Рішення

від 15.09.2015 по справі 910/21549/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р.Справа № 910/21549/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Київ, до 1) Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ", м.Київ , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ", м.Харків, про стягнення 21645,00 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 15 від 22.06.2015р.);

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" (м.Київ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" (м.Харків), в якій просить стягненути з Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" 16645,00 грн. збитків, 5000,00 грн. неотриманого прибутку внаслідок порушення умов Договору поставки № 14/1 від 01.02.2014р. також позивачем було заявлено до стягнення з даного відповідача 400,00 грн. за юридичні послуги, 1827,00 грн. судового збору.

08.09.2015р. до суду від позивача надійшло клопотання про виклик для дачі свідчень наступних осіб: директора КФ ТОВ "Злагода-ОПТ" ОСОБА_3; юриста КФ ТОВ "Злагода-ОПТ", який був представником на першому судовому засіданні господарського суду міста Києва; слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_4 Позивач зазначає, що названі посадові особи КФ ТОВ "Злагода-ОПТ" потрібні, так як на слідстві вони визнають, що поставили вилучену горілку ФОП ОСОБА_5, а у своїх запереченнях на рішення суду вже не визнають. Також позивач просить витребувати у ДПІ Дарницького району ГУ ДФС у м.Києві справу досудового розслідування за № 32014100020000044 від 03.05.2014р. для з'ясування істини.

У судовому засіданні представник 2-го відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що 1-й відповідач, як постачальник продукції, виконав усі умови договору в частині постачання якісної продукції, про що свідчать відповідні товаросупровідні документи. Також представник 2-го відповідача заперечувала проти виклику зазначених позивачем осіб для дачі свідчень.

Розглянувши клопотання позивача про виклик до суду посадових осіб, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, та враховуючи, що Господарським процесуальним кодексом не передбачено такого доказу як показання свідків, відмовив у задоволенні клопотання позивача у повному обсязі.

На вимогу суду представник 2-го відповідача надала письмові заперечення на позовну заяву, які були долучені судом до матеріалів справи.

Представники позивача та 1-го відповідача у судове засідання не з’явились; про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать підписи їх представників на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги неявку позивача в жодне судове засідання, враховуючи, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника 2-го відповідача, суд встановив наступне.

01.02.2014р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем), який має право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, згідно ліцензії № 258607 від 30.07.2013р., та Київською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" (1-м відповідачем) було укладено Договір поставки № 14/1 на товар (горілчані напої), згідно п. 1.1. якого 1-й відповідач (постачальник) зобов'язався передати у власність позивача (покупця), а позивач - прийняти і сплатити товари на умовах і в порядку, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору, строк дії даного Договору було встановлено сторонами до 31.12.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2014р., згідно видаткової накладної № КА-07648 та податкової накладної № 861/2, позивачем була отримана горілка "Пшенична-Краля" об'ємом 0,5 л. в кількості 400 пляшок по ціні 27,50 грн. за одну пляшку (разом з ПДВ) на суму 11000,00 грн.

17.04.2014p. позивачем було сплачено за отриманий товар 2007,50 грн., що підтверджується касовим чеком № 0006, та 18.04.2014р. - 8990,50 грн., що підтверджується касовим чеком № 0001 (разом - 11000,00 грн.).

25.04.2014р., згідно видаткової накладної № КА-08890 та податкової накладної № 995/2, позивачем була отримана горілка "Пшенична-Краля" об'ємом 0,5 л. в кількості 400 пляшок по ціні 28,00 грн. (разом з ПДВ.) на суму 11200,00 грн.

29.04.2014р. за отриманий товар позивачем було сплачено 2016,00грн., що підтверджується касовим чеком № 0012, та 30.04.2014р. - 9184,00 грн., що підтверджується касовим чеком № 0004 (разом - 11200,00 грн.)

На отриману алкогольну продукцію об'ємом 0,5 л. були надані копії Сертифіката відповідності та Посвідчення якості від виробника ПрАТ "Люботинський завод Продтовари", м.Харків, завірені печаткою та підписами 1-го відповідача.

Позивач зазначає, що 03.05.2014р. співробітниками Дарницької податкової інспекції у його магазині, розташованому за адресою: м.Київ, вул.Попудренко, 5, без попередження була проведена перевірка, під час якої було вилучено 598 пляшок горілки "Пшенична-Краля", отриманої від 1-го відповідача, вартістю 16645,00 грн.

По даному факту слідчим СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві ОСОБА_4 було складено протокол огляду місця події.

05.06.2014р. по вилученій горілці була проведена експертиза № 679, за висновком якої горілка "Пшенична-Краля" не відповідає вимогам Державного стандарту на даний вид алкогольної продукції - ДСТУ 4256:2003 "Горілки та горілки особливі".

