Рішення

від 14.09.2015 по справі 911/3196/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа № 911/3196/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Національна юридична компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд»

про стягнення 171756,88 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - керівник (розпорядження № 2 від 27.12.1998 р.)

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Приватне підприємство «Національна юридична компанія» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» (далі - відповідач) про стягнення 171756,88 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 01.10.2014 р. та 01.11.2014 р. з ТОВ «Вагма Трейд» договорів, відповідно до яких позивач зобов'язувався надати послуги з охорони, а відповідач - прийняти їх та здійснити своєчасну оплату.

Згідно умов вказаних договорів позивач надав послуги, які ТОВ «Вагма Трейд» не були оплачені належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 118521,60 грн. основного боргу, 23789,05 грн. пені, 1357,99 грн. 3% річних, 29088,24 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Крім того, у позові підприємство просило суд для забезпечення позову у відповідності зі ст.ст. 66, 67 ГПК України заборонити відповідачу вчиняти певні дії, а саме - відчужувати будь-яке майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на ненадання позивачем будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо відчуження майна з метою ухилення від виконання рішення у даній справі, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 17.08.2015 р. та 14.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні 14.09.2015 р. представник позивача заявив усне клопотання про забезпечення позову, згідно з приписами статті 67 ГПК України, шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження певного майна, яке було залишено без задоволення.

Відповідач у судові засідання 17.08.2015 р. та 14.09.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.10.2014 р. між Приватним підприємством «Національна юридична компанія» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату забезпечити надання послуг з цілодобової охорони периметру об'єкту замовника, а саме - цілісного майнового комплексу (об'єкт), що знаходиться (розташований) за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 22.

У відповідності з п. 2.1 договору розмір оплати за надані послуги становить 26208,00 грн., яка вказується в акті виконаних робіт або рахунку-фактурі.

Згідно з п. 2.4 договору оплата за охорону проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на протязі 7 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт або рахунку-фактури.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожен день прострочення зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Строк дії цього договору закінчується 31.10.2014 р. (п. 8.2 договору).

01.11.2014 р. між Приватним підприємством «Національна юридична компанія» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату забезпечити надання послуг з цілодобової охорони периметру об'єкту замовника, а саме - цілісного майнового комплексу (об'єкт), що знаходиться (розташований) за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 22.

У відповідності з п. 2.1 договору розмір оплати за надані послуги вказується в акті виконаних робіт або рахунку-фактурі. Розрахунок суми визначається, виходячи із фактичного обсягу виконаних робіт на основі тарифу, який складає 15,28 грн. за 1 людино-годину, помножену на кількість відпрацьованих годин.

Згідно з п. 2.4 договору оплата за охорону проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на протязі 7 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт або рахунку-фактури.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожен день прострочення зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Строк дії цього договору закінчується 31.12.2014 р. (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 8.3 договору, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про його розірвання, то даний договір вважається подовжений на наступний рік на тих же умовах.

На виконання вимог договорів про надання охоронних послуг від 01.10.2014 р. та від 01.11.2014 р. позивачем було надано послуги ТОВ «Вагма Трейд», що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, у тому числі - № 12 від 31.10.2014 р. на суму 26208,00 грн., № 16 від 30.11.2014 р. на суму 22003,20 грн., № 18 від 31.12.2014 р. на суму 22736,64 грн., № 2 від 31.01.2015 р. на суму 22736,64 грн., № 4 від 28.02.2015 р. на суму 20536,32 грн., № 6 від 31.03.2015 р. на суму 22736,64 грн., № 8 від 30.04.2015 р. на суму 22003,20 грн., № 10 від 31.05.2015 р. на суму 15768,96 грн., а також відповідними рахунками фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи.

ТОВ «Вагма Трейд» було частково оплачено ПП «Національна юридична компанія» за надані охоронні послуги, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, а саме - від 11.11.2014 р. на суму 13208,00 грн. та від 24.11.2014 р. на суму 13000,00 грн. на оплату за послуги згідно договору від 01.10.2014 р., а також від 04.03.2015 р. на суму 10000,00 грн., від 18.03.2015 р. на суму 10000,00 грн., від 10.04.2015 р. на суму 10000,00 грн. на оплату за послуги згідно договору від 01.11.2014 р.

22.05.2015 р. ПП «Національна юридична компанія» та ТОВ «Вагма Трейд» було підписано акт, відповідно до якого сторони домовились про розірвання договору від 01.11.2014 р. про надання охоронних послуг з 22.05.2015 р. Згідно зазначеного акту виконавець здав, а замовник прийняв об'єкт охорони за адресою: м. Бровари, вул. Лісова, 22. При цьому в акті зазначено, що замовник ніяких матеріальних претензій до виконавця не має.

ПП «Національна юридична компанія» та ТОВ «Вагма Трейд» було підписано акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2014 р. до 22.05.2015 р. за договорами від 01.10.2014 р. та від 01.11.2014 р. на суму 118521,60 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором від 01.11.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача 118521,60 грн. основного боргу.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суду не надав.

Відповідач у судове засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості, або доказів погашення заборгованості за договором від 01.11.2014 р. в сумі 118521,60 грн. не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «Вагма Трейд» перед ПП «Національна юридична компанія», позовні вимоги про стягнення 118521,60 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 23789,05 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.9 договору передбачено, що у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожен день прострочення зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 23789,05 грн. за період з 10.12.2014 р. до 20.07.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 1357,99 грн. за період з 10.12.2014 р. до 20.07.2015 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 28088,24 грн. за період з 01.12.2014 р. до 20.07.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Національна юридична компанія» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 22, код 35326164) на користь Приватного підприємства «Національна юридична компанія» (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 2, к. 29-А, код 30167202) - 118521 (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 60 коп. основного боргу, 23789 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. пені, 1357 (одну тисячу триста п'ятдесят сім) грн. 99 коп. 3% річних, 28088 (двадцять вісім тисяч вісімдесят вісім) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 3435 (три тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 14 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 21.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна