Ухвала

від 08.09.2015 по справі 821/4614/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

08.09.2015 № К/800/26991/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуФермерського господарства «БДУ ІЛЬЇНА» на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 у справі №821/4614/14 за позовомФермерського господарства «БДУ ІЛЬЇНА» доНовокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (Бериславське відділення) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «БДУ ІЛЬЇНА» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 26.11.2014 №0002112200, яким визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 17643,72 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4410,93 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0002112200.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 у даній справі, скасована постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 26.01.2015, та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Новокаховської ОДПІ від 31.10.2014 №414, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 06.11.2014 по 12.11.2014 відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ФГ «БДУ ІЛЬЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за землю за період з 01.04.2014 по 30.09.2014, за результатами якої складено акт перевірки №195/21-02-22-014/24874530 від 12.11.2014, згідно висновків якого позивачем порушено пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 розділу ХІ Податкового кодексу України в частині заниження розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, в результаті чого донараховано орендну плату за землю станом на 30.09.2014 в сумі 17643,7 грн., а саме по 2940,62 грн. за кожен місяць з квітня по вересень 2014 року.

26.11.2014 на підставі акту перевірки №195/21-02-22-014/24874530 від 12.11.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002112200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 17643,72 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4410,93 грн.

Підставою для донарахування грошового зобов'язання стали наступні обставини, викладені в акті перевірки, а саме: 03.03.2007 між Бериславською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ФГ «БДУ ІЛЬЇНА» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, умовами якого Орендодавець передає, а Орендар на підставі розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 17.08.2006 №652 приймає в строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 50 га (рілля), яка знаходиться в адміністративних межах Бургунської сільської ради Бериславського району, Херсонської області з метою створення ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бургунської сільської ради, на перші три роки - в розмірі земельного податку, з послідуючим переглядом. Умовами пунктів 10, 11, 13 договору оренди землі передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; періодичність внесення орендної плати - в порядку та строки встановлені законодавством України; розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

З дати укладення договору оренди землі будь-які зміни до нього не вносилися, в тому числі і щодо розміру орендної плати.

Згідно витягу відділу Держкомземагенства від 20.01.2014 №01-44/8-137 нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації (3,2) складає 1216807,66 грн. Позивач сплачував річну орендну плату в розмірі 0,1 % від нормативної грошової оцінки 1216807,66 грн. За період з квітня по вересень 2014 року сплачено 608,40 грн.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій договір оренди 03.03.2007 був укладений між Бериславською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та громадянином ОСОБА_2, як орендарем, який, в свою чергу одночасно являється засновником ФГ «БДУ ІЛЬЇНА».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ФГ «БДУ ІЛЬЇНА» не є орендарем земельної ділянки за договором оренди землі від 03.03.2007, у зв'язку з чим приписи п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати за земельну ділянку на позивача не розповсюджуються.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що Фермерське господарство створене відповідно до законодавства України на виділених голові Фермерського господарства у довгострокову оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянках на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.03.2007, виданого ОСОБА_2, а у відповідності до ст.8 Закону України «Про фермерське господарство», укладення договору оренди земельної ділянки та його державна реєстрація є передумовою для державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи. Отже, дії відповідача щодо нарахування орендної плати з юридичних осіб саме ФГ «БДУ ІЛЬЇНА», тобто особі, яка фактично використовує земельну ділянку, оскільки фізичні особи, які отримують в оренду земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства» здійснюють діяльність на цих землях не особисто, а через створену ними юридичну особу - фермерське господарство і лише за таких умов може бути дотримано вимоги цільового використання цих земель.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст.12 вказаного Закону землі фермерського господарства можуть складатися з: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, Фермерське господарство «БДУ ІЛЬЇНА» створене на виділених голові та засновнику цього Фермерського господарства ОСОБА_2 у довгострокову оренду для ведення фермерського господарства, земельних ділянках на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.03.2007, виданого також ОСОБА_2 За умовами пункту 15 вказаного договору земельна ділянка, що передається в оренду, має використовуватися виключно для ведення фермерського господарства.

Статтею 5 Статуту Фермерського господарства «БДУ ІЛЬЇНА» передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися з:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди;

г) земельної ділянки, що належить громадянам - членам фермерського господарства на праві оренди і використовується фермерським господарством для здійснення статутних цілей.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

В силу вимог ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, укладення договору оренди земельної ділянки від 03.03.2007 та його державна реєстрація стали передумовою для державної реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи.

За наведених обставин та приймаючи до уваги, що орендовану земельну ділянку фактично використовує саме юридична особа - Фермерське господарство «БДУ ІЛЬЇНА», а фізична особа, яка її отримала в оренду з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства» здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу - фермерське господарство, тому висновок апеляційного суду щодо правомірності нарахування орендної плати з юридичних осіб Фермерському господарству «БДУ ІЛЬЇНА» є цілком обґрунтованим.

Також апеляційний суд, посилаючись на вимоги підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9, підпунктів 14.1.147, 14.1.73, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 269.1 статті 269, статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України «Про оренду землі», прийшов до правильного висновку, що незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.

Норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю «орендна плата». Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів вважає правильним застосування судом апеляційної інстанції у даних спірних правовідносинах їх положень, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02.12.2014 у справі № 21-274а14.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «БДУ ІЛЬЇНА» відхилити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош