Постанова

від 08.10.2009 по справі 35/146

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/146

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.10.2009                                                                                           № 35/146

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Литвин Ю.А., довіреність б/н від 21.01.2009 р.

 від відповідача: Державін В.В., довіреність б/н від 28.09.2009 р.

  від ьретьої особи: не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПанТот»

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.07.2009

 у справі № 35/146 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «ПанТот»

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло киянам»

 третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача            ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Столиця"

 про                                                   стягнення 1159599,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю “ПанТот” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житло Киянам” про стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів в розмірі 1 159 599,30 грн., з яких: 1 155 610,07 грн. –сума фактично внесених коштів, які підлягають поверненню, з вирахуванням неустойки в розмірі 5%, 3 989,23 грн. –3% річних та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2009 р. по справі №35/146 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «ПанТот» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням  норм матеріального права, що призвело до грубої помилки суду при оцінці обставин справи і правової позиції сторін, та в кінцевому результаті, до неправильного вирішення спору по суті.

Зокрема заявник посилається на те, що суд невірно оцінив обставини справи, невірно визначив зміст правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, а саме, надсилання відповідачу Листа про розірвання договору від 17.11.2009 №1711/01 суд неправомірно розцінив як розірвання договору в односторонньому порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПанТот» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.09.2009 року.

22.09.2009 року в судове засідання не з'явились представники позивача та третьої особи, також представник позивача подав до відділу документального забезпечення КАГС письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів дійшла до висновку про відкладення розгляду справи на 08.10.2009 року.

В судове засідання 08.10.2009 року представник третьої особи не з'явився, враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Представник відповідача в своєму письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву відповідача на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПанТот» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Житло киянам” (надалі відповідач, від імені і за дорученням якого, діє Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно – будівельна компанія “Столиця” (надалі третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПанТот”(надалі позивач) було укладено Договір №2249-12/078Н-2-15 про участь у фінансуванні нежитлового будівництва (надалі Договір).

Відповідно до пункту 1.1  Договору  компанія (відповідач) бере на себе зобов'язання забезпечити фінансування (інвестування) нежитлового будівництва приміщень у складі будинку, що зводиться за будівельною адресою: м. Київ, вулиця Завальна 8-а, корпус 6, у Дарницькому районі м. Києва, і після фактичного закінчення будівельно-монтажних робіт, передати Інвестору ід суми (позивачу) окреме приміщення, характеристики якого вказані в п. 1.3 Договору, що розміщене в будинку, а відповідач зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкту інвестування за рахунок грошових внесків на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені даним Договором, а після завершення будівництва будинку отримати об'єкт інвестування у порядку встановленому даним Договором.

Пунктом 7.2. Договору, у випадку розірвання договору за ініціативою інвестора, ТОВ “Житло киянам” зобов'язується протягом 30 банківських днів з моменту  отримання такого звернення Інвестора, повернути на банківський рахунок Інвестора всю суму коштів фактично внесених Інвестором на рахунок ТОВ “Житло киянам”, залишаючи за собою неустойку у розмірі 5 (п'яти) відсотків від суми встановленої Договором на дату такого розірвання.

Договором не передбачений порядок односторонньої  відмови (розірвання) за ініціативою Інвестора (позивача), передбачені лише наслідки розірвання договору, що зазначені в пункті 7.2. Договору.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що письмове звернення (від 17.11.2009р. №1711/01) на яке посилається позивач, не може бути прийняте судом в якості належного доказу, оскільки відповідач не відреагував належним чином на вказане звернення, та не надав відповіді щодо погодження або непогодження в розірванні спірного Договору.

Отже, позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що останній звертався до судових органів відносно розірвання спірного Договору.

У зв'язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПанТот», з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі – ГК України), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та  509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що розмір фактично внесеної позивачем суми на виконання умов Договору складає 1216 431,65 грн., також, третьою особою було надано позивачу довідку від 27.11.2008р. №2153, яка засвідчує внесення позивачем належної до сплати суми у розмірі 1 216 431,65 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач 17.11.2008р. направ на спільну адресу відповідача та третьої особи звернення, яким повідомив про розірвання Договору.

Судом першої інстанції було встановлено, що дане звернення було отримано адресатами, що підтверджується штампом ТОВ “ІБК Столиця” та присвоєним вхідним номером 1098. Звернення також направлялось відповідачу поштою, що підтверджується зареєстрованим співробітником пошти описом вкладення в цінний лист.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Також, ч. 1 ст. 651 встановлено, що Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, позивач після направлення листа про розірвання договору та нетримання відповіді на нього не звертався до суду з позовними вимогами про розірвання Договору.

Разом з тим, відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд приходить до висновку, що з умов Договору не випливає право інвестора (позивача) розірвати договір в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р., яке було прийнято по даній справі, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПанТот», суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 47, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПанТот»  залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2009 р. у справі № 35/146 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПанТот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло киянам», третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» про стягнення 1159599,30 грн., – без змін.

2. Справу № 35/146 повернути до господарського суду міста Києва.   

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.10.09 (відправлено)