Постанова

від 24.11.2011 по справі 3/111

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11 Справа № 3/111

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представника скаржника ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства В«АгрокомплексВ» на рішення господарського суду Чернівецької області від 13 жовтня 2011 року у справі №3/111 порушеній за позовом приватного підприємства В«АгрокомплексВ» до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство В«АРГОВ» про стягнення заборгованості в сумі 14698950,59 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство В«АРГОВ» до приватного підприємства В«АгрокомплексВ» про визнання припинення правовідношення за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агрокомплекс»у листопаді 2010 року звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «АРГО»про стягнення 14 698 950,56 грн., з яких 9 323 584,70 грн. сплачених за непоставлену продукцію, 713 573,54 грн. пені та 4 661 792,35 грн. збитків за договором поставки №2611/07-н від 26.11.2007 року.

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «АГРО»звернулось до господарського суду Чернівецької області із зустрічним позовом до ПП «Агрокомплекс»про визнання правовідношення за договором поставки припиненим.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Проскурняк О.Г.) від 23 березня 2011 року первісний позов задоволено повністю, у зустрічному відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) від 31 травня 2011 року рішення господарського суду Чернівецької області від 23 березня 2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 серпня 2011 року рішення господарського суду Чернівецької області від 23 березня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року скасовано частково в частині вимог ПП «Агрокомплекс»до ТОВ ВКТ «АГРО»про стягнення 4 661 792,35 грн. справу передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Вищий господарський суд України у постанові від 03 серпня 2011 року вказав наступне:

Судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини в частині задоволення первісного позову щодо вимог про сплату вартості непоставленої продукції та пені та в частині відмови в зустрічному позові, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів в означених частинах, колегія суддів не вбачає.

Задовольняючи вимогу первісного позову про стягнення 4 661 792,35 грн. збитків, суди попередніх інстанцій виходили з наявності правових підстав до стягнення з відповідача збитків та посилалися при цьому на приписи ст.ст. 224, 225 ГК України та п. 7.6 договору поставки. Проте, в цій частині, колегія суддів Вищого господарського суду не погоджується з даними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що в порушення норм матеріального права, розглядаючи вимогу первісного позову про стягнення збитків, судами не встановлено наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками, тому висновки судів про наявність правових підстав до стягнення збитків слід вважати передчасними та такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Чернівецької області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончарук О.В., судді Паскарь А.Д., Гушилик С.М.) від 13 жовтня 2011 року у задоволенні позову в частині стягнення 4661792,35 грн. збитків відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Чернівецької області від 13 жовтня 2011 року скасувати повністю та прийняти нове рішення яким позовні вимоги приватного підприємства «Агрокомплекс»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «АГРО»4 661 792,35 грн. збитків за непоставку товару задовольнити повністю.

Оскаржуване рішення вважає необґрунтованим та прийнятим із порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому, посилаючись на ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України, ч. 4 ст. 179, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 43, 82 ГПК України, апеляційну скаргу позивач обґрунтовує наступним.

Позивач вважає, що суд першої інстанції не врахував положень цивільного та господарського законодавства, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору і мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору. Стверджує, що майновий стан позивача погіршився саме внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2611/07-н від 26 листопада 2007 року. Подана позивачем суду першої інстанції фінансова звітність, на думку скаржника, підтверджує той факт, що вартість активів позивача знизилась, а фінансові результати від господарської діяльності зменшились в десятки разів, тобто було погіршено майнове становище. Також позивач стверджує, що придбаний у відповідача за договором поставки № 2611/07-н від 26 листопада 2007 року товар, він (позивач) розраховував продати третім особам за вищою ціною, тобто, з метою отримання прибутку. Для цього 27 травня 2009 року позивач уклав з приватним підприємством «Агроспецпроект»договір поставки №19/03, за умовами якого зобов'язався поставити приватному підприємству «Агроспецпроект»жерстяні банки з кришкою виробництва товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «АГРО»в кількості 7059296 штук загальною вартістю 10024200,32 грн. За твердженням позивача, реальна сума прибутку, яку позивач планував отримати від цієї господарської операції, становить 700615,50 грн., однак не отримав через невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2611/07-н від 26 листопада 2007 року. Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від управління статистики Хотинського району, управління Державної податкової служби України Хотинського району та від відповідача, котрі б доводили причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та їх негативними наслідками для позивача.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, участі в судовому засіданні повноважних представників не забезпечив, про причини не повідомив.

Про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений належним чином, про що є докази у справі. Тому колегія суддів ухвалила розглядати справу згідно із статтею 75 ГПК України.

Розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 13 жовтня 2011 року по справі №3/111 залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно з матеріалами справи, 26 листопада 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством «Арго», як постачальником, та приватним підприємством «Агрокомплекс», як покупцем, укладено договір поставки за №2611\07-н, за умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язався до 01 червня 2009 року поставити позивачу (покупцю) жерстяні банки в кількості 6561915 штук, а покупець прийняти товар (жерстяні банки з кришками в асортименті) від постачальника, а також до 30 жовтня 2008 року оплатити його вартість 8 858 585,25 грн.

