Постанова

від 01.10.2009 по справі 4/124-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/124-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

01.10.09 р.                                                                                справа № 4/124-09          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

за участю представників сторін –згідно з протоколом судового засідання від 01 жовтня 2009 року (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради

на рішення господарського суду Київської області від 25 червня 2009 року

у справі № 4/124-09 (суддя Щоткин О.В.)

за позовом          Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», Київська обл., м. Вишгород

до           Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради, Київська обл.,                    м. Вишгород

про                          зобов'язання укласти договір та стягнення 33199,26 грн.,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

          рішенням господарського суду Київської області від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09 позов Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради задоволено частково; зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір на споживання теплової енергії для гуртожитку, що розташований за адресою: вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді в редакції позивача; в частині стягнення боргу провадження у справі припинено; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій Скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права, а саме, на думку Скаржника, при прийнятті рішення щодо зобов'язання відповідача укласти договір на постачання теплової енергії в редакції позивача місцевим господарським судом не прийнято до уваги приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Правила користування тепловою енергією.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2009 року за апеляційною скаргою Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради згідно зі ст. 98 ГПК України порушено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10 вересня 2009 року за участю представників сторін.

Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2009 року у зв'язку з виробничою необхідністю здійснено заміну у складі колегії суддів.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2009 року відкладено розгляд справи № 4/124-09 в апеляційному провадженні на 01 жовтня 2009 року; зобов'язано Скаржника надати суду технічні умови на приєднання гуртожитку, що розташований за адресою: вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді до системи теплопостачання; докази встановлення приладів обліку теплової енергії; пояснення щодо відповідності умов договору, з вимогою про зобов'язання укладення якого звернувся до суду позивач, приписам Правил користування теплової енергії, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 жовтня 2009 року; зобов'язано Позивача надати суду відзив на апеляційну скаргу; докази встановлення приладів обліку теплової енергії; пояснення щодо відповідності умов договору, з вимогою про зобов'язання укладення якого звернувся до суду позивач, приписам Правил користування теплової енергії, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 жовтня 2009 року.

11 вересня 2009 року через загальний відділ апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві.

01 жовтня 2009 року до початку судового засідання через загальний відділ апеляційного господарського суду від учасників апеляційного провадження надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 10 вересня 2009 року.

В судовому засіданні 01 жовтня 2009 року представники Скаржника підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09 в частині задоволення позову щодо зобов'язання укласти договір в редакції позивача скасувати, та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити позивачеві в цій частині позову.

Представник Позивача в судовому засіданні 01 жовтня 2009 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві, просив суд апеляційну скаргу комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09 залишити без змін.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи № 4/124-09, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради та скасування рішення господарського суду Київської області від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 26 квітня 2006 року між позивачем та ДП «Рукавичка»укладено договір № 21996/1 на споживання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати ДП «Рукавичка»теплову енергію для гуртожитку по                                   вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді, а ДП «Рукавичка»зобов‘язалося своєчасно здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.

Додатком № 2 до договору № 21996/1 на споживання теплової енергії встановлена межа балансової належності (відповідальності), яка проходила по стінці теплової камери ТК –5.

Умови договору № 21996/1 щодо оплати вартості теплової енергії виконувались ДП «Рукавичка»належним чином.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21.06.2007р. № 162 «Про припинення діяльності дочірніх підприємств Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради»шляхом реорганізації: приєднання на правах структурного підрозділу до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради, припинено діяльність ДП «Рукавичка».

Листом № 580 від 21 квітня 2008 року відповідачем повідомлено позивача про реорганізацію ДП «Рукавичка»з правом правонаступництва відповідачем. Також, у зазначеному листі відповідач звернувся до позивача з проханням направляти рахунки на оплату послуг з теплопостачання та постачання гарячої води з 01 квітня 2008 року на адресу відповідача, та укласти з відповідачем договір на теплопостачання та постачання гарячої води.

З метою укладення договору на споживання теплової енергії для будівлі гуртожитку по вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді 01 жовтня 2008 року Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради направлений проект договору № 21996 на споживання теплової енергії.

Розглянувши проект Договору № 21996 на споживання теплової енергії Відповідач відмовився від його підписання, не погоджуючись з межею балансової належності (відповідальності), запропонованою у додатку № 2 до договору з огляду на невідповідність її визначення вимогам законодавства. До зазначеного листа відповідачем додані додатки з визначеною межею балансової належності (відповідальності), запропоновані відповідачем до підписання позивачу.

Листом від 06.11.2008р. № 1134-ю позивачем роз‘яснено відповідачу, що згідно з попередніми договорами на споживання теплової енергії, укладеними позивачем з ДП «Рукавичка», межа балансової відповідальності між сторонами визначалась на межі теплової камери; оскільки місцеві (розподільчі) мережі не перебувають на балансі позивача, технічна, проектна та виконавча документація на місцеві (розподільчі) тепломережі відсутня, у позивача відсутні підстави для утримання та експлуатації позивачем місцевих (розподільчих мереж) та підписання наданих відповідачем додатків до договору з визначеними у них межами балансової належності (відповідальності).

05 лютого 2009 року позивачем на адресу відповідача направлено повторно проект договору № 21996 на споживання теплової енергії для гуртожитку по            вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді для його підписання.

