Постанова

від 04.08.2009 по справі 19/66-19/67

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/66-19/67

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

04.08.09 р.                                                                                          № 19/66-19/67          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Жук Г. А. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Разіної Т. І

судді-доповідача Жук Г. А.

при секретарі судового засідання: Лосенко М.С.,

за участю представників сторін:

від позивача:           Чекмез Т.М. –представник за дов. № б/н від 22.11.2008 р.;

від відповідача:           Гарголь В.Є. –представник за дов. № б/н від 12.01.2009 р.;

від третьої особи: Дреєв В.М. –представник за дов. № 01-26/757 від 03.08.2009 р.                    

розглянувши матеріали апеляційної скарги № 577 від 22.05.2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан»на рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2009р.

у справі № 19/66-19/67 (суддя Безрук Т.М.)

за позовом          Приватної агрофірми «Жовтень», с. Жовтневе, Семенівського району, Полтавської області;

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан», с.Бурбоне, Семенівського району, Полтавської області;

третя особа Семенівський районий відділ земельних ресурсів, смт Семенівна, Полтавської області;

про                      розірвання договору суборенди землі № 1 від 11.07.2006 року та                               стягнення 239 107,55 грн.

В С Т А Н О В И В :

26.03.2008 року приватна агрофірма «Жовтень»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан»про розірвання договору суборенди землі № 1 від 11.07.2006 року та стягнення 239 107,55 грн., що становлять 223 465,00 грн. заборгованості по орендній платі та 15 642,55 грн. пені (т.1 а.с.3-4)

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.06.2008 року у справі № 19/66 (т.1 а.с.69-71)  з врахуванням ухвали від 01.09.2008 року про виправлення описки (т.1 а.с.77-78) позов задоволено частково. Розірвано договір суборенди землі № 1 від 11.07.2006 року, укладений між Приватною агрофірмою «Жовтень»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан»на користь Приватної агрофірми «Жовтень»180 784,53 грн. основного боргу та 3 817,04 грн. пені. В частині стягнення 42 680,47 грн. провадження припинено. В частині стягнення 11 825,51 грн. пені відмовлено (т.1 а.с.69-71)

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2008 року рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2008 року у справі № 19/66 залишено без змін (т.1 а.с.127-130)

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2009 року  (т.1 а.с.159-162) рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2008 року у справі № 19/66 скасовано, справу направлено на новій розгляд.

Касаційна інстанція підставою скасування судових рішень визнала порушення судами норм господарського процесуального кодексу України, зазначила, що ухвала суду від 01.09.2009 року про  виправлення описки прийнята з порушенням ст. 89 ГПК України, оскільки зачипає суть рішення у справі, при цьому обставини справи та доводи, викладені у заяві сторони, відповідно до ст.88 ГПК України, судом не досліджувалися.

12.05.2009 року (в судовому засіданні) позивач надав доповнення до позовної заяви (т.2 а.с.8-9) в яких вказує, що відповідач сплатив 101 234,53 грн. основного боргу та 3 817,00 грн. пені, просить стягнути з відповідача  202 442,77 грн. заборгованості по орендній платі та 14 170,80 грн. пені. При цьому стверджує, що 79550 грн.  відповідачем оплачено в рахунок попередніх договорів, а сума 27037 грн. відповідачем агрофірмі «Жовтень»не перераховувалася взагалі.

За результатами нового розгляду господарський суд Полтавської області прийняв Рішення від 12.05.2009р. у справі № 19/66-19/67, яким позовні вимоги позивача задоволено частково. Договір суборенди землі № 1 від 11.07.2006 року укладений між Приватною агрофірмою «Жовтень»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан»розірвано. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан»на користь Приватної агрофірми «Жовтень»101 208,24 грн. основного боргу,  3 926,67 грн. пені. Припинено провадження в частині стягнення 122 256,76 грн. основного боргу та 3 817,04 грн. пені. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.21-22).

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан», через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу № 577 від 22.05.2009 року (вх №2-04/2/417/1466 від 09.06.2009р.), в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 101 2008,00 грн. основного боргу та 3 926,67 грн. пені та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині проведеної відповідачем оплати за суборенду землі у розмірі 79 550,00 грн. та 27 037,92 грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2009 року вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження, розгляд справи призначено у складі колегії суддів: Жук Г.А., Агрикова О.В., Мазур Л.М.

Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року та заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.08.2009 року склад судової колегії змінено.

Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення.

