Постанова

від 08.10.2009 по справі 50/412

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/412

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.10.2009                                                                                           № 50/412

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від прокуратури: Хруленко О.В., посвідчення №658, від 23.07.07р.

 від позивача за первісним позовом: Примак А.І., довіреність №220/925 від 31.10.08р.

 від відповідача 1 за первісним позовом: Оленченко О.Л., довіреність №79/09 від 30.07.09р.

                                    Ткач І.В., довіреність № б/н від 17.09.09р.

                                     Матросова О.О., довіреність № б/н від 17.09.09р

 від третьої особи3 за первісним позовом: Мартіросян А.Г., довіреність № б/н, від 16.06.09р.

   від третьої особи4 за первісним позовом: Мартіросян А.Г., довіреність №9/5-83 від 21.07.09р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2009

 у справі № 50/412 (суддя  

 за позовом                               Заступника військового  прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

                                                  Приватне підприємство "Західна продуктова компанія"

 треті особи           1. Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

          2. Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України

          3. Луцький національний технічний університет

          4. Міністерство освіти і науки України

 про                                                   визнання недійсними договорів купівлі-продажу

 та за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"   

до Міністерства оборони України

третя особа Приватне підприємство "Західна продуктова компанія"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

 Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  та Приватного підприємства "Західна продуктова компанія" про:

-          визнання недійсними договорів купівлі –продажу державного майна від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061, які укладені між відповідачем-1(покупець) та відповідачем-2(продавець);

-          зобов'язання ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" повернути в управління Міністерства оборони України гарнізонний будинок офіцерів та склад у м. Луцку по вул. Вінниченка, 8.

          Під час розгляду справи у місцевому господарському суді ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"  подало зустрічний позов до Міністерства оборони України про визнання права власності банка на будівлю гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8 та будівлю складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8,

          Рішенням господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року:

- первісний позов Заступника військового  прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено повністю;

- визнано недійсними з моменту укладення договір купівлі-продажу від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та договір купівлі-продажу від 19.12.2006 № ВЕМ 459060-061, які укладені між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та приватним підприємством "Західна продуктова компанія" щодо відчуження майна, що складається з: гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8 та складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8.

- зобов'язано відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" повернути в управління Міністерства оборони України майно набуте за договорами купівлі - продажу від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та приватним підприємством "Західна продуктова компанія", а саме гарнізонний будинок офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8 та склад /Б-1/ загальною площ;

- стягнуто судові витрати;

-  в задоволенні зустрічного позову ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.

          Не погоджуючись з рішенням,  ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.  

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Зокрема заявник посилається на те, що на момент укладення оспорюваних договрів продавець – ПП "Західна продуктова компанія" був власником об'єкту продажу на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі №7/173-75.

Також апелянт стверджує про те, що він є добросовісним набувачем відповідного нерухомого майна.

Заступник військового прокурора Центрального регіону України та Міністерство оборони України у відзиві на апеляційну скаргу просили суд залишити рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.

В липні 2004 року Комунальним підприємством “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” за замовленням Луцької КЕЧ району Міністерства оборони України було проведено технічну інвентаризацію та видано технічний паспорт на нерухоме майно:

-  гарнізонний будинок офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8;

- склад /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8.

27.10.2005 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Луцької міської ради 05.10.2005 проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за державою Україна в особі Верховної Ради України (Міністерство оборони України).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі №7/173-75 за ПП “Західна продуктова компанія” визнано право власності на вищевказане нерухоме майно, розташоване за адресою м. Луцьк вул. Винниченка, 8 та зобов'язано КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для набутті права власності відповідачем 2 на відповідне нерухоме майно стало виконання останнім договору від 24.04.2006 № 17/04-06а про спільне будівництво (реконструкцію)  об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, та договору від 18.05.2006 № 19/05-06/02 про компенсацію пайової участі (паю), укладені між Міністерством оборони України та ПП "Західна продуктовакомпанія".

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі №7/173-75 15.12.2006 КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Луцьк вул. Винниченка, 8 за ПП “Західна продуктова компанія”.

19.12.2006 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Західна продуктова компанія" було укладено договори купівлі-продажу державного майна, що знаходилося в управлінні Міністерства оборони України № ВЕМ 459058 –059 та № ВЕМ 459060 –061.

На підставі  вказаних договорів ПП "Західна продуктова компанія" продало, а ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" набуло у власність нерухоме майно -  гарнізонний будинок офіцерів загальною площею 2127,2 кв.м, та склад загальною площею 68,1 кв.м, що розташовані в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8.

Судом встановлено, що 27.12.2006 вищевказане нерухоме майно було зареєстровано КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” на праві приватної власності за ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Судом також встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі №7/173-75, яким за ПП “Західна продуктова компанія” визнано право власності на спірне нерухоме майно та зобов'язано КП “ВОБТІ” зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна, скасовано та справу передано на новий розгляд. У подальшому рішенням суду у позові було відмовлено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Військовий прокурор Центрального регіону України звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства "Західна продуктова компанія", третя особа без самостійних вимог - відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про визнання недійсним договору від 24.04.2006 № 17/04-06а про спільне будівництво (реконструкцію)     об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва(реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між Міністерством оборони України та приватним підприємством "Західна продуктовакомпанія" та про визнання недійсним договору від 18.05.2006 № 19/05-06/02 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 № 17/04-06а.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.01.2008 у справі № 6/78-92 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2008 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 у справі № 6/78-92 та залишено в силі рішення Господарського суду Волинської області від 21.01.2008 у справі № 6/78-92.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, прокурор вважає, що оскільки незаконність набуття права власності відповідачем 2 на будівлі гарнізонного будинку офіцерів та складу встановлена судом, ПП “Західна продуктова компанія” не могло здійснювати по відношенню до цього майна права власності, передбаченого ст. 319 ЦК України, а саме володіти, користуватись чи розпоряджатись цим майном. У зв'язку із цим прокурор стверджує, що відповідачі, вчиняючи оспорювані угоди купівлі-продажу,  перевищили межі здійснення цивільних прав та не дотрималися вимог ст. 203 ЦК України, в наслідок чого помилились щодо наявності у відповідача 2 права власності на це майно. Відповідач 1 проти цього заперечує, стверджуючи про те, що на момент укладення оспорюваних договорів сторонами було дотримано усіх вимог ст. 203 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Заступника військового  прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

