Постанова

від 06.07.2009 по справі 20/059-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/059-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ-33, вул. Жилянська, 58-б                                                          тел.284-37-31

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

06.07.09 р.                                                                                          № 20/059-09          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                    Мостової  Г. І. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Ільєнок Т.В.

                                                  Шевченко  В. Ю.

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче  підприємство «Сан»на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2009 р.

у справі          № 20/059-09 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укртехзбут», м. Київ

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», с. Красне, Київська обл.

про                     стягнення 67 794, 86 грн.

від позивача: Поліщук В.А. дор.№15 від 09.04.2009 р.

від відповідача:  Мікульський К.В. дор.№677 від 02.04.2009 р.                          

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2009 р. частково задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укртехзбут», стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан»55 946, 48 грн. основного боргу, 5 149, 14 грн. пені, 5 426, 81 грн. інфляційних втрат, 648, 37 грн. 3 % річних, а також 671, 71 грн. витрат по сплаті державного мита та 116, 91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан»звернулось з апеляційною скаргою № 690 від 15.05.2009 р. (вх. суду № 2-04/1/511/1371 від 28.05.2009 р.) та клопотанням № 691 від 15.05.2009 р. (вх. суду № 2-04/1/511/1371 від 28.05.2009 р.), в якому просить відновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, відмовити повністю позивачу у задоволенні вимог, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.06.2009 р. відновлено строк подання апеляційної скарги та вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Перевіривши і оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильність застосування норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного суду встановила наступне.

Правовідносини між сторонами врегульовано договором № Д-0005/09/08 на поставку нафтопродуктів з відстроченням платежу від 08.10.2008 р. (а.с. 10-14). Відповідно до умов вказаного договору, а саме:

·          п.п.1.1., 1.2. постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та сплатити нафтопродукти (продукцію), в порядку та на умовах, передбачених цим договором; найменування, кількість, номенклатура, ціна за одиницю, загальна вартість кожної окремої партії продукції визначаються сторонами в додаткових угодах або письмових заявках і (або) відвантажувальній рознарядці, накладних, рахунках –фактурах, які підписуються уповноваженими представниками сторін, завіряються друком і є невід'ємною частиною цього договору;

·          п. 4.2.1. оплата за поставлену продукцію проводиться покупцем (відповідачем) не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження на підставі виставленого постачальником (позивачем) рахунку на оплату. Копія рахунку –фактури з допомогою факсимільного зв'язку являється підставою для сплати грошових коштів за поставлену продукцію. Оплата проводиться покупцем лише в безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі;

·          п. 4.3. у платіжних дорученнях на оплату, в заявках покупця, в накладних, в актах звірок покупець повинен вказувати номер і дату укладення цього договору;

·          п. 5.2. за прострочення платежів або здійснення їх не в повному обсязі покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив нафтопродукти, а саме: дизпаливо –7 945 тон загальною вартістю 44 253,68 грн., бензин А-76 –2 320 тон загальною вартістю у сумі 11 692,80 грн., всього на суму 55 946,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 8.10.2008 р. та видатковою накладною № РН-0000008 від 8.10.2008 р. (а.с. 15-16).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч п. 4.2.1. договору  вчасно не сплатив за отриману продукцію.

Позивач листом б/н від 17.01.2009 р. надіслав відповідачу претензію щодо належного виконання договору (копія поштового повідомлення та копія фіскального чеку а.с. 17-18).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду, враховуючи п.п.4.2.1., 4.3. договору, погоджується з висновком місцевого суду про те, що обов'язок оплатити отримані нафтопродукти у відповідача виник через 14 днів, тобто, 22.08.2008 р.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України. Так, відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти госпо дарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зо бов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за від сутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у пев них умовах звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кре дитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного вико нання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дослідивши вищевикладене, в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо факту наявності заборгованості відпо відача перед позивачем, а отже вважає, що місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлену про дукцію у розмірі 55 946,48 грн.

