Постанова

від 15.10.2009 по справі 8/372

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/372

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" жовтня 2009 р.                                                           Справа № 8/372

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Токарчука В.М. - представника за довіреністю  від 20.07.2009р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій",  с.ПищівНовоград-Волинського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від "28" липня 2009 р. у справі № 8/372 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокорміндустрія", смт. Локачі Локачинського  району  Волинської області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій",  с.ПищівНовоград-Волинського району Житомирської області

про стягнення 2240393,18 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.07.2009р. у справі №8/372 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокорміндустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1541777,98 грн. основного боргу, 108065,87 грн. штрафу, 18498,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 97,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинено провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн. основного боргу та 41934,13 грн. штрафу.

Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 348615,20 грн. збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити (т.2, а.с.2-3).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- в процесі розгляду справи відповідачем було подано клопотання про залучення до справи в якості третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог ТОВ "Птахо комплекс "Губин" та витребування у позивача наступних документів: оригінали товарно-транспортних накладних на поставку кукурудзи; оригінали податкових накладних; посвідчення про якість; акту звірки між сторонами; оригінали платіжних доручень щодо сплати вартості товару; оригінали довіреностей на отримання товару; довідку статистики про середню вартість зерна кукурудзи відповідної якості, однак вказані документи витребувані судом не були та не вказувалось в рішенні про задоволення чи відхилення вказаного клопотання;

- оскаржуване рішення не містить посилань на докази та пояснення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відзиві-поясненні та клопотанні, а також доводів суду, з яких підстав дані докази не взяті до уваги чи відхилені, судом було зафіксовано лише факт надання відзиву на позовну заву;

- судом не враховано обставини тяжкого фінансового стану підприємства (як і будь-якого іншого сільськогосподарського виробника на сьогоднішній день), який фактично не дає можливості сплати надмірно великих штрафних санкцій, що може призвести до неплатоспроможності підприємства та його подальшого банкрутства;

- позивачем жодних фактичних збитків понесено не було, а тому сплата штрафних санкцій у розмірі 108 065,87 грн., яка визначена судом, є надмірно великою;

- розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача становить 16498,44 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 86,68 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення, натомість судом в резолютивній частині оскарженого рішення вказано до стягнення 18498,44 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 97,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу №01-24/177 від 06.10.2009р. та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог скарги. Вказують, що суд першої інстанції правильно відхилив клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог ТзОВ "Птахокомплекс "Губин", адже в ході судового розгляду        ТзОВ "Агрокорміндустрія" відмовилося від позову в частині стягнення збитків в сумі 348615,20 грн., про що зазначено в рішенні суду від 28.07.2009р. Зазначають, що стягнення штрафу в розмірі 108065,87 грн. не є надмірно великим, оскільки передбачене в договорі купівлі-продажу від 23.09.2008р. Крім того, в судових засіданнях представником відповідача жодного разу не було повідомлено про тяжкий фінансовий стан ТзОВ "Корецький аграрій", а навпаки, робилося усе можливе аби затягнути судовий процес і не сплачувати кошти.

15.10.2009р. на адресу суду від ТОВ "Корецький аграрій" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з перебуванням повноважного представника відповідача на лікарняному.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія відхиляє клопотання ТОВ "Корецький аграрій" та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокорміндустрія" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (продавець) укладений договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю кукурудзу, а покупець зобов'язаний прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором (т.1, а.с.10-11).

Відповідно до п.3.1 договору, вартість одиниці товару вказується в специфікаціях до даного договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з п.3.3 договору, загальна вартість товару за даним договором становить 3000000,00 грн.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що розрахунки по даному договору здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем на протязі 3-х банківських днів згідно виставленого рахунку продавця в строк до 10.10.2008р.

Як встановлено пунктом 4.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на умовах СРТ - склад покупця за адресою: Волинська обл., Локачинський рн., смт.Локачі, вул.Шевченка, 14, або Волинська обл., смт.Турійськ, вул.Паралельна, 33, згідно Інкотермс -2000, за вибором покупця.

Термін поставки товару - до 15 грудня 2008 року включно (п.4.2 договору).

На виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату за поставку товару, перерахувавши на поточний рахунок відповідача 3000000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками від 01.10.2008р., від 03.10.2008р., від 07.10.2008р. (т.1, а.с.14-16).

Однак, як вбачається з видаткових накладних №РН-1001805 від 30.12.2008р. на суму 737158,80 грн., №РН-1001806 від 30.12.2008р. на суму 101523,80 грн. та №РН-1001894 від 03.02.2009р. на суму 419539,42 грн., позивачем був отриманий від відповідача товар на загальну суму 1258222,02 грн. (т.1, а.с.17-19),

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу товар на суму 1741777,98 грн.

За вказаних обставин, ТОВ "Агрокорміндустрія" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою №01-24/91 від 16.03.2009р. про стягнення з ТОВ "Корецький аграрій" 1741777,98 грн. заборгованості, 150000,00 грн. штрафу, 348615,20 грн. збитків (т.1, а.с.2-3).

В наданому суду першої інстанції поясненні №01-24/138 від 05.06.2009р. (т.1, а.с.50-51) позивач, в обґрунтування стягнення з відповідача збитків, вказав, що  у зв'язку з несвоєчасною поставкою ТОВ "Корецький аграрій" товару (кукурудзи)                              ТОВ "Агрокорміндустрія" 28.11.2008р. уклало договір купівлі-продажу кукурудзи з Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Гудин" по ціні 700,00 грн. за 1 тону, тобто за ціною, вищою ніж передбачена договором купівлі-продажу від 23.09.2008р. Тому, позивач вважає, що різниця між вартістю товару, який оплачений але не поставлений відповідачем, та вартістю товару придбаного в Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Гудин" є понесеними  збитками  в сумі 348615,20 грн.

28.07.2009р. ТОВ "Агрокорміндустрія" була подана до суду заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 108065,87 грн. штрафних санкцій (т.1, а.с.139).

Після порушення провадження у справі, відповідач повернув позивачеві 200000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 15.04.2009р. та за 16.04.2009р. (т.1, а.с.36-37).

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції припинив провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що, відповідно  до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах  справи відсутні  докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар на суму 1541777,98 грн.

У відповідності до частин 1 і 2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Таким чином, здійснивши передоплату за поставку товару у розмірі         3000000,00 грн. та отримавши частково товар на суму 1258222,02 грн., а також 200000,00 грн. передоплати, позивач має право вимагати від відповідача повернення сплачених за товар коштів в сумі 1541777,98грн.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) 1541777,98 грн. боргу.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.4 договору, за порушення термінів поставки товару продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі 5% від вартості недопоставленого товару.

Аналіз наведених норм права і обставин справи свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення 108065,87 грн. штрафу (згідно із заявою про уточнення позовних вимог).

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 348615,20 грн. збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки товару.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: і відшкодування збитків.

А збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально  одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.614 ЦК України).

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або одержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої статтею 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу укладений позивачем з ТОВ "Птахокомплекс "Губин" 28.11.2008р., а згідно п.4.2 договору від 23.09.2008р., укладеного з відповідачем, граничний термін поставки товару - 15.12.2008р. Тобто, договір купівлі-продажу з ТОВ "Птахокомплекс "Губин" був укладений позивачем до моменту закінчення термінів поставки за договором від 23.09.2008р.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави вважати, що витрати, понесені позивачем у зв"язку з укладенням нового договору купівлі-продажу кукурудзи по більш високої ціні, є збитками.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з пункту 2 договору від 28.11.2008р., товар (кукурудза), який поставляється                        ТОВ "Птахокомплекс "Гудин", більш високої якості і тому відповідно має вищу вартість.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові в цій частині.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то слід зазначити, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру пені, розмір судових витрат у справі визначений судом вірно (з врахуванням того, що в частині позовних вимог відмовлено, а щодо іншої частини - припинено).

Окрім того, навіть за наявності порушення судом норм процесуального права, порушення може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо воно призвело до прийняття неправильного рішення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно вищезазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 28 липня 2009 року прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення  господарського суду Житомирської  області від 28 липня  2009р. у справі № 8/372 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій", с.Пищів Новоград-Волинського району Житомирської області   -  без задоволення.

2. Справу № 8/372 повернути до  господарського суду Житомирської  області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 – сторонам,

4 – в наряд.