Постанова

від 17.09.2015 по справі 922/72/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 922/72/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Сєвєродонецької міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.15 у справі№922/72/15 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Твінс і К" доСєвєродонецької міської ради провизнання недійсною додаткової угоди

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Твінс і К" у грудні 2014 року заявлений позов до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди від 27.07.11 до договору оренди землі від 20.10.05 №0405419001295. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що оскаржувана додаткова угода була укладена на виконання рішення від 29.03.11 №431, прийнятого двадцятою (черговою) сесією шостого скликання Сєвєродонецької міської ради, яке було визнано протиправним та скасовано постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.12 у справі №2а/1227/380/2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.14 у справі №К/9991/65360/12. При цьому позивач посилався на приписи статей 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.15, ухваленим суддею Ємельяновою О.О., у задоволенні позову відмовлено. Місцевий господарський суд мотивуючи рішення виходив з того, що оскаржуване рішення дев'ятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.11 №431 було чинним на момент укладення сторонами додаткової угоди від 27.07.11, тому суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача і підстав для задоволення позову, а відтак і клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Суд керувався приписами статей 203, 215, 236, 257, 267 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Лакіза В.В. - головуючого, Бородіна Л.І., Гетьман Р.А., постановою від 09.06.15, перевірене рішення у справі скасував. Прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 №431 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати. Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Твінс і К" було заявлено позов до місцевого господарського суду в межах встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, оскільки днем початку перебігу вказаного строку є 01.04.14, тобто дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.12 про скасування рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.11 №431, на виконання якого укладено спірну додаткову угоду. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215, 236, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

Сєвєродонецька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.15 у даній справі скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 16.03.15. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, вважає, що в порушення приписів статті 236 Цивільного кодексу України та частини 3 статі 207 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, про те що рішення ради не породжує правових наслідків з моменту його прийняття, а спірна додаткова угода є недійсною з моменту укладення. Скаржник вважає, що зобов'язання за оскаржуваною додатковою угодою має припинятися на майбутнє. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційним судом не враховано приписів частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких, суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що строк позовної давності почав свій перебіг з 01.04.14, оскільки відповідно до приписів статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України строк позовної давності спірних правовідносин почав свій перебіг з дня укладання оскаржуваної додаткової угоди, тобто з 27.07.11 .

