Постанова

від 07.07.2009 по справі 14/488

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/488

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

07.07.09 р.                                                                                          № 14/488          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Фаловської  І.М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Разіної Т. І

                                                  Чорногуза М. Г.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «КСП»на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року,

у справі № 14/488 (суддя Іваницький О.Т.),

за позовомдочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Полтава,

до

про          

приватного підприємства «КСП», м. Полтава,

стягнення 70 999,74 грн. та розірвання договору оренди № 23 від 25.09.2006 року,

при секретарі судового засідання –Єрмак Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Лазоренко К.Ф. –керівник, довідка ЄДРПОУ № 103881 від 28.04.09 р.;

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2008 року дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(далі по тексту –позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою до приватного підприємства «КСП»(далі по тексту –ПП «КСП», відповідач) про стягнення 7522,06 грн. –заборгованості з орендної плати, 8 836,78 грн. –заборгованості за комунальні послуги, 2 088, 07 грн. –суму інфляції, 4 625, 97 грн. – пені, 644, 66 грн. – 3% річних, 4 032, 54 грн. –штрафу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та про розірвання договору оренди № 23 від 25.09.200 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 14/488 (далі по тексту –оскаржуване рішення) позов задоволено частково, стягнуто з ПП «КСП»на користь позивача заборгованість по орендній платі –7522,06 грн., по оплаті комунальних послуг –8836,78 грн., пені –4114,33 грн., збитків від інфляції –2088,07 грн., 3% річних –644,66 грн., а також провадження у справі в частині розірвання договору оренди № 23 від 25.09.2006 року припинено, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Полтавської області, ПП «КСП»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 14/488 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р. апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.

На вимогу ухвали апеляційної інстанції від 07.04.2009 р., позивач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подав до апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення від 26.02.2009 р. у справі № 14/488 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву.

Відповідно до розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року справа передана для подальшого розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Разіна Т.І., суддя Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 23.06.2009 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було  оголошено перерву до 07.07.2009 року.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені, відповідно до підписаної в судовому засіданні розписки про оголошення перерви.

Також, відповідно до ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні 23.06.2009 року, за погодженням сторін, колегією суддів було продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 07.07.2009 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ПП «КСП»на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду необхідно частково скасувати, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

А як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.09.2006 р. між ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК«Автомобільні дороги України»(за договором - орендодавець) та ПП «КСП»(за договором - орендар) було укладено договір оренди № 23 (далі - Договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежиле приміщення (далі-майно) для виробничих потреб площею 91,26 кв.м, що знаходиться в оперативному управлінні позивача і розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-а.

Відповідач прийняв в оренду зазначене майно 01.02.2007р., про що свідчить акт приймання-передачі державного майна, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 10.1 Договору оренди його укладено строком з 25.09.2006р. по 30.12.2007 р. включно.

05.12.2007 року між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору оренди № 23 від 25.09.2006 року, якою продовжено дію даного договору на термін до 01.12.2010 року на тих же умовах.

Пунктами 3.1-3.3 Договору оренди передбачено, що орендна плата визначена домовленістю сторін і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції)-3994,10 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата перераховується орендодавцеві щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції.

Відповідач, як зазначає позивач, в порушення умов Договору оренди, належним чином свої зобов'язання не виконав.

Так, відповідно до поданих сторонами рахунків на оплату орендної плати, а також платіжних доручень про їх оплату відповідачем, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що заборгованість відповідача по орендній платі згідно з Договором оренди за період березень-листопад 2008 року становила 50 480,17 грн.

Відповідач платіжними дорученнями № 232 від 24.10.2008р. на суму 23,85 грн. та № 295 від 26.12.2008р. на суму 50 456,32 грн. (копії містяться в матеріалах справи) повністю розрахувався з позивачем за оренду за період березень-листопад 2008 року.

До винесення рішення місцевим господарським судом, позивач змінив свої вимоги в частині нарахування заборгованості по оплаті за користування орендованим майном у грудні 2008 року та січні 2009 року, виставивши відповідачу рахунки № 2089 від 31.12.2008 року на суму 5 406,17 грн. та № 3 від 15.01.2009 року на суму 2615,89 грн.

Відповідач платіжними дорученнями № 33 від 16.02.2009 року на суму 200,00 грн. та № 43 від 25.02.2009 року на суму 300,00 грн. (копії в матеріалах справи) оплатив частину орендної плати на загальну суму 500,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за користування орендованим майном на момент прийняття оскаржуваного рішення становить 7 522,06 грн.

Будь-які докази, що підтверджували б сплату відповідачем коштів в розмірі 7 522,06 грн. за користування орендованим майном матеріали справи не містять.

Згідно приписів ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за орендну плату в розмірі 7 522,06 грн.

Крім, позивачем відповідно до п. 3.6 договору оренди було нараховано відповідачу пеню в сумі 4029,59 грн. за період із 11.03.2008 року по 11.12.2008 року (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень ч.6 ст.232 ГК України передбачено в разі несплати або несвоєчасної оплати покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені є правомірною. Однак, позивачем невірно визначений період, за який нараховується пеня та розмір самої пені. З наданого позивачем до місцевого господарського суду розрахунку розміру пені вбачається, що останній здійснив нарахування за договором оренди за період з 11.03.2008 року по 11.12.2008 року, тобто більше ніж за 6 місяців, що суперечить нормам чинного законодавства. При цьому відповідач подав до суду власний розрахунок, згідно якого розмір пені за період з 11.03.2008 року по 11.09.2008 року з суми 7522,06 грн. (заборгованість по орендній платі) складає 3 842,49 грн. Колегія суддів погоджується з розрахунком відповідача та зазначає, що стягненню підлягає пеня в розмірі 3 842,49 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 644,97 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2088,39 грн. за договором оренди колегія суддів зазначає наступне.

