Постанова

від 15.10.2009 по справі 53/187

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

53/187

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2009 р.                                                                                    № 53/187  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:  Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009р.

та рішеннягосподарського суду м. Києва від 01.06.2009р.

у справі№53/187

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Висотсервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

простягнення 66070,82грн.,

За участю представників:

-          позивача: не з'явилися;

-          відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Висотсервіс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" про стягнення грошових коштів на суму 66070,82грн., які складаються з: 62550грн. основного боргу, 816,33грн. індексу інфляції, 298,88грн. трьох відсотків річних, 2405,61грн. пені, а також 660,71грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6607,08грн. витрат за послуги адвоката.

У травні 2009р. позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про збільшення позовних вимог з вимогою стягнути з відповідача грошові кошти на суму 71200,67грн., які складаються з: 62550грн. основного боргу, 3254,28грн. індексу інфляції, 596,37грн. трьох відсотків річних, 4800,02грн. пені, а також 712,01грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6607,08грн. витрат за послуги адвоката.

Під час розгляду справи позивачем подано до місцевого господарського суду й уточнення до заяви про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти на суму 71082,03грн., які складаються з: 62550грн. основного боргу; 3254,28грн. індексу інфляції, 583,26грн. трьох відсотків річних, 4694,49грн. пені, а також 710,82грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6607,08грн. витрат за послуги адвоката.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.06.2009р. у справі №53/187 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Висотсервіс" основний борг в сумі 62550грн., збитки від інфляції в сумі 3225,6грн., 3% річних в сумі 579,64грн., 4656,61грн., витрати на сплату державного мита в сумі 710,09грн. 117,88грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 6589,05грн. витрат на оплату послуг адвоката. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. у справі №53/187 (колегія суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Євграфової Є.П.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2009р. у справі №53/187 змінено, виклавши п 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10 В, ідентифікаційний код 33194914, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Висотсервіс" (03028, м. Київ, вул. Феодосійська, 6, кв. 72, ідентифікаційний код 35379153) основний борг в сумі 62550(шістдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят)грн.00коп., пеню в розмірі 4684,62грн.(чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири грн.)62коп., збитки від інфляції в сумі 3254,28грн.(три тисячі двісті п'ятдесят чотири грн.)28коп., 3% річних в сумі 580,24грн.(п'ятсот вісімдесят грн.)24коп., витрати на сплату державного мита в розмірі 710,69грн. та 117,88грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 6589(шість тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять)грн.05коп. витрат на оплату послуг адвоката." В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. у справі №53/187 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду в касаційному порядку оскаржених судових актів.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином. Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2009р. явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткові документи від сторін не витребувалися, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст.1117 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін відповідно до ст.1115 ГПК України, з цих підстав відхиляється подане відповідачем-скаржником клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Висотсервіс" (виконавець) був укладений договір про надання послуг №2909-08, предметом якого є дії виконавця по виконанню вантажно-розвантажувальних, монтажних, земляних робіт (наданню послуг) у строки, визначені вказівкою замовника, власною будівельною технікою, механізмами та інвентарем (надалі –будівельна техніка), та дії замовника, передбачені цим договором, в тому числі, по оплаті вартості послуг, наданих виконавцем.

Місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що в пунктах 3.1, 3.3, 4.3 даного договору сторони погодили, що вартість роботи техніки за одну машино-годину, з урахуванням виду механізмів, визначена у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на основі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та довідок про виконані роботи (послуги) ф. № ЕБМ –7 протягом 3 банківських днів після їх підписання уповноваженими представниками обох сторін. Оплата здійснюється на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур. За несплату замовником платежів за виконані роботи у строки, що передбачені цим Договором, Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого в оплаті платежу за кожен день прострочення.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 29.09.2008р. сторонами підписано додаток №1 до Договору №2909-08 про надання послуг, в якому визначено, що договірна ціна на виконання робіт (послуг) будівельною технікою становить 150грн. за 1 машино-годину.

Як зазначено судом апеляційної інстанції з аналізу договірних умов, визначених даним договором, він набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та дії до 31.12.2009р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами прийнятих на себе відповідно до умов договору зобов'язань.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на виконання умов даного договору позивач передав відповідачу у платне користування автовишку АГП-22 (22м), яка працювала на будівництві відповідача 417 годин, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії табелів роботи автовишки, копії підписаних сторонами без зауважень актів №ОУ-0000179 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 17.08.2008р. по 25.10.2008р. у кількості 82 години на загальну суму 12300грн., №ОУ-0000009 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.02.2009р. за період з 30.10.2008р. по 19.12.2008р. в кількості 335 годин на загальну суму 50250грн., виставленими позивачем відповідачу рахунками-фактурами №СФ-0000270 від 02.02.2009р., № СФ-0000231 від 27.10.2008р. з відмітками останнього про їх отримання.

Врахував положення, запроваджені ч.1, ч.2 ст.11, ст.ст.16, 525, 526, ч.1 ст.530, ст.ст.614, 901, ч.1 ст.903 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, вірно встановив, що загальна вартість наданих послуг становить 62550грн. (417годин*150грн.), зазначивши про невиконання відповідачем взятого на себе обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг та ненадання відповідачем доказів вжиття усіх необхідних заходів щодо виконання цього зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу на суму 62550грн., з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції, із зазначенням, що строк виконання зобов'язання у відповідача настав через 3 (три) банківських дня після підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), - 31.10.2008р, тоді як позивач в розрахунку визначив строк виконання зобов'язання з 01.11.2008р.

Пославшись на приписи ч.1 ст.547, 610-611, ч.1 ст.612, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.216, 230, ч.4 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, визначені в п.4.3 вказаного договору умови, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд вказав про невірне визначення позивачем строку початку нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, стягнув з відповідача: інфляційні втрати на суму 3225,6грн., 3% річних на суму 579,64грн., пеню на суму 4656,61грн.

Тоді як суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, врахував положення, визначені ст.ст.549, 550, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.216, 230, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., умови визначені в п.4.3 вказаного договору, здійснив в оскарженій постанові перерахунок заявлених позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня за невчасне виконання зобов'язань на суму 4684,62грн., інфляційні втрати на суму 3254,28грн. та 3% річних на суму 580,24грн.

На підставі зазначеного, керуючись ст.104 ГПК України, апеляційний господарський суд обґрунтовано змінив рішення місцевого господарського суду у даній справі, здійснив розподіл судових витрат у відповідності до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнув з відповідача державне мито на суму 710,69грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 117,88грн., з покладенням на відповідача-апелянта витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

При цьому, з урахуванням положень, запроваджених ст.ст.44, 49 ГПК України, встановив з доданих позивачем до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №63 від 10.04.2009р. на оплату послуг адвоката на суму 6607,08грн., договору №17 від 17.03.2009р. про надання адвокатських послуг, копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3898/10, виданого Кавальчуку С.В., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката на суму 6589,05грн.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. у даній справі відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та/або процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. у даній справі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. у справі №53/187 залишити без змін.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук