Рішення

від 15.09.2015 по справі 918/939/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2015 р. Справа № 918/939/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно - оздоровчий центр "Шериф - СВ"

до відповідача: ОСОБА_1 - курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд"

про усунення перешкод в користуванні майном

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 14 вересня 2015 року № 7;

ОСОБА_3 паспорт від 15 листопада 1996 року № СР 135924;

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю від 20 липня 2006 року № б/н.

У судовому засіданні 15 вересня 2015 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно - оздоровчий центр "Шериф - СВ" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 - курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" в якій просив суд усунути перешкоди в користуванні майном.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17 серпня 2015 року порушено провадження по справі № 918/939/15, розгляд якої призначено на 1 вересня 2015 року.

1 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав заяву, в якій просив суд відкласти розгляд справи, крім того в додатках до заяви долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву та копію зустрічної позовної заяви з доказами направлення до суду.

У відзиві на позовну заяву уповноважений представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки дійсним власником майна є відповідач, а позивач не є власником майна, відтак права останнього не порушені.

Ухвалою суду від 1 вересня 2015 року відкладено розгляд справи на 15 вересня 2015 року.

1 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суд уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву в додатках до якого долучив до матеріалів справи документи, які на думку останнього підтверджують викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

2 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезепечення суду від відповідача надішов зустрічний позов в якому просив суд визнати нікчемним, тобто таким, що порушує публічний порядок (частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України), а також недійсними, тобто такими, що суперечать вимогам законодавства (частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України) укладені РВ ФДМУ по Рівненській області як продавцем та ТОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" як покупцем:

- нотаріально посвідчений 3 вересня 2014 року зареєстрованим номером № 1531 договір купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень першого поверху будівлі № 11 по вулиці Шкільна у місті Рівне, загальною площею 189, 4 кв.м.

- нотаріально посвідчений 22 травня 2015 року зареєстрований номером № 111 договір купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень другого поверху будівлі № 11 по вулиці Шкільна у місті Рівне, загальною площею 394, 2 кв.м.

3 вересня 2015 року ухвалою суду повернуто зустрічний позов та додані до нього документи без розгляду.

15 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заперечення на відзив відповідача, в якому зазначив, що твердження відповідача про неналежність спірної будівлі для позивача на праві власності є безпідставними та такими які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак просив суд позов задоволити в повному обсязі.

15 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання в додатках до якого долучив до матеріалів справи документи які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві та запереченнях на відзив відповідача факти.

У судовому засіданні 15 вересня 2015 року уповноважений представник позивача підтримав позов в повному обсязі, наполягав на його задоволенні, в свою чергу уповноважений представник відповідача проти позову заперечив наполягав на його безпідставності та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд визнав достатніми наявні в матеріалах справи докази для прийняття рішення. Відтак, суд

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2010 року Рівненський міський суд Рівненської області у справі № 2 - 424/10 за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до відповідача ОСОБА_1 - курсового комбінату Рівненської обласної державної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" (надалі - НКК "Рівнеагробуд") про визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності винесено рішення, яким визнано право власності на приміщення по вулиці Шкільній, будинок 11 в місті Рівне за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (а.с. 113 - 114).

Крім того, вищезазначеним рішенням витребувано спірне майно з чужого незаконного володіння та скасовано запис про реєстрацію в Реєстрі права власності на нерухоме майно права власності на будівлю за адресою: місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11.

18 травня 2011 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області відмовлено в задоволенні заяви НКК "Рівнеагробуд" про перегляд рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2010 року.

18 травня 2011 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 8-10/11 апеляційну скаргу НКК "Рівнеагробуд" відхилено а ухвалу від 18 травня 2011 року залишено без змін.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10 набрало законної сили.

Згідно статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, - при розгляді даної справи.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відтак, вищезазначені обставини, які встановлені рішенням суду від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10 визнаються судом такими, які доведення не потребують.

3 вересня 2014 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" було укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності групи А - нежитлові приміщення першого поверху будівлі літ. А - 2, загальною площею 189,4 кв.м., за адресою 33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, 11 (надалі - договір 1, а.с. 171 - 172).