В силу ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що спірні договори на момент укладення їх між відповідачами у даній справі, не містять ознак порушень норм ст. 203 ЦК України.

Станом на 19.12.2006 р. продавець нерухомого майна - ПП “Західна продуктова компанія” володіло спірним майно на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі №7/173-75.

Як вказано вище, скасоване зазначене судове рішення було 22.05.2007 р. постановою Вищого господарського суду України. Отже,  на момент укладення оспорюваних договорів відповідач 2 був власником відповідного нерухомого майна, а отже здійснював повноваження власника відповідно до закону.

Судова колегія не приймає до уваги посилання прокурора та позивача на те, що оскільки в судовому порядку були визнані недійсними договір від 24.04.2006 № 17/04-06а про спільне будівництво (реконструкцію)  об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва(реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Міністерством оборони України та приватним підприємством "Західна продуктовакомпанія" та договір  від 18.05.2006 № 19/05-06/02 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 № 17/04-06а, визнанню недійсним також підлягають і оспорювані договри купівлі-продажу від 19.12.2006 р.

При цьому колегією суддів береться до уваги те, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 р. № 3 угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних обставин.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що наявність тієї обставини, що договори від 24.04.2006 р. № 17/04-06а та від 18.05.2006 № 19/05-06/02 визнані недійсним за рішенням суду, є підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 15 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 .

Судова колегія вважає, що заявивши позовну вимогу про визнання недійсними договорів купівлі –продажу державного майна від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061, які укладені між відповідачем-1(покупець) та відповідачем-2(продавець), та про  зобов'язання відповідача 2 повернути це майно позивачу прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав Міністерства оборони України.  При цьому суд виходить з наступного.  

Разом із тим в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

  Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо  майно за відплатним договором придбане в особи,  яка не мала права його відчужувати,  про що набувач не знав і  не  міг знати  (добросовісний  набувач),  власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

    1) було загублене власником  або  особою,  якій  він  передав майно у володіння;

    2) було  викрадене  у  власника  або особи,  якій він передав майно у володіння;

    3) вибуло з володіння власника або особи,  якій  він  передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено, що право особи, яка вважає себе власником майна, можуть бути захищені шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є.

Суд відзначає, що застосування наслідків недійсності угоди стосуються виключно сторін угоди та не поширюються на права особи, яка вважає себе власником спірного майна,  і не є стороною угоди.

У зв'язку із цим судова колегія вважає за необхідне відзначити, що захист прав особи, яка вважає себе власником спірного майна та не є стороною угоди відчуження цього майна, можливий в порядку ст. 388 ЦК України.

Отже,  на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу від 19.12.2006 р. ПП "Західна продуктовакомпанія" було законним власником спірного майна, а ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"  -  законним добросовісним набувачем цього майна, придбавши майно у особи, яка мала правомочність щодо розпорядження відповідним майном.

Враховуючи вищевикладене судова колегія дійшла до висновку про те, що вимоги Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсними договорів купівлі –продажу державного майна від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061, які укладені між відповідачами, та про зобов'язання ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" повернути в управління Міністерства оборони України гарнізонний будинок офіцерів та склад у м. Луцку по вул. Вінниченка, 8, є необґрунтованим, а отже не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" визнати право власності банка на будівлю гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8 та будівлю складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8, судова колегія відзначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 16  ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість звернення особи до суду з позовом про визнання права власності у разі оспорювання або не визнання такого права іншою особою – відповідачем. Також відповідний позов може бути поданий особою у разі втрати нею  правовстановлюючого документа.

          Як встановлено судом, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" є добросовісним набувачем будівлі гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8,  та будівлі складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8, на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 19.12.2006 р., укладених між банком та ПП "Західна продуктова компанія". Також право власності банку  належним чином зареєстроване КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”, що підтверджується витягами з реєстру прав на нерухоме майно, оригінали яких містяться у матеріалах справи. Під час розгляду справи судом встановлено, що Міністерство оборони України право власності ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на відповідне нерухоме майно не оспорює.

Вищевказані обставини свідчать про те, що у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання за ним права власності на будівлю гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8,  та будівлю складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8.

          Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2009 р. підлягає скасуванню в частині задоволення позову Заступника військового  прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в позові належить відмовити повністю. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення  Господарського суду м. Києва від 31.07.2009 р. у справі № 50/412 скасувати частково та прийняти нове рішення.

2.          В позові Заступника військового  прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовити повністю.

3.          В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2009 р. у справі № 50/412 залишити без змін.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.10.09 (відправлено)