Справа №2-2316/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2013 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.
при секретарі Чорненькій К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ», Державного реєстратора Жовківської районної адміністрації про визнання недійсними правочинів, рішення зборів учасників товариства, змін до статуту товариства, скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, визнання права власності на ? частки доходів від діяльності товариства, стягнення ? частки доходів товариства, визнання майнового права та права власності на майнові права , -
В С Т А Н О В И В :
позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, рішення зборів учасників товариства, змін до статуту товариства, скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, визнання права власності на ? частки доходів від діяльності товариства, стягнення ? частки доходів товариства, визнання майнового права та права власності на майнові права покликаючись на те, що між ОСОБА_1 (у той час носила прізвище Ляміна) та ОСОБА_2 05.09.1987 року зареєстровано шлюб. 11 березня 2010 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
У 1997 році під час перебування у шлюбі з позивачем у інтересах сім'ї відповідачем ОСОБА_2 було взято участь у створенні спільного українсько-польско-російського підприємства "Степ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яке у подальшому стало найменуватися товариство з обмеженою відповідальністю "Степ". Станом на 2002 рік учасниками цього товариства були ОСОБА_2 , який за рахунок коштів, які були спільною сумісною власністю подружжя взяв участь у формуванні статутного фонду (капіталу) товариства у розмірі 51000.00грн., що складало 51 відсоток статутного фонду (капіталу) , а також його матір ОСОБА_3 , яка відповідно до п. 5.2. статуту ТзОВ "Степ" у редакції 2002 року, взяла участь у формуванні статутного фонду (капіталу) товариства у розмірі 49000.00 грн., що складало 49 відсотків статутного фонду (капіталу) товариства.
У 2004 році відповідачі прийняли рішення, яким збільшили статутний капітал ТзОВ "Степ" зі 100000.00 грн. до 350000.00 грн., а також вирішили, що відповідач візьме участь у формуванні статутного фонду товариства шляхом внесення грошових коштів у розмірі 210000.00 грн., що складає 60 відсотків статутного фонду, а відповідачка - шляхом внесення грошових коштів у розмірі 140000.00 грн. У подальшому відповідачем за рахунок грошових коштів, які були спільною сумісною власністю подружжя, було зформовано збільшений статутний фонд ТзОВ "Степ".
Як згодом стало відомо позивачу у вересні 2008 року відповідачі прийняли рішення закріпити за відповідачем частку у статутному капіталі ТзОВ "Степ" у розмірі 5 відтоків, а 95 відсотків - за відповідачкою, а також рішення внести відповідні зміни до статуту ТзОВ "Степ". Своє рішення відповідачі оформили протоколом № 4 від 09 вересня 2008 року. Зміни до установчих документів ТзОВ "Степ" прийняті відповідачами відповідно до протоколу № 4 від 09 вересня 2008 року були зареєстровані державним реєстратором Жовківської районної державної адміністрації Львівської області 02.10.2008 року, номер запису 1 398 105 005 000830.
Позивач не погоджується із прийнятим відповідачами рішенням, оформлене протоколом зборів учасників ТзОВ "Степ" № 4 від 09 вересня 2008 року та змінами в установчих документах ТзОВ "Степ", внесені згідно цього рішення, оскільки вважає, що це рішення та внесені на його підставі зміни до установчих документів ТзОВ "Степ" прийняті з порушенням вимог закону та порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Прийнявши рішення, оформлене протоколом № 4 від 09 вересня 2008 року та внісши відповідні зміни до установчих документів відповідач у такий спосіб відчужив на користь відповідачки належну відповідачу до того частку у статутному фонді ТзОВ "Степ" у розмірі 55 відтоків статутного фонду, в наслідок чого відбулися зміни у складі учасників ТзОВ "Степ". При тому, що ця частка ним набута внаслідок внесення до статутного фонду ТзОВ "Степ" грошових коштів в розмірі 192500.00 грн., які були спільною сумісною власністю позивача та відповідача.
Позивач вважає, що договір про відчуження частки у розмірі 55 відтоків статутного фонду ТзОВ "Степ", укладений 09.09.2008 року між відповідачами, протокол № 4 від 09 вересня 2008 року загальних зборів учасників ТзОВ "Степ" та зміни до статуту ТзОВ "Степ", що були внесенні відповідно до цього протоколу підлягають визнанню судом недійсними з огляду на таке.
