Постанова

від 30.09.2009 по справі 09/938

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

09/938

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

30.09.09 р.                                                                                          № 09/938          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Мельника С.М.,

суддів:                              Гаврилюка О.М.,

                                        Рудченка С.Г.,

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

за участю представників:

від позивача: не з'явились,

від відповідача 1: Науменко М.С. –представник за довіреністю,

від відповідача 2: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 23.06.2009 р.

у справі          №09/938 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр «Сканер»

до                    1. Черкаської міської ради,

                    2. Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів»

про                    стягнення 2 991, 53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Науково-інженерний центр «Сканер»звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Черкаської міської ради, в якій просило стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2 811,53 грн., витрати на експертне дослідження в розмірі 190 грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі                5 000 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2009 р. до участі у справі залучено в якості другого відповідача КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів».

Заявою від 17.06.2009 р. позивач змінив позовні вимоги, а саме відмовився від позовних вимог в частині стягнення коштів, витрачених на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.06.2009 р. позов до Черкаської міської ради задоволено повністю, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 2 991,53 грн. шкоди та 220,00 грн. судових витрат, у позові до відповідача 2 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Черкаська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представники позивача та відповідача 2 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представників.

Позивач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 16.09.2009 р. не виконав.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з підстав передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 104 ГПК України, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2009 р. о 18-20 год. за адресою:                           м. Черкаси, вул. Ільїна, 313, сталася дорожньо-транспортна пригода, спричинена наїздом на вибоїну, внаслідок якої автомобілю Mitsubishi Outlander 2.4 АТ, 2008 р.в., реєстраційний номер СА 9360 АТ, який належить ТОВ «Науково-інженерний центр «Сканер», завдано механічних пошкоджень.

В підтвердження факту вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди позивач надав копію схеми дорожньо-транспортної пригоди та довідку Управління ДАІ України в Черкаській області б/н б/д. Інших документів, які підтверджують оформлення дорожньо-транспортної пригоди 09.02.2009 р. о 18-20 год. за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 313, позивачем на вимоги ухвал апеляційного господарського суду від 11.08.2009 р. та 16.09.2009 р. не надано.

Згідно висновку експертного дослідження спеціаліста –автотоварознавця від 18.02.2009 р. №09/007, матеріальний збиток, завданий автомобілю, в результаті його пошкодження при ДТП, спричиненого наїздом на вибоїну складає 2 621,53 грн.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що неправомірними діями (бездіяльністю) Черкаської міської ради позивачу було заподіяно шкоду, і між бездіяльністю відповідача 1 та завданою позивачу шкодою існує прямий причинний зв'язок. Судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги», основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них державними стандартами та нормами. Згідно ст. 21 вказаного Закону, органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Стаття 9 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Згідно ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.

Власники і користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом (ст. 49 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка є видом цивільно-правової відповідальності.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно наявність складу правопорушення, а саме такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Відсутній хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок між ними. В свою чергу, доведення відсутності вини є процесуальним обов'язком відповідача.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», абз. 9 п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198, абз. «в»п. 2.12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 р. № 1306, компенсація витрат власникам транспортних засобів можлива за умови, якщо ДТП сталося з причин незадовільного експлуатаційного утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів.

З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що пошкодження транспортного засобу, який належить ТОВ «НІЦ «Сканер», сталося саме з вини відповідачів. Також, позивачем не надано доказів, що під час оформлення ДТП та складання схеми пригоди, були присутні представники відповідачів, як того вимагає п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених  Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198, у відповідності до якого власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані, зокрема, разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони склалися, та усувати виявлені недоліки.

Окрім того, у відповідності до абз. «б»п. 2.3. Правил дорожнього руху, водій зобов'язаний для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою (сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху), відповідно реагувати на її зміну.

При цьому, згідно п. 12.1. Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди (п. 12.3. Правил дорожнього руху).

ТОВ «НІЦ «Сканер»не доведено, що водій, який керував належним позивачу автомобілем, врахував дорожню обстановку, вжив необхідних заходів для запобігання спричиненню шкоди транспортному засобу у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди у вигляді вибоїни на автомобільній дорозі.

Судова колегія ставиться критично до висновку експертного  дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 18.02.2009 р. №09/007, яким встановлено розмір шкоди, оскільки висновок спеціаліста, складений без урахування матеріалів справи і матеріалів ДТП, без попередження фахівців про кримінальну відповідальність за явно неправдивий висновок, не може бути покладеними судом в основу рішення, в тому числі для встановлення наявності між діями (бездіяльністю) відповідачів та виникненням ДТП причинного зв'язку.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи та наявними у ній доказами не підтверджується, що належним чином встановлено вину відповідачів у заподіянні шкоди позивачу.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду, яке прийнято з порушенням чинного законодавства, підлягає частковому скасуванню, по справі приймається нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Черкаської міської ради.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 23.06.2009 р. у справі № 09/938 –задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 23.06.2009 р. у справі                № 09/938 –скасувати частково.

3.          Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до Черкаської міської ради відмовити повністю.

4.          В частині відмови у позові до Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів»рішення залишити без змін.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр «Сканер»на користь Черкаської міської ради 51 грн. державного мита.

6.           Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.

7.          Матеріали справи № 09/938 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя:                                                                      С.М. Мельник

Судді:                                                                                          О.М. Гаврилюк

С.Г. Рудченко

Дата відправки  07.10.09