Представник ПАФ «Жовтень»(позивач у справі) в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, зазначив, що рішення господарського суду Київської області від 12.05.2009року у справі № 19/66-19/67 відповідає обставинам справи, прийняте у відповідності та на підставі чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

11.07.2006 року Приватна агрофірма «Жовтень»(орендар) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан»(суборендар) уклали договір суборенди землі № 1, відповідно до умов якого орендар надав, а суборендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться в  межах Жовтневої сільської ради (с.Жовтневе, Нова Петрівка, Осокорки) (т.1 а.с.9-12).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони передбачили, що в суборенду передаються 198 земельних ділянок загальною площею 1 195 гектарів ріллі.

Згідно п. 6.3 договору, передання земельних ділянок суборендарю здійснюється після державної реєстрації договору, за актом їх передання-приймання не пізніше 31.12.2006 року.

Згідно напису, що  міститься на копії договору, він зареєстрований у Семенівському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства (Центр) Державного земельного кадастру,  про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.2006 року за № 040656200268.

31.12.2006 року, на виконання умов договору суборенди від 11.07.2006 року № 1, сторони підписали акт прийому-передачі об'єкта суборенди (земельної ділянки), згідно якого орендар передав земельні ділянки в кількості 198 штук загальною площею 1 195 гектарів ріллі, розташованих в адмінмежах Жовтневої сільської ради (с.Жовтневе, Нова Петрівка, Осокорки), а суборендар прийняв вищевказані земельні ділянки в суборенду.

10.10.2007 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 183 в якій пропонує останньому на протязі місячного терміну провести оплату орендної плати в сумі 223 465,00 грн. (т.1 а.с.16), стверджує, що відповідач відповіді на претензію не надав, вказані кошти не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду.

В обґрунтування рішення про задоволення позовних вимог по сплаті орендної плати суд першої інстанції посилається на ст. ст. 254, 526 ЦК України, ст. 96 ЗК України та ст. 2 Закону України «Про плату за землю»відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк, використання землі в Україні є платним, землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Посилаючись на ст. 32 Закону України «Про оренду землі», суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо розірвання спірного договору та припинив провадження у справі в частині стягнення 122 256,76 грн. основного боргу та 3 817,04 грн. пені в зв'язку з оплатою відповідачем 105 051,57 грн. платіжним дорученням № 0724 від 02.07.2008 року та зарахування позивачем 21 022,23 грн.  в погашення боргу.

ТОВ «Агрофірма Дніпроагролан»не погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо стягнення 79 550,00 грн., оскільки ця сума сплачена ним платіжним дорученням № 170 від 10.08.2006 року, стверджує, що дана сума оплачена саме по договору суборенди землі №1 від 11.07.2006 року  на прохання орендодавця після підписання договору.  

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем  та відповідачем у справі  виникли зобов'язання з договору найму земельної ділянки, згідно якого, в силу ст.  792 ЦК України, наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У відповідності до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України в силу зобов'язання одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року  № 2535-XII (з наступними змінами та доповненнями) та ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (суборенди). Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону № 2535-XII)

Стаття 96 ЗК України передбачає, що землекористувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що суборендна плата вноситься суборендарем щорічно, починаючи з 2007 року, у грошовій формі в розмірі 223 465,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2007 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 183 в якій пропонує останньому на протязі місячного терміну провести оплату орендної плати в сумі 223 465,00 грн.  

Враховуючи, що договором не визначили конкретної дати сплати орендної плати, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідач мав сплатити орендну плату у термін вказаний в претензії.

02.07.2008 року платіжним дорученням № 0724 ТОВ «Агрофірма Дніпроагролан»сплатило ПАФ «Жовтень»105 051,57 грн., з яких 101 234,53 грн. основного боргу та 3 817,04 грн. пені (т.1 а.с.100)

В наданих позивачем доповненнях до позову, ним повідомлено, що відповідач сплатив 21 022,23 грн. власникам паїв, які позивачем зараховані в рахунок орендної плати, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження в частині стягнення 122 256,76 грн. основного боргу та 3 817,04 грн. пені на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

По переконанню судової колегії судом першої інстанції правомірно відхилено посилання скаржника на те, що ним в рахунок оплати орендної плати за 2007 рік за договором суборенди землі № 1 від 11.07.2006 року платіжним дорученням № 170 від 10.08.2006 року сплачено 79 550,00 грн. (т.1 а.с.40)

Як вбачається с платіжного доручення № 170 від 10.08.2006 року (копія наявна в матеріалах справи), призначенням платежу за даним дорученням є оплата за договором суборенди землі згідно рахунку № 5 від 09.08.2006 року.

Судовою колегією досліджений рахунок № 5 від 09.08.2006 року (т.2 а.с.7) та рахунок - фактура № 5 від 09.08.2006 року (т.2 а.с.10) однак, вказаний рахунок виписаний Приватною агрофірмою «Жовтень»на оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан»плати за суборенду землі в 2006 році.