У зв'язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до постачальника (1-го відповідача) з вимогою щодо відшкодування завданих збитків. Проте, 1-й відповідач погодився повернути вартість вилученої горілки лише у разі наявності рішення суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 10.07.2014р. було задоволено клопотання СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві ОСОБА_4Г і постановлено - зобов'язати службових осіб ТОВ "Хімас" (код ЄДРПОУ: 31093886) здійснити технологічну переробку алкогольної продукції, а саме горілки "Пшенична - Краля" об'ємом 0,5 л. в кількості 598 пляшок, вилученої за адресою: м.Київ, вул.Попудренко, 5, з магазину, який належить ФОП ОСОБА_1

23.07.2014р. позивач звернувся до 1-го відповідача з претензією, виклав вище перераховані факти і просив перевести на його рахунок вартість вилученої і знищеної горілки у сумі 16645,00 грн.

11.09.2014р. позивач отримав відповідь 1-го відповідача, у якій останній відмовився компенсувати завдані збитки.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини справи та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між позивачем та 1-м відповідачем, за своєю природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 6 вказаної статті до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Визначаючи обов'язок постачальника поставити якісний товар, Цивільний кодекс в ст. 674 визначає, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок підтвердження відповідності визначається Законом України "Про підтвердження відповідності", згідно ст. 13 якого постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.11.2013р. № 1308) затверджено перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. До такого переліку віднесено горілки, горілки особливі, лікеро-горілчані та інші алкогольні напої (п.12.7).

Господарський кодекс України також в ч. 4 ст. 268 визначає, що постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставки № 14/1 від 01.02.2014р., якість товару повинна відповідати вимогам, що пред'являються чинним законодавством до даного виду товару. Підтвердженням якості товару є копії сертифікату відповідності і посвідчення якості, завірені печаткою постачальника (якщо це є законодавчо необхідним для даного виду товару).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження відповідності поставленої продукції вимогам чинних ДСТУ 1-й відповідач надав позивачу (покупцю) Сертифікат відповідності серія ВВ № 355025 № UА1.007.Х001367-12, який було надано виробником. Крім сертифіката відповідності, у якому зазначено, що горілка "Люботин. Пшенична" ТМ "Краля" відповідає ДСТУ 4256:2003, 1-й відповідач також надав позивачу посвідчення якості № 0205/01 від 02.05.2014р. та 0123/01 від 23.01.2014р., видані виробником.

Згідно розділу 6 Договору поставки № 14/1 від 01.02.2014р., претензії щодо якості товару наголошуються в момент його прийняття та оформлюються актами та підтверджуються підписами представників обох сторін. Після прийому товару претензії покупця щодо кількості і якості товару не розглядаються.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що 1-й відповідач, як постачальник товару, виконав усі покладені на нього законодавством вимоги в частині забезпечення якості поставленого товару.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 7.1 Договору поставки № 14/1 від 01.02.2014р., у разі порушення умов договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України.

Як вбачається зі спірного Договору поставки № 14/1 від 01.02.2014р., його умови не містять такої підставі для відповідальності постачальника, як вилучення у покупця та знищення продукції державними органами.

Крім того, у позовній заяві позивачем не наведено жодної норми закону, яка б у даному випадку встановлювала відповідальність постачальника (1-го відповідача) та його обов'язок відшкодувати позивачу понесені витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на експертизу № 679, яка дійшла висновку, що горілка "Пшенична Краля" не відповідає вимогам державного стандарту на даний вид продукції - ДСТУ 4256:2003 "Горілки та горілки особливі" за органолептичними показниками.

Проте, посилання позивача на експертизу № 679 не може бути прийнято судом у якості доказу, оскільки висновок даної експертизи в матеріалах справи відсутній, його зміст не наведено у жодному із доданих до позову документів. Крім того, у суду відсутня будь-яка інформація щодо суб'єкта проведення експертизи, місця її проведення, які зразки були надані на дослідження тощо.

Як зазначалося вище, під час вилучення 03.05.2014р. продукції у позивача органами Державної фіскальної служби було складено протокол огляду місця події, в якому було зазначено, що вилучаються горілчані вироби "Пшенична-Краля" в скляних пляшках, місткістю 0,5 дм з підсобного приміщення - у кількості 560 пляшок, з вітрини у кількості - 38 пляшок.

З даного протоколу не вбачається, що вилучена продукція була поставлена позивачу саме 1-й відповідачем. Такі дані відсутні й в ухвалі Дарницького районного суду від 10.07.2014р. по справі № 753/12478/14, якою було задоволено клопотання слідчого щодо здійснення технологічної переробки алкогольної продукцію, а саме: горілки "Пшенична - Краля" об'ємом 0,5 л в кількості 598 пляшок. У цих документах йдеться про горілку "Пшенична - Краля" невідомого виробника, з невідомою датою виробництва, з невідомим номером партії.

Таким чином, протокол огляду місця події та ухвала Дарницького районного суду, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не доводять вини 1-го відповідача у заподіянні збитків позивачу.