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Твінс і К" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство просить постанову апеляційного господарського суду у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, розглянути справу без участі його представників.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 20.10.05 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твінс і К" (орендар) та Сєвєродонецькою міською радою (орендодавцем) був укладений договір оренди землі №0405419001295, відповідно до пункту 1 якого, орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 23.09.05 №2337 надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під не житлове приміщення), яка знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова,13. Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1311 га, у тому числі: під капітальною будівлею - 0.0769 га, під спорудами - 0,0092 га; під проїздами, проходами - 0,0388га; під земельними насадженнями - 0,0062 га. Пунктом 5 договору сторонами установлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 322 060,26 грн. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та в розмірі 4 830,90 грн на рік. Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: 402,58 грн упродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Апеляційним господарським судом також установлено, що 26.10.05 договір оренди був зареєстрований у земельному кадастрі за №040541900295 та на підставі акта передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 26.10.05, який підписано сторонами без зауважень, земельна ділянка була передана у користування позивачу у справі. Також апеляційною інстанцією установлено, що 13.07.09 між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору оренди землі, відповідно до якої змінено пункти 5, 9, 11 договору оренди землі, а саме: пункт 5 - нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 394 794,54 грн; пункти 9, 11 - орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі 39 479,45 грн на рік, що складає 10,0% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 3 289,95 грн упродовж 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Судом апеляційної інстанції установлено і те, що при укладанні договору оренди землі від 20.10.05 №040541900295 та додаткової угоди від 13.07.09 №3 до договору діяла нормативна оцінка земель, яка затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.98 №1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача". Саме нормативна оцінка земель, яка затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.98 №1212, була підставою для встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий №4412900000.06.0044.0022 та розміру орендної плати, які встановлені сторонами у пунктах 5, 9, 11 договору оренди землі та пунктах 1, 2 додаткової угоди №3. Також апеляційним господарським судом установлено, що 29.03.11 двадцятою (черговою) сесією шостого скликання Сєвєродонецької міської ради прийнято рішення №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яким затверджено нову нормативну грошову оцінку зазначених земель у складі текстового та графічних матеріалів, виконану станом на 01.01.08 Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст "Діпромісто". При розгляді справи, апеляційним судом установлено і те, що 27.07.11 між сторонами була підписана спірна додаткова угода до договору оренди землі, відповідно до якої, на підставі рішення сесії міської ради від 29.03.11 №431, внесено зміни до пунктів 5, 9, 11 договору, а саме: пункт 5 договору - нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:06:044:0022 становить 984 980,52 грн. Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі: з 01.07.11 по 31.12.11 - 59 098,83 грн на рік, що складає 6,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.12 по 31.12.12 - 68 948,64 грн на рік, що складає 7,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.13 по 31.12.13 - 78 798,44 грн на рік, що складає 8,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.14 по 31.12.14 - 88 648,25 грн на рік, що складає 9,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.15 - 98 498,05 грн на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.11 по 31.12.11 - 4 924,90 грн, з 01.01.12 по 31.01.12 - 5 745,72 грн, з 01.01.13 по 31.12.13 - 6 566,54 грн, з 01.01.14 по 31.01.14 - 7 387,35 грн, з 01.01.15 - 8 208,17 грн, упродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди сторони встановили, що ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.11. Дана додаткова угода була зареєстрована Управлінням Держкомзему у місті Сєвєродонецьк Луганської області 20.12.11 за №441290004000567. Судом апеляційної інстанції установлено і те, що згідно з пунктом 4 рішення сесії міської ради від 29.03.11 за №431 визнано таким, що втратило чинність з 01.07.11, рішення Сєвєродонецької міської ради від 19.01.98 №1212. Поряд з цим, апеляційним господарським судом також установлено, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.12 у справі №2а/1227/380/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, задоволено позовні вимоги та визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.11 №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка". Установлено апеляційним судом і те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.14 у справі №К/9991/65360/12 задоволена касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційна фірма "ЛІА" ЛТД, скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.12 у справі №2а/1227/3807/2012 та залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.12. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Судом апеляційної інстанції установлено і це підтверджується матеріалами справи, що предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Твінс і К" про визнання додаткової угоди від 20.10.05 до договору оренди землі від 20.10.15 №040541900295 недійсною. Підставою позову Товариством визначено скасування у судовому порядку рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.11 № 431, на виконання якого була укладена спірна додаткова угода. З матеріалів справи убачається, що скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційна інстанція виходила з того, що оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 №431 було скасовано в порядку адміністративного судочинства, як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати правових наслідків, у тому числі у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати. Втім, такі висновки апеляційного господарського суду визнаються передчасними. Правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Як установлено судами при розгляді справи, на виконання рішення сесії міської ради від 29.03.11 №431 сторони уклали спірну додаткову угоду до договору оренди землі. Отже, рішення ради було повністю реалізовано внаслідок чого вичерпало свою дію. Поряд з цим, згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Серед способів захисту прав на землю приписи статті 152 Земельного кодексу України визначають і такий, як визнання угоди недійсною. Таким чином, при розгляді питання про недійсність господарських договорів про оренду землі необхідно керуватись нормами Господарського кодексу України, які стосуються особливостей правового регулювання господарських договорів, відповідними нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України. Так за змістом статті 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду. За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Крім того, згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). За змістом статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано (частина 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (частина 2). Згідно з частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення. Разом із тим частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення. Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення. Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно з пунктом 2.9 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. При цьому відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству. У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством. Тобто судам необхідно оцінити самі умови спірного договору. Отже, до предмету доказування входить відповідність угоди від 27.07.11 вимогам законодавства на момент її вчинення. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно до абзацу 2 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини 1 статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі". Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.10 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі. Згідно частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Як встановлено приписами частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Наведені приписи не були ураховані судами обох інстанцій. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При новому розгляді справи суду необхідно встановити усі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.15 у справі № 922/72/15 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.15 скасувати.

Матеріали справи скерувати до Господарського суду Харківської області для нового розгляду.

Касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова