Рішення

від 25.12.2012 по справі 5019/1610/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5019/1610/12

за позовом Фермерського господарства "МВМ"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення в сумі 873 706 грн. 50 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : ОСОБА_3, дов. від 24.09.2012 року

від відповідача : ОСОБА_4, дов. № 152 від 23.10.2012 року

від третьої особи: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2012 року Фермерське господарство «МВМ»(надалі-позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація Україна»в особі філії «Дубенського комбінату хлібопродуктів»(надалі-відповідач) про стягнення 873 706,50 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

03.07.2012 року між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна № 1 (надалі-договір), за умовами якого поклажодавець за умовами цього договору зобов'язався передати, а зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання зернові та олійні (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2012 року (надалі-зерно), надати додаткові послуги відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.3. договору зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно з цим договором, є власністю поклажодавця, зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим способом розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого договором, крім випадків, передбачених п. 4.2.4. даного договору.

Усупереч вимогам чинного законодавства та умовам договору зерновий склад переоформив зерно на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, чим завдав позивачу збитки в розмірі 873 706,50 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 316, 317, 319, 321, 936-963 ЦК України, Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Наказ Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661 "Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах" тощо.

29.10.2012 року через службу діловодства господарського суду відповідач подав клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує з тих підстав, що під час переоформлення ріпаку ним було дотримано вимог чинного законодавства, а відтак просить суд замінити первісного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація Україна»в особі філії «Дубенського комбінату хлібопродуктів»на належного відповідача -фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, який придбав у позивача ріпак, що знаходився у відповідача на зберіганні.

Ухвалою суду від 17.10.2012 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 30.10.2012 року.

Ухвалою суду від 30.10.2012 року розгляд справи відкладено на 06.11.2012 року.

У судовому засіданні 06.11.2012 року оголошено перерву на 20.11.2012 року.

Ухвалою суду від 20.11.2012 року розгляд справи відкладено на 18.12.2012 року.

У судовому засіданні оголошено перерву до 25.12.2012 року.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2012 року між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна № 1 (надалі-договір), за умовами якого поклажодавець за умовами цього договору зобов'язався передати, а зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання зернові та олійні (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні) культури врожаю 2012 року (надалі-зерно), надати додаткові послуги відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувачу, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.6. договору зерновий склад гарантує, що він має зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

На підтвердження того факту, що відповідач є зерновим складом, останній надав сертифікат № 5006 з терміном дії з 21.02.2012 року по 20.02.2013 року.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання зерна сертифікованим зерновим складом.

Частинами 1, 2 ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Згідно з ч.ч. 1 ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», підп. 6.4.1. п. 6.4. Наказу Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

За ч. 1 ст. 936 ЦК України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», підп. 6.4.2. п. 6.4. Наказу Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що приймання зерна здійснюється згідно з вимогами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661.

Як передбачено п. 2.16. Наказу Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661 "Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", сертифікований зерновий склад на підставі реєстру форми ЗХС-3 (ЗХС-4) оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 року за № 605/7926. На бланку СК у графі "Примітка" вказують вид надходження зерна.

Відповідно до ст. 937 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», підп. 6.4.3. п. 6.4. Наказу Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу" договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

За підп. 4.1.6. п. 4.1. договору зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Згідно з п. 24 ч. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (ч. 1 ст. 961 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», підп. 1.1. п. 1 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно").

Пунктом 1.7. Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" встановлено, що при оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно.

Складська квитанція на зерно оформляється на підставі реєстрів товарно-транспортних накладних на партію прийнятого на зберігання зерна й видається власнику зерна в разі, коли власник зерна не вимагає видачі простого або подвійного складського свідоцтва на зерно. Складська квитанція на зерно не може передаватися іншим суб'єктам ринку зерна (підп. 7.4.1. п. 7.4. Наказу Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 роу № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу").

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" передбачено, що складська квитанція є документом, який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання. Оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірника складської квитанції зберігається зерновим складом.

