Постанова

від 06.03.2007 по справі 26/308-06-6332

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

06 березня 2007 р.                                                                                  

№ 26/308-06-6332 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  -головуючого,

Є. Чернов В. Цвігун

за участю представників:

- позивача

Капран А.А. -(дор. № 17 від

14.08.2006) Одношивкін В.А.  -  (дор. № 17 від 14.08.2006)

- відповідача

ОСОБА_1 -(паспорт)

розглянув касаційну скаргу

ТОВ "Авантазія"

на постанову

Одеського апеляційного

господарського суду від 20 грудня 2006 року

у справі

№ 26/308-06-6332 господарського

суду Одеської області

за позовом

ТОВ "Авантазія"

до

суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про

стягнення шкоди

В

С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Одеської

області від 20.10.2006 (суддя М.Никифорчук) позовні вимоги задоволені, з

відповідача стягнуто заявлені суми матеріальної шкоди та вартості

ремонтно-відновлювальних робіт. 

Рішення суду мотивовано приписами

ст. 4 Закону України "Про власність" щодо права власника володіти,

користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, ст.ст. 319, 321

ЦК України щодо непорушності права власності, його протиправного обмеження чи

позбавлення.

Судом встановлено обставини

завдання шкоди власності позивача внаслідок протиправних дій відповідача, тому

майнова шкода підлягає відшкодуванню позивачу в заявленій ним сумі відповідно

до приписів ст. 1166 ЦК України. 

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 20.12.2006 (судді: Я.Савицький, О.Лавренюк,

О.Журавльов) рішення господарського суду першої інстанції скасовано, в позові

відмовлено.

Апеляційна постанова мотивована

тими обставинами, що рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2003

"Про відвід земельних ділянок та обслуговування рятувальних станцій на

воді" відповідачу надано дозвіл на розробку проектів відводів земельної

ділянки для будівництва та обслуговування рятувальних станцій на воді та зобов'язано

відповідача в строк до 20.03.2004 надати матеріали проекту відводу земельних

ділянок в селищну раду на погодження та розробити генеральні плани забудівлі

земельних ділянок, які використовуються під розміщення рятувальних станцій на

воді курорту Затока.

Рішенням виконавчого комітету

Затокської селищної ради № 47 від 05.02.2004 "Про технічний стан

рятувальних станцій на воді курорту "Затока" затверджено акт

технічного стану будівель та споруд рятувальних станцій на воді курорту

"Затока", яким встановлено, зокрема, непридатність для подальшої

експлуатації відповідних будівель рятувальних станцій, необхідність їх ремонту,

запропоновано провести знос тимчасових будівель та споруд рятувальних станційна

воді курорту "Затока".  

15.06.2005 між Затоківською селищною

радою та відповідачем укладено договір оренди за умовами якого відповідач

приймає на підставі рішення Затоківської селищної ради НОМЕР_1 в довгострокову

оренду терміном на 10 років земельну ділянку для будівництва та експлуатації

рятувальної станції на воді "Затока" за відповідною адресою.

На виконання рішення Затоківської

селищної ради від 29.12.2003 між Затоківською селищною радою та відповідачем

укладено договір про співробітництво від 07.07.2005.

На виконання умов договору про

співробітництво від 07.07.2005 відповідач розпочав знос тимчасових будівель та

споруд на території рятувальної станції для подальшого будівництва рятувальної

станції на воді "Затока".

За таких обставин апеляційна

інстанція дійшла висновку про відсутність у діях відповідача протиправної

поведінки, яка є необхідним елементом складу цивільного правопорушення.

Крім того, апеляційна інстанція

зазначає, що позивачем надано звіт щодо розрахунку відновлювальних робіт на

базі відпочинку "Престиж", тоді як у позові зазначено, що нанесені

збитки стосуються рятувальної станції "Затока".

Вищий господарський суд України у

відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної

скарги, відзиву та вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з обставин справи,

встановлених господарськими судами, позивач є власником нежитлових приміщень

рятувальної станції "Затока", розташованої за адресою: смт. Затока,

м. Білгород-Дністровський, Одеської області, про що свідчить витяг про

реєстрацію права власності на нерухоме майно Білгород-Дністровського МБТІ (а.с.

13 т.1).

З встановлених судами обставин

вбачається, що діями відповідача зазначеному майну позивача було завдано

майнову шкоду, розмір якої позивач підтверджує звітом про оцінку вартості

ремонтно-відновлювальних робіт і збитків, завданих власнику рятувальної станції

"Затока" (а.с. 19- 28 т. 1).

Апеляційна інстанція дійшла

висновку про відсутність у діях відповідача вини за завдану майну позивача

шкоду, з огляду на правомірність дій відповідача, що підтверджується

встановленими апеляційною інстанцією обставинами щодо відведення земельної

ділянки, дій відповідача у відповідності з договором співробітництва та ін.

Разом з тим касаційна інстанція з

такими висновками погодитися не може з огляду на таке.

Для застосування деліктної

відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, яке передбачено

ст. 1166 ЦК України, а саме протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку

між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

За приписами частини другої цієї

статті особа, яка завдала шкоди,  

звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не

з її вини.

При цьому, протиправною поведінкою

у цивільних правовідносинах є, зокрема, порушення особою вимог правової норми,

тобто здійснення заборонених дій, оскільки за принципом генерального делікту,

кожному заборонено заподіювати шкоду майну або особі та будь-яке заподіяння

шкоди іншому вважається протиправним.

Під час розгляду даного спору,

господарським судом першої інстанції 

встановлено, що відповідач застосував до позивача дії, що заборонені

законом, а саме обмежив права власності позивача.

За змістом ст. 321 ЦК України ніхто

не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його

здійсненні.

Отже, встановивши  зловживання відповідачем своїми правами, які

полягають у самостійному розпорядженні чужою власністю, чим було позбавлено

позивача можливості в будь-який момент розпорядитися своїм майном на власний розсуд,

господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем

порушено абсолютне право позивача та правомірно задовольнив позов.

Враховуючи наведене апеляційна

інстанція необґрунтовано дійшла висновку про скасування рішення господарського

суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 20.12.2006 у справі № 26/308-06-6332 господарського

суду Одеської області скасувати.

Рішення господарського суду

Одеської області від 20.10.2006 у справі  

№ 26/308-06-6332 господарського суду Одеської області залишити в силі.

Судові витрати по сплаті державного

мита, в тому числі за перегляд судового рішення в касаційному порядку, покласти

на відповідача. Доручити господарському суду Одеської області видати

відповідний наказ.

Головуючий                                                                                            

В. Овечкін                             

судді                                                                                                         Є.

Чернов

В. Цвігун