Згідно норм ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції з весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок відповідача, зазначає, що він є вірним та за період з 11.03.2008 року по 31.10.2008 року стягненню підлягає 3% річних в розмірі 555,71 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1548,74 грн. Отже, з доданого до позовної заяви розрахунку позивача вбачається, що розмір 3% річних та інфляційних втрат за період з 11.03.2008 року по 31.10.2008 року нараховано невірно.

Що стосується вимоги позивача про стягнення штрафу, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 4032,54 грн. за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів та зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Проте, як вбачається з довідки № 09/2-92 Головного управління статистики у Полтавській області (а.с. 113 том 1) позивач по справі є дочірнім підприємством і не належить до державного сектора економіки, а також порушення оплати відповідачем за орендну плату і комунальні послуги не пов'язане з виконанням державного контракту та виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Отже, колегія суддів вважає вимогу позивача щодо стягнення штрафу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Далі, 01.02.2007 року між сторонами по справі було додатково укладено договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги (далі - Договір від 01.02.2007 р.), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець (позивач) відшкодовує вартість наданих комунальних послуг (за електроенергію, теплоенергію, водопостачання та водовідведення), а орендар (відповідач) сплачує за їх використання згідно рахунків, визначених тарифами постачальників та площі, яку займає орендар.

Відповідно до укладеного сторонами договору про відшкодування витрат за надані комунальні послуги від 01.02.2007 р., відповідач за період із березня 2008 року по січень 2009 року, як вважає позивач, має заборгованість перед ним на суму 8836,78 грн., яка на день прийняття рішення по справі відповідачем не оплачена.

Рішенням господарського суду Полтавської області було задоволено вимогу позивача на суму 8836,78 грн. за надані комунальні послуги, однак колегія суддів не погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору про відшкодування витрат за надані комунальні послуги, позивачем було пред'явлено відповідачу рахунки на загальну суму 16395,79 грн. (а.с. 46-78).

Колегія суддів дослідивши зазначені рахунки встановила, що до рахунків включені витрати на комунальні послуги згідно з договором від 01.02.2007 року (за електроенергію, теплоенергію, водопостачання та водовідведення) на суму 7170,88 грн., а також безпідставно включені витрати на постачання природного газу, вивезення сміття та виплату заробітної плати сторожам позивача всього на суму 9224,92 грн., що не було передбачено договором.

Як вбачається з платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, відповідач повністю сплатив позивачу за надані комунальні послуги згідно договору від 01.02.2007 року (за електроенергію, теплоенергію, водопостачання та водовідведення) в розмірі 7559,02 грн., тобто навіть, переплатив 388,14 грн. (7559,02 грн. - 7170,88 грн.). Оскільки, позивач не повернув відповідачу надмірно перераховані кошти, то останній на підставі зазначеного вважає, що суму заборгованості за орендну плату необхідно зменшити на суму переплачених коштів за надані комунальні послуги в розмірі 388,14 грн., тобто здійснити взаємозалік зарахування коштів.

З приводу цього колегія суддів вказує, що вимога про таке зарахування на підставі ст. 601 ЦК України є можливою, але лише до прийняття місцевим господарським судом рішення по справі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в суді першої інстанції таку вимогу не заявляв.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 8836,78 грн. є не обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Крім цього, позивачем за прострочення виконання зобов'язання було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 11.03.2008 року по 11.12.2008 року.

Рішенням місцевого господарського суду було задоволено зазначені вимоги позивача. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком та вважає, що рішення в цій частині необхідно скасувати, оскільки відповідачем, як підтверджується матеріалами справи, було своєчасно та повністю сплачено позивачу кошти за надані комунальні послуги згідно з договором від 01.02.2007 року, а отже, будь-яких підстав для здійснення нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів не вбачає.

Далі, щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, сторони за взаємною домовленістю розірвали даний договір, передавши позивачу приміщення згідно акту прийому-передачі державного майна від 15.01.2009 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду в цій частині є правомірним, а провадження у справі в частині розірвання договору оренди № 23 від 25.09.2006 року дійсно підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 14/488 необхідно частково скасувати.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 99, ст. 101, ст. 102, п. 2 ст. 103, ст. 104, ст. 105  ГПК України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу приватного підприємства «КСП»на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 14/488 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 14/488 скасувати частково.

3.          Резолютивну частину рішення викласти в новій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині розірвання договору оренди № 23 від 25.09.2006 року, укладеного між дочірнім підприємством «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»та приватним підприємством «КСП».

 3. Стягнути з приватного підприємства «КСП»(36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 146-а, код ЄДРПОУ 33964570) на користь дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-а, код ЄДРПОУ 32017261) 7522 (сім тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 06 коп. –боргу за орендну плату, 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 49 коп. - пені, 3% річних –555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 71 коп., інфляційних втрат –1548 (одну тисячу п'ятсот сорок вісім) грн. 74 коп., 344 (триста сорок чотири) грн. 35 коп. державного мита за подання позовної заяви, 28,62 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

 4. В решті вимог відмовити.».

4.          Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.

5.          Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.

6.          Матеріали справи № 14/488 повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя:                                                                      Фаловська  І.М.

Судді:

                                                                                                    Разіна Т. І

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

Дата відправки