Постанова

від 05.10.2011 по справі 5010/782/2011-19/34

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.11 Справа № 5010/782/2011-19/34

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Мурська Х.В., Давид Л.Л.,

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представників позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Авангард-Агро»публічного акціонерного товариства «Авангард» на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011 року у справі №5010/782/2011-19/34 порушеній за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроальянс»до дочірнього підприємства «Авангард-Агро»публічного акціонерного товариства «Авангард» про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Західагроальянс»звернулося до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до дочірнього підприємства «Авангард-Агро»публічного акціонерного товариства «Авангард», просив стягнути з відповідача на користь позивача 278306,52 грн. основного боргу за договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року, 47224,70 грн. інфляційних втрат, 80880,26 грн. пені, 13382,12 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року із посиланням на ст.ст. 526, 625, 670, 673, 678 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 222, 224 Господарського кодексу України.

Факт поставки товару за договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року позивач доводить видатковими накладними № ЗА-0000108 від 03 липня 2009 року на суму 30000,00 грн., № ЗА-0000109 від 04 липня 2009 року на суму 195460,00 грн., № ЗА-0000142 від 14 липня 2009 року на суму 58000,00 грн., № ЗА-0000124 від 17 липня 2009 року на суму 134328,00 грн., № ЗА-0000141 від 20 липня 2009 року на суму 101268,00 грн., № ЗА-0000129 від 22 липня 2009 року на суму 87000,00 грн., № ЗА-0000137 від 30 липня 2009 року на суму 139664,00 грн., № ЗА-0000140 від 04 серпня 2009 року на суму 209640,00 грн., № ЗА-0000147 від 10 серпня 2009 року на суму 42000,00 грн., № ЗА-0000150 від 13 серпня 2009 року на суму 42120,00 грн., № ЗА-0000153 від 17 серпня 2009 року на суму 60000,00 грн., № ЗА-0000158 від 18 серпня 2009 року на суму 74280,00 грн., № ЗА-0000160 від 19 серпня 2009 року на суму 60000,00 грн., № ЗА-0000162 від 20 серпня 2009 року на суму 60000,00 грн., № ЗА-0000189 від 03 вересня 2009 року на суму 30000,00 грн., № ЗА-0000194 від 05 вересня 2009 року на суму 29000,00 грн., № ЗА-0000196 від 09 вересня 2009 року на суму 111406,00 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011 року (суддя Максимів Т.В.) у справі № 5010/782/2011-19/34 позов задоволено частково, суд стягнув із відповідача на користь позивача 278306,52 грн. основної заборгованості , 28352,56 грн. пені, 47224,70 грн. інфляційних нарахувань та 13382,12 грн. - 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду, дочірнє підприємство «Авангард-Агро»публічного акціонерного товариства «Авангард»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011року по справі № 5010/782/2011-19/34 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю. Позивач (скаржник) вважає, що рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступні обставини і підстави:

• Вирішуючи господарський спір, місцевий господарський суд допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права;

• На думку скаржника судом порушено та неправильно застосовано норми процесуального права, а саме безпідставно не було задоволено клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, у зв'язку із розглядом цим же судом справи №5010/1111/2011-3/42 про визнання договору поставки №03-06ПС від 30 червня 2009 року недійсним та клопотання про призначення експертизи для визначення ідентичності (достовірності) видаткових накладних, що і, як наслідок, порушило вимоги ст.ст. 32,34,36,79 ГПК України;

• Суд помилково стверджує у рішенні, що відповідач заявляв про порушення кримінальної справи, та одночасно наводить спростування такого факту за допомогою доказів поданих позивачем, проте, як зазначає відповідач у апеляційній скарзі, що він лише повідомив про подання заяви про вчинення злочину;

• Судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не врахував до уваги вимоги норм ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, як стверджує скаржник видаткові накладні на підтвердження поставки товару містять численні та суттєві розбіжності (не містять змісту господарської операції, не мають посилання на договір №03-06ПС від 30.06.2011 року за яким здійснювалася поставка товару, а також на них не зазначено посади(а на деяких і прізвища) осіб відповідальних за здійснення господарської операції), а, отже, не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції та свідчать про відсутність поставок товару, і як наслідок, є неналежними доказами у справі. Крім того, ні в рахунках-фактурах, ні в банківських виписках не зазначено, що оплата здійснювалася за договором №03-06ПС від 30.06.2011 року поставки або за видатковими накладними по даному договору, тому на розсуд скаржника, не можливо визначити заборгованість за договором №03-06ПС від 30.06.2011 року. Також, на думку скаржника, довідка ДПІ в м. Івано-Франківську від 06.06.2011 року, на яку посилається місцевий господарський суд є недостатнім доказом, адже не досліджує законність та підстави складання видаткових накладних, не вказується на підставі яких розрахунків виведена сума заборгованості.

• Не прийнято судом до уваги платіжне доручення, що підтверджує сплату відповідачем позивачу за період з 03.07.2009 року суми у розмірі 1323 000,00, а суд взяв до уваги лише суму зазначену позивачем у позові 185 859,48 грн.

04 серпня 2011 року відповідач подав через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 5010/1111/2011-19/34 за позовом дочірнього підприємства «Авангард-Агро»публічного акціонерного товариства «Авангард»до товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроальянс»про визнання недійсним договору поставки № 03-06ПС від 30 червня 2009 року, яка розглядається господарським судом Івано-Франківської області.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

· Не відповідають дійсності твердження відповідача, що суд не надав йому можливості подавати свої доводи і міркування, адже сторонами подавалося клопотання про продовження строку розгляду справи, яке суд задовільнив;

· Нема необхідності призначати експертизу, оскільки оригінали документів, зокрема, видаткових накладних судом оглядалися, суперечлива, на думку відповідача, видаткова накладна, на розсуд позивача, не є достатньою причиною для призначення експертизи, крім того, позивач спростував поданими суду поясненнями бухгалтерії про суперечливість видаткової накладної № ЗА-0000140 від 04.08.2009 року;

· Відповідачем не вказано, які численні суперечності і розбіжності містять видаткові накладні, адже, вони співпадають, як зазначає позивач, у найменуванні, кількості і вартості товару, у сумі коштів вказаній у накладній;

· Не відповідає дійсності твердження відповідача про господарські відносини між сторонами на основі укладення 12 договорів, адже, як вказує позивач, було укладено 13 договорів, що підтверджується довідкою з ДПІ м. Івано-Франківська від 06.06.2011 року;

· Не відповідає дійсності вказана у апеляційній скарзі сума оплати відповідачем у розмірі 185859,48 грн., оскільки, як зазначає позивач, відповідно до договору поставки № 03-06ПС від 30 червня 2009 року отримана сума позивачем становить 1185859,48 грн.

Представник позивача надав суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 11 серпня 2011 року, пояснення головного бухгалтера ТзОВ «Західагроальянс», у яких вказано, що бухгалтерією було допущена механічна помилка (описка), а саме, у полі «Отрима(ла)»не було замінено дані про особу, яка отримала товар від імені підприємства-покупця, тобто замість даних представника ДП «Авангард-Агро»(ОСОБА_3 за дов. АА №23/1 від 01.08.09) залишилися попередні скопійовані дані представника ТзОВ «Рогатин-Корм»(ОСОБА_4 за дов. ААА №434606 від 01.08.09), після виявлення помилки бухгалтерія в обох екземплярах видаткової накладної № ЗА-0000140 від 04.08.2009 року зробила виправлення на правильні дані представника ДП «Авангард-Агро».

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала. При цьому представник відповідача визнала факт отримання у позивача товару (соєвий жмих (макуха)) за видатковими накладними № ЗА-0000108 від 03 липня 2009 року на суму 30000,00 грн., № ЗА-0000109 від 04 липня 2009 року на суму 195460,00 грн., № ЗА-0000142 від 14 липня 2009 року на суму 58000,00 грн., № ЗА-0000124 від 17 липня 2009 року на суму 134328,00 грн., № ЗА-0000141 від 20 липня 2009 року на суму 101268,00 грн., № ЗА-0000129 від 22 липня 2009 року на суму 87000,00 грн., № ЗА-0000137 від 30 липня 2009 року на суму 139664,00 грн., № ЗА-0000140 від 04 серпня 2009 року на суму 209640,00 грн., № ЗА-0000147 від 10 серпня 2009 року на суму 42000,00 грн., № ЗА-0000150 від 13 серпня 2009 року на суму 42120,00 грн., № ЗА-0000153 від 17 серпня 2009 року на суму 60000,00 грн., № ЗА-0000158 від 18 серпня 2009 року на суму 74280,00 грн., № ЗА-0000160 від 19 серпня 2009 року на суму 60000,00 грн., № ЗА-0000162 від 20 серпня 2009 року на суму 60000,00 грн., № ЗА-0000189 від 03 вересня 2009 року на суму 30000,00 грн., № ЗА-0000194 від 05 вересня 2009 року на суму 29000,00 грн., № ЗА-0000196 від 09 вересня 2009 року на суму 111406,00 грн. Проте заявила, що немає жодних підстав стверджувати про отримання відповідачем названого товару саме за договором №03-06 ПС від 30 червня 2009 року, оскільки у видаткових накладних, за якими цей товар отримано не вказано, що умовою продажу чи підставою замовлення є договір поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року. В частині названих видаткових накладних замовленням названо рахунки-фактури з різними номерами і датами, в решту накладних вказано про передачу товару без замовлення.

Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та прокурор повідомлені належним чином про що є докази у матеріалах справи. У судове з'явився представник позивача, який подав пояснення до апеляційної скарги, просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скаржник (відповідач) підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Постановляючи рішення від 24 червня 2011 року господарський суд Івано-Франківської області визнав доведеним той факт, що позивач саме на виконання зобов'язаннь за договором поставки № НОМЕР_1 від 30 червня 2009 року поставив відповідачу макуху соєву на загальну суму 1 464 166,00 грн., що підтверджується довіреностями № АА-148018/1 від 03 липня 2009 року, № ЯПП-148027, №-АА-23/1, №АА-45/1 та видатковими накладними №ЗА-0000108 від 03 липня 2009 року, № ЗА-0000109 від 04 липня 2009 року, № ЗА -0000 142 від 14 липня 2009 року, № ЗА -0000124 від 17 липня 2009 року, № ЗА -0000141 від 20 липня 2009 року, № ЗА -0000129 від 22 липня 2009 року, № ЗА -0000137 від 30 липня 2009 року, № ЗА -0000140 від 04 серпня 2009 року, № ЗА -0000147 від 10 серпня 2009 року, № ЗА -0000150 від 13серпня 2009 року, № ЗА -0000153 від 17 серпня 2009 року, № ЗА -0000158 від 18 серпня 2009 року, № ЗА -0000160 від 19 серпня 2009 року, № ЗА -0000162 від 20 серпня 2009 року, № ЗА -0000189 від 03 вересня 2009 року, № ЗА -0000194 від 05 вересня 2009 року, № ЗА -0000196 від 09 вересня 2009 року підписаними представниками сторін та скріпленими печатками товариств, оригінали яких оглянув у судовому засіданні.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку про прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором поставки № НОМЕР_1 від 30 червня 2009 року щодо оплати вартості поставленого товару -з 22 серпня 2009 року до 11 квітня 2011 року. Виходячи з цього суд стягнув з відповідача на користь позивача 278306,52 грн. основного боргу за договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року; 47224,70 грн. інфляційних нарахувань та 13382,12 грн. 3% річних за період прострочення з 22 серпня 2009 року до 11 квітня 2011 року - на підставі ст.625 Цивільного кодексу України. Крім цього, суд на підставі договору поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року та відповідно до вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України стягнув з відповідача на користь позивача 28352,56 грн. пені замість 80880,26 грн. заявлених у позові.

Проте висновки господарського суду Івано-Франківської області в частині поставки товару саме на виконання договору поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року, прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором з 22 серпня 2009 року до 11 квітня 2011 року й, відповідно, стягнення інфляційних, 3% річних та пені не підтверджені матеріалами справи й не ґрунтуються на законі.

В силу ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як випливає з матеріалів справи, впродовж 2008-2009 років товариство з обмеженою відповідальністю «Західагроальянс»і дочірнє підприємство «Авангард-Агро»публічного акціонерного товариства «Авангард»уклали тринадцять господарських договорів поставки сільськогосподарської продукції (кукурудза, соняшниковий жмих (макуха), соєвий жмих (макуха), олія соняшникова, а саме: № 06-03П від 31 березня 2008 року, № 01-08С від 01 серпня 2008 року, № 01-09Оп від 24 вересня 2008 року, № 01-10К від 01 жовтня 2008 року, № 01-12ПС від 01 грудня 2008 року, № 02-12ПС від 11 грудня 2008 року, № 01-01ПС від 19 січня 2009 року, № 01-02К від 02 лютого 2009 року, № 02-06ПС від 06 лютого 2009 року, № 01-02П від 09 лютого 2009 року, № 30 від 18 лютого 2009 року, № 02-06К від 29 червня 2009 року та № 03-06ПС від 30 червня 2009 року.

Такі відомості відображені в довідці державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ за №4183/23-3/35517148 від 06 червня 2011 року, складеній за результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Західагроальянс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Авангард-Агро» ЗАТ «Авангард», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 березня 2008 року до 30 вересня 2009 року. Також у довідці відображено відомості про те, що соєвий жмих (макуха) поставлялись позивачем відповідачу й до укладення 30 червня 2009 року договору поставки №03-06 ПС, а також те, що станом на 31 грудня 2010 року заборгованість ДП «Авангард-Агро»ЗАТ «Авангард»перед ТОВ «Західагроальянс»становить 278306,52 грн. Однак в у довідці державної податкової інспекції не вказано, що заборгованість в сумі 278306,52 грн. виникла і обліковується саме за договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили факт існування між ними тривалих господарських відносин. При цьому представник позивача наполягає, що сума 278306,52 грн. -це заборгованість за договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року, предметом якого була поставка макухи соєвої.

Представник відповідача визнала факт отримання товару відповідачем за видатковими накладними №ЗА-0000108 від 03 липня 2009 року, № ЗА-0000109 від 04 липня 2009 року, № ЗА -0000 142 від 14 липня 2009 року, № ЗА -0000124 від 17 липня 2009 року, № ЗА -0000141 від 20 липня 2009 року, № ЗА -0000129 від 22 липня 2009 року, № ЗА -0000137 від 30 липня 2009 року, № ЗА -0000140 від 04 серпня 2009 року, № ЗА -0000147 від 10 серпня 2009 року, № ЗА -0000150 від 13серпня 2009 року, № ЗА -0000153 від 17 серпня 2009 року, № ЗА -0000158 від 18 серпня 2009 року, № ЗА -0000160 від 19 серпня 2009 року, № ЗА -0000162 від 20 серпня 2009 року, № ЗА -0000189 від 03 вересня 2009 року, № ЗА -0000194 від 05 вересня 2009 року, № ЗА -0000196 від 09 вересня 2009 року, підтвердила й заборгованість відповідачу в сумі 278306,52 грн., однак заперечила, що така виникла саме за договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року.

Обставини поставки товару за названими видатковими накладними мають істотне значення для встановлення моменту виникнення у відповідача грошового зобов'язання оплатити вартість отриманого товару - чи у строки, встановлені договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року, чи відповідно до приписів частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Також це має значення для застосування такої відповідальності, як стягнення пені, передбаченої п. договору поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару саме на виконання зобов'язань за договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року, тому строк виконання відповідачем обов'язку оплатити вартість отриманого товару слід вважати таким, що не встановлений. Відповідно позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.

Позивач 21 березня 2011 року звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити 278306,52 грн. заборгованості, 42730,19 грн. інфляційних нарахувань, 12421,39 грн. - 3% річних та 75916,50 грн. пені (т.1. а.с.66-68). Претензію відповідач отримав 24 березня 2011 року (т.1. а.с.70). В силу частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був до 31 березня 2011 року виконати обов'язок зі сплати 278306,52 грн. заборгованості, проте не виконав. Цей факт сторони підтверджують.

Отже, відповідач з 31 березня 2011 року прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України повинен сплатити суму боргу 278306,52 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 31 березня 2011 року до 11 квітня 2011 року, що становить 3617,98 грн. а також три проценти річних від простроченої суми - 274,49 грн.

Як встановлено статтями 546,547 Цивільного кодексу України, пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Дійсно, договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року передбачена відповідальність за порушення терміну оплати за товар у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Проте оскільки відсутні докази виникнення боргу в сумі 278306,52 грн. за договором поставки №03-06 ПС від 30 червня 2009 року, відповідно й немає законних підстав застосовувати передбачений цим договором спосіб забезпечення виконання зобов'язання - стягнення пені за порушення встановлених цим же договором строків оплати.

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно стягненій сумі згідно з ст. 49 ГПК України.

В силу ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу викладеного Львівський апеляційний господарський суд не приймає додаткові докази, які були в сторін під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки сторони не обґрунтували неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від них. Щодо інших документів, які датовані після ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення, то такі можуть слугувати підставою для перегляду оскарженого рішення за нововиявленими обставинами, проте не доводять законності і обґрунтованості вже прийнятого судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Як визначено ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевий господарський суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, а викладені в оскарженому рішенні місцевого господарського суду висновки частково не відповідають фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 104, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Авангард-Агро»публічного акціонерного товариства «Авангард» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011 року у справі №5010/782/2011-19/34 в частині стягнення 28352,56 грн. пені, 47224,70 грн. інфляційних нарахувань та 13382,12 грн. - 3% річних скасувати і в цій частині постановити нове рішення:

Стягнути з дочірнього підприємства «Авангард-Агро»публічного акціонерного товариства «Авангард»(ідентифікаційний код 32704433, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, вул. Підгірка) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроальянс»(ідентифікаційний код 35517148, м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи, 40/17) 3617,98 грн. інфляційних втрат, 274,49 грн. - 3% річних та судові витрати: 2821,99 грн. державного мита і 158,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011 року у справі №5010/782/2011-19/34 в частині стягнення 278306,52 грн. основної заборгованості залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Мурська Х.В.

суддя Давид Л.Л.