Постанова

від 17.09.2009 по справі 41/331

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/331

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 вересня 2009 р.                                                                                    № 41/331  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну               скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009р.

У справі №41/331 господарського суду міста Києва

за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"

доЗакритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"

простягнення 25 652 879,86 грн.

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: Зубрич Д.О., Самойленко К.В.

-          відповідача: Бойко Д.М., Волосна Я.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 13.02.2009р. (суддя                   Спичак О.М.) задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24 654 764, 46 грн. пені, 998 115, 39 грн. інфляційних втрат, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009р. (головуючий Отрюх Б.В., судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує підстави скасування постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Предметом даного судового спору стала вимога відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" 24 654 764, 46 грн. пені за безпідставне не підписання актів по договору №75/1-16/66/Тр-07 від 30.01.2007р. та 998 115, 39 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд приймаючи до уваги те, що відповідач акти здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування газу за період з серпня 2007 року по січень 2008 року не підписав, а в п. 7.5 сторони передбачили, що у випадку не підписання встановлених Договором актів сторона, яка не підписала будь-який акт сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 % від заставної вартості планових обсягів газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у  період, протягом якого відбувалася затримка виконання зобов'язання за кожний факт не підписання, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені.

Окрім того, враховуючи, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом задоволено вимоги  позивача і в частині стягнення інфляційних втрат.

З даними висновками не погодився Київський апеляційний господарський суд, зазначивши, що спірні акти не були підписані внаслідок ненадання їх відповідачу позивачем, тобто через невиконанням позивачем своїх договірних зобов'язань у встановлений строк, а  отже, оскільки ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України встановлює, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову в позові.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як суди не з'ясували до кінця дійсний правовий зміст правовідносин та не встановили дійсні права та обов'язки сторін.

Так, відповідно до п. п. 4.1, 4.2 укладеного між сторонами договору №75/1-16/66/Тр-07 від 30.01.2007р. надання послуг з транспортування газу щомісячно оформляється замовником і виконавцем шляхом складання актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу, а також акта здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.

Згідно до 4.3 Договору сторони зобов'язанні підписати акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу (надалі акт) до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавались послуги.

За не виконання умов даного пункту договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати пені, в розмірі 0,5 % від заставної вартості планових обсягів газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у  період, протягом якого відбувалася затримка виконання зобов'язання за кожний факт не підписання (п. 7.5 договору).

Втім, сам обов'язок складення акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу та акту здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення,  згідно п. 4.4 договору, покладено на виконавця (позивача у справі), який складає їх на підставі реєстру фактично протранспортованих об'ємів природного газу у відповідному місяці.

Отже, сторони погодили, що позивач зобов'язаний був складати та направляти на адресу відповідача спірні акти до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Суди ж уваги на викладене не звернули та не з'ясували в повній мірі, з витребуванням відповідних доказів, чи належним чином сам позивач виконував свої зобов'язання по складанню спірних актів та направленню їх відповідачу у встановлений договором строк, що  суттєво б вплинуло на визначення питання наявності чи відсутності правових підстав для застосування п. 7.5 договору в повному обсязі та на період, за яких може бути нарахована пеня.

Окрім того, враховуючи, що не зважаючи на не підписання спірних актів послуги з транспортування газу за серпень, вересень та жовтень 2007р. в сумі 6513292,95 грн. відповідачем були сплачені, судам слід вирішити питання про можливість застосування у даному випадку вимоги ст. 233 Господарського кодексу України, яка передбачає, право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Крім цього, апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові не навів мотивів, з яких виходив відмовляючи в  стягненні інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України.

В свою чергу, місцевий господарський суд, задовольняючи позов в цій частині, не перевірив чи відповідає розрахунок інфляційних втрат вимогам чинного законодавства, в частині періоду їх нарахування та строку.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський     суд   України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009р. у справі №41/331 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва  в іншому складі суду.

Головуючий                                                                         Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                           Владимиренко С.В.