Постанова

від 14.09.2015 по справі 922/1384/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа № 922/1384/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Волик О.Г.

1-го позивача - Вельма І.О.

2-го позивача - не з'явився

3-го позивача - Білоус Ю.Ю.

1-го відповідача - Антоненко Д.О.

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача - не з'явився

ОСББ "троянда Плюс" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів України у воєнній сфері (вх. №3925 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від "03" червня 2015 року у справі №922/1384/13

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів України у воєнній сфері в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України, м. Київ,

2) Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", м.Київ,

3) Державного підприємства "Укрконверс", м. Київ,

до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", м. Харків,

2) Харківської міської ради, м. Харків,

3) Виконавчого комітету Харківської міської ради, м. Харків,

про визнання недійсним договору та визнання права власності,

та за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс", м. Харків,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", м. Харків,

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2014 р. по справі №922/1384/13 відмовлено у позові заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та ДП Міністерства оборони України "Укрконверс" до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", м. Харків, про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010 р. №0310/7/1; визнання права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства "Укрконверс" на квартири № 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 в будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові.

Вказаним рішенням також відмовлено у позові заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та ДП Міністерства оборони України "Укрконверс" до Харківської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010 р. №0310/7/1; визнання права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України на багатоповерховий житловий будинок №4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства "Укрконверс" на квартири № 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 в будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові.

Провадження у справі в частині позовних вимог до Виконкому Харківської міської ради було припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014 року у справі №922/1384/13 було скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності за державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № № 35, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 та нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. у будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харків та в цій частині провадження у справі припинено.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014 р. у справі №922/1384/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014 р. у справі №922/1384/13 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2014 р. до розгляду в межах провадження у справі №922/1384/13 було прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс", до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", про визнання права власності за даним Об'єднанням на багатоповерховий житловий будинок №4/6-Б по вул. Ахсарова, у м. Харкові і квартири №№ 2, 3, 5, 7, 8, 11, 14, 15, 17, 20, 21, 23, 26, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 у будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2014 р. до розгляду була прийнята заява прокурора про уточнення позовних вимог, в якій прокурор виклав позовні вимоги у наступній редакції: 1) визнати недійсним Договір про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010р. № 0310/7/1; 2) визнати право власності за Державою Україна в особі Державного підприємства "Укрконверс" на квартири №№ 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку № 4/6-Б по вул.Ахсарова в м.Харкові; 3) визнати право власності за Державою Україна в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири №№ 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 55, 56, 57, 58, 59, 60 у будинку № 4/6-Б по вул.Ахсарова в м.Харкові; 4) визнати право власності за Державою України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв.м. у будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

14.05.2015 р. представниками прокуратури та 2-го позивача було подано заяву про відмову від позовних вимог та припинення провадження у справі в частині позовних вимог до Харківської міської ради та виконкому Харківської міської ради.

У задоволенні вищевказаного клопотання судом першої інстанції було відмовлено, оскільки дане клопотання не було узгоджено усіма позивачами у справі.

03.06.2015р. до канцелярії господарського суду першої інстанції надійшла заява 3-го позивача, ДП "Укрконверс", про зупинення провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Харківської міської ради.

Суд, розглянувши заяву 3-го позивача, відмовив у її задоволенні через її необгрунтованість та безпідставність.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.15 року по справі №922/1384/13 (головуючий суддя Кухар Н.М., судді Бринцев О.В., Лавренюк Т.А.) провадження у справі в частині позовних вимог заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та Державного підприємства "Укрконверс" до виконавчого комітету Харківської міської ради припинено.

Позов заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та Державного підприємства "Укрконверс" задоволено частково.

Визнано недійсним Договір про пайову участь у будівництві житла №0310/7/1 від 31.03.2010 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (код ЄДРПОУ: 24308300) та Акціонерним товариством "Спецбуд-3" (код ЄДРПОУ: 01270405).

В решті позовних вимог заступника військового прокурора Центрального регіону України відмовлено.

В позові Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс" відмовлено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на користь Державного бюджету України - 609,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-3" на користь Державного бюджету України - 609,00 грн. судового збору.

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів України у воєнній сфері не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі №922/1384/13 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення від 03.06.15 року щодо визнання недійсним Договору про пайову участь у будівництві житла №0310/7/1 від 31.03.2010 року.

Визнати право власності за Державою Україна в особі ДП "Укрконверс" на квартири №№2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 у будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Визнати право власності за Державою Україна в особі ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири №№5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 55, 56, 57, 58, 59, 60 у будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Визнати право власності за Державою Україна в особі ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв.м. у будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Як зазначає апелянт у своїй скарзі, при розгляді справи по суті, суд встановив, що оспорюваний договір за своєю природою є змішаний, та містить в собі ознаки договору будівельного підряду. Це ствердження на думку апелянта є хибним, оскільки аналіз правовідносин між сторонами свідчить, що за своєю правовою природою ці відносини носять характер сумісної діяльності, а відтак Договір пайової участі в будівництві, укладений Позивачем та Відповідачем від 31.03.2010 року за № 03/10/7/1 є договором про спільну діяльність.

Позивач відповідно до умов Договору вніс свою часту - земельну ділянку, яка після будівництва буде відчужена.

Відповідно до Статуту Позивача - ДП МОУ "Укрвійськбуд" засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником Підприємства є Міністерство оборони України (Орган управління майном або Засновник).

Майно Позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту (пункту 4.2 Статуту Замовника).

Функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном (пункту 6.1 Статуту Позивача).

Спірний договір містить в собі умови виникнення права сумісної власності, заснованої на майнових активах державного підприємства і є саме тим правочином, на підставі якого набувається право власності.

Так, за умовами Договору Позивач повинен передати державне майно, а саме земельну ділянку, що розташована за адресою:, м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-А, яка належить Позивачу на праві постійного користування.

Відповідно до Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (далі - Порядок) визнано механізм укладення державними підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до пункту 2 Порядку суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить звернення щодо погодження укладення договору разом з документами, передбаченими переліком. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

У даному випадку спірний договір був укладений Позивачем та Відповідачем за відсутності відповідного погодження Міністерства оборони України.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції ґрунтує свої висновки на неправильно встановлених чи не встановлених фактах, обставинах, а відтак допускає не тільки неповноту дослідження матеріалів справи, але і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає також, що ДП "Укрконверс" в порушення вимог п. 2.1 Договору-1 не отримало у власність частини житла, пропорційно внесених ним інвестицій у сумі З 922 800 грн.

Окрім наведеного, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 8.2 Договору-1, жодна із сторін не має права передавати у будь-якій формі особам (за виключенням законних правонаступників) свої права і обов'язки за даним договором без письмової згоди на те сторін.

Письмової згоди від ДП "Укрконверс" на передачу прав та обов'язків ДП МОУ "Укрвійськбуд" будь-якій іншій третій особі не надавав. Передача ДП МОУ "Укрвійськбуд" своїх прав та обов'язків за Договором-1 третій стороні полягає в тому, що фактично функції замовника-забудовника ДП МОУ "Укрвійськбуд" було передано ТДВ "Спецбуд-3", як це і передбачено п. 3.2.2. спірного договору.

Крім того, на думку скаржника, дії ТДВ "Спецбуд-3" пов'язані з будівництвом будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові є незаконними, тож, право власності на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові належить Державі Україна, що підтверджується актом від 05 квітня 2007 р. серії ЯЯ № 306211 на право постійного користування ДП МОУ "Укрвійськбуд" земельною ділянкою з кадастровими № 6310136300:13:039:0015 в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А площею 0,1383 га.

Однак, господарський суд Харківської області не звернув уваги на вказані обставини в порушення ст.ст. 34, 43 ЦПК України та не вчинив дії щодо залучення до участі у справі осіб які мають право власності на спірні квартири в порушення вимог ст. 27 ГПК України.

У даній постанові також вказується, що житловий будинок 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові не був у встановленому законодавством порядку зареєстрований за ТОВ "Спецбуд-3".

Таким чином, як зазначає апелянт, господарським судом Харківської області порушено ст.ст. 236, 373, 376 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України, п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р., ст.ст. 27, 34, 43 ГПК України.

Представники 1-го та 3-го позивачів підтримують апеляційну скаргу, надали свої пояснення, в котрих просять рішення господарського суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги апелянта задовольнити.

1-й відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс", 2-й та 3-й відповідачі своїх представників в засідання судової колегії не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Другим позивачем , Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направити свого представника, котрий має бути присутнім в засіданні Київського апеляційного господарського суду.

Судова колегія розглянула клопотання 2-го позивача і враховуючи на те, що розгляд справи вже відкладався згідно ухвали судової колегії від 07.09.15 року, 2-й позивач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Неявка представника 2-го позивача у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки позивач як юридична особа мав змогу та повинен був направити у засідання іншого представника (керівника, заступника) для надання пояснень щодо заявленої скарги. За таких обставин та враховуючи встановлений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, судова вважає, що клопотання 2-го позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянт та позивачі по справі зазначають, що під час укладення спірного договору були порушені вимоги п. п. 4.1, 4.2, 6.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд", ст. ст. 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п. 8.2 інвестиційного договору №382/2005 від 21.12.2005 р. на будівництво житлового будинку 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові, ст. 203, 837 ЦК України, ст. 75 ГК України, ст. 102-1 ЗК України, оскільки в п. 4.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" вказано, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Відповідно до п. 4.2 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. В п. 6.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" вказано, що функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном.

Як зазначає апелянт, частиною 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до суб'єктів управління об'єктами державної власності віднесено також міністерства та інші органи виконавчої влади.

Відповідно п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) вказано, що уповноважені органи відповідно до покладених на них завдань погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Згідно з ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Прокурор та позивачі наполягають на тому, що внаслідок порушення зазначених норм законодавства та приписів статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" при укладенні оспорюваного договору та відповідно до ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України він є недійсним.

В той же час, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання права власності на житлові приміщення у будинку №4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові апелянт та позивачі зазначають, що аналіз правовідносин між сторонами свідчить, що за своєю правовою природою ці відносини носять характер сумісної діяльності, а відтак Договір пайової участі в будівництві, укладений Позивачем та Відповідачем від 31.03.2010 року за № 03/10/7/1 є договором про спільну діяльність.

Спірний договір містить в собі умови виникнення права сумісної власності, заснованої на майнових активах державного підприємства і є саме тим правочином, на підставі якого набувається право власності, оскільки за умовами Договору Позивач повинен передати державне майно, а саме земельну ділянку, що розташована за адресою:, м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-А, яка належить Позивачу на праві постійного користування.

Також, апелянт та позивачі по справі обґрунтовують позовні вимоги тим, що 21.12.2005 р. між ДП МО України "Укрвійськбуд" та ДП "Укрконверс", укладено інвестиційний договір №382/2005 (далі - Договір-1) на будівництво житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А, у м. Харкові.

Відповідно до п. 2.1 Договору-1, ДП МО України "Укрвійськбуд" виконувало функції замовника-забудовника, а ДП "Укрконверс" здійснювало інвестування в будівництво об'єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та наданням послуг, пов'язаних з їх доставкою для будівництва об'єкту з наступним отриманням ДП "Укрконверс" у власність частини житла пропорційно внесених інвестицій. Об'єктом Договору-1 був житловий будинок у м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А.

Крім цього, 17.12.2014 р. на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 04.12.2014 р., ДП "Укрконверс" залучено до матеріалів справи оригінали первинних облікових документів, які підтверджують внесення підприємством інвестицій по інвестиційному договору від 21.12.2005 р. між ДП МОУ «Укрвійськбуд» та ДП "Укрконверс", а саме виписку по особовому рахунку ДП "Укрконверс" за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р.

Однак, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, ні прокурор, ні позивачі не надали належних доказів внесення грошових коштів (державних коштів) для здійснення та завершення будівництва житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А, у м. Харкові по інвестиційному договору від 21.12.2005 р. між ДП МОУ "Укрвійськбуд" та ДП "Укрконверс".

Судова колегія вважає, що здійснивши перевірку, згідно якої заявлений позов, Прокурор не надав належної оцінки тим фактам, яким чином були використані державні кошти за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р. по інвестиційному договору від 21.12.2005 р. укладеному між ДП МОУ "Укрвійськбуд" та ДП "Укрконверс", чому не було здійснено та завершено будівництво житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А, у м. Харкові згідно зазначеного інвестиційного договору, і з якою метою лише 31 березня 2010 р. був укладений спірний договір між державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та акціонерним товариством "Спецбуд-3", повним правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3".

Як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, відповідно до ч. 3 ст. 102-1 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору), право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, сторони визнали ту обставину, що акт від 05 квітня 2007 р. серії ЯЯ № 306211 на право постійного користування ДП МОУ "Укрвійськбуд" земельною ділянкою з кадастровими №6310136300:13:039:0015 в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А площею 0,1383 га є чинним.

Із зазначеного акту вбачається, що вказана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, та не відноситься до земель державної власності.

Цільове призначення вказаної земельної ділянки згідно з актом є будівництво та експлуатація багатоповерхового житлового будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних сил України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Вказана земельна ділянка була надана органом місцевого самоврядування із числа земель комунальної власності не для розміщення і постійної діяльності військових формувань, а для будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку.

Тому, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, вказана земельна ділянка не набула статусу земель оборони чи військового майна і залишається комунальною власністю.

З матеріалів справи вбачається, що використавши державні кошти, підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" були понесені витрати на проведення підготовчих робіт з будівництва за актом, які були виконані філією ДП МОУ "Укрвійськбуд" 127 УНР згідно дозволу про виконання будівельних робіт інспекції ДАБК у м. Харкові від 26.04.2007 р. №07/093, а саме до укладення оспорюваного договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження передачі вказаних витрат, сторонами під час укладення спірного договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1. було складено видаткову накладну №0000000008 від 1 червня 2010 року, згідно з якою їх загальна сума витрат ДП МОУ "Укрвійськбуд" склала 1400000,00 грн., в т. ч. ПДВ 233333,00 грн.

Тобто, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, метою укладення договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 для ДП МОУ "Укрвійськбуд" було отримання 1400000,00 грн. на відшкодування понесених витрат на розробку проектної документації та здійснення підготовчих робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство "Спецбуд-3" сплатило на користь ДП МОУ "Укрвійськбуд" кошти в сумі 1400000,00 грн. в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які були надані даним відповідачем до матеріалів справи.

В п. 5.2 договору вказано, що після введення об'єкту в експлуатацію ДП МОУ "Укрвійськбуд" не отримує квартири в "Об'єкті" (багатоповерховому 54-ти квартирному житловому будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А), а товариство "Спецбуд-3" отримує 100% загальної площі квартир в "Об'єкті" при умові 100% фінансування його будівництва.

Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що вказаний договір не містить єдиної спільної мети для його сторін, оскільки метою укладення вказаного договору для товариства "Спецбуд-3" було здійснення будівництва житлового будинку і отримання права власності на збудовані за власні кошти квартири в ньому, а метою укладення договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 для ДП МОУ "Укрвійськбуд" було отримання 1400000,00 грн. на відшкодування понесених витрат на розробку проектної документації та здійснення підготовчих робіт.

Так, відповідно до п. 6.3 узгодженого сторонами договору, товариство "Спецбуд-3" приймає на себе виконання функцій генерального підрядника; в повному обсязі здійснює фінансування Об'єкту, всі інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням його в експлуатацію і передачею Об'єкту експлуатуючим організаціям; вирішує всі проблемні питання щодо предмету цього договору, що знаходяться поза межами зобов'язань ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Пунктом 7.1 договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 визначено, що товариство "Спецбуд-3" за цим договором виконує функції генерального підрядника. Згідно з п. 7.2 товариство "Спецбуд-3" зобов'язане власними силами або із залученням інших осіб в межах майна та грошових коштів, трудової участі на підставі проектно-кошторисної документації, наданої ДП МОУ "Укрвійськбуд" здійснити будівництво Об'єкту. Обов'язок щодо здійснення всіх дій з фінансування та фактичного здійснення будівництва Об'єкту покладено на товариство "Спецбуд-3" в той час як обов'язку ДП МОУ "Укрвійськбуд" приймати участь у здійсненні таких дій, тобто спільно діяти із товариством "Спецбуд-3" після укладення договору не передбачено.

Відповідно до п. 4.2 договору, за ДП МОУ "Укрвійськбуд" залишаються лише функції замовника будівництва Об'єкту, що також не є обов'язком спільно діяти з товариством "Спецбуд-3" при здійсненні будівництва Об'єкту.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що договором від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 не встановлено обов'язку сторін спільно діяти для досягнення певної мети.

Розглянувши позовні вимоги про визнання недійсним договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 укладеного між ДП МОУ "Укрвійськбуд" та товариством "Спецбуд-3", суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що спірний договір укладений з боку ДП МОУ "Укрвійськбуд" без певних повноважень, а тому позов в цій частині визнав таким, що підлягає задоволенню.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, будівництво спірного будинку було здійснено товариством "Спецбуд-3" відповідно до розробленої ДП МОУ "Укрвійськбуд" проектно-кошторисної документації, що свідчить про фактичну передачу вказаної документації та земельної ділянки товариству "Спецбуд-3" для виконання будівельних робіт багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А.

Ні прокурор, ні позивачі не надали доказів на спростування того, що будівництво багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А було здійснено іншими особами, а не товариством "Спецбуд-3". Також до матеріалів справи не були надано доказів здійснення позивачами дій з будівництва спірного будинку після 25 травня 2010 р., а також доказів котрі могли бути підставою для визнання за позивачами права власності.

За таких обставин не може вважатись самовільним використанням товариством "Спецбуд-3" земельної ділянки та будівництвом багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2010 р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області ДП МОУ "Укрвійськбуд" і товариству "Спецбуд-3" надано дозвіл №116/10 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А у Дзержинському районі м. Харкова.

Товариство "Спецбуд-3" надало до матеріалів справи первинні документи, які підтверджують здійснення витрат на будівництво вказаного об'єкту в загальній сумі 17264545 грн. після отримання зазначеного дозволу, що відповідає вартості основних фондів, які прийняті в експлуатацію згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2011 р. № КК 14311114732.

26 грудня 2011 р. інспекцією ДАБК у Харківській області було зареєстровано декларацію №КК 14311114732 про готовність об'єкта (багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А) до експлуатації.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.03.2012 р. №191 за клопотанням ДП МОУ "Укрвійськбуд" багатоповерховому будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А присвоєно адресу м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-Б.

ТДВ "Спецбуд-3" було отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно і зареєстровано право власності на такі квартири в житловому будинку по вул. Ахсарова, 4/6-Б однокімнатні: 2, 4, 8, 10, 14, 20, 22, 26, 28, 32, 34, 38, 40, 44, 46, 50, 52; двокімнатні: 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 53, 51; трьохкімнатні: 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 54.

Також, колегія суддів зазначає, що орган, уповноважений здійснювати повноваження власника земельної ділянки, на якій побудовано спірний будинок, - Харківська міська рада в особі виконавчого комітету Харківської міської ради - видав ТДВ "Спецбуд-3" свідоцтва про право власності на квартири у спірному будинку.

У відзиві на позовну заяву (а. с. 59 т. с. 5) Харківська міська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначені правовстановлюючі документи не визнані недійсними, а тому підстав для визнання самочинним будівництвом багатоповерхового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А котрому присвоєно адресу м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-Б не має.

Отже, на думку колегії суддів, не підлягають задоволенню вимоги Прокурора, 1, 2, 3 позивачів та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Плюс" в частині визнання за позивачами права власності на зареєстровані на праві власності за ТДВ "Спецбуд-3" квартири.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.15 року у справі №922/1384/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.09.15

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.