32157279) основну заборгованість в сумі 2.431.700 (два мільйони чотириста тридцять одна тисяча сімсот) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 48.634 (сорок вісім тисяч шістсот тридцять чотири) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 вересня 2015 року

Суддя С.В. Балац