Постанова

від 15.09.2015 по справі 922/2301/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.09.2015 справа №922/2301/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Бойченко К.І., Попков Д.О. за участю представників: від позивача:Пушкарьов С.А., директор, наказ №1-к від 05.03.2012р. від відповідача:Мерзлякова В.П., довіреність №01-026-1829 від 25.12.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі 922/2301/15 (суддя Лісовицький Є.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Мегадонбас", м. Луганськ доПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ Луганської області про стягнення 1844615,48грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Мегадонбас", м.Луганськ, позивач, звернулося до господарського суду з позовом, до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ Луганської області, про стягнення 1844615,48грн., з яких основний борг у сумі 1187690,01грн., пеня у сумі 152402,07грн., 3% річних у сумі 78571,75грн., інфляційні у сумі 420951,65грн. та 5000,00грн. вартість експертизи.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі №922/2301/15 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Мегадонбас» борг у розмірі 1109484,80грн., 3% річних у розмірі 74921,44грн. та інфляційні у розмірі 420951,65грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору підряду № 027/1 від 05.07.2012 р. позивач здійснив весь комплекс робіт на об'єкті відповідача, а відповідач, відповідно, визнав це та прийняв виконані роботи. Проте відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт в повному обсязі в строк, встановлений договором і в нього виникла заборгованість у розмірі 1109484,80грн, яку суд стягнув.

Перевіривши розрахунок, здійснений позивачем, господарський суд задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних частково та стягнув 74921,44грн., позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 420951,65грн. суд задовольнив у повному обсязі.

Щодо нарахування пені господарський суд Луганської області відмовив, оскільки конкретний розмір пені не був погоджений сторонами в договорі.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 5000,00грн. вартості експертизи суд відмовив, оскільки експертиза господарським судом не призначалася, а проводилась за ініціативою позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі №922/2301/15 частково в частині стягнення боргу у розмірі 1109484,80грн., 3% річних у розмірі 74921,44грн., інфляційних у розмірі 420951,65грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник зазначає, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні господарського суду Луганської області, не відповідають обставинам справи.

Одночасно відповідач посилається на те, що акти виконаних робіт не відповідають типовим формам первинних облікових документів, встановлених для актів ФКБ-2. Крім того, апелянт зазначає, що зазначені акти підписані неуповноваженою особою

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2015р.

Розпорядженням секретаря другої палати від 15.09.2015р. змінено колегію суддів та сформовано її в наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Бойченко К.І., Попков Д.О.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2015р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з мотивів, що були викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду частково в частині стягнення боргу у розмірі 1109484,80грн., 3% річних у розмірі 74921,44грн., інфляційних у розмірі 420951,65грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

05.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Мегадонбас" (далі-підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" (далі-замовник) було укладено договір №027/1-880 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов'язується виконати роботи по фарбуванню металевих конструкцій траси паливних газів комплексу інфраструктури ГТС КЦ та інші роботи по мірі надходження проектно-кошторисної документації.

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити прийняті роботи (п.1.2)

Розділом 3 договору сторони узгодили умови платежів. Так, за приписами пункту 3.1 поточна оплата здійснюється замовником у безготівковій формі у національній валюті України щомісячно на підставі акту виконаних робіт, підписаному сторонами, протягом 10 банківських днів.

Договір діє з моменту його підписання та до 31.12.2013р. (п.10.4 договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія зазначає, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані для відповідача роботи згідно перелічених актів виконаних робіт: №1-08 за серпень 2013р. на суму 11404,80грн.; №3-08 за серпень 2013р. на суму 303930,00грн.; №3-07 за червень 2013р. на суму 415666,80грн.; №8-05 за травень 2013р. на суму 75876,08грн.; №11-05 за травень 2013р. на суму 116503,20грн.; №1-07 за липень 2013р. на суму 33368,40грн.; №5-06 за червень 2013р. на суму 228522,00грн.; №6-06 за червень 2013р. на суму 400923,60грн.

