Постанова

від 09.06.2009 по справі 13/403

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/403

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

09.06.09 р.                                                                                          № 13/403          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Фаловської  І.М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Разіної Т. І

при секретарі судового засідання –Коваленко А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рось»на рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2009 року,

у справі № 13/403 (суддя Скиба Г.М.),

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»,                      м. Дніпропетровськ,

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рось»,                    смт. Стеблів, Корсунь –Шевченківський район, Черкаська область,

про                              стягнення 491 651,67 грн,

за участю представників:

від позивача: Звіряка О.О. –дов. № 63 від 29.01.2009 р.;

від відповідача: Головченко Г.А. –дов. № 137 від 08.05.2009 р.;

в с т а н о в и в :

До господарського суду Черкаської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Агросфера») з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рось»(далі по тексту –ТОВ «Агрофірма «Рось») про стягнення 491 651,67 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.03.2009 р. позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Рось»на користь ТОВ «Агросфера»259 999,99 грн. основного боргу, 18 990,14 грн. пені, 28 082,90 грн. відсотки за користування товарним кредитом по договору, 144 578,64 грн. індексації (курсової різниці вартості) по договору, в решті вимог провадження припинено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ «Агрофірма «Рось» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Агросфера» задовольнити в частині стягнення 210 128,74 грн. суми основного боргу.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження та розгляд справи призначено на 26.05.2009 р. за участю уповноважених представників сторін.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.

На вимогу ухвали апеляційної інстанції від 09.04.2009 р., позивач скористався, наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подав до апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення у справі № 13/403 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву. Також позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було подане пояснення до розрахунку.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2009 р. змінено склад колегії суддів у справі та призначено її розгляд у складі колегії: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Разіна Т.І. та суддя Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 26.05.2009 р., в порядку ст. 77 ГПК України, у було оголошено перерву до 09.06.2009 року.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені, відповідно до підписаної в судовому засіданні розписки про оголошення перерви.

Також, відповідно до ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні 26.05.2009 року, за погодженням сторін, колегією суддів було продовжено строк розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі  XII ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено господарським судом Черкаської області та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Агросфера»(за договором - продавець) та ТОВ «Агрофірма «Рось»(за договором - покупець) був укладений договір купівлі –продажу № 738-К від 08.04.2008 р. на придбання засобів захисту рослин (а.с. 10-11). Відповідно до умов вказаного договору, а саме:

·          п.п. 1.1. продавець (позивач) зобов?язується передати, а покупець (відповідач) прийняти та сплатити вартість товару (засобів захисту рослин) відповідно до умов договору, додаткових угод та специфікацій до нього;

·          п.п. 3.1., 3.2. конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях; загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках договору, які є його невід?ємною частиною;

·          п.п. 4.3. нарахування процентів здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок –фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується акт виконаних робіт між сторонами. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному –з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця;

·          п.п. 4.5. сплата нарахованих процентів здійснюється покупцем у строк, який визначається датою погашення товарного кредиту та датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту. Товар вважається оплаченим в момент надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця;

Як вбачається з матеріалів справи, специфікаціями від 08.04.2008 р. № 1, від 21.04.2008 р. № 2, від 14.05.2008 р. № 3, від 22.05.2008 р. № 4, від 05.06.2008 р. № 5, від 09.06.2008 р. № 6, від 07.07.2008 р. № 7, від 18.08.2008 р. № 8 до договору сторони погодили перелік засобів захисту рослин, що має постачатися продавцем та умови оплати товару (а.с. 12-19).

Згідно умов оплати товару за наведеними вище специфікаціями до договору, товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу.

Відповідно до закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товарний кредит –це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під відсотки.

Так, з видаткових накладних (а.с. 20-26) вбачається, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 373 858,41 грн.

Відповідач, порушуючи умови договору, частково здійснив оплату за товар, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача кошти в розмірі 123 729,68 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 33-54), у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 250 128,73 грн.

Крім того, як зазначає позивач, ним було передано, а відповідачем прийнято товар –засоби захисту рослин на загальну суму 49 871,26 грн., який не було узгоджено специфікаціями до договору і відповідачем вищевказаний товар оплачено не було.

Факт передачі позивачем товару на суму 49 871,26 грн. підтверджується видатковими накладними № 200545/12 від 20.05.2008 року, № 300538/15 від 30.05.2008 року, № 020603/15 від 02.06.2008 року.

Відповідач, заявлену суму до стягнення суму в розмірі 49 871,26 грн. не визнає, однак, факт отримання товару на вказану суму а ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційному господарському суді не спростував.

Таким чином, загальна сума основного боргу відповідача по договору перед позивачем на момент подання позову склала 299 999,99 грн. (250128,73 грн.+49871,26 грн.).

Згідно приписів ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що згідно платіжного доручення             № 85 від 26.02.2009 року перерахував на користь позивача 40 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором. Представник позивача підтвердив часткове проведення розрахунку в сумі 40 000,00 грн.

Тому, вимога позивача у частині стягнення боргу в розмірі 40 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати відповідачем коштів у розмірі 259 999,99 грн. (299 999,99 грн. –40 000,00 грн.) на користь позивача за отриманий товар. Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо задоволення вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 259 999,99 грн.

Далі, згідно п.п. 7.1 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, він сплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Як вбачається із п. 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Апеляційний господарський суд бере до уваги розрахунок позивача (а.с. 9), в якому відображено дату виникнення заборгованості, період нарахування пені, кількість прострочених днів та згідно якого розмір пені склав 18 990,14 грн. (18465,47 грн. - сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за отриманий товар на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу+524,67 грн. - сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за отриманий товар без надання товарного кредиту з відстрочкою платежу).

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано розмір пені та погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 465,47 грн. у зв'язку із невиконанням останнім зобов'язань за договором.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом по договору у розмірі 28082,90 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 7.2 договору встановлено у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит від дня передання товару.

Враховуючи те, що відповідач прострочив строки оплати за отриманий товар, то позивачем правомірно нараховано проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% в сумі 28082,90 грн. з суми заборгованості 250 128,73 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги позивача про стягнення суми індексації по договору в розмірі 144578,64 грн.

Відповідно до п.п. 4.6. договору оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. У випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2% від офіційного курсу, встановленому НБУ на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0) Ч СП =ПСП, де А1 –офіційний курс долара США на дату платежу, А0 –офіційний курс долара США на дату підписання договору, СП –сума поточного платежу, ПСП –проіндексована сума платежу.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно –правовим актом.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що позивачем відповідно до інформації, доведеної листом Національного банку України від 23.03.1999 року              № 24-211/113 правомірно нараховано суму індексації по договору в розмірі                          144 578,64 грн. з суми заборгованості 250128,73 грн.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки є необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2009 р. у справі № 13/403 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю  «Агрофірма «Рось»на рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2009 р., у справі № 13/403 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2009 р. у справі               № 13/403 залишити без змін.

4.          Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя:                                                                      Фаловська  І.М.

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Разіна Т. І

Дата відправки