У відповідності до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 190 Цивільного кодексу України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Таким чином, частка у статутному капіталі ТОВ є об'єктом цивільних прав, а саме майном, комплексом майнових прав, як особливим об'єктом.
У відповідності до ч. 2 ст. 190 Цивільного кодексу України майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є комплексом корпоративних прав, що визначають статус особи як учасника товариства, тобто особистих немайнових прав (насамперед, право участі) та майнових прав (право вимоги виплати грошей, як дивідендів, право вимоги виплати грошей чи передачі речей при виході з товариства тощо). Право на частку є зустрічним наданням, яке отримує учасник від товариства при внесенні вкладу до статутного капіталу товариства, та згідно із ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" підлягає грошовій оцінці. Термін "майно" слід розглядати в широкому значенні, як сукупність усіх його прав та обов'язків. Це можуть бути як речі, так і майнові зобов'язання, в яких товариство виступає і кредитором, і боржником. Товариство є власником майна, переданого йому як внесок до статутного капіталу. З моменту передачі цього майна відбувається перехід права власності від учасника до товариства в обмін на корпоративні права. Товариство виплачує учаснику вартість корпоративних прав. Якщо учасник ТОВ згідно зі ст. 148 Цивільного кодексу України виходить з товариства та отримує вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, або отримує майно в натурі, то це майно вважатиметься набутим під час зареєстрованого шлюбу і на нього поширюватиметься режим спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, лише за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
У випадку відчуження (продажу, обміну, дарування) акцій чи частки у статутному фонді товариства згода дружини (чоловіка) повинна бути отримана, до того ж у письмовій формі, оскільки такі договори підпадають під визначення ст. 65 Сімейного кодексу України, як договори з цінним майном. Виходячи з того, що поняття "цінне майно" законодавчо не визначене, суд має достатньо підстав використовувати в цьому випадку ст. 719 Цивільного кодексу України за аналогією, тобто майно, вартість якого перевищує 850,00 грн., вважається цінним.
Відповідач без будь-якої згоди відчужив на користь відповідачки частку розмірі 55 відсотків статутного фонду ТзОВ "Степ". При тому, що ця частка ним набута внаслідок внесення до статутного фонду ТзОВ "Степ" грошових коштів в розмірі 192500.00 грн., які були спільною сумісною власністю позивача та відповідача.
У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до пункту 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755- IV із змінами та доповненнями, у разі проведення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) додатково подається нотаріально посвідчений документ про передачу права засновника (учасника) іншій особі. Виключно договір про відчуження прав засновника Підприємства є документом на підставі якого відбувається передача прав засновника іншій особі.
Як зазначено у листі Держкомпідприємництва від 04.08.2006 року № 5730 документом про передачу прав учасника іншій особі, який повинен бути представлений державному реєстратору, враховуючи норми глав 24,25,55 ЦК України може бути договір купівлі продажу, міни, дарування.
Оскільки відповідачі під час реєстрації змін до статуту ТзОВ "Степ", затверджених протоколом № 4 від 09.09.2008 року не подали державному реєстратору нотаріально посвідченого документа про передачу прав засновника (про відчуження частки у розмірі 55 статутного фонду ТзОВ "Степ" від відповідача до відповідачки у державного реєстратора були відсутні правові підстави здійснювати державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів ТзОВ "Степ".
Так як формування частки відповідача у статутному фонді ТзОВ "Степ здійснювалося шляхом внесення грошових коштів у розмірі 210000.00 грн., які були об'єктом спільної сумісної власності позивача та відповідача, відчуження відповідачем на користь відповідачки частки у статутному фонді ТзОВ "Степ" відбулося незаконно та з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. У зв'язку з цим, позивач, окрім іншого має право на отримання доходу від діяльності ТзОВ "Степ" пропорційно частці відповідача у статутному фонді товариства, виходячи з її первісного розміру 60 відтоків статутного фонду за період з 09.09.2008 року по даний час.
Відповідач, відчуживши своїй матері - відповідачці частку в статутному фонді ТзОВ "Степ" у розмірі 55 відсотків статутного фонду, діяв без згоди на те позивача усупереч інтересів сім'ї, фактично приховав це майно, а також доходи від цього майна.