А також, колегія апеляційного суду погоджується з розрахунком місцевого суду щодо пені у розмірі 5 149,14 грн., у тому числі, за період з 22.10.2008 р. до 31.10.2008 р. у сумі 330,08 грн., з 01.11.2008 р. до 30.11.2008 р. у сумі 1 103,60 грн., з 01.12.2008 р. до 31.11 2008 р. у сумі 1 140,39 грн., з 01.01.2009 р. до 31.012009 р. у сумі 1 140,39 грн., з 01.02.2009 р. до 28.02.2009 р. у сумі 1 030,03 грн., з 01.03.2009 р. до 11.03.2009 р. у сумі 404,65 грн.

Крім того, згідно приписів ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконан ня грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з ураху ванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, згідно розрахунку колегії апеляційного суду виконаного за допомогою ІАЦ «Ліга»задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення:

·          3% річних у розмірі 643.77 грн. за період з 22.10.2008 р. до 10.03.2009 р.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

55946.4822.10.2008 - 10.03.20091403 %643.77

·          збитків, завданих внаслідок інфляції, у розмірі 4 587,61 грн. за період з 22.10.2008 р. до 10.03.2009 р.  

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

22.10.2008 р. - 10.03.2009 р.55946.481.0824587.6160534.09

І як наслідок, рішення місцевого суду в цій частині  підлягає зміні .

Щодо викладеного в апеляційній скарзі про необхідність додержання досудового врегулювання спору при поданні позову про стягнення штрафних санкцій, обов'язковість якого передбачена п. 8.1. договору та ст.5 ГПК України, колегія апеляційного суду приймає до уваги наступне.

Відповідно  до п. 5.5. договору сторона, права якої за цим договором порушені, має право на свій розсуд вирішувати питання про вживання (незастосування) відповідальності, передбаченої цим договором до сторони, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за даним договором. Вищевказане положення договору ґрунтується на принципі диспозитивності, який передбачає альтернативу обрання способу захисту своїх інтересів.

Пунктом 8.1. договору передбачена обов'язковість врегулювання спору в претензійному порядку, але це не позбавляє сторін права звернутися до суду за вирішенням спорів. Позбавлення права на звернення до суду суперечить загальноправовим принципам і тягне за собою визнання такого договору нікчемним.

Відповідно до ст.5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Вищевказана норма не виключає можливості звернення особи до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 р. N15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, обрання певного способу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Виходячи з системного аналізу норм Конституції України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами, колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, зокрема судовий захист.

Крім того, поняття зобов'язання, виконання, та правові наслідки порушення регулюються главами  47, 48, 51 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечувати, в тому числі і, пенею (ч.1 ст.549 ЦК України). Пеня - це лише грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, - а не власне саме зобов'язання. Отже, застосування до позовних вимог про стягнення  пені положень ст.530 ЦК України, є безпідставним.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Київської області від 28.04.2009 р. у справі № 20/059-09 підлягає частковій зміні.

Керуючись ст.ст. 83, 99-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -  

п о с т а н о в и в :

1.           Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан»на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2009 р. у справі № 20/059-09  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 28.04.2009 р. у справі № 20/059-09 змінити шляхом викладення резолютивної частини  рішення в наступній редакції:

«п.1 Позовні вимоги задовольнити частково у розмірі  66 327 грн.

п.2 Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», що розташоване за адресою: 07600, Київська область, Згурівський район, с. Красне, вул. Семенова, 18/а, код ЄДРПОУ 34099299 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укртехзбут», що розташоване за адресою:  м.

Київ, вул. Цитадельна, 6/8, код ЄДРПОУ 23739512) –55 946,48 грн. основного боргу, 5 149,14 грн. пені, 4 587,61 грн. інфляційних втрат, 643,77 грн. 3% річних, а також 663, 27 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»

п.3. В решті відмовити».

3.           Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

4.           Матеріали справи № 20/059-09 повернути до господарського суду Київської області.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Мостова  Г. І.

Судді:

                                                                                                    Ільєнок Т.В.

                                                                                                    Шевченко  В. Ю.

Дата підписання повного тексту Постанови 15.07.2009 р.

Дата відправки  16.07.09