Рішення

від 18.06.2015 по справі 922/2754/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р.Справа № 922/2754/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Валківського міжрайонного прокурора, м. Валки в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків до 1. Мельниківської ОСОБА_1 ст. Валківської районної ради Харківської області, с. Мельникове , 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Мельникове про визнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки за участю представників:

прокурора - Зливки К.О. (посв. № 013773 від 06.12.2012 р.)

позивача - не з'явився

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - ОСОБА_3 (дов. № 1225 від 28.05.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

Валківський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - визнання недійсним договір про спільний обробіток землі укладений 08.01.2014 р. між Мельниківською ОСОБА_1 ст. Валківської районної ради Харківської області (надалі - 1-й Відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - 2-й Відповідач) площею 30 га; - зобов'язання 1-го Відповідача та 2-го Відповідача звільнити земельну ділянку державної власності площею 30 га на території Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області за межами населеного пункту. Витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Від Прокурора заяв та клопотань не надійшло, у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник 1-го Відповідача у судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від 2-го Відповідача заяв та клопотань не надійшло, у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує в частині визнання договору недійсним та просить суд відмовити в задоволенні, а також просить суд припинити провадження у справі в частині звільнення земельної ділянки.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження голови Валківської РДА №113 від 22.02.2010 Мельниківській ЗОШ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державного резервного фонду загальною площею 30,0 га для подовження договору оренди земельної ділянки на території Мельниківської сільської ради. Цільове призначення виділеної земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням заступника голови Валківської районної державної адміністрації №815 від 03.12.2012 Мельниківській ЗОШ затверджено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки та прийнято рішення про надання в оренду, шляхом укладення відповідного договору. Крім того, дозволено винести в натурі та закріпити межі земельної ділянки згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що на момент звернення з позовом до суду, згідно інформації відділу Держземагенства у Валківському районі відомості про укладення та реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 30 га на території Мельниківської сільської ради Валківського району за межами населеного пункту відсутні. А отже, за відсутності державної реєстрації права оренди Мельниківська ОСОБА_1 ст. як юридична особа не має права використовувати та розпоряджатись вказаною земельною ділянкою державної форми власності, про що була попереджена, відповідно до п.4 розпорядження заступника голови Валківської районної державної адміністрації №815 від 03.12.2012.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ Мельниківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області є самостійною юридичною особою.

Згідно статуту Мельниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області, затвердженого рішенням Валківської районної ради №64 від 31.01.2011 загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер, засновником якого є Валківська районна рада Харківської області (п.п.2, 6 статуту).

08.01.2014 між Мельниківською ОСОБА_1 ст. Валківської районної ради Харківської області та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про спільний обробіток землі (далі Договір), предметом якого є домовленість про спільний обробіток землі площею 30 га.

Згідно із умовами вказаного Договору Мельниківська ОСОБА_1 ст. взяла на себе зобов'язання передати ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 30 га для вирощування сільськогосподарських культур на період з 08.01.2014 р по 31.12.2023.

ФОП ОСОБА_2 у відповідності до розділу ІІ Договору зобов'язується використовувати земельну ділянку за призначенням-вирощувати сільськогоспо-дарські культури.

Згідно розділу ІІІ договору В«Плата за землюВ» : - школа сплачує земельний податок щорічно в сумі і в строки визначені податковою інспекцією; - фізична особа-підприємець зобов'язується сплатити школі в сумі використання землі суму в розмірі 3% від вартості землі станом на 01.01.2014, а саме в сумі 20293,02 грн (двадцять тисяч двісті дев'яносто три грн. 02 коп.) грошима, послугам або товарами згідно розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Прокурор вважаючи, що вказаний договір суперечить нормам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, посилаючись на те, що при укладанні оспорюваного договору відповідачами, як сторонами цього договору, була визначена певна мета його укладення, а саме вирощування сільськогосподарських культур, сторони у розділі ІІ Договору також встановили й строк його дії до 31.12.2023.

Таким чином, в порушення ч.4 ст.122 Земельного кодексу України Мельниківська ОСОБА_1 ст. Валківської районної ради Харківської області уклала спірний договір не маючи при цьому права розпоряджатись земельною ділянкою, право користування якою, по суті було вкладом за цим договором.

Також, згідно п.2.2.1 контракту з директором Мельниківської ОСОБА_1 ступенів Валківської районної ради Харківської області від 16.07.2006 укладеного між Валківською районною радою та ОСОБА_4 серед іншого зазначено, що керівник має права укладати господарські та інші договори відповідно до Статуту закладу та чинного законодавства. Укладання договорів проводиться за обов'язковим погодженням з власником майна.

Прокурор зазначає, що під час вивчення змісту договору про спільний обробіток землі від 08.01.2014 укладеного між Мельниківською ОСОБА_1 ст. Валківської районної ради Харківської області, в особі директора ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 жодної відмітки чи інформації про його погодження з власником (розпорядником) земельної ділянки, а саме ГУ Держземагенства в Харківській області не встановлено. На підставі чого прокурор вважає, що спірний договір було укладено з порушенням вимог діючого законодавства, що є підставою, відповідно до ч. 1 ст. 203 та ст.215 Цивільного кодексу України для визнання договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Прокурора слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загроза порушень інтересів держави.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за ново виявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Прокурор або його заступник самостійно визначають і обґрунтовують в позовній заяві в чому виражається порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, згідно ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу,

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб.

Згідно ч. 6 ст. 96 вказаного Закону порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника і відкриття процедури санації його керівником не є підставою для припинення повноважень органу, уповноваженого управляти майном боржника, щодо управління відповідним об'єктом державної власності. При цьому, відповідно до ч. 12 ст. 96 Закону план санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження план санації та мирова угода затвердженню господарським судом не підлягають, а включення до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізовано.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст.ст. 15, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. Договір оренди землі підлягає державній реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом та з цього часу набирає чинності.

Оспорюваний договір, в порушення вимог ст. 210 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України не пройшов державної реєстрації, а відтак він не є укладеним (вчиненим), що відповідає змісту ст. 210 ЦК України.

В свою чергу недійсним має бути визнаний лише укладений договір, що відповідає п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за яким не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України.

Таким чином суд вважає, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не є укладеним, а відтак немає підстав для визнання його недійсним.

Позовна вимога Прокурора про звільнення займаної земельної ділянки безпосередньо пов'язана із визнаним недійсним оспорюваного договору, який не є укладеним, а тому не підлягає задоволенню і повинна бути предметом самостійного позову у позовному провадженні, що доведено матеріалами справи поданими сторонами правовідношення.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір визнається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами статей 125, 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірний договір не відповідає вищевказаним ознакам договору оренди землі.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Крім того, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом та з цього часу набирає чинності, однак в порушення вимог ст. 210 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України оспорюваний договір оренди землі не пройшов державної реєстрації, тому в будь-якому разі не вважається укладеним, а отже в силу вище наведеного не може бути визнаний недійсним.

Така позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 25 лютого 2014 року у справі №922/2554/13.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 203, 210, 215, 625 - 647, 649, 651, 654 Цивільного кодексу України, статтями 116, 125, 126, 149 Земельного кодексу України, статтями 207 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.06.2015 р.

Суддя ОСОБА_5