Ухвала

від 15.09.2015 по справі 813/4410/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 876/4318/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Кудрань М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Система Оптимум" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства ,,Система Оптимум" до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

23 червня 2014 року приватне підприємство (ПП) ,,Система Оптимум" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова) від 10 червня 2014 року за №0001782204.

Постановою від 20 березня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПП ,,Система Оптимум" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції в оскарженій постанові вірно зазначив про підтвердження факту виконання підрядних робіт належними первинними документами. Однак, дійшов помилкового висновку щодо нікчемності укладеного між позивачем та ПП ,,Воллі" договору підряду.

Також, на думку позивача, суд не звернув уваги на доводи позивача про те, що чинним податковим законодавством не передбачене право податкового органу при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Податковий кредит позивачем був сформований у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: на підставі належним чином оформлених податкових накладних, на момент виписки яких контрагент позивача - ПП ,,Воллі" було належним чином зареєстроване платниками ПДВ, мало відповідну податкову правосуб'єктність.

За таких обставин позивач вважає правомірним формування підприємством податкового кредиту, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що відповідно до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки ПП ,,Система Оптимум" з питань декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ ,,Промтехметал", ТзОВ ,,Крафт ЛВ", ПП ,,Воллі" за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, оформленої актом від 27.05.2014 року за № 510/13-50-22-01-17/35774875 , ДПІ у Сихівському районі м.Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року за №0001782204, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 22318 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 22318 грн. 00 коп. та 0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення вимог п.138.2, п.138.5, п.138.10 ст.138 ПК України допустив заниження податку на прибуток на суму 22318 грн. 00 коп. по господарських операціях з ПП ,,Воллі".

До таких висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, на підставі акту ДПІ у Франківському районі м.Львова від 30.06.2011 року за №921/23-2/34029609, яким прописано нікчемність правочину ПП ,,Воллі" за березень-квітень 2011 року; вироку Сихівського районного суду від 26.12.2012 року у справі №1319/5265/2012.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами довів факт відсутності реального характеру господарських операцій товариства позивача з контрагентом та виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що згідно наявної в матеріалах справи копії договору підряду за № 904/2 від 04 квітня 2011 року, укладеного між ПП ,,Система Оптимум" (замовник) та ПП ,,Воллі" (підрядник), замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, будівельно-монтажні роботи за адресою замовника ( вул.Грунтова,1 у м.Львові), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

На підтвердження факту виконання вищенаведеного договору позивач надав копії податкової накладної від 29.04.2011 року за №41 на суму 301370 грн. 00 коп., довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт за 29 квітня 2011 року, акту приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за 29 квітня 2011 року, виписки по рахунках.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит та формування валових витрат не можна вважати законним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. А відтак додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався платник при виборі контрагента на відповідному ринку товарів.

Тому наявність у позивача податкових накладних, виданих ПП ,,Воллі", довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт, акту приймання виконаних будівельно-монтажних робіт, виписки по рахунках, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу валових витрат сплачених сум.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно акту ДПІ у Франківському районі м.Львова від 30.06.2011 року за №921/23-2/34029609 у ПП ,,Воллі" відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат підприємства для зменшення податку на прибуток.

Крім того, вироком Сихівського районного суду від 26.12.2012 року у справі №1319/5265/2012 директор ПП ,,Воллі" ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 205 ч.2 (фіктивне підприємництво), 27 ч.2, 358 ч.4 КК України (використання завідомо підроблених документів).

Вироком встановлено, що ОСОБА_2, переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, не маючи наміру здійснювати фактичну господарську діяльність, за попередньою змовою із організатором фіктивного підприємництва ОСОБА_3 (директором, власником ТзОВ „Промтехметал" наприкінці жовтня 2010 року придбав суб'єкт господарювання - приватне підприємство „Воллі". В подальшому ПП ,,Воллі" здійснювалось документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт). Однак, фактично підприємствами, підконтрольними учасникам угрупування, ніякі товари не постачались, роботи не виконувались та послуги не надавались.

В силу ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (в даному випадку ПП ,,Воллі") виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими доводи суду першої інстанції щодо протиправності формування позивачем валових витрат по господарських операціях з вказаним контрагентом, оскільки фактичного виконання цих операцій не було.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Система Оптимум" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі № 813/4410/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 18 вересня 2015 року.