Отже, ні рахунок № 5 , ні рахунок фактура № 5  не містять посилання на договір оренди № 1 від 11.07.2006 року, тому враховуючи, що між сторонами в 2006 році існували правовідносини за іншими договорами оренди, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, платіжне доручення № 170 від 10.08.2006 року не може бути прийнято судом, як доказ сплати відповідачем орендної плати за 2007 рік.

Колегія суддів апеляційного господарського суду визнає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність зарахування в рахунок оплати орендної плати за спірним договором 27037,92 грн., які сплачено останнім власникам земельних паїв, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів перерахування  даної суми ні власникам земельних ділянок, ні орендодавцю за договором, крім того договором не передбачено проведення орендних платежів іншим особам, крім орендодавця.

Відповідно до ст. 230  ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 250 ГК України вказує, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 4.4 спірного договору, в разі невнесення суборендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», передбачено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін,  обчислюється від суми простроченого платежу та не може  перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за несвоєчасне  виконання грошового зобов'язання по договору суборенди землі нараховано пеню за період з 01.01.2008 року по 10.03.2008 року в сумі 15 642,55 грн.

Судом першої інстанції, враховуючи обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, здійснено перерахунок суми пені, що підлягає до сплати та правомірно встановлено, що стягненню підлягає 7 743,71 грн.

Як вказувалось вище, 02.07.2008 року платіжним дорученням № 0724 ТОВ «Агрофірма Дніпроагролан»сплатило ПАФ «Жовтень»105 051,57 грн., з яких, зокрема, 3 817,04 грн. пені, тому господарським судом Полтавської області правомірно припинено провадження в частині стягнення 3 817,04 грн. пені.

Враховуючи положення вище наведених статей, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення пені не в заявленій сумі та вважає правомірним задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені за, що становить 3 926,67 грн.

Згідно з ч.3 ст.291 ГК України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Норма ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV ( з наступними змінами та доповненнями), на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених даним Законом та умовами договору.

Пунктом 12.3 договору сторони передбачили, що дія договору припиняється, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Суборендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату (п. 9.4.2 договору).

До обов'язків орендаря частина 1 статті 762 ЦК України, ст. 285, 286 ГК України відносить, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами заборгованості по сплаті орендної плати в заявленій позивачем сумі, як і не представив доказів її сплати на час винесення рішення.

За даних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо розірвання договору суборенди № 1 від 11.07.2006 року.

Щодо вказаних в апеляційній скарзі порушень, на думку скаржника, місцевим господарським судом процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач стверджує, що оскільки в судовому засіданні 07.05.2009 року не приймала участь третя особа, то суд позбавив її права надавати пояснення по справі та докази.

Дослідивши всі процесуальні документи у даній справі, колегією суддів встановлено, що ухвалою від 23.04.2009 року, яка надіслана сторонам 27.04.2009 року (т.2 а.с.3) розгляд справи № 19/66-19/67 року відкладено в зв'язку з відсутністю представників сторін, рішення у справі № 19/66-19/67 було прийнято 12.05.2009 року за участю повноважного представника позивача та відповідача (т.2 а.с.21-22). Матеріали справи містять належні докази отримання третьою особою перелічених процесуальних документів.

Таким чином, по переконанню судової колегії, у третя особа не скористалася процесуальними правами наданими стороні статтею 22 ГПК України, отже колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення  у даній справі не порушено норм процесуального права.

В судовому засідання 4.08.2009 року повноважний представник 3-ї особи відмовився від  будь-яких пояснень по суті спору, стверджує, що між позивачем та відповідачем на підставі договору оренди виникли відповідні правовіднсини, до яких райвідділ земельних ресурсів не має відношення, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства даний відділ виконує функції лише з реєстрації та обліку договорів, а спір у даній справі стосується виконання сторонами умов договору оренди.

Твердження скаржника, що під час розгляду справи 07.05.2009 року, судом було проігноровано клопотання скаржника про фіксування технічними засобами судового процесу, судовою колегією відхиляється, оскільки як вбачається з матеріалів справи на 07.05.2009 року взагалі не було призначено розгляд справи № 19/66-19/67.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи  та  надано цим обставинам  відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2009р. у справі № 19/66-19/67 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дніпроагролан»на рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2009р. у справі № 19/66-19/67 - залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2009р. у справі № 19/66-19/67 - залишити без змін.

3.          Справу № 19/66-19/67 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя:                                                                      Жук Г. А.

Судді:

                                                                                                    Разіна Т. І

                                                                                                    Зеленіна  Н.І.

Дата відправки  10.08.09