Рішення

від 15.10.2009 по справі 14/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/338

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.10.09 р.                                                                                     Справа № 14/338                               

за позовом Комунального підприємства „Автотранспортне підприємство житлового

                    господарства Донецької міської ради”, ЄДРПОУ 30478838, м.Донецьк

до відповідача Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації                                          

                          м.Донецька”, ЄДРПОУ 03336670, м.Донецьк

про визнання права

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ковальова Н.С.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Автотранспортне підприємство житлового господарства Донецької міської ради”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації                                          м.Донецька”, м.Донецьк, про визнання права власності територіальної громади м.Донецька на праві господарського відання Комунального підприємства „АТП житлового господарства Донецької міської ради” на самовільно збудовану будівлю омшаника (літера З'-1), площею 104,9 кв.м., яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Суздальська, 1.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій самочинно збудована спірна прибудова, а також на відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об'єкту прав інших осіб.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 15.10.2009р. №01/2750, в якому повідомив суд про ті обставини, що з його боку законні права та інтереси позивача ніяким чином не порушуються. Одночасно, відповідач стверджує про невідповідність наданих позивачем документів вимогам Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Згідно з рішенням Донецького міського голови від 30.03.1999р. №5/13 було створене Комунальне підприємство „АТП житлового господарства Донецької міської ради” на базі майна, поверненого після припинення договору оренди цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Автосервіс”.

Розпорядженням від 09.06.1999р. №799 Донецького міського голови було затверджено статут Комунального підприємства „АТП житлового господарства Донецької міської ради” та зареєстровано останнє за адресою: м.Донецьк, вул.Суздальська, 1.

Як встановлено судом, відповідно до технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", до будинку №1 по вул.Суздальська у м.Донецьку, самочинно прибудована будівля омшаника (літера З'-1).

Згідно із ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Пунктом 5 ст.376 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві господарського відання.  

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статтей, необхідними умовами для визнання права повного господарського відання на самочинно збудоване майно є наявність у особи права користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно із ст.142 Конституції України, ч.3 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування відноситься, в тому числі, земля, та інші природні ресурси, що знаходяться у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За приписами ст.80 Земельного кодексу України одним із суб'єктів права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно із ч.2 ст.2, ч.1 ст.10, ч.5 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Наразі, відповідно до ч.5 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.  

Статтею 83 Земельного кодексу України, ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

При цьому, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Як встановлено судом, будівля омшаника (літера З'-1) площею 104,9 кв.м. розташована на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Донецька та на момент розгляду справи не надана у користування будь-яким фізичним та юридичним особам.

Одночасно, згідно наявних у матеріалах справи установчих документів, зокрема, статуту, позивач є комунальним підприємством.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.63 Господарського кодексу України комунальне підприємство діє  на основі комунальної власності територіальної громади.

За приписами ч.3 ст.78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного  підприємства  перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Виходячи зі змісту статуту Комунального підприємства „АТП житлового господарства Донецької міської ради”, вказана юридична особа заснована на базі відокремленої частини комунальної власності міської громади та підпорядкована Управлінню житлового господарства м.Донецька. Крім того, пунктом 4.2 вказаного статуту встановлено, що підприємство володіє, користується та розпоряджається  майном на праві господарського відання.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення діючого законодавства та положення статуту позивача, Комунальне підприємство „АТП житлового господарства Донецької міської ради” володіє майном на такому речовому праві як право господарського відання. При цьому, власником майна є територіальна громада міста Донецька.

Виходячи з того, що власником земельної ділянки, на якій побудовано спірне нерухоме майно, так само як і законним власником майна позивача є територіальна громада міста Донецька, суд дійшов висновку щодо правомірності використання позивачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Суздальська, 1, для  розміщення спірної будівлі.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком про технічний стан несучих та огорожуючих конструкцій будівлі омшаника (літера З'-1) по вул.Суздальська, 1 в Будьонівському районі м.Донецька, складеним Дочірнім підприємством „Експертно-технічний центр” Приватного підприємства „Інноваційна науково-технічна експертна компанія”, встановлено, що спірна будівельна конструкція знаходиться в задовільному технічному стані, відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації та може бути введена в експлуатацію.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з ліцензією серії АВ №119310 від 21.07.2006р. Дочірньому підприємству „Експертно-технічний центр” Приватного підприємства „Інноваційна науково-технічна експертна компанія” надане право здійснювати обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання будівельних норм і правил при будівництві спірного об'єкту.  

За таких обставин, приймаючи до уваги надані до матеріалів справи документи щодо оцінки технічного стану будівлі, розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Суздальська, 1, суд дійшов висновку про відсутність порушень встановлених норм та правил при будівництві спірного майна.

Посилання відповідача на відсутність з його боку оспорювання прав позивача на спірне майно судом до уваги не приймаються.

Зокрема, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведеної норми Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

При цьому, нормами Цивільного кодексу України не визначено перелік осіб, до повноважень яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відповідна державна реєстрація – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” оскільки відповідно до пункту 5 розділу V „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Як встановлено судом, листом №0Р/2557 від 23.09.2009р. Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька" було відмовлено позивачу у проведенні реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, внаслідок чого, за висновками суду, право власності територіальної громади міста Донецька на праві повного господарського відання Комунального підприємства „Автотранспортне підприємство житлового господарства Донецької міської ради”, м.Донецьк на спірне майно не визнається відповідачем – органом, який здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

За таких обставин, враховуючи вимоги п.5 ст.376 Цивільного кодексу України, ст.136 Господарського кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду щодо правомірності розташування будівлі омшаника (літера З'-1), площею 104,9 кв.м. на земельній ділянці по вул.Суздальська, 1 у м.Донецьку, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об'єкту прав інших осіб, позовні вимоги позивача є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Автотранспортне підприємство житлового господарства Донецької міської ради”, м.Донецьк до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право власності територіальної громади міста Донецька на праві повного господарського відання Комунального підприємства „Автотранспортне підприємство житлового господарства Донецької міської ради”, м.Донецьк на будівлю омшаника (літера З'-1), площею 104,9 кв.м., яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Суздальська, 1.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 15.10.2009р.

Суддя