Відповідно до ст.22 КЗпШС України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Нормами ч. 1 та 2 ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім"ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним в письмові формі. Законодавцем щодо майна, набутого в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї встановлюється правовий режим спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 369 ЦКУ співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Згідно ст.372 ЦК України майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, майнові (корпоративні) права товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" (обсяг яких відповідає 60 відсотками статутного фонду, які виникли внаслідок формування частки у статутному фонді ТзОВ "Степ" за рахунок внесення грошових коштів в розмірі 210000.00 грн. які були спільною сумісною власністю, є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, з рівними частками кожного з співвласників. А тому позивач ставить вимогу щодо поділу цих майнових прав у рівних частинах. Просила визнати недійсним правочин про відчуження частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" (ідентифікаційний номер 23962440) у розмірі 55 відсотків статного фонду, укладений 09.09.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", оформлені протоколом № 4 від 09.09.2008 року; визнати недійсними зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", затвердженні рішенням зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", яке оформлене протоколом № 4 від 09.09.2008 року; скасувати державну реєстрацію змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", затверджених рішенням зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", яке оформлене протоколом № 4 від 09.09.2008 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки усіх доходів, одержаних за період з 09.09.2008 року по 01.07.2011 року від діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" пропорційно частці в розмірі 60 відсотків у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки всіх доходів, одержаних від діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" пропорційно частці в розмірі 60 відсотків у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" за період з 09.09.2008 року по 01.07.2011 року; визнати майнові (корпоративні) права у обсязі, що становить 60 відсотків статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Степ".
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, давши аналогічні пояснення, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили покликаючись на те, що корпоративні права ТзОВ - це виключна компетенція товариства.
В 1997 році було створено спільне українсько-польсько-російське підприємство ТзОВ «Степ». Його засновниками та учасниками були ОСОБА_2, громадянин України, ОСОБА_4 - громадянин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - громадянин ОСОБА_7. Товариство було створено та діяло на підставі Установчого договору і Статуту. Спільне українсько-польсько-російське Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ» було зареєстровано державним реєстратором 11.06.1997року. Статутний фонд був створений за рахунок вкладів його засновників, частка кожного з яких становила : ОСОБА_8Г - 26% статутного фонду, ОСОБА_4 - 49% статутного фонду, ОСОБА_6- 25% статутного фонду. В 2002році двоє учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_6- вийшли з учасників ТзОВ та передали свої частки в статутному фонді відповідно: ОСОБА_6- 25% передав ОСОБА_9, яка була прийнята в учасники товариства, ОСОБА_4 - 15% передав ОСОБА_9Г, а 34% передав ОСОБА_2 Дані зміни були відображені в протоколі зборів учасників ТзОВ. Розпорядженням голови Жовківської районної адміністрації від 28.02.2002року за № 104 було перереєстровано спільне українсько-польсько-російське підприємство «Степ» в формі товариства з обмеженою відповідальністю у товариство з обмеженою відповідальністю «Степ». Таким чином частка в статутному фонді була визначена для ОСОБА_9Г, в розмірі 40%, а для ОСОБА_2 - 60%.
В зв'язку з господарською діяльністю та зобовязаннями учасників товариства у відповідності до Статуту ТзОВ та цивільного законодавства /ст.145 ЦК України/ зборами учасників ТзОВ було прийнято рішення від 09.09.2008року за № 04 про внесення змін до Статуту товариства та зміну часток в статутному капіталі його учасників - за ОСОБА_9 було закріплено 95% частки статутного капіталу, за ОСОБА_2Г - 5% статутного капіталу. Зміни до Статуту товариства зареєстровані державним реєстратором Жовківської районної державної адміністрації. Частка в статутному фонді ОСОБА_2 була створена не за рахунок спільних коштів подружжя - позивачки та відповідача, а за рахунок коштів інших осіб та діяльності підприємства.
Корпоративні права ТзОВ це є виключна компетенція товариства. Статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991року «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого його засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Це також зазначено в п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» .Тому позивачка не може претендувати на визнання за нею права власності на немайнові /корпоративні/ права в статутному фонді товариства, а також на визнання недійсними рішення зборів ТзОВ та державної реєстрації змін до Статуту ТзОВ.
Позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі до 11.03.2010 року В період спільного проживання позивачка користувалася доходами від діяльності підприємства /витрати на щоденне проживання, одяг, відпустки, задоволення соціально-побутових потреб і т.п./. Просять в позові відмовити.
Представник відповідача та ТзОВ «Степ» проти позову заперечила давши аналогічні пояснення, додавши, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві.
Майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому, відповідно, витребовувати згоду іншого з подружжя відчужувача на укладання такого правочину не обов'язково.
У відповідності з ч. І ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю мас право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. При цьому, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 147 ЦК України учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Аналогічні положення регламентуються ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року.
При укладенні правочину від 09.09.2008 року про відчуження частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" у розмірі 55 відсотків статного фонду (капіталу), були додержані загальні вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину: зміст даного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі: правочин дійсно спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлюється, тобто не є фіктивним.
Таким чином, вимога позивачки про визнання недійсним правочину про відчуження частки у статному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" у розмірі 55 відсотків статного фонду (капіталу), укладеного 09.09.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставною і не може бути задоволена судом.
Учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" є відповідачі. Позивач, не являється і не була учасником даного товариства, тому відсутня потреба у її згоді на укладення правочину, та немає підстав для її участі при прийнятті рішень загальними зборами. Крім того, учасниками загальних зборів товариства при прийнятті вищевказаного рішення було додержано вимоги, що передбачені ст. 60 ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року.
Немає жодних правових підстав для визнання рішення зборів учасників та змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" недійсними. Тому, відповідно, також не може бути задоволена вимога скасування державної реєстрації змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", затверджених рішенням зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", яке оформлене протоколом № 4 від 09.09.2008 року.
Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24,10.2008 року № 13 "Про практику розглядами судами корпоративних спорів" відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники.
Згідно з п. З ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником одержаних доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991року прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів самостійно визначає напрями його використання.
У чинному законодавстві не вказується на право другого з подружжя, який не є учасником, на доходи, одержані від діяльності товариства. Позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 дійсно отримував прибуток від товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" за період з 09.09.2008 року по 01.07.2011 року.
Отже, зазначені вище вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Таким чином, зазначені вище вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими і не можуть бути задоволені судом.
Згідно ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відступлення частки у статутному капіталі ТзОВ "Степ" тягне за собою внесення змін до статуту товариства, що згідно ч. 4 ст. 145 ЦК України належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, так як загальні збори учасників є вищим органом ТзОВ, що випливає із ст. 58 Закону України " Про господарські товариства". Також зазначене підтверджується ч. 1 ст. 98 ЦК України, в якій вказується, що "загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства". Тобто, внесення змін до статуту ТзОВ "Степ" шляхом прийняття рішення загальними зборами, як оформлено Протоколом № 4 від 09.09.2008року відповідає всім нормам чинного законодавства, а зміни внесені до статуту не можуть бути визнані недійсними, так-як вони прийняті відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про господарські товариства" та інших норм чинного законодавства.
Підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів ТзОВ "Степ" не існує, адже скликання та проведення загальних зборів здійснювалося згідно чинного законодавства, участь у загальних зборах брали усі учасники товариства ТзОВ, відповідно і права учасників товариства таким рішенням не порушувалися. Зміни складу засновників ( учасників ) ТзОВ "Степ" не відбулося. ОСОБА_2 був засновником з 1997 року , ОСОБА_3 - з 2002 року. Відбувся перерозподіл частки між ними в сторону збільшення частки ОСОБА_3, яка вклала в діяльність ТзОВ основну частину коштів. Внесені зміни до Статуту були зареєстровані Державним реєстратором згідно закону України "Про господарські товариства".
Згідно п.3 ч.1 ст. 115 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" господарське товариство є власником одержаних доходів. Згідно ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівнюваних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Тобто дохід товариства належить господарському товариству на праві власності та залишається у повному його використанні.
Внески засновників товариства, які є одним із джерел формування майна останнього, включаються до його статутного фонду як вклад, є часткою учасника в ньому та стають власністю товариства, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративного права, яке включає в себе права: участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку ( дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону , а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами , даний факт випливає із ст. 167 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. При вирішенні спору стосовно поділу майна, що є спільною сумісною власністю, суду необхідно виходити з того, що вклад, внесений до статутного фонду товариства, являється власністю цього товариства, а відповідно не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Не можуть бути предметом поділу і права, які належать одному із подружжя як учаснику товариства у тому числі право брати участь в управління справами товариства, право вийти в установленому порядку з товариства. Просить у позові відмовити.
