Постанова

від 21.09.2015 по справі 910/10135/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа№ 910/10135/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Руденко М.А.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від прокурора - Ющенко М.А. (посв. №030760 від 12.12.2014 р.)

від позивача - Сагайдак О.В. (довіреність б/н від 02.01.2015 р.)

від відповідача - Земницький Д.П. (довіреність №1 від 11.08.2015 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р.

у справі №910/10135/15 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ»

про стягнення суми, розірвання договору та повернення нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ» про стягнення 8551,19 грн., з яких: 7089,50 грн. заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року, 622,85 грн. пені, 797,70 грн. інфляційних втрат, 41,14 грн. трьох відсотків річних; розірвання договору оренди комунального майна від 15.08.2013, укладеного між Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ»; зобов'язання відповідача повернути позивачеві нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, 1-б, вартістю 217640,00 грн.

16.07.2015 р. заступник прокурора подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до 15338,74 грн., яких: 11779,76 грн. боргу, 1566,41 грн. пені, 1904,64 грн. інфляційних втрат, 87,93 грн. трьох процентів річних. Крім того, заступник прокурора просив припинити провадження у справі в частині стягнення 9863,00 грн. боргу та стягнути з відповідача 4916,76 грн. боргу, 1566,41 грн. пені, 1904,64 грн. інфляційних втрат, 87,93 грн. трьох процентів річних. Відповідно до вказаної заяви спірний період, за який нараховуються кошти, становить жовтень 2014 року - травень 2015 року. Також позивачем долучено до матеріалів справи уточнений розрахунок суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 1916,76 грн. основного боргу, 1605,13 грн. пені, 89,14 грн. 3% річних та 1912,10 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір оренди комунального майна від 15.08.2013 р., укладений між Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ», що зареєстрований в реєстрі за № 2090. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальність «Алмаз-НВ» повернути Великоолекандрівській сільській раді нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, 1-б, вартістю 217640,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність «Алмаз-НВ» на користь Великоолекандрівській сільській раді 1916,76 грн. боргу, 1605,13 грн. пені, 89,14 грн. трьох процентів річних, 1912,10 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність «Алмаз-НВ» до Державного бюджету України 4263,00 грн. судового збору. Припинено провадження в частині стягнення 9863,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати та в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.08.2013 р. між Великоолександрівською сільською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ» (орендарем) укладено договір оренди комунального майна, що зареєстрований в реєстрі за № 2090.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно, що перебуває у власності територіальної громади сіл на території Великоолександрівської сільської ради, а саме нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення (далі - майно), яке розташоване за адресою: с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, 1-б, що знаходиться на балансі Великоолександрівської сільської ради, згідно довідки № 2-03/06/788 від 15.08.2013 р.

Відповідно до звіту про оцінку майна вартість майна станом на 01.07.2013 р. становила 217640,00 грн.

Згідно п. 1 додаткової угоди №1 від 01.04.2014 р. пункт 3.1 договору оренди комунального майна від 15.08.2013 р. викладено в наступній редакції: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади сіл на території Великоолександрівської сільської ради, затвердженої рішенням № 192-12-VI від 24.05.2011 р. в новій редакції від 21.10.2011 р. № 396-21-VI зі змінами, внесеними рішенням від 21.03.2014 р. № 1892-63-VI, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - за березень 2014 року - 936,84 грн. Орендна плата за квітень буде визначатися шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції (а.с. 68).

Відповідно до п. 3.4. договору, орендна плата перераховується орендодавцю на розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця.

Орендар зобов'язується до 10-го числа місяця отримати у орендодавця рахунок на сплату орендної плати (п. 5.3 договору).

Строк дії договору з 15.08.2013 р. до 14.08.2018 р.

За період з жовтня 2014 року по червень 2015 року відповідач повинен був сплатити 11779,76 грн.

На час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 7089,5 грн. Під час розгляду справи відповідачем сплачено 9863,00 грн. за оренду майна. Станом на день розгляду справи 1916,76 грн. боргу відповідач не погасив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для викнання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив 9863,00 грн. боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині вимог спір відсутній, у зв'язку з чим провадження в ній підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Належних доказів сплати або спростування суми заборгованості у розмірі 1916,76 грн. відповідачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 1916,76 грн.

Доводи відповідача про відсутність рахунків на оплату не є обставиною, яка звільняє від своєчасного виконання зобов'язання, оскільки умовами договору строк настання платежу не залежить від дій сторін щодо надання рахунків.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1605,13 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.7 договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штрафні санкції у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день несплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені за прострочення виконання грошового зобовязання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені є обгрунтованою та підлягає до стягнення у розмірі 1605,13 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 89,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1912,10 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 89,14 грн. 3% річних і 1912,10 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 8.5 договору, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі несвоєчасної сплати орендарем орендної плати більш ніж три місяці.

З матеріалів справи вбачається, а також не заперечується сторонами в судовому засіданні, що орендар орендну плату сплачував несвоєчасно.

Згідно п.11.4 договору, за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених чинним законодавством, крім випадків одностороннього розірвання договору, передбачених цим договором.

Орендна плата за орендоване приміщення в силу ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Оскільки порушення виконання зобов'язання відповідачем є істотним в розумінні ст. 651 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про розірвання договору оренди коммунального майна від 15.08.2013 р. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГК України, відносини з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Пунктом 11.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору або у випадку його дострокового припинення чи визнання недійсним орендоване майно має бути звільнено орендарем і передано орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 15 календарних днів.

Слід зазначити, що доводи викладені скаржником в апеляціній скарзі про недопустимість розірвання договору оренди та неправильне застосування норм законодавства не відповідають тим підставам на які він посилався в суді першої інстанції як на підставу відмови у позові, тому колегія суддів оцінює вказані доводи критично.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. у справі №910/10135/15 залишити без змін.

Справу №910/10135/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

М.А. Руденко