Рішення

від 22.03.2007 по справі 40/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/29

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.03.07 р.                                                                               Справа № 40/29                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Анод” м.Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком” смт. Очеретино

про стягнення 48620 грн. 75  коп.   

за участю:

представників сторін:

від позивача Канцер Є.В. - юрисконсульт

від відповідача Фомін В.Ю. - юрисконсульт

У судовому засіданні з 10-20 год. по 11-00 год. було оголошено перерву.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 44252 грн. 50 коп., штрафу в сумі 885 грн. 05 коп., пені в сумі 3483 грн. 20 коп. згідно договору поставки товару № д27306 від 27.03.06р.

Відповідач борг визнав у повному обсязі по викладеним у відзиві обставинам. Проти порядку нарахування штрафних санкцій відповідач заперечує, оскільки позивачем не були враховані вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” у частині визначення максимального розміру штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 27.03.06р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Анод” та товариством з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком” був укладений договір поставки № д27306.    

На виконання п. 1.1 договору позивач здійснив постачання товару на адресу відповідача на загальну суму 147508 грн. 32 коп.

Факт постачання товару підтверджується видатковою накладною № рн050706 від 05.07.06р. та довіреністю № 782543 від 05.07.06р.

Згідно п. 4.2 укладеного між сторонами договору розрахунки за товар здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в два етапи: попередня оплата 70% від вартості товару, що складає 103255 грн. 82 коп., та наступна оплата 30% від вартості товару, що складає 44252 грн. 50 коп., і проводиться на протязі 15 календарних днів після виконання позивачем п. 1.5 договору, однак не пізніше 20 календарних днів з моменту передачі обладнання відповідачеві.   

Відповідач свої зобов'язання не виконав, товар отримав на загальну суму 147508 грн. 32 коп., однак його оплату в повному обсязі не провів, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 44252 грн. 50 коп., який позивач намагається стягнути.

Відповідно до п. 5.4 договору за порушення строків оплати, передбачених в договорі, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування, за кожний день прострочення.

Згідно п. 5.5 договору у випадку порушення строків оплати більш ніж на 30 календарних днів відповідач повинен сплатити штраф в розмірі 2% від суми боргу.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем пред'явлені вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 885 грн. 05 коп. та пені в сумі 3483 грн. 20 коп. за період з 26.07.06р. по 11.01.07р.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні п. 2 ст. 180 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулися.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Сторонами у справі є суб'єкти господарювання у розумінні статті 55 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього  певну грошову суму.

В акті звірки за період з 14.04.06р. по 13.02.07р. сторони не зазначили, що заборгованість виникла саме за спірним договором поставки.

Слід звернути увагу на те, що акт звірки є письмовою формою визнання боргу (взаємної заборгованості сторін), тобто цивільно-правовим документом. Акт звірки є бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості).

Однак, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Факт неналежного виконання зобов'язань за договором підтверджено доказами по справі, а існування господарських правовідносин підтверджено визнанням відповідачем боргу.

Відповідач своє зобов'язання у повному обсязі не виконав, тому позов щодо стягнення з нього боргу в сумі 44252 грн. 50 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача відносно нарахування штрафних санкцій судом не приймаються за наступними обставинами:

-          відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

-          штраф – це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору в заздалегідь встановленому розмірі або в процентному відношенні до вартості предмету виконання, та передбачається на випадок невиконання зобов'язань;

-          пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором;

-          відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства;

-          під чужими грошовими коштами в ст. 536 ЦК України розуміються, зокрема, кошти, отримані в порядку попередньої оплати товарів, робіт, послуг. Але загальне правило, яке б встановлювало розмір процентів, не передбачено, хоч відповідно до ч.1 ст. 536 ЦК України проценти за користування чужими грошовими коштами застосовуються завжди: лише за договором між фізичними особами допускається виключати застосування процентів за користування чужими грошовими коштами. За таких умов до відносин з приводу нарахування процентів слід за аналогією застосовувати ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої у випадках, коли договором не встановлено інший розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку;

-          стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами в договорі не передбачено;

-          практично у всіх статтях ЦК України та ГК України є відсилочна норма на те, що інше може бути передбачено в законі або договорі. Тобто сторони мають право в договорі передбачити свій порядок застосування санкцій;

-          договором поставки товару № д27306 від 27.03.06р. передбачений розмір штрафу за порушення строків оплати більш ніж на 30 календарних днів – 2% від суми боргу;

-          дійсно, поки не скасований Закон України „Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, яким встановлено обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, виникають труднощі з застосуванням норм кодексів та деяких законів;

-          однак, в даному випадку на час укладення договору доцільно визначати період нарахування пені, але не штрафу;

-          слід звернути увагу сторін на те, що з'явилася категорія справ, по яким заявлені позовні вимоги про стягнення з винної сторони неустойки без застосування періоду 6 місяців, з посиланням на норми ЦК України 2003 року, яким передбачений строк позовної давності – один рік для можливості застосування цих санкцій. В даному випадку слід застосовувати норми нових кодексів в комплексі, враховуючи, що норми ГК України є спеціальними по відношенню до загальних норм ЦК України. Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов'язання повинно бути виконаним. Тобто, якщо порушення було допущено після 01.01.04р., то право на звернення до суду з позовом про стягнення з винної сторони неустойки виникає в межах одного року позовної давності. А строк розрахунку неустойки в шість місяців, встановлений ГК України, передбачає присікальний строк, в межах якого нараховується неустойка. Таким чином пеня більш не є тривалою штрафною санкцією і нараховується з дня, наступного за днем, коли зобов'язання повинно бути виконано, а саме за період шість місяців, після яких її нарахування припиняється.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов'язань, позов щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 885 грн. 05 коп. та пені в сумі 3483 грн. 20 коп. за період з 26.07.06р. по 11.01.07р. також обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ч. 2 ст. 9, ст. 536, ч. 2 ст. 712 ЦК України 2003 року, ст. ст. 55, 193, 203, 230, п. 6 ст. 231, ст. ст. 264, 265 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком”, 86020, смт. Очеретино, Донецька область, вул. Першотравнева, 63, ід.код 32119035, р/р 26005301753492 в ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Анод”, 83041, м. Донецьк, вул. Вишнева, 14а, ід. код 31072096, р/р 26009309659001 в ДРУ КБ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496, борг в сумі 44252 грн. 50 коп., штраф в сумі 885 грн. 05 коп., пеню в сумі 3483 грн. 20 коп., витрати по держмиту в сумі 486 грн. 20 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 27.03.07р.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.