Проект договору № 21996 на споживання теплової енергії для гуртожитку по вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді залишений відповідачем без підписання.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладення господарських договорів, відповідно до якого договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частинами 2-4 ст. 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

З огляду на приписи норм чинного законодавства позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір № 21996 на споживання теплової енергії з додатками до нього в редакції позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, договором № 21996/1 на споживання теплової енергії від 26.04.2006р., який був укладений між позивачем та ДП «Рукавичка», встановлено, що місцеві (розподільчі) теплові мережі входять до єдиної балансової вартості будівлі гуртожитку по вул. Б. Хмельницького, 7-А у       м. Вишгороді та перебували на балансі ДП «Рукавичка».

З Робочого проекту встановлення вузла обліку теплової енергії в гуртожитку по вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді, копія якого наявна в матеріалах справи вбачається, що згідно зі схемою та викопіровкою із генплану м. Вишгород з нанесенням плану тепломереж межею балансової належності (відповідальності) позивача є стіна камери ТК –5.

Як вбачається з матеріалів справи, та було пояснено представниками сторін в судових засіданнях апеляційного господарського суду, місцеві (розподільчі) теплові мережі гуртожитку по вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді на баланс позивача не передавалися.

Згідно п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов‘язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов‘язковості укладення договору для певних категорій суб‘єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Взаємовідносини у сфері енергопостачання регулюються Господарським кодексом України, Законами України «Про електроенергетику», «Про теплопостачання»та іншими нормативними актами.

Статтею 275 ГК України та ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»встановлено виключно договірне формування відносин суб‘єктів у сфері теплопостачання.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем та теплопостачальною організацією (п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 жовтня 2007 року).

Вимоги до змісту договорів на споживання теплової енергії містяться у ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630.

Судом встановлено, що проект договору на споживання теплової енергії, запропонований відповідачу для підписання, містить всі істотні умови договору на споживання теплової енергії, які передбачені законодавством України та не порушуватиме інтересів жодної зі сторін цього договору у разі, якщо вони будуть укладені.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 жовтня 2007 року, п.п. 3, 20, 23, 40, встановлено, що межа балансової належності (відповідальності) –межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією та споживачем; межа експлуатаційної відповідальності –межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем; межа продажу теплової енергії –сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показників якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла; облік обсягу споживачем теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці; розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позов Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради в частині зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір на споживання теплової енергії для гуртожитку, що розташований за адресою: вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді в редакції позивача, задоволено місцевим господарським судом правомірно.

При зверненні до місцевого господарського суду з позовною заявою позивач також просив суд стягнути з відповідача 31627,36 грн. заборгованості, 442,52 грн. інфляційних втрат, 133,85 грн. 3% річних та 995,53 грн. пені, нарахованих відповідно до договору на споживання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 580 від 22 квітня 2008 року відповідач зобов'язався оплатити вартість фактично використаної теплової енергії для гуртожитку по вул. Б. Хмельницького, 7-А у м. Вишгороді, та листом № 718 від 21 травня 2009 року звернувся до позивача з проханням щодо зарахування коштів на погашення боргу за спожиту теплову енергію по зазначеному гуртожитку.

В судовому засіданні місцевого господарського суду 11 червня 2009 року позивачем подано заяву, в якій позивач повідомляє про сплату позивачем заборгованості у розмірі 31627,36 грн. та просить суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню. До заяви позивачем додане платіжне доручення № 320 від 22 квітня 2009 року, лист № 718 від 21 травня 2009 року про зарахування коштів та акт звірки розрахунків, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Враховуючи, що станом на час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного судового акта відповідачем сплачена позивачу заборгованість за спожиту теплову енергію, що підтверджується платіжним дорученням № 320 від 22 квітня 2009 року, колегія суддів вважає, що в частині стягнення 31627,36 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію провадження у справі припинено місцевим господарським судом з посиланням на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України правомірно.

Частиною 2 статті 187 ГК України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З огляду на викладене при зверненні до суду з вимогами про стягнення відповідача інфляційних втрат у розмірі 442,52 грн. та 3% річних у розмірі 133,85 грн., нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та пені у розмірі 995,53 грн. позивач не мав права посилатися на договір № 21996 на споживання теплової енергії, оскільки він на той момент був неукладеним.

Позивач обґрунтовує свої вимоги також виставленими відповідачу рахунками-фактурами.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду з позовною заявою договору на споживання теплової енергії, яким би визначалися терміни оплати вартості спожитої відповідачем теплової енергії, сторонами не було укладено, рахунок-фактура за своєю правовою природою не є вимогою, крім того, на зазначених рахунках-фактурах не мітиться прізвища особи, яка підписала їх з боку відповідача та печатки юридичної особи одержувача, то строк виконання зобов`язання відповідача по оплаті виконаних робіт повинен визначатися згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога про оплату вартості спожитої теплової енергії позивачем відповідачу не надсилалася.

Таким чином, оскільки вимога про оплату вартості спожитої теплової енергії позивачем в порядку, встановленому ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідачу не надсилалася, то відповідач не є таким, що прострочив оплату вартості спожитої теплової енергії, а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачеві у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 995,53 грн., то колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін (стаття 1 Закону).

Оскільки договору на споживання теплової енергії між сторонами укладено не було, тобто сторони не дійшли згоди щодо застосування відповідальності у вигляді пені, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачеві у позові в частині стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом всебічно і повно з'ясовано та перевірено обставини справи, об'єктивно оцінено докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення справи по суті, перевірено належними засобами доказування доводи сторін, з'ясовано їх дійсні права та обов'язки, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09 підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09 –залишенню без змін.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст.ст. 179, 181, 187, 275 ГК України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,-  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 25 червня 2009 року у справі № 4/124-09 залишити без змін.  

3.          Матеріали справи № 4/124-09 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення.

Головуючий суддя:                                                                      

Судді:

Дата відправки  13.10.09