Представник Державного реєстратора Жовківської районної адміністрації в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Згідно ст.169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності оскільки у матеріалах справи є достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що в 1997 році створено спільне українсько-польсько-російське підприємство ТзОВ «Степ». Його засновниками та учасниками були ОСОБА_2, громадянин України, ОСОБА_4 - громадянин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - громадянин ОСОБА_7. Товариство було створено та діяло на підставі Установчого договору і Статуту. Спільне українсько-польсько-російське Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ» було зареєстровано державним реєстратором 11.06.1997року. Статутний фонд був створений за рахунок вкладів його засновників, частка кожного з яких становила: ОСОБА_8Г - 26% статутного фонду, ОСОБА_4 - 49% статутного фонду, ОСОБА_6- 25% статутного фонду. В 2002 році ОСОБА_4 та ОСОБА_6О, вийшли з учасників ТзОВ та передали свої частки в статутному фонді відповідно: ОСОБА_6- 25% передав ОСОБА_9, яка була прийнята в учасники товариства, ОСОБА_4 - 15% передав ОСОБА_9Г, а 34% передав ОСОБА_2 Дані зміни були відображені в протоколі зборів учасників ТзОВ. Розпорядженням голови Жовківської районної адміністрації від 28.02.2002року за № 104 було перереєстровано спільне українсько-польсько-російське підприємство «Степ» в формі товариства з обмеженою відповідальністю у товариство з обмеженою відповідальністю «Степ». Таким чином частка в статутному фонді була визначена для ОСОБА_9Г, в розмірі 40%, а для ОСОБА_2 - 60%.
Відповідно до п.1 ст.40 ЦК, України, ст.ст.50, 51 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут . Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу /ст. 115 ЦК України/. Статтею 116 ЦК України передбачено, що учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні товариством, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину, вийти з товариства здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства.
Відповідно до ст.145 ЦК України, ст.ст.53,59 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, належить - внесення змін до статуту товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника із товариства.
В зв'язку з господарською діяльністю та зобовязаннями учасників товариства у відповідності до Статуту ТзОВ та цивільного законодавства /ст.145 ЦК України/ зборами учасників ТзОВ було прийнято рішення від 09.09.2008року за № 04 про внесення змін до Статуту товариства та зміну часток в статутному капіталі його учасників - за ОСОБА_9 було закріплено 95% частки статутного капіталу, за ОСОБА_2Г - 5% статутного капіталу. Зміни до Статуту товариства зареєстровані державним реєстратором Жовківської районної державної адміністрації. Частка в статутному фонді ОСОБА_2 була створена не за рахунок спільних коштів подружжя - позивачки та відповідача, а за рахунок коштів інших осіб та діяльності підприємства.
Корпоративні права ТзОВ це є виключна компетенція товариства. Статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991року «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого його засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, що випливає з п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.09.1987 року до 11 березня 2010 року. В період спільного проживання позивачка користувалася доходами від діяльності підприємства /витрати на щоденне проживання, одяг, відпустки, задоволення соціально-побутових потреб і т.п./.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Згідно з п. 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому, відповідно, витребовувати згоду іншого з подружжя відчужувача на укладання такого правочину не обов'язково.
У відповідності з ч. І ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю мас право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. При цьому, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 147 ЦК України учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Аналогічні положення регламентуються ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
При укладенні правочину від 09.09.2008 року про відчуження частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" у розмірі 55 відсотків статного фонду (капіталу), були додержані загальні вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину: зміст даного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі: правочин дійсно спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлюється, тобто не є фіктивним.
Таким чином, вимога позивачки про визнання недійсним правочину про відчуження частки у статному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" у розмірі 55 відсотків статного фонду (капіталу), укладеного 09.09.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставною.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991року вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Частина 1 ст. 100 ЦК регламентує, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства: вирішення питання про придбання товариством частки учасника.
Учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" є відповідачі. Позивач, не являється і не була учасником даного товариства, тому відсутня потреба у її згоді на укладення правочину, та немає підстав для її участі при прийнятті рішень загальними зборами. Крім того, учасниками загальних зборів товариства при прийнятті вищевказаного рішення було додержано вимоги, що передбачені ст. 60 ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року.
Згідно із абзацом 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розглядами судами корпоративних спорів" судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Усі дані вимоги були додержані загальними зборами товариства при прийнятті вищенаведеного рішення.
Отже, немає жодних правових підстав для визнання рішення зборів учасників та змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Степ" недійсними. Тому, відповідно, також не може бути задоволена вимога скасування державної реєстрації змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", затверджених рішенням зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Степ", яке оформлене протоколом № 4 від 09.09.2008 року.
Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розглядами судами корпоративних спорів" відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники.
Згідно з п. 3 ч.1 ст.115 ЦК України господарське товариство є власником одержаних доходів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991року прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів самостійно визначає напрями його використання. У відповідності з п.2 ч.1 ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Так, у чинному законодавстві не вказується на право другого з подружжя, який не є учасником, на доходи, одержані від діяльності товариства. Отже, зазначені вище вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Таким чином, вимоги позивача є незаконними.
Згідно ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відступлення частки у статутному капіталі ТзОВ "Степ" тягне за собою внесення змін до статуту товариства, що згідно ч. 4 ст. 145 ЦК України належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, так як загальні збори учасників є вищим органом ТзОВ, що випливає із ст. 58 Закону України " Про господарські товариства". Також зазначене підтверджується ч. 1 ст. 98 ЦК України, в якій вказується, що "загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства". Тобто, внесення змін до статуту ТзОВ "Степ" шляхом прийняття рішення загальними зборами, як оформлено Протоколом № 4 від 09.09.2008року відповідає всім нормам чинного законодавства, а зміни внесені до статуту не можуть бути визнані недійсними, так-як вони прийняті відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про господарські товариства" та інших норм чинного законодавства.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
З цього випливає, що підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів ТзОВ "Степ" не має, адже скликання та проведення загальних зборів здійснювалося згідно чинного законодавства, участь у загальних зборах брали усі учасники товариства ТзОВ, відповідно і права учасників товариства таким рішенням не порушувалися. Зміни складу засновників ( учасників ) ТзОВ "Степ" не відбулося. ОСОБА_2 був засновником з 1997 року , ОСОБА_3 - з 2002 року. Відбувся перерозподіл частки між ними в сторону збільшення частки ОСОБА_3, яка вклала в діяльність ТзОВ основну частину коштів. Внесені зміни до Статуту були зареєстровані Державним реєстратором згідно закону України "Про господарські товариства".
Згідно п.3 ч.1 ст.115 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" господарське товариство є власником одержаних доходів. Згідно ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівнюваних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Тобто дохід товариства належить господарському товариству на праві власності та залишається у повному його використанні.
Внески засновників товариства, які є одним із джерел формування майна останнього , включаються до його статутного фонду як вклад, є часткою учасника в ньому та стають власністю товариства, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративного права, яке включає в себе права: участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку ( дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону , а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами , що випливає із ст. 167 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Таким чином вклад, внесений до статутного фонду товариства, являється власністю цього товариства, і відповідно не є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя. Не можуть бути предметом поділу і права, які належать одному із подружжя як учаснику товариства у тому числі право брати участь в управління справами товариства, право вийти в установленому порядку з товариства.
Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи.
Таким чином, оскільки позивачем не наведено, а судом не здобуто жодних переконливих доказів у підтвердження позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 169, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 114-117, 145, 147, 148, 177, 190, 204, 205, 215, 316, 318-321, 368, 369, 372 ЦК України, Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року /з наступними змінами/, суд,-
В И Р І Ш И В :
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ», Державного реєстратора Жовківської районної адміністрації про визнання недійсними правочинів, рішення зборів учасників товариства, змін до статуту товариства, скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, визнання права власності на ? частки доходів від діяльності товариства, стягнення ? частки доходів товариства, визнання майнового права та права власності на майнові права відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.Р.Юрків.
Суд | Галицький районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2013 |
Оприлюднено | 28.09.2015 |
Номер документу | 50867851 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Головін В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні