Постанова

від 01.09.2011 по справі 3/87

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.11 Справа № 3/87

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Хабіб М.І., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Радувича та комунального підприємства «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» на рішення господарського суду Чернівецької області від 15 квітня 2011 року у справі №3/87 порушеній за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Радувича до комунального підприємства «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 Радувич у вересні 2010 року звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до комунального підприємства «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок», просив стягнути з відповідача 6525,00 грн. завданої матеріальної та 10000,00 грн. моральної шкоди.

Господарський суд Чернівецької області (суддя Гончарук О.В.) рішенням від 15 квітня 2011 року по справі №3/87 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 6525,00 грн. матеріальної шкоди, 40,27 грн. державного мита і 93,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З рішенням місцевого господарського суду не погодились і позивач, і відповідач.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 Радувич подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Чернівецької області від 15 квітня 2011 року у справі №3/87, просить суд рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Комунальне підприємство «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Чернівецької області від 15 квітня 2011 року у справі №3/87, просить суд оскаржене рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Надалі представник відповідача подав апеляційному суду клопотання витребувати докази, а саме витребувати для огляду в судовому засіданні з прокуратури Садгірського району м. Чернівці матеріали перевірки за заявою ОСОБА_1 по факту підробки документів посадовими особами КП МТК «Калинівський ринок»при укладенні угод про включення до загальної системи відео спостереження ( 90зл-09). Клопотання мотивоване тим, що у зв»язку із зміною керівників відповідача, новим керівникам випадково стали відомі обставини перевірки прокуратурою звернення ОСОБА_1 та про наявність в матеріалах перевірки договорів про включення до системи загального відеоспостереження, укладених від імені позивача та відповідача. До клопотання додано не завірені копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та восьми договорів про включення до системи загального відео спостереження.

Львівський апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви в судовому засіданні. Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

Розглянув матеріали справи, апеляційні скарги колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 15 квітня 2011 року по справі №3/87 слід залишити без змін, апеляційні скарги -без задоволення з наступних підстав і обставин.

Згідно з матеріалами справи позивач просив суд стягнути з відповідача 6525 грн. завданої ним матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди. Позов в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, позивач обґрунтовує фактом безпідставної, з його боку, сплати відповідачу в період з липня 2007 року по серпень 2010 року, грошових коштів у розмірі 12499 грн., в підтвердження чого, ним надаються копії квитанцій на загальну суму в розмірі 6525 грн. В своїй позовній заяві позивач зазначає, що на нього чинився тиск, і він був змушений оплачувати вартість послуг відеоспостереження, хоча жодних договорів з цього приводу він не укладав. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на матеріали прокурорської перевірки, копії усіх документів, які в ній містяться, позивач самостійно пред'явити не зміг. Позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. позивач обґрунтовує тим, що протягом тривалого часу, він був змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, витрачати значний час для того, щоб звертатися до різних інстанцій та правоохоронних органів з метою припинення своїх порушених прав.

Суд витребував від прокуратури Садгірського району міста Чернівці документи прокурорського реагування в межах перевірки КП МТК В«Калинівький ринокВ»за заявою приватного підприємця ОСОБА_1 Радувича, в тому числі припис внесений адміністрації МТК В«Калиновський ринокВ» з вимогою вжити заходів до отримання від ОСОБА_1 оплати за послуги ринку та ринкового збору без одночасної оплати послуг за відеоспостереження.

Відповідач позовні вимоги не визнає, стверджує, що позивач особисто торгівельною діяльністю у належних йому торгових об'єктах не займається, а зареєстрованих найманих працівників, які б на підставі його патенту здійснювали торгівельну діяльність в цих торгових об'єктах, немає. У зв'язку з цим, вважає відповідач, особисте немайнове право позивача на здійснення підприємницької діяльності на ринку, не порушено, оскільки сам він таку підприємницьку діяльність не здійснює. Вимогу про стягнення моральної шкоди відповідач теж вважає безпідставною.

Постановляючи рішення, місцевий господарський суд встановив таке. 01 листопада 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 Радувичем та комунальним підприємством Міський торговий комплекс В«Калинівський ринокВ» укладено угоди за №№ 6576/С, 3047-к/4тс, 3048-к/4тс, 3049-к/4тс, 3050-к/4тс, 3051-к/4тс та 3055-к/4тс, якими сторони обумовили між собою зобов'язальні правовідносини з приводу платного користування торгівельними місцями №91-С (торговий сектор №4, 40-тонний контейнер з ролетами площею 34,56 м 2 ), №541 (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м 2 ), №96 (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м 2 ), №105 (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м 2 ), №537-В (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м 2 ), №655 (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м 2 ), №651-В (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м 2 ). Крім того, 25 квітня 2003 року сторони уклали договір №1225/С, яким обумовили між собою зобов'язальні правовідносини з приводу користуванням місцем на ринку для здійснення продажу промислових товарів з павільйону №127-М в торговому секторі №1 площею 11,50 м 2 . Угоди за №№ 6576/С, 3047-к/4тс, 3048-к/4тс, 3049-к/4тс, 3050-к/4тс, 3051-к/4тс та 3055-к/4тс припинили свою дію 31 грудня 2010 року.

Місцевий господарський суд констатував, що спір між сторонами виник з обставин, пов'язаних з фактами сплати позивачем відповідачу, в період з липня 2007 року до серпня 2010 року, 6525,00 грн. в рахунок оплати вартості послуг відеоспостереження, внаслідок чого, як вважає позивач, йому завдано матеріальної шкоди на вищезазначену суму. Факт сплати позивачем означеної суми відповідачу підтверджений фіскальними чеками, про сплату ринкового збору, а також грошових коштів, цільове призначення яких у даних платіжних документах визначено як В«за відеоспстереженняВ» .

Місцевий господарський суд дослідив умови угод за №№ 6576/С, 3047-к/4тс, 3048-к/4тс, 3049-к/4тс, 3050-к/4тс, 3051-к/4тс та 3055-к/4тс від 01.11.2008 року, умови договору №1225/С від 25 квітня 2003 року та встановив відсутність у них обумовленого між сторонами обов'язку позивача оплачувати відповідачу вартість вищезазначених послуг В«за відеоспостереженняВ» .

Доказів укладання між приватним підприємцем ОСОБА_1 Радувичем та комунальним підприємством МТК В«Калинівський ринокВ» будь-яких інших цивільно-правових угод про надання послуг відеоспостереження суду першої інстанції під час розгляду справи не надано. Також не надано й належних доказів на підтвердження факту надання відповідачем й отримання позивачем послуг відео спостереження.

Виходячи з приписів статей 177, 206 Цивільного кодексу України про те, що послугу визначено як самостійний об'єкт цивільних прав, а правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі; з положень частини першої статті 901 Цивільного кодексу України про те, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором та встановлених фактичних обставин справ суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в період з липня 2007 року до серпня 2010 року позивач безпідставно сплатив відповідачу грошові кошти на загальну суму 6525 грн., а відповідач безпідставно ці кошти прийняв.

Відповідно до вимог статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частинами першою та другою статті 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Згідно із статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків. При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1187 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції з урахуванням названих приписів закону також вірно констатував, що позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6525,00 грн. кореспондується з визначеним у пункті восьмому частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільного права - предметом судового розгляду у даному випадку є позадоговірна шкода, тобто зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди за відсутності між сторонами договірних правовідносин. На підставі поданих доказів та з урахуванням вимог закону та дослідив обставини справи в їх сукупності, суд встановив факт винної протиправної бездіяльності відповідача відносно позивача, оскільки відповідач потягом тривалого періоду, за відсутності будь-яких правових підстав, приймав від позивача та не повертав йому грошові кошти, які становлять предмет даного спору, чим порушив вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України. Вимоги цієї ж статті 1212 Цивільного кодексу України спростовують твердження про відсутність вини відповідача з посиланням на факт набуття ним грошових коштів у сумі 6525 грн. за результатами добровільної поведінки самого позивача.

Рішення місцевого господарського суду про безпідставність позовної вимоги стягнути з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди теж ґрунтується на законі й відповідає фактичним обставинам справи.

Місцевий господарський суд встановив, що позивач, не був позбавлений конституційного права на судовий захист, проте у встановлений законом спосіб тривалий час до суду не звертався, а за власним вибором намагався захистити свої права шляхом численних звернень до органів прокуратури, органів Міністерства внутрішніх справ України та органів державної виконавчої влади. Проте захист порушеного відповідачем права позивача, яке є предметом саме даного спору, не вимагав від нього вчинення всіх дій на які посилається позивач, як на підставу задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди. Суд дослідив фактичні обставини справи, в тому числі й матеріали прокурорської перевірки (наглядове провадження №90зл-09 за заявою ОСОБА_1 стосовно протиправних дій адміністрації МТК В«Калиновський ринокВ» , 2009 рік). Останні в свою чергу, оцінювались господарським судом на загальних підставах, оскільки встановлені ними факти, відповідно до вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України не мають преюдиційного значення. Інші твердження сторін, в тому числі посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, спростовуються встановленими вище обставинами справи та вимогами застосованого при вирішенні спору чинного законодавства України.

В силу ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як встановлено ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Статтею 4 2 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 38 ГПК України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Як встановлено ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Щодо клопотання представника відповідача витребувати для огляду в судовому засіданні з прокуратури Садгірського району м. Чернівці матеріали перевірки за заявою ОСОБА_1 по факту підробки документів посадовими особами КП МТК «Калинівський ринок»при укладенні угод про включення до загальної системи відеоспостереження (90зл-09) слід зазначити таке. Суд першої інстанції оглядав у судовому засіданні названі матеріали прокурорської перевірки й підписаних саме позивачем договорів про включення до системи загального відеоспостереження не виявив. Не завірені копії договорів про включення до системи загального відеоспостереження, в яких зазначено, що вони укладені приватним підприємцем ОСОБА_1 з МТК «Калинівський ринок», ним (ОСОБА_1Р.) не підписані і це очевидно. Більш того, клопотання подано з порушенням приписів ст.ст. 38, 101 ГПК України. Тому законних підстав задовольняти назване клопотання немає. Крім того, прокурор Садгірського району м. Чернівці 10 лютого 2010 року за результатами перевірки заяв ОСОБА_1, виносив припис генеральному директору КП МТК «Калинівський ринок»про усунення порушення закону, в тому числі й вимагав негайно вжити заходів щодо усунення перешкод позивачу шляхом нав'язування йому примусового виконання робіт, надання послуг, не передбачених угодами та забезпечити йому можливість вільно, безперешкодно вносити оплату за послуги ринку, ринковий збір.

Отже, в матеріалах справи відсутні й суду апеляційної інстанції у встановленому законом порядку сторонами не надані належні й допустимі докази на підтвердження поданих ними апеляційних скарг.

З урахуванням викладеного, господарський суд Чернівецької області на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи та дав їм відповідну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 15 квітня 2011 року у справі №3/87 залишити без змін, а апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Радувича та комунального підприємства «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Хабіб М.І.

суддя Юрченко Я.О.