Виходячи з вимог чинного законодавства та умов договору вбачається, що на підтвердження факту прийняття зерна від поклажодавця на зберігання зерновим складом заповнюються складські квитанції у двох примірниках, один з яких вручається поклажодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано відповідачу насіння ріпаку в кількості 194 280 кг, що стверджується складськими квитанціями на зерно № 34 в кількості 10 849 кг, № 41 в кількості 44 658 кг, № 61 в кількості 26 679 кг від 11.07.2012 року, № 66 в кількості 19 872 від 12.11.2012 року, № 82 в кількості 26 668 від 13.07.2012 року, № 92 в кількості 24 056 від 14.07.2012 року, № 109 в кількості 5 032 від 16.07.2012 року, № 111 в кількості 33 483 від 17.07.2012 року, № 116 в кількості 2 983 від 20.07.2012 року.

Будь-яких доказів в спростування факту видачі відповідачем складських квитанцій на підтвердження прийняття зерна на зберігання позивачем суду не надано.

Відповідно до п.п. 1.3. договору зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно з цим договором, є власністю поклажодавця, зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим способом розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого договором, крім випадків, передбачених п. 4.2.4. даного договору.

Обов'язок відповідача щодо збереження зерна, переданого на зберігання, встановлений також в підп. 4.1.6. п. 4.1. договору.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що:

26.07.2012 року між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс»(покупець) укладено довір поставки сільськогосподарської продукції № 4/ріпак, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію - ріпак в кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

26.07.2012 року відповідачем переоформлено зерно ріпаку в кількості 194 157 кг з позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс», що стверджується складською квитанцією на зерно № 126 від 26.07.2012 року (АУ № 953654).

27.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс»звернулося до відповідача з листом № 403, в якому просило анулювати, зокрема складську квитанцію на зерно № 126 від 26.07.2012 року (АУ № 953654) у зв'язку з розірванням договору на купівлю ріпаку.

Вказану складську квитанцію анульовано відповідачем, а зерно повернуто власнику -позивачу, що стверджується відміткою на складській квитанції «Анульовано», а також записом в журналі реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання.

26.07.2012 року уповноважені представники сторін склали акт-розрахунок № 48, згідно з яким перевірили результати операцій із зерном ріпаку 1 класу урожаю 2012 року на відповідність кількісних і якісних облікових даних, що відповідає підп. 4.3.10. п. 4.3. договору.

30.07.2012 року позивач надав відповідачу лист на переоформлення зерна ріпаку в кількості 194 157 кг на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Відповідно до вказаного листа з дати переоформлення новий власник право на переоформлене зерно набуває, а попередній власник право на нього втрачає.

30.07.2012 року відповідачем видано наказ № 26, картку № 44 на переоформлення зерна з позивача на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», 11.3. Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

За ст. 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», підп. 6.1.10. п. 6.1. Наказу Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу" зерновий склад зобов'язаний з дотриманням процедури, зазначеної у договорі складського зберігання зерна, на першу вимогу володільця складського документа повернути йому зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк зберігання зерна ще не закінчився.

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5., 10.3., 10.4. Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно. Погашені оригінали складських квитанцій та їх другі примірники зберігаються на зерновому складі протягом трьох років з дня їх погашення. Після видачі зерна власникам складських документів на зерно уповноважена особа зернового складу погашає прийняті складські документи на зерно написом "Погашено", вказує дату, прізвище, ініціали і ставить підпис. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з Реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Інформація про погашення складських документів передається до державного (центрального) Реєстру складських документів на зерно згідно із ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи та наданих відповідачем для огляду оригіналів документів, два примірники складських квитанцій на зерно № 34, № 41, № 61 від 11.07.2012 року, № 66 від 12.11.2012 року, № 82 від 13.07.2012 року, № 92 від 14.07.2012 року, № 109 від 16.07.2012 року, № 111 від 17.07.2012 року, № 116 від 20.07.2012 року погашено, про що відповідачем проставлена відмітка «погашено».

Судом також встановлено, що 30.07.2012 року між позивачем (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір № 33/072012, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити ріпак в кількості 194 157 кг по ціні 4 650,00 грн. за 1м/т.

За п. 3.1. договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку протягом 5 банківських днів з дати фактичного отримання товару.

Відповідно до п. 4.1. договору поставка товару продавцем покупцю здійснюється за умовами елеватор, м. Дубно.

Згідно з п. 5.3. право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю, що фіксується накладною про прийняття товару або актом приймання-передачі товару.