Як свідчать видаткові накладні № КА - 07648 від 11.04.2014р. та № КА - 08890 від 25.04.2014р., 1-й відповідач поставляв позивачу горілку "Пшеничну" 0,5 л ТМ "Краля" виробництва ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", що також підтверджується посвідченнями якості № 0123/1 від 23.01.2014р. та № 0205/01 від 05.02.2014р.

Аналіз протоколу огляду місця події, ухвали Дарницького районного суду м.Києва про переробку горілки "Пшенична - Краля", та документів, на підставі яких 1-й відповідач поставляв горілку позивачу дозволяє дійти висновку, що в зазначених документах мова ведеться про різний продукт.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995р., маркування алкогольних напоїв здійснюється таким чином: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника; знак для товарів і послуг.

Згідно ДСТУ 4518-2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила", загальною назвою є узагальнене найменування харчових продуктів, опредмечених дій, станів; назвою є позначення харчового продукту, що відображає притаманні йому властивості; власною назвою є слово або словосполука, якими позначають одиничні харчові продукти, щоб виділити їх з ряду однорідних продуктів; товарний знак (знак для товарів та послуг, торгівельна марка) - це позначення для відмінності товарів одних фізичних і юридичних осіб від однорідних товарів інших фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, в продукції, що поставлялась 1-м відповідачем позивачу, загальною назвою є "горілка", власною назвою є "Пшенична", а товарним знаком (торгівельною маркою) є "Краля".

Горілку з назвою "Пшенична - Краля", яка зазначена у протоколі огляду та в ухвалі Дарницького районного суду м.Києва, 1-й відповідач позивачу не поставляв, що підтверджується всіма товарно-супровідними документами.

Також з наданих позивачем документів неможливо встановити, яке саме підприємство є виробником горілки, що була вилучена у позивача і згодом знищена за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно діючого законодавства (статті 614, 623 Цивільного кодексу України, статті 226 Господарського кодексу України), для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов’язання; 2) збитки; 3) причинний зв’язок між порушенням зобов’язання та збитками; 4) вина.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Проте, вимагаючи від 1-го відповідача відшкодування збитків в розмірі 16645,00 грн. та суми неотриманого прибутку в розмірі 5000,00 грн., позивач не довів факту вчинення правопорушення 1-м відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що вилучена у позивача продукція була поставлена йому саме 1-м відповідачем на умовах Договору поставки № 14/1 від 01.02.2014р.

Також слід зазначити, що у відповідності до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заяви повинна містити, зокрема, вказівку на ціну позову.

Ціна позову, згідно ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошей визначається стягуваною сумою. У позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою усіх вимог.

Так, позивачем зазначено ціну позову - 16645,00 грн., поряд з цим, у позовних вимогах позивач просить суд стягнути з 1-го відповідача 16645,00 грн. за понесені збитки, 5000,00 грн. неотриманого прибутку.

Тобто, фактичний розмір позовних вимог та ціна позову не співпадають, що є порушенням ст. 54 та 55 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно визначено відповідача за заявленим позовом.

Так, з позовної заяви вбачається, що позов подано до двох відповідачів: Київської філії ТОВ "Злагода-ОПТ", м.Київ, та ТОВ "Злагода-ОПТ", м.Харків, як самостійних учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

У розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, під підприємствами та організаціями, які можуть брати участь у судовому процесі, визнаються підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно приписів ст. 95 Цивільного Кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами.

З урахуванням викладеного, Київська філія TOB "Злагода-ОПТ", яка не є юридичною особою, не може бути самостійним учасником судового процесу, а може лише представляти інтереси юридичної особи, що її утворила, за наявності відповідних повноважень.

Таким чином, подання позивачем позову одночасно до TOB "Злагода-ОПТ" та до його Київської філії, як до самостійних відповідачів, є неправомірним та таким, що не відповідає нормам Цивільного та Господарського процесуального кодексів України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог до Київської філії TOB "Злагода-ОПТ" підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за приписами чинного законодавства, спір, стороною у якому є філія юридичної особи, не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Приймаючи до уваги, що позивачем не було доведено факту вчинення правопорушення 2-м відповідачем, Tовариством з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ", а в прохальній частині позовної заяви до нього взагалі не пред'явлено будь-яких вимог, суд, з урахуванням приписів постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2015р. у цій справі, визнав за необхідне у відношенні 2-го відповідача у позові відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у тому числі витрати з оплати судового збору та витрати за юридичні послуги, суд покладає на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 95, 223, 225, 226, 623, 674, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності", ст.ст. 1, 4, 12, 21, 33, 34, 43, 44, 49, 54, 55, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відносно 1-го відповідача - Київської філії Tовариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" провадження у справі припинити.

Відносно 2-го відповідача - Tовариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" у позові відмовити.

Повне рішення складено 18.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_6