Рішення

від 24.09.2009 по справі 22/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/318

24.09.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисенко Дизайн Бюро»

до                    Закритого акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд»

про                  стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                                   суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:      Черненко В.В. (довіреність від 02.03.2009р.);

від відповідача:  Мельник А.С. (довіреність № 2501 від 30.12.2008р.);

24.09.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисенко Дизайн Бюро»(надалі ТОВ «Лисенко Дизайн Бюро», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд»(надалі ЗАТ «Позняки-Жил-буд», відповідач) заборгованості з урахуванням інфляції за договором № 04-2008 про виконання робіт/надання послуг від 27.06.2008р. в сумі 32 474, 05 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 20.10.2008р. по 28.04.2009р. в сумі 347, 96 грн., відсотків за неправомірне користування чужими коштами за період з 20.10.2008р. по 28.04.2009р. включно в сумі 1 407, 37 грн..

В ході розгляду справи подано заяву про збільшення позовних вимог згідно з якою на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляції за договором № 04-2008 про виконання робіт/надання послуг від 27.06.2008р. в сумі 33 266, 32 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 20.10.2008р. по 13.08.2009р. в сумі 619, 83 грн., відсотків за неправомірне користування чужими коштами за період з 20.10.2008р. по 13.08.2009р. включно в сумі 2 428, 06 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором про виконання робіт/надання послуг № 04-2008 від 27.06.2008р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати наданих послуг. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення інфляційних збитків, 3% річних, процентів за користування чужими коштами.

Відповідачем позову не визнано, у відзиві на позов відповідач просив витребувати у відповідача та зобов'язати надати в оригіналах файли векторного типу з макетами для преси в електронному вигляді, виготовлені за умовами договору № 4-2008, укладеного 27.06.2008р. між сторонами.

Викладене клопотання судом відхилене, оскільки згідно положень ГПК України (ст. 43 ГПК України) ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору що виник між сторонами.

У відзиві на позов, відповідач зазначав що згідно платіжних доручень №39950 від 02.07.2008р., №40805 від 28.08.2008р., №41111 від 12.09.2008р., №41132 від 15.09.2008р., №41628 від 15.10.2008р. та №41881 від 12.11.2008р., в якості оплати послуг за Договором ЗАТ «Позняки-Жил-Буд»сплатило позивачеві грошову суму, загальним розміром 55 000 грн., що вочевидь більше вартості послуг, наданих, зі слів позивача, за умовами Договору. У зв'язку з чим відповідач вважав вимоги позивача двічі стягнути з ЗАТ «Позняки-Жил-Буд»проценти за користування грошовими коштами, крім їх безпідставності - незаконними.

В судовому засіданні представник стверджував, що ЗАТ «Позняки-Жил-Буд»не має заборгованості перед позивачем за надані за Договором послуги, а вимоги позивача, щодо стягнення з збитків від інфляції та процентів за користування грошовими коштами є безпідставні, окрім того, договором, укладеним між сторонами, не передбачено обов'язку сплачувати відсотки за неправомірне користування грошовими коштами.

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

           27 червня 2008р. між ЗАТ «Позняки-Жил-Буд»та ТОВ «Лисенко Дизайн Бюро»укладено договір № 04-2008 за умовами якого останнє зобов'язувалось за завданням замовника надавати замовнику дизайнерські послуги та виконувати роботи, визначені замовником у додатках до договору, а замовник зобовязувався оплатити зазначені послуги.

Згідно положень договору (п. 1.2, 3.1) обсяг, перелік послуг, строки їх виконання та вартість узгоджується сторонами додатково у відповідних додатках до договору; вартість послуг, порядок та умови їх оплати узгоджуються сторонами також окремо в додатках.

01.10.2008р. сторонами підписано додаток № 1 до договору у якому погоджено надання дизайнерських послуг, а саме визначено найменування робіт/послуг якими є дизайн макетів в пресу для об'єктів по вул. Горького та вул. Ревуцького; доопрацювання файлів для об'єкту по бул. Лесі Українки (вартість 36 000 грн.); підготовка макетів до друку для ділової та спеціалізованої преси (вартість 8 412 грн.). Загальна вартість послуг погоджених до виконання за укладеним додатком з урахуванням ПДВ складала 50 472 грн..

Згідно з п. 3.4 договору від 27.06.2008р. не пізніше ніж через 7 календарних днів з моменту отримання від виконавця акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), замовник повинен підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) або в цей же строк –протягом 7 (семи) днів надати письмову мотивовану відмову від його підписання, із зазначенням відповідних вимог і термінів їх виконання. В силу положень п. 3.5 договору ненадання чи несвоєчасне надання зауважень про допущені виконавцем недоліки та/або не підписання замовником акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) у строк, що передбачений п. 3.4 ст. 3 договору, сторони трактують як згоду замовника з тим, що виконавець надав послуги до договору належним чином та в повному обсязі.

Надання послуг, щодо оплати яких виник спір підтверджується актом виконаних робіт від 11.12.2008р. на суму 50 472 грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками обох підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано. По виконанню послуг позивачем на користь відповідача виписано податкову накладну № 24 від 11.12.2008р..

