Постанова

від 15.09.2015 по справі 917/1082/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 917/1082/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю прокурора - Ногіної О.М., службове посвідчення № 032167 від 11.02.2015 та представників сторін:

позивача - не з"явився.

відповідача - не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" (вх.№4350 П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 28 липня 2015 року по справі №917/1082/15

за позовом Прокурора Козельщинського району Полтавської області в інтересах держави в особі Лутовинівської сільської ради, Полтавська область, Козельщанський район, с. Лутовинівка

до Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Відродження", Полтавська область, Козельщанський район, с. Оленівка

про внесення змін до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.07.2015 по справі №917/1082/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позовні вимоги задоволено. Внесено зміни до договору оренди землі від 28.01.2014 за № 70, укладеного між Лутовинівською сільською радою та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Відродження" в частині орендної плати. Стягнуто з Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" до Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.          

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне - орендне сільськогосподарське підприємство "Відродження" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2015 по справі №917/1082/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Прокурор Козельщинського району Полтавської області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи представник Лутовинівської сільської ради в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Крім того, в матеріалах справи відсутній відзив на апеляційну скаргу.

Представник приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" в судове засідання 15.09.2015 не з‘явився, однак на адресу суду направив клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

За статтею 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Колегія суддів, розглянувши вищезазначене клопотання, приймаючи до уваги, що відсутність довідки Державного казначейства в матеріалах справи, не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи по суті, вирішила відмовити у задоволенні клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" про відкладення розгляду справи.

Пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що позивач та відповідач своїх представників у судове засідання не направили, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріалами справи, 22.01.2014 за результатами проведених земельних торгів (аукціону) з продажу річної орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Відродження" стало переможцем та набуло права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться в межах села Лутовинівка Козельщинського району Полтавської області.

28.01.2014 між Лутовинівською сільською радою (орендодавець – позивач у справі) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Відродження" (орендар – відповідач у справі) був укладений договір оренди землі №70, відповідно до умов якого (пункт 1) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах села Лутовинівка Козельщинського району Полтавської області. Земельна ділянка, яка є предметом цього договору знаходиться у комунальній власності територіальної громади в особі Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9100 гектара, в тому числі землі сільськогосподарського призначення – 1,9100 гектара (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 9 договору оренди землі орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 3291,01 грн. на рік., згідно протоколу №1 земельних торгів (аукціону) з продажу річної орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення від 22.01.2014, затвердженого Лутовинівським сільським головою 22.01.2014. Загальна сума за цим договором на момент його укладання становить 32910,10 грн.

                    В пункті 10 договору сторони узгодили, що у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати розраховується з урахуванням відповідних змін.

                    За умовами пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбаченим законом.                              

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою та нотаріальним посвідченням договору про внесення цих змін. У разі недосягнення щодо змін умов спір вирішується у судовому порядку (пункт 35 договору).

У відповідності до пункту 42, цей договір набирає чинності з моменту державної реєстрації похідного орендного права на об'єкт оренди.

06.02.2014 зобов'язаними сторонами було укладено додатковий договір, згідно якого пункт 14 викладено у наступній редакції: «У разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, визначається відповідальність за її не сплату, а саме – справляється з орендаря заборгованість по орендній платі та пеня розміром 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день нарахування пені» .

          На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 1,9100 га, розташовану в межах села Лутовинівка Козельщинського району Полтавської області (а.с.12, том1).

Рішенням Лутовинівської сільської ради від 25.12.2012 №5 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища Лутовинівка станом на 01.07.2012. Це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель селища Лутовинівка станом на 01.07.2012 застосовується з 01.01.2014.

Згідно пунктом 1 вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель селища Лутовинівка у розмірі 52,44 грн.; базова вартість земель різного функціонального використання в розрізі економіко-планувальних зон станом на 01.07.2012 року.

Для приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства щодо нормативної грошової оцінки земель та укладення додаткової угоди до договору оренди, позивач неодноразово, в порядку статті 188 Господарського кодексу України звертався до відповідача із пропозицією внести зміни до договору оренди землі за №70 від 28.01.2014, проте відповідач додаткову угоду не підписав (а.с. 42-45, 48-50).

