Постанова

від 24.11.2015 по справі 918/939/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 918/939/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 7 від 14.09.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 свідоцтво № 113 від 20.05.1994р.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 15.09.15 р. у справі № 918/939/15 (суддя В.Г. Торчинюк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ"

до Навчально-курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд"

про усунення перешкод в користуванні власністю

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Спортивно-оздоровчий центр «Шериф-СВ» (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-3) до Навчально-курсового комбінату Рівненської асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» (надалі -відповідач), в якій просить усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов»язання звільнити приміщення № 11 по вул.. Шкільній, м.Рівне.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.09.15р. (т. 1, а.с.196-202) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позивачем надані належні та допустимі докази належності йому спірної будівлі, відповідач доказів протилежного не надав, також матеріалами справи стверджено, що відповідач вчиняє перешкоди в користуванні майном яке належить позивачу, зокрема користуючись спірною будівлею без будь яких договорів або інших домовленостей з позивачем - власником будівлі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 20-22) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 15.09.15 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що право власності відповідача на цю будівлю виникло у 1987 р. відповідно до ЦК УРСР - на підставі угоди міни будівлями із ПМК -16 об»єднання «Ровноагробуд», тобто за правилами купівлі-продажу.

Стверджує, що позивач не може бути та не є власником спірного майна, оскільки придбав спірну будівлю в особи, яка не є законним власником будівлі.

Скаржник вважає, що особа, яка не володіє майном, яке вважає своєю власністю, має звернутися із віндикаційним, а не негаторним позовом, а тому позивачем невірно вибрано спосіб захисту спірних відносин.

Відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено його права і безпідставно відмовлено в прийнятті зустрічного позову.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення пов»язаної із нею справою № 918/1163/15, що розглядається господарським судом Рівненської області про визнання недійсним та нікчемним договорів купівлі-продажу приміщень 1, 2 поверхів будівлі №11 по вул.. Шкільній у м.Рівне.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Апеляційний суд враховує, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі судом досліджується, чи обставини, що встановлюватимуться судом в іншій справі, матимуть значення для даної справи, чи впливають вони на збирання та оцінку доказів у даній справі та питання можливості встановлення таких обставин у даному провадженні. При цьому береться до уваги необхідність встановлення даних обставин для правильного, повного та обґрунтованого вирішення даного спору.

Предметом спору у даній справі є усунення перешкод в користуванні власністю шляхом звільнення приміщення № 11 по вул.. Шкільна, м. Рівне, предметом розгляду справи № 918/1163/15 є визнання недійсним договору, на підставі якого виникло права власності у позивача на приміщення, що є предметом розгляду по даній справі.

А відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що результати розгляду справи № 918/1163/15 можуть вплинути на збирання та оцінку доказів у даній справі, однак вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними у справі доказами, що були предметом дослідження при прийнятті оскаржуваного рішення, при цьому результати розгляду справи № 918/1163/15 про визнання недійсним договору, можуть вплинути на обставини, що не були відомі суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та будуть вважатись нововиявленими, а тому колегія суду відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.

При цьому, апеляційний суд констатує, що за результатами розгляду господарським судом Рівненської області справи № 918/1163/15, сторони можуть скористатись наданим їм правом, на подання до суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, позивач стверджує, що спірне приміщення було державною власністю, яке виникло на підставі заочного Рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 2-424/10 від 12.03.10 р., а відтак дані факти не потребують доказування. Єдиним власником приміщення на даний час, є ТОВ «Спортивно-оздоровчий центр «Шериф-СВ», що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.09.14 р. та 28.04.15 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 12 березня 2010 року Рівненський міський суд Рівненської області у справі № 2 - 424/10, яке набрало законної сили, визнано права власності на майно по вул.. Шкільна, 11 у м. Рівне за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та витребувано вказане майно з чужого незаконного володіння Навчально-курсового комбінату Рівненської асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд»; скасовано запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11. (т. 1, а.с. 113 - 114).

В силу ст.. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 2 - 424/10 мають преюдиціальне значення, а тому не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Аналогічна правова позиція відображена в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

3 вересня 2014 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності групи А - нежитлові приміщення першого поверху будівлі літ. А - 2, загальною площею 189,4 кв.м., за адресою 33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, 11 (надалі - договір, т. 1, а.с. 171 - 172).

