Рішення

від 22.10.2009 по справі 3/136-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/136-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

22.10.2009                                                                 Справа №  3/136-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Акціонерної  енергопостачальної  компанії  "Київенерго", м. Київ

до Приватного підприємства  "Автотрансбудсервіс-СВ", с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області  

про стягнення 1386000 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача -  Щербіна Д. В. дов. № Д07/2008/11/12-22, керівник юр. департаменту (на засідання суду 22.10.2009р. не прибув), Гуменюк Т. М.  дов. № Д07/6359 ю/к;

від  відповідача - Білецький О. В. дов. № б/н від 24.09.2009р., представник (на засідання суду 22.10.2009р. не прибув) Гребенчак С. В. дов. № б/н від 24.09.2009р., представник.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»(позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Автотрансбудсервіс-СВ»(відповідач) 1386000,00 грн. штрафу та судових витрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недотримання позивачем пункту договору щодо обов'язкового досудового врегулювання спору.

В судовому засіданні 08.10.2009 р. було оголошено перерву до 22.10.2009 р. до 11-30 для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(позивач) та  Приватним підприємством «Автотрансбудсервіс-СВ»(відповідач) укладено договір поставки №373-09 від 02.06.2009 р. (далі –Договір), за умовами якого відповідач зобов'язується передати, а позивач прийняти та оплатити мазут марки М-100 у кількості, у строки, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими у Специфікації до Договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються   ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один  суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських  зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.265 ГК України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно Специфікації №1 від 02.06.2009 р.  (а.с.13) відповідач за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року зобов'язався  поставити позивачу мазут топковий М-100 у кількості 60000,00 тонн на загальну суму 138600000,00 грн.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо поставки мазуту топкового М-100.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що в разі прострочення поставки або недопоставки товару у власність покупця відповідно до строків, передбачених Договором або Специфікацією до цього Договору, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1% від вартості непоставленого товару.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини,  відсутність своєї  вини  доводить особа, яка  порушила  зобов'язання.  Посилання відповідача на те, що вини його підприємства у не поставці товару немає, не приймаються судом до уваги, оскільки, жодних  доказів  відсутності  своєї  вини  відповідач суду  не надав.

Одночасно суд вважає необхідним зазначити, що, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 ГК України погодився з його умовами, у тому числі і з умовою, що в разі прострочення поставки або недопоставки товару у власність покупця відповідно до строків, передбачених Договором або Специфікацією до цього Договору, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1% від вартості непоставленого товару. Відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 ГК України, щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 ГК України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки мазуту топкового М-100 не виконав.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частина 1 ст.233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Позивачем наведено розрахунок мінімальних збитків від неналежного виконання відповідачем умов Договору з урахуванням мінімальної ціни на мазут марки М-100 за даними Торгово-промислової палати України (а.с.91). Мінімальний розмір збитків за розрахунком позивача становить 41400000,00 грн. (а.с.53).          

Таким чином, взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, той факт, що встановлення розміру збитків не було предметом розгляду під час вирішення спору,  позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1386000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє посилання відповідача на недодержання позивачем порядку досудового врегулювання спору, передбаченого п.6.1. Договору, оскільки Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 №15-рп/2002, встановлено, що положення ст.124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Ст.124 Конституції України як і інші її положення не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.1 ст.550 ЦК України, ст.265, ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України та керуючись, ст.ст.  49,  82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автотрансбудсервіс-СВ»(Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний порт, вул..Миру, 22,  кв.2, р/р 26006048940200 АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005,  код ЄДРПОУ 34137700) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м.Київ, пл..І.Франка, 5,  р/р 26005962482793 в Філії ЗАТ «ПУМБ»в м.Києві, МФО 322755, код ЄДРПОУ 00131305) 1386000,00 грн. штрафу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі  13860,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

         Суддя                                                                                      В.В.Людоговська

        Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).