Постанова

від 11.08.2009 по справі 17/18

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/18

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

11.08.09 р.                                                                                          № 17/18          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Тарасенко К.В. (доповідач по справі),

суддів:                                        Шкурдова Л.М.,

                                                      Шевченко В.Ю.,          

секретар судового засідання –Лосенко М.С.,

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 04.08.2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд»на рішення господарського суду Полтавської області від 17.03.2009 року

по справі № 17/18 (суддя Коршенко Ю.О.)

за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус», м. Глобине,

                             Полтавська область,

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд», м. Полтава,

про                    стягнення 32 843, 12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд»про стягнення заборгованості за Дистриб'юторським договором від 03.11.2006 року № 657  у розмірі 29 318, 17 грн. та 3 524, 95 грн. пені.

У процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути 29 318, 17 грн. боргу, 6 265, 59 грн. пені, 879, 55 грн. 3% річних, 3 664, 77 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.03.2009 року по справі № 17/18, позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 29 380, 70 грн. основного боргу, 6 265, 59 грн. пені, 879, 55 грн. 3% річних, 3 664, 77 грн. інфляційних, 401, 28 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав належним чином обов'язку щодо проведення розрахунку за поставлений позивачем товар. Визнавши позовні вимоги обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, суд їх задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.03.2009 року по справі № 17/18 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 29 318, 70 грн., пені у розмірі 6 265, 59 грн., індексу інфляції у розмірі 3 664, 77 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд»прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 21.07.2009 року.

Ухвалою від 21.07.2009 року розгляд справи у зв'язку з неявкою представника позивача відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 11.08.2009 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.07.2009 року склад колегії суддів змінено на наступний: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Шкурдова Л.М., Шевченко В.Ю.

У судове засідання 11.08.2009 року представник  відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення № 5993879.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У разі нез'явлення в засідання арбітражного суду представника відповідача, суддя має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника (частина третя статті 70 ГПК).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась та оскільки його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних та 3 % річних залишити без змін, в частині стягнення пені у розмірі  6 265, 59 грн. просить зменшити до 3 487, 40 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду Полтавської області від 17.03.2009 року у справі № 17/18 змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2006 року між сторонами укладено  Дистриб'юторський  договір № 657 (далі –Договір), згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором. ТОВ АПО Глобинський консервний завод  «Глобус»(постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «Торговий дім «Ізумруд»(покупець), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у специфікації або накладній, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до Розділу 3 Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається відповідно до Специфікації або накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника вартості отриманого товару або в готівковій формі. Всі розрахунки проводяться в національній грошовій одиниці. Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої партії товару протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки.

Постачальник зобов'язаний поставляти товар у терміни та кількостях згідно затвердженої ним заявки покупця (п. 3.2.1. Договору).

Право власності на товар, а з ним і ризик випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими особами накладних, які підтверджують передачу товару (п. 4.4. Договору).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом на виконання умов Договору з 08.11.2006 року по 25.01.2007 року позивачем було поставлено відповідачеві товар, а саме консервну продукцію згідно видаткових накладних:

№ ГЛО-81572 від 08.11.2006 року на суму 12 043, 96 грн.; № ГЛО-81579 від 10.11.2006 року на суму 12 441,37 грн.; № ГЛО-81581 від 13.11.2006 року на суму 4 672, 80 грн.; № ГЛО-81599 від 15.11.2006 року на суму 14 087, 30 грн.; № ГЛ1-000550 від 21.11.2006 року на суму 6 250, 80 грн.; № ГЛ1 - 000600 від 5.12.2006 року на суму 20 520, 52грн.; № ГЛО-81638 від 06.12.2006 року на суму 6 492, 01грн.; № ГЛ1-000605 від 07.12.2006 року на суму 940, 80 грн.; № ГЛ1-000626 від 12.12.2006 року на суму 5 263, 61грн.; № ГЛО-81648 від 12.12.2006 року на суму 600, 00 грн; № ГЛ1-000665 від 26.12.2006 року на суму 5 152, 80 грн.; № ГЛО-81681 від 28.12.2006 року на суму 2 460, 29 грн.; № ГЛО-81682 від 28.12.2006 року на суму 2 328, 00 грн.; № ГЛО-81683 від 28.12.2006 року на суму 2 520, 00 грн.; № ГЛ1-000022 від 17.01.2007 року на суму 3 998, 88 грн.; № ГЛ1-000025 від 22.01.2007 року на суму 756, 00грн.; № ГЛ1-000034 від 25.01.2007 року на суму 2 974, 08 грн., на загальну суму 103 503, 22 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 57 043, 95 грн., що підтверджується наявними у справі виписками банку по особовому рахунку позивача.