З метою приведення договору оренди землі у відповідність до норм чинного законодавства, прокурор, посилаючись на норми статей 13, 144 Конституції України, статей 632, 651, 792 Цивільного кодексу України та статті 206 Земельного кодексу України звернувся в інтересах Лутовинівської сільської ради з позовом, в якому просив суд прийняти рішення та внести зміни до договору оренди землі за №70 від 28.01.2014 в частині нарахування та сплати орендної плати.

          Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди через зміну грошової оцінки землі, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як свідчать матеріали справи, надана в оренду земельна ділянка розташована в межах села Лутовинівка Козельщинського району Полтавської області та знаходиться у підпорядкуванні Лутовинської сільської ради.

Приписи статті 122 Земельного кодексу України визначають, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини 2 статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Загальні умови укладення договорів визначені статтею 179 Господарського кодексу України, частиною 3 якої, зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, у випадку, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Дане положення кореспондується із нормою статті 792 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного Кодексу України)

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем щодо оренди землі врегульовані відповідним господарським договором - договором оренди, зареєстрованим в державному реєстрі.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" та статті 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 288.5.1 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативно грошової оцінки.

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статями 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

                              Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» судам роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

В розрізі викладеного вбачається, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про зміну грошової оцінки земель населеного пункту є підставою для перегляду розміру орендної плати, оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати.

Як свідчать матеріали справи, рішення Лутовинівської сільської ради від 25.12.2012 № 5 "Про розгляд та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Лутовинівка", яким затверджені нові базові ставки вартості одного квадратного метра земель у селиші Лутовинівка, є чинним. Доказів скасування такого рішення матеріали справи не містять.

Крім того, наявний в матеріалах справи витяг від 22.01.2014 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 1,9100 кв. м, яка розташована в межах села Лутовинівка Козельщинського району Полтавської області, не був у встановленому законом порядку оскаржений, а отже, відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

В матеріалах справи наявні листи-пропозиції Лутовинівської сільської ради від 19.06.2014 №940, від 19.08.2014 №1232 та від 12.02.2015 №263, якими відповідача було повідомлено про необхідність укладення додаткової угоди щодо приведення у відповідність розміру орендної плати.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на дані пропозиції позивача.

          У відповідності до статті 649 Цивільного Кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу одної із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

                    Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін.

                    На будь-які порушення умов договору позивач в підставах позову не посилався.

                    Проте, при укладенні договору оренди від 28.01.2014 № 70 в пункті 10 сторони узгодили, що у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати розраховується з урахуванням відповідних змін.

          За умовами пункту 13 договору оренди           розмір орендної плати переглядається за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди у разу, зокрема,           в інших випадках, передбаченим законом.                              

          Оскільки орендна плата за використання земельних ділянок державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку зі зміною зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування розмірів нормативної грошової оцінки земель селища Лутовинівка, що використовується для визначення розміру орендної плати по укладеному між сторонами договору оренди землі, виникли обставини, передбачені пунктом 10 цього договору як підстава для обов'язкового перегляду (зміни) розміру орендної плати.

                    Аналогічну правова позиція Верховного Суд України, висвітлена у постановах від 06.12.2010 р. № 2-1/10068-2008 та від 27.12.2010 р. № 27/15-10, зокрема, визначено, що законодавча зміна розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору оренди землі.

Ухилення орендаря від підписання додаткової угоди до договору оренди землі завдає значних збитків територіальній громаді селища Лутовинівка у вигляді неодержаного доходу за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі за 70 від 28.01.2014 в частині розміру орендної плати через зміну грошової оцінки землі, які запропоновані в доданій до позовної заяви додатковій угоді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин у апеляційного суду не має підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статті 85 Господарського процесуального кодексу України, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки не вчасне виготовлення повного тексту рішення не є безумовною підставою в розумінні частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування судового рішення, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що в оскаржуваному рішенні повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, підстав для його скасування не вбачається.

Щодо зауваження скаржника про недотримання судом першої інстанції вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2015 по справі №917/1082/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права та відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2015 по справі №917/1082/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.