Додатковою угодою №1 від 25 травня 2009 року до договору поставки №2611\07-н сторони продовжили строк його дії та узгодили Графік поставки та оплати товару. За цим графіком поставка товару (жерстяні банки з кришками в асортименті) в кількості 7059296 штук здійснюється до 01 червня 2010 року, а оплата в сумі 8 858 585,25 грн. -до 30 жовтня 2008 року, в сумі 464 999,57 грн. -до 05 червня 2009 року. Загальна вартість товару становить 9 323 584,82 грн.

Відповідно до п. 7.6 договору в редакції додаткової угоди №1 від 25 травня 2009 року, сторони погодили зокрема, що у випадку невиконання постачальником умов цього договору в частині поставки товару( згідно графіка -Додаток № 1 «Графік поставок та оплати товару»), постачальник несе відповідальність за затримку відвантаження товару сплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманої партії товару за кожен день прострочення поставки та відшкодовує покупцю завдані збитки, пов'язані з несвоєчасною поставкою, у розмірі 50% від вартості непоставленого або невчасно поставленого товару, згідно строків, вказаних у графіку - додаток №1 «Графік поставки та оплати товару», якщо таке прострочення сталося не з вини покупця.

Сума збитків 4 661 792,35 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, нарахована на підставі пункту 7.6. договору поставки №2611\07-н від 26 листопада 2007 року.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 4 661 792,35 грн. збитків, суд першої інстанції врахував наступні підстави та обставини.

Відповідно до вимог ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

При розгляді справи №3/111 судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №2611\07-н від 26 листопада 2007 року в частині поставки оплаченої позивачем продукції в строк до 01 червня 2010 року й, відповідно, законним і підставним рішення суду про стягнення означених сум. Встановлено, що на виконання умов договору поставки №2611\07-н від 26 листопада 2007 року позивач в період з грудня 2007 року до травня 2009 року сплатив відповідачу 9 323 584,82 грн. -повну вартість товару (жерстяні банки з кришками). Однак відповідач договірні зобов'язання з поставки оплаченого товару не виконав. Рішення господарського суду Чернівецької області від 23 березня 2011 року у справі № 3/111 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 323 584,70 грн., сплачених за непоставлений товар, та 713 573,54 грн. пені та відмови у зустрічному позові набрало законної сили.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, що містяться у постанові від 03 серпня 2011 року по справі №3/111, суд першої інстанції встановив факт відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками, що є предметом спору, та дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 4 661 792,35 грн. збитків. Місцевий господарський суд констатував, що для такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відтак суд першої інстанції визнав помилковим твердження позивача про відсутність вимоги закону щодо наявності повного складу цивільного правопорушення, у разі, якщо відповідальність у вигляді сплати збитків передбачена договором. При цьому суд зазначив, що закон не забороняє заздалегідь визначити у договорі розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у відсоткових ставках у разі неналежного виконання сторонами договірних зобов'язань. Проте така умова договору не звільняє сторону, яка вимагає відшкодування збитків ( неодержаних доходів), належним чином доводити суду факт протиправної поведінки відповідача, фактичний, точний та конкретний розмір заподіяних збитків і прямий причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками, вину відповідача в заподіянні збитків.

Виходячи з фактичних обставин справи та приписів закону суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між попередньою оплатою позивачем 9 323 584,70 грн. вартості товару і невиконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №2611\07-н щодо поставки позивачу до 01 червня 2010 року товару (жерстяні банки з кришками в асортименті) в кількості 7059296 штук та наслідками, які відповідач трактує, як збитки в сумі 4 661 792,35 грн. Порушене право позивача відновлене - рішенням господарського суду Чернівецької області від 23 березня 2011 року у даній справі стягнено з відповідача на користь позивача 9 323 584,70 грн., сплачених за непоставлений товар, та 713 573,54 грн. пені. Тому суд визнав безпідставним твердження позивача про втрату майна (сплачених відповідачу коштів у сумі 9 323 584,70 грн.).

Крім того суд першої інстанції не визнав належними і допустимими доказами понесення позивачем збитків у сумі 9 323 584,70 грн. показники фінансового стану приватного підприємства «Агрокомплекс» за 2008-2011 роки, оскільки такі не є прямим доказом того, що саме невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №2611\07-н призвели до таких показників господарської діяльності. Також суд відхилив, як безпідставні, твердження позивача про можливість понесення додаткових витрат у майбутньому, якщо будуть відповідні звернення контрагентів й не прийняв до уваги, як доказ понесення збитків, договір поставки №19/03 укладений 27 травня 2009 року між позивачем і приватним підприємством «Агроспецпроект».