Окрім того, відповідачем було повернуто позивачеві товар на суму 17 141, 10 грн., що  підтверджується наявними у справі накладними на повернення.

Таким чином, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 29 318, 17 грн., що також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки від 01.02.2009 року (а.с. 55).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій у сфері господарювання, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони передбачили у п. 6.2. Договору, що за затримку оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 2 % за кожен календарний день прострочення вартості неоплаченого товару.

Водночас, суд першої інстанції не перевірив, чи відповідає здійснений позивачем розрахунок встановленим законодавством обмеженням щодо її розміру, який може бути стягнуто на користь кредитора у випадку прострочення боржником грошового зобов'язання.

Так, визнаючи сплату неустойки формою цивільно-правової відповідальності, законодавство разом з тим встановлює ряд обмежень при її застосуванні.

Згідно ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 6 265, 59 грн. є невірним, оскільки при його проведенні не враховано вищезазначених положень ст. 232 ГК України.

Оскільки сторонами не надано відомостей щодо яких конкретно видаткових накладних відповідачем здійснювалась оплата товару та по яким з них здійснювалось повернення товару, у суду відсутня можливість визначити окремі поставки, по яким існує заборгованість, як і окремо щодо кожної момент, коли відповідні зобов'язання по оплаті мали бути виконані. Враховуючи дану обставину та виходячи з того, що остання поставка була здійснена позивачем 25.01.2007 року, кінцевий строк щодо оплати поставленого товару настав 25.02.2007 року.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»за період прострочення з 25.02.2007 по 26.08.2007 року включно, що відповідно становитиме 2 415, 32 грн.

Наданий позивачем у відзиві на апеляційну скаргу розрахунок пені за період з 14.05.2008 по 14.11.2008 року є невірним, оскільки він проведений за шість місяців до моменту звернення з позовом до суду, в той час як згідно вимог ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова № 8/81-08 від 12.02.2009 року).

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо необхідності застосування до вимог про стягнення пені строків позовної давності, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.  

Оскільки відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції вимоги щодо застосування позовної давності не заявлялись, апеляційний господарський суд позбавлений права щодо її застосування під час перегляду рішення в порядку апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 879, 55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 664, 77 грн. за період з 14.11.2007 по 14.11.2008 року (367 днів), розрахунок яких є невірним. Згідно вірного розрахунку 3 % річних за період у 367 днів становлять 884, 36 грн., розмір інфляційного збільшення заборгованості –6 801, 82 грн.  

Однак, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає саме 879, 55 грн. 3% річних та 3 664, 77 грн. інфляційних втрат.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року № 11  «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 17.03.2009 року у справі № 17/18 прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд»на рішення господарського суду Полтавської області від 17.03.2009 року у справі № 17/18 –задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 17.03.2009 року у справі № 17/18 в частині стягнення –змінити.

3.          Резолютивну частину рішення у справі № 17/18 викласти у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 30343253, адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чайкіної, буд. 37, р/р 26004006001 в КФ АК «Промислово-фінансовий банк», МФО 331768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»(код ЄДРПОУ 30547403, адреса: 39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. К. Маркса, буд. 203,  р/р 260018198000669 у Глобинському відділенні  КФ ВАТ «Кредитпромбанк»м. Кременчук, МФО 331854) 29 318, 17 грн. основного боргу, 2 415, 32 грн. пені, 879, 55 грн. 3% річних, 3 664, 77 грн. інфляційних втрат, 362, 77 грн. витрат по сплаті держмита та 106, 67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 3 850, 27 грн. пені –відмовити.»

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»(код ЄДРПОУ 30547403, адреса: 39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. К. Маркса, буд. 203,  р/р 260018198000669 у Глобинському відділенні  КФ ВАТ «Кредитпромбанк»м. Кременчук, МФО 331854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 30343253, адреса: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чайкіної, буд. 37, р/р 26004006001 в КФ АК «Промислово-фінансовий банк», МФО 331768) 19, 25 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

5.          Видачу наказів доручити господарському суду Полтавської області.

6.          Матеріали справи № 17/18 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                            К.В. Тарасенко

Судді:                                                                                                     Л.М. Шкурдова      

                                                                                                       В.Ю. Шевченко

Дата відправки  21.08.09