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності групи А - 48/100 часток нежитлового приміщення, а саме: приміщення першого поверху будівлі літ. А - 2 загальною площею 189, 4 кв.м. за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, 11, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та провести його державну реєстрацію.

28 квітня 2015 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області та позивачем укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності групи А - нежитлові приміщення загальною площею 204, 8 кв.м., за адресою 33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, 11 (т. 1, а.с. 174 - 175).

Згідно пункту 1.1 даного договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності групи А - 52/100 часток нежитлового приміщення, а саме приміщення другого поверху будівлі літ. А - 2 загальною площею 204, 8 кв.м. за адресою: 33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, 11, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та провести його державну реєстрацію.

Вказані Договори, підписані повноважними представниками Регіонального відділенням фонду державного майна України по Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ", скріплені відбитками печаток зазначених суб'єктів господарювання, крім того вищезазначені договори посвідчені приватним нотаріусом та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність будь-яких доказів на підтвердження недійсності чи розірвання договорів купівлі - продажу від 3 вересня 2014 року та від 28 квітня 2015 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме: з витягу з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 22.05.2015 року № 37940295 та від 07.10.2014 року № 27757746, право власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 183646956101, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11 в частці 100/100 належить ТОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" (т. 4, а.с. 15, 16, 173, 176).

Листом від 25 травня 2015 року № 162, відповідач повідомив позивача, що також має право власності на спірну будівлі, а тому Навчальний - курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" продовжуватиме володіти та користуватися будівлею (т. 1, а.с. 17).

На думку позивача, відповідач порушує законні права ТОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ", щодо користування належним йому нерухомим майном, що і стало підставою для звернення в господарський суд з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; рішень судів, що набрали законної сили.

З зазначених норм права вбачається, що право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, факт виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна у позивача, що знаходиться за адресою Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11, підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договорами купівлі - продажу від 3 вересня 2014 року та від 28 квітня 2015 року

А тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що право власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, будинок 11, належить ТОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ".

Крім того, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням Рівненської міського суду Рівненської області по справі № 2-424/10 від 12.03.10 р. встановлені преюдиціальні факти, які в силу ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Враховуючи наведе, колегія суддів оцінює критично твердження відповідача в апеляційній скарзі, що фактичним власником спірної будівлі є Навчальний - курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд". При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право власності на нерухоме майно належить відповідачу з 1987 р.

А відтак, відповідач своїми діями порушує законні права ТОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ", щодо користування належним йому майном.

Так, в силу вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь - якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. Також судом враховується, що на час звернення з даним позовом спору щодо визнання права власності на визначене нерухоме майно за відповідачем не існувало.Також в судовому засіданні встановлено, що позивач користується переважною частиною нерухомого майна, що належить йому на праві власності.

Враховуючи вказане, апеляційний суд оцінює критично доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав.

Також при розгляді даного спору судом не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача щодо незаконності оцінки майна, що є підставою, на думку останнього, для визнання недійсними договорів купівлі продажу, укладених позивачем та РВ ФДМ, оскільки правомірність правочину презюмується, якщо не доведено протилежного. Станом на час розгляду справи договора купівлі продажу, що є правовою підставою набуття права власності на майно позивачем, не є нікчемними, є чинними, в установленому законом порядку недійсними не визнані. Дані договора посвідчені нотаріусом та зареєстровані, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права власності за позивачем (т. 1, а.с. 171-176).

Крім того, апеляційний суд не бере до уваги твердження відповідача, що судом першої інстанції порушено права відповідача, оскільки безпідставно відмовлено в прийнятті зустрічного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов»язаний з первісним.

При цьому, як встановлено місцевим судом, відповідач подав зустрічний позов через канцелярію суду першої інстанції - 15.09.15р., тобто після початку розгляду господарським судом першої інстанції справи по суті (01.09.15 р.): після того, як представники дали пояснення по суті справи та розпочалося дослідження письмових доказів. За таких обставин, суд першої інстанції відмовив відповідачу у прийнятті зустрічного позову, про що винесено ухвалу, яка не є предметом оскарження.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Навчально-курсовий комбіната Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд"на рішення господарського суду Рівненської області від 15.09.15 р. у справі № 918/939/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 15.09.15 р. у справі № 918/939/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/939/15 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.