У відповідності до пункту 1.1 договору 1 продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності групи А - 48/100 часток нежитлового приміщення, а саме приміщення першого поверху будівлі літ. А - 2 загальною площею 189, 4 кв.м. за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, 11, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та провести його державну реєстрацію.

28 квітня 2015 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" було укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності групи А - нежитлові приміщення загальною площею 204, 8 кв.м., за адресою 33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, 11 (надалі - договір 2, а.с. 174 - 175).

Згідно пункту 1.1 договору 2 продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності групи А - 52/100 часток нежитлового приміщення, а саме приміщення другого поверху будівлі літ. А - 2 загальною площею 204, 8 кв.м. за адресою: 33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, 11, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та провести його державну реєстрацію.

Договір 1 та договір 2 підписані повноважними представниками Регіонального відділенням фонду державного майна України по Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" та скріплені відбитками печаток зазначених суб'єктів господарювання, крім того вищезазначені договори посвідчені приватним нотаріусом та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 172 - 173, 175 - 176).

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договорів купівлі - продажу від 3 вересня 2014 року та від 28 квітня 2015 року, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Матеріали справи містять витяги з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 22 травня 2015 року № 37940295 та від 7 жовтня 2014 року № 27757746, з яких вбачається що право власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 183646956101, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11 в частці 100/100 належить для Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" (а.с. 15, 16, 173, 176).

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; рішень судів, що набрали законної сили.

З зазначених норм права суд вбачає, що право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи стверджено факт виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна будівлю у позивача, що знаходиться за адресою Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11, зазначене стверджується витягами з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договорами, які зазначалися вище.

Судом встановлено, що право власності на об'єкт нерухомого майна будівлю, що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ".

Матеріали справи містять лист відповідь від 25 травня 2015 року № 162, яким уповноважений представник відповідача повідомив позивача, що відповідач також має право власності на спірну будівлі, а тому ОСОБА_1 - курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" продовжуватиме володіти та користуватися будівлею (а.с. 17).

На думку позивача, відповідач порушує законні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ", щодо користування належним йому майном.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із набуттям, здійсненням права власності на майно та його захистом здійснюється Конституцією України Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 цього ж Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, серед яких, зокрема припинення дії, яка порушує право.

Матеріалами справи стверджено, що право власності на спірну будівлю належить для позивача, однак відповідач не визнає таке право та безпідставно відмовляється звільняти спірну будівлю, зазначені обставини підтвердив уповноважений представник відповідача, який в судовому засіданні стверджував, що відповідачу також належить право власності на спірну будівлю.

Водночас, як було встановлено вище, право власності на спірну будівлю належить позивачу.

Відтак, відповідач своїми діями порушує законні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ", щодо користування належним йому майном.

Так, в силу вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь - якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судової о процесу (стаття 33 ГПК України).

Згідно з статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судом встановлено, що позивачем надані належні та допустимі докази належності для нього спірної будівлі, відповідач доказів протилежного не надав, також матеріалами справи стверджено, що відповідач вчиняє перешкоди в користуванні майном яке належить позивачу, зокрема користуючись спірною будівлею без будь яких договорів, або інших домовленостей з позивачем, власником будівлі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про ґрунтовність та підставність даного позову і наявність підстав для його задоволення.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що фактичним власником спірної будівлі є ОСОБА_1 - курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд", а отже позивач не може бути та не є власником спірного майна і тому право позивача не є порушеним.

Суд критично ставить до таких тверджень відповідача, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які зазначалися вище.

З урахуванням всього зазначеного вище, суд задовольняє позов.

У відповідності до статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на останнього в розмірі 1 218 грн. 00 коп..

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. ОСОБА_1 - курсовому комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11, ідентифікаційний код: 03565949) усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно - оздоровчий центр "Шериф - СВ" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Бахарєва, будинок 23, ідентифікаційний код: 36171167), шляхом звільнення приміщення що знаходиться за адресою: 33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11.

3. Стягнути з ОСОБА_1 - курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11, ідентифікаційний код: 03565949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно - оздоровчий центр "Шериф - СВ" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Бахарєва, будинок 23, ідентифікаційний код: 36171167) 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "17" вересня 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.