30.07.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір складського зберігання зерна № 44 та оформлено складську квитанцію на зерно № 145 від 01.08.2012 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.08.2012 року на виконання умов договору № 33/072012 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 оплачено позивачу частину вартості поставленого ріпаку на суму 49 000,00 грн., що стверджується випискою з банку, заявою (повідомленням) позивача про злочин, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.09.2012 року, поясненнями третьої особи від 02.11.2012 року.

Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що оскільки відповідачем не дотримано порядку переоформлення зерна на нового власника (зокрема, не підписано акта приймання-передавання зерна в тристоронньому порядку, акта-розрахунку на дату переоформлення зерна тощо), відтак останній не мав необхідного обсягу дієздатності щодо права розпорядження зерном ріпаку, належного на праві власності позивачу. Крім того, у позивача було відсутнє волевиявлення власника майна на передачу зерна ріпаку новому власнику. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі вартості 194 157 кг ріпаку, переоформленого зерноскладом на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

У п.п. 3.10.-3.14. договору сторонами погоджено порядок переоформлення зерна.

Зокрема, відвантаження або переоформлення зерна проводиться в кількості та за якістю в межах класу, груп стандартами, що зазначені в складському документі на зерно, виданому при прийманні зерна на зберігання за мінусом втрат, пов'язаних з природними втратами та втратами при поліпшенні якості зерна.

Зерновий склад зобов'язаний видати поклажодавцю акт-розрахунок, в якому проводиться розрахунок втрат, пов'язаних з природними втратами та втратами при поліпшенні якості зерна, що належить поклажодавцю, обраховує втрати і зменшення в межах норм відповідно до п. 1.10. Інструкції.

Наказ на відвантаження зерна оформляє зерновий склад після надання поклажодавцем або його представником за довіреністю письмової заяви про відвантаження або переоформлення зерна, оригіналів складських документів та довіреності. Оформлення документів на відвантаження зерна проводиться в присутності поклажодавця або його представника, уповноваженого довіреністю. Наявність документа, що засвідчує особу представника, є обов'язковою.

Зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту підписання сторонами акта-розрахунку та складського документа.

Пунктом 2 розділу V Наказу Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661 "Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах" також врегульовано порядок переоформлення зерна від одного власника іншому.

Зокрема, переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

При переоформленні зерна ВТЛ зернового складу надає бухгалтерії аналізну картку з відміткою "переоформлення".

Якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми № ЗХС-49 "переоформлення".

До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма № 16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником.

Обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма N 36 з відміткою "переоформлення"). Відповідно вносяться зміни в звіт форми № ЗХС-37.

З наведеного вбачається, що переоформлення зерна від одного власника іншому супроводжується оформленням заяви про переоформлення зерна, акту-розрахунку, акту приймання-передавання зерна, наказу тощо.

Крім того, сторони в договорі визначили обов'язки поклажодавця, пов'язані із переоформленням зерна.

Так, при відвантаженні або переоформленні зерна позивач зобов'язаний надати зерновому складу лист-клопотання, в якому повідомити про строк, спосіб і обсяг отримання зерна, що буде відвантажуватися, переоформлюватися (підп. 4.3.7 п. 4.3. договору).

За 5 днів до зазначеної дати відвантаження або переоформлення надати зерновому складу складські документи, провести остаточні розрахунки за фактичні обсяги наданих послуг (підп. 4.3.8. п. 4.3. договору).

Забезпечити при відвантаженні або переоформленні зерна присутність уповноваженого представника (підп. 4.3.9. п. 4.3. договору).

Не менш ніж за 5 днів до відвантаження або переоформлення зерна провести із зерновим складом звірку кількості і якості зерна, що зберігається (підп. 4.3.10 п. 4.3. договору).

З наявних матеріалів справи вбачається, що переоформлення зерна з позивача на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог підзаконних нормативно-правових актів.

Зокрема, під час переоформлення зерна між позивачем та відповідачем не складався акт приймання-передавання зерна в тристоронньому порядку, що суперечить п. 2 розділу V Наказу Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661 "Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах".

У той же час зі змісту наведеної норми не вбачається, що обов'язок щодо складання акта приймання-передавання зерна в тристоронньому порядку покладається саме на відповідача.

Також акт-розрахунок, складений сторонами 26.07.2012 року, не на день переоформлення, що не відповідає вимогам п 2 розділу V Наказу Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661 "Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах".

Однак згідно з підп. 4.3.10 п. 4.3. договору на позивача покладено обов'язок не менш ніж за 5 днів до відвантаження або переоформлення зерна провести із зерновим складом звірку кількості і якості зерна, що зберігається.