Умови оплати наданих послуг згідно додатку № 1 від 01.10.2008р. сторонами погоджено у п. 2 додатку, і зокрема: оплата загальної вартості послуг виконавця по договору здійснюється замовником відповідно до розділу 3 договору поетапно з наступною схемою:

- передоплата у розмірі 50% суми додатку здійснюється згідно виставленого рахунку-фактури протягом 10 банківських днів з моменту виставлення такого рахунку; виконавець зобов'язується надати замовнику рахунок-фактуру протягом 3 робочих днів з моменту підписання додатку;

- остаточна оплата по додатку здійснюється згідно виставленого рахунку-фактури до 20 грудня 2008р.; послуги вважаються наданими після підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

          Так, згідно виставленого позивачем рахунку-фактури № СФ-0000016 від 06.10.2008р. відповідачем сплачено 15.10.2008р. –10 000 грн., 12.11.2008р. –10 000 грн., заборгованість за надані послуги складає 30 472 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

При цьому судом взято до уваги викладене відповідачем у відзиві на позов, однак в даному випадку представлені суду платіжні доручення № 39950  від 02.07.2008р. на суму 5 000 грн., № 40805 від 28.08.2008р. на суму 15 000 грн., № 41111 від 12.09.2008р. на суму 10 000 грн., № 41132 від 15.09.2008р. на суму 5 000 грн. підтверджують оплату виконаних позивачем робіт, наданих послуг на оплату яких виставлені рахунки № 9 від 01.07.2008р., № 12 від 22.08.2008р. і такі не можуть підтверджувати оплату робіт згідно виставленого 06.10.2008р. рахунку на оплату послуг згідно додатку, який підписано сторонами набагато пізніше аніж проведено відповідачем сплату зазначених рахунків.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

У п. 2 додатку № 1 до договору № 04-2008 сторони передбачили, що остаточна оплата по додатку здійснюється згідно виставленого рахунку-фактури до 20 грудня 2008р.; послуги вважаються наданими після підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З урахуванням підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000019 від 11.12.2008р. строк оплати за надані послуги є таким, що настав 20.12.2008р..

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов з приводу порушення позивачем строку погодженого у п. 5 додатку щодо надання послуг в термін до 20.10.2008р. не звільняють відповідача від оплати прийнятих ним та виконаних позивачем робіт (наданих послуг), оскільки як про те прямо зазначено в підписаному та затвердженому відповідачем акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000019 від 11.12.2008р. замовник не має претензій до якості та строку надання послуг, а положення п. 4 Додатку № 1 від 01.10.2008р. не виключають можливості збільшення строку надання послуг.

До того ж відсутніми були будь-які претензії з боку відповідача і після отримання ним претензії від позивача (вих. № 12/02 від 12.02.2009р.) про оплату наданих послуг згідно додатку № 1 від 01.10.2008р. на повну їх вартість.

Положеннями договору, а саме п. 3.4, 3.5 сторони вирішили питання щодо порядку врегулювання випадків в разі наявності недоліків виконаної роботи, та зокрема в силу положень договору про такі відповідач мав заявити у строк протягом 7 днів із зазначенням відповідних вимог і термінів їх виконання. Таким чином наполягання відповідача на відсутності у нього обов'язку оплати за послуги надані згідно додатку спростовуються матеріалами справи та не узгоджуються з умовами договору (до справи також залучені макети підготовлені до друку виконані а замовлення згідно додатку).

Відповідач, в свою чергу, не позбавлений права звернутись з вимогами до виконавця в разі доведеності відповідних обставин, вини останнього, щодо відшкодування понесених збитків та інше, у встановленому порядку, в тому числі й до суду.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати наданих послуг, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 30 472 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи відповідачем погоджені договором строки остаточного розрахунку за надані послуги порушені.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність факту прострочення сплати суми боргу станом на 13.08.2009р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2 794, 32 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 619, 83 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 428, 06 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, що діяла в періоді в якому допущено прострочення сплати, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави «Виконання зобов'язання»свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава «Забезпечення виконання зобов'язань»), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання»).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладеним між сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, а посилання позивача на п. 6 ст. 231 ГК України судом не приймається, оскільки вказані проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами що має іншу правову природу і не підлягає застосуванню щодо передбачених ст. 536 ЦК України процентів за користування грошовими коштами.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за надані послуги згідно додатку № 1 від 01.10.2008р., що підтверджується актом від 11.12.2008р. відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у погоджені строки суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 30 472 грн. основного боргу, 2 794, 32 грн. інфляційних збитків та 619, 83 грн. –3% річних.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 363, 65 грн. та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 631, 14 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд»(юрид. адреса: 02068, м. Київ, вул. Ахматової 3; адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 30-В, п/р 26008301000401 в ЗАТ «Український будівельно-інвестиційний банк»м. Київ, МФО 380377, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 24089818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисенко Дизайн Бюро»(01011, м. Київ, пров. Кутузова 5, п/р 26000010038490 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Києва, МФО 322313, ідент. код 35533479) 30 472 грн. (тридцять тисяч чотириста сімдесят дві гривні) основного боргу, 2 794, 32 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири гривні 32 копійки) інфляційних збитків та 619, 83 грн. (шістсот дев'ятнадцять гривень 83 копійки) –3% річних, 631, 14 грн. (шістсот тридцять одну гривню 14 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 02.10.2009