Погоджуючись із висновком господарського суду Чернівецької області про недоведеність позовних вимог про стягнення 4 661 792,35 грн. збитків та відсутність законних підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити ще й таке.

В силу ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як встановлено ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з матеріалами справи, суму 4 661 792,35 грн. збитків позивач визначив відповідно до п.7.6. договору поставки №2611\07-н, а саме: у розмірі 50% від вартості не поставленого товару на загальну суму 9 323 584,70 грн.

Позивач називає реальними збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України втрати, завдані внаслідок не поставки відповідачем вже оплаченого позивачем товару, що позбавило позивача можливості протягом двох років використовувати власні кошти для своєї господарської діяльності. При цьому позивач не вказує якою конкретно є сума реальних збитків. Також збитками позивач називає неодержання ним запланованих доходів (упущена вигода) в сумі 700615,50 грн., яку позивач «орієнтовно»визначив, як різницю між вартістю попередньо оплаченого позивачем і непоставленого відповідачем товару (9 323 584,70 грн.) та коштами (10 024 200,32 грн.), які позивач міг би отримати від приватного підприємства «Агроспецпроект» за договором № 19/03 від 27 травня 2009 року, якщо б продав отриманий у позивача товар. За твердженням позивача, саме з вини відповідача припинилася господарська діяльність підприємства з 4-го кварталу 2010 року, що підтверджено відповідними фінансовими звітами.

Стверджуючи, що підприємство зазнало реальних збитків і не одержало доходи, позивач не надав розрахунку стягуваної суми із зазначенням як суми реальних збитків, так і суми упущеної вигоди.

Дійсно, названими вище судовими рішеннями по даній справі встановлено той факт, що відповідач не поставив позивачу попередньо оплачений позивачем товар на загальну суму 9 323 584,70 грн. - не виконав зобов'язання за договором поставки №2611\07-н від 26 листопада 2007 року із змінами і доповненнями, внесеними Додатковою угодою №1 від 25 травня 2009 року до договору поставки №2611\07-н. Однак рішенням господарського суду Чернівецької області від 23 березня 2011 року по справі №3/111, що набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнено 9 323 584,70 грн. сплачених за непоставлений товар та 713 573,54 грн. пені за порушення договірного зобов'язання.

Позивач належними і допустимими доказами не довів, що саме порушенням відповідачем договірного зобов'язання позивачу завдано збитки в сумі 4 661 792,35 грн. Звіти приватного підприємства «Агрокомплекс»про продаж і запаси товарів в оптовій торгівлі за 2008-2010 роки та 1 квартал 2011 року, баланси та фінансові звіти за цей же період не доводять вини відповідача в зменшенні прибутку позивача, заниженні показників господарської діяльності чи в інших негативних наслідках господарської діяльності позивача. ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яку надав позивач, підтверджено, що видами діяльності приватного підприємства «Агрокомплекс»за КВЕД є: оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин; надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля сільськогосподарською технікою (т.1., а.с. 40). Очевидно, що така господарська діяльність не може реалізовуватись шляхом укладення лише одного чи двох договорів поставки.

Відтак невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №2611\07-н від 26 листопада 2007 року не може вважатись доказом погіршення фінансового стану підприємства та припинення господарської діяльності.

Договір поставки № 19/03, укладений 27 травня 2009 року між позивачем - приватним підприємством «Агрокомплекс»(постачальник) та приватним підприємством «Агроспецпроект»(покупець) теж не доводить, що доходи за цим договором, позивач міг одержати реально, якби його право не було порушене відповідачем.

Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Самого факту порушення цивільного права позивача недостатньо для висновку про завдання збитків.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та збитками, котрі заявив позивач.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів фінансового стану відповідача, то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні такого. Позивач у клопотанні зазначив, що такі докази підтвердять ту обставину, що відповідач порушив договірні зобов'язання та отримав у зв'язку із цим дохід. Проте дана обставина вже була встановлена судами при першому розгляді справи та крім того відповідачем не оспорювалась. Фінансова звітність відповідача могла б довести лише отримання доходу відповідачем через перерахунок позивачем попередньої оплати за договором, проте не доводить завдання збитків позивачу.

Статтею 4 2 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Позивач з дотриманням названих приписів процесуального закону не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених у оскарженому рішенні; не довів належними і допустимими доказами наявності реальних збитків та упущеної вигоди, їх сум; причинного зв'язку між порушенням відповідачем умов договору та сумою 4 661 792,35 грн. збитків, яку позивач просить стягнути з відповідача; вини відповідача в заподіянні збитків.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд Чернівецької області виконав вказівки Вищого господарського суду України, що містяться у постанові від 03 серпня 2011 року по справі №3/111 та на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи і дав їм відповідну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 13 жовтня 2011 року по справі №3/111 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства В«АгрокомплексВ» -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Кордюк Г.Т.