Крім того, згідно з витягами з Реєстру складських документів на зерно інформація щодо складських квитанцій на зерно серії АФ № 497184 та АФ № 497185 в Реєстрі відсутня.

Разом з тим, позивач не заперечує факт передачі зерна ріпаку за вказаними складськими квитанціями на зберігання відповідачу.

Стосовно не надання позивачем відповідачу довіреності на ім'я представника, уповноваженого на переоформлення зерна, то як вбачається з пояснень представника відповідача та постанови СДСБЕЗ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.09.2012 року, 01.08.2012 року голова ФГ «МВМ»з'явився на Філію «Державна продовольчо-зернова корпорація України»«Дубенський комбінат хлібопродуктів», де подав лист на переоформлення зерна в кількості 194 157 кг на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Відповідно до вимог чинного законодавства керівник суб'єкта господарювання виступає від імені юридичної особи на підставі установчих документів та діє без довіреності.

Відтак, під час переоформлення зерна з позивача на третю особу - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 приймав участь безпосередньо керівник позивача, який діє від імені юридичної особи без довіреності.

Для з'ясування питання про наявність у позивача підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих недотриманням останнім порядку переоформлення зерна на нового власника, та відсутністю у нього необхідного обсягу дієздатності щодо права розпорядження зерном ріпаку, належного на праві власності позивачу, судом досліджено фактичні обставини, пов'язані з волевиявленням позивача щодо відчуження ріпаку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Як зазначалося, 30.07.2012 року між позивачем (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір № 33/072012, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити ріпак в кількості 194 157 кг по ціні 4 650,00 грн. за 1м/т.

30.07.2012 року керівником позивача надано відповідачу лист на переоформлення зерна -ріпаку в кількості 194 157 кг на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, згідно з яким з дати переоформлення новий власник право на переоформлене зерно набуває, а попередній власник право на нього втрачає.

Позивач від третьої особи -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 отримав в рахунок часткової оплати вартості ріпаку за договором № 33/072012 від 30.07.2012 року грошові кошти.

Як вбачається із пояснень директора позивача, викладених у заяві (повідомленні) про злочин, що подана до СДСБЕЗ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області, 30.07.2012 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 33/072012. Згідно з листом на переоформлення ріпаку, останній було переоформлено на ОСОБА_2. Однак розрахунки за поставлений товар ОСОБА_2 провів не у повному обсязі, від своїх зобов'язань щодо виконання зазначеного договору відмовляється, пояснень щодо здійснення оплати уникає.

24.09.2012 року від керівника позивача до СДСБЕЗ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області надійшла заява про вирішення майнових спорів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виключно в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим у порушенні кримінальної справи відмовлено, про що винесено постанову від 24.09.2012 року.

З наведеного вбачається, що позивач не тільки визнав факт переоформлення зерна ріпаку на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, а й вчинив дії, пов'язані з виконанням договору № 33/072012 від 30.07.2012 року - отримав грошові кошти в якості часткової оплати за поставлений ріпак.

Усе наведене спростовує твердження позивача про те, що останній не мав волевиявлення на передачу зерна ріпаку новому власнику.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

За ст. 950 ЦК України, ст. 33 закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (ст. 951 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

З наведеного вбачається, що хоча у діях відповідача виявлено порушення, пов'язані порядком переоформлення зерна на нового власника, однак не зазначені дії призвели до настання негативних майнових наслідків у позивача.

Позивач, реалізуючи намір щодо відчуження зерна ріпаку, винив дії, пов'язані з його переоформленням на фізичну особу -підприємця ОСОБА_2, який, у свою чергу, розрахунків у повному обсязі за придбане зерно не провів.

Отже, саме внаслідок невиконання фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за договором поставки № 33/072012 від 30.07.2012 року позивач не отримав повної вартості проданого ріпаку.

За таких обставин позивачем не доведено причинно наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та діями відповідача, оскільки позивач відчужив насіння ріпаку третій особі -фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2.

Зважаючи на відсутність усіх елементів складу правопорушення, зокрема причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, підстави для покладення відповідальності на відповідача за заподіянні позивачу збитки відсутні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставин, викладених у позовній заяві, відтак суд не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 29.12.2012 року.

Суддя Андрійчук О.В.