Разом з тим, платіжним дорученням №19181 від 14.11.2014р. на суму 300000,00грн. відповідач частково сплатив вартість робіт, виконаних у серпні 2013р. згідно акту №3-08 на суму 303930,00грн. Платіжним дорученням №16121 від 20.09.13р. на загальну суму 330000,00грн. відповідач розрахувався за роботи по актам №8-05 за травень 2013р. на суму 75876,08грн. та №11-05 за травень 2013р. на суму 116503,20грн., що разом становить 192379,20грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в таблиці №1 відомості розрахунків за договором №027/1-880 від 05.07.12р., який є додатком до висновку експертного економічного дослідження, на який посилається позивач, зазначено акт виконаних робіт №35 від 30.06.2013р. на суму 78205,20грн. Акта з таким номером не існує. З боку позивача відповідачеві 30.06.2013р. було виставлено рахунок №сф-0000035 на суму 78205,20грн. за роботи, які було прийнято за актами виконаних робіт №7-06 за червень 2013р. на суму 48625,20 грн. та №8-06 за червень 2013р. на суму 2580,00грн. Проте зазначені акти, складено до договору №АМК-1364-2013-пдр від 14.06.2013р., а стягнення заборгованості за зазначеним договором не є предметом розгляду по даній справі.

Виходячи з вищевикладеного, висновок господарського суду Луганської області про наявність заборгованості у розмір 1109484,80грн. за договором №027/1-880 від 05.07.2012р. є доведеною.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних та прийнятих робіт за договором №027/1-880 від 05.07.2012р. належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1109484,80грн.

Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, а позивач до цього часу не отримав винагороди за виконані роботи, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу у сумі 1109484,80грн.

Крім основного боргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Мегадонбас" просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" пеню у сумі 152402,07грн., 3% річних у сумі 78571,75грн., інфляційні у сумі 420951,65грн. та 5000,00грн. вартість експертизи

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції правомірно врахував положення статті 625 ЦК України, перевірив розрахунок, здійснений позивачем та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних в сумі 420951,65грн. та 3% річних в сумі 74921,44грн., а в решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних - відмовив.

Щодо нарахування пені господарський суд Луганської області відмовив правомірно виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Виходячи з положень вищевказаних статей, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, в розділі 7 договору «Майнова відповідальність сторін» нарахування пені за прострочення платежу не передбачено. Тобто, конкретний розмір пені сторонами не узгоджено, і, відповідно, пеня не підлягає нарахуванню.

Стосовно стягнення 5000,00грн. вартості експертизи судова колегія зазначає наступне.

За приписами статті 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться також і витрати за проведення судової експертизи. Проте, згідно зі ст. 41 ГПК України, до судової експертизи може бути віднесена тільки експертиза, призначена судом для роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Оскільки наданий позивачем висновок експерта не є висновком судово-економічної експертизи з причини того, що її було проведено не за ініціативою суду, а виключно за замовленням позивача, а експертів не було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, то судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на її проведення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що акти виконаних робіт не відповідають типовим формам первинних облікових документів, встановлених для актів ФКБ-2 та на те, що акти виконаних робіт підписані неуповноваженою особою

Положеннями частини 2 статті 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 ЦК України).

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена часткова оплата виконаних робіт за актами приймання виконаних робіт по договору, підписаними головним інженером УКБ Лашковим В.Є., про відсутність повноважень у якого зазначає апелянт. Зазначене свідчить про схвалення сторонами такого порядку прийняття виконаних робіт та їх оплати.

Посилання апелянта на те, що акти виконаних робіт не відповідають типовим формам первинних облікових документів, встановлених для актів ФКБ-2, не спростовує факт виконання позивачем робіт, який разом з тим не оспорюється відповідачем, а отже не звільняє його від обов'язку оплати виконаних робіт та від відповідальності за несвоєчасне виконання вказаного обов'язку.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі №922/2301/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі №922/2301/15 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі №922/2301/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді:І.В.Зубченко К.І. Бойченко Д.О. Попков

Надруковано 7 примірників:

2- позивачу;

2 - відповідачу;

1-ГСЛО;

1 - до справи;

1 - ДАГС