Постанова

від 30.08.2011 по справі 2а-1670/6682/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6682/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2011 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтар", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 30.05.2011 року, № НОМЕР_2 від 30.05.2011 року.

У своїй позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 28 339,25 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 7 084,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 30.05.2011 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 275,47 грн. основного платежу та 568,87 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що йому спірними податковими повідомленнями-рішеннями неправомірно визначено грошові зобов'язання з відповідних податків. В порядку процедури апеляційного узгодження вищестоящими органами державної податкової служби скасовано податкове повідомлення-рішення №0001142301 від 30.05.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 150 566,75 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 37 641,70 грн., в іншій частині нарахування податку на прибуток в сумі 28 339,25 та 7 084,80 грн. застосованої штрафної санкції зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 30.05.2011 року за результатами апеляційного узгодження залишено без змін. Нескасована частина прийнятих податкових повідомлень-рішень оскаржена позивачем до суду.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу, на підставі яких було вчинено донарахування частини грошових зобов'язань, яка ним оскаржується, є необгрунтованими та незаконними. Так, згідно позову, оскаржувану частину грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств податковим органом було донараховано у зв'язку із висновками, викладеними в Акті, про неправомірне включення до складу валових витрат сум коштів, сплачених пов'язаній особі ФОП ОСОБА_3 за послуги (роботи), які є аналогічними тим, що виконує сам платник. Окрім того податковим органом зроблено висновок про неправомірну бездіяльність платника, що полягала у відсутності з його боку коригування валових витрат за відповідні періоди при наявності відображення валового доходу за рахунок сум безнадійної дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Крім того, частина зобов'язань з податку на прибуток підприємств була донарахована з тих же підстав, що і зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб: податковий орган стверджував про неправомірне включення до складу валових витрат підприємства та неправомірне ненарахування податку з доходів фізичних осіб на суми коштів, відповідно включені до витрат підприємства і сплачені за квитки авіатранспорту, відрядження та роумінгів зв'язок, які, як на думку податкового органу, не пов'язані із господарською діяльністю підприємства.

Позивач у свою чергу, в позові стверджував, що ним було правомірно віднесено до складу валових суми витрат, понесені за договірними відносинами з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 Вказані витрати здійснювались з метою досягнення найвищих результатів господарської діяльності підприємства, тобто залучення субпідрядника ФОП ОСОБА_3 було економічно обґрунтованим та пов'язано із господарською діяльністю підприємства. Крім того валові витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Віднесення до складу валових витрат на відрядження та ін. є правомірним, оскільки зв'язок цих витрат із господарською діяльністю полягає у тому, що представники підприємства брали участь у семінарі за межами України, пов'язаному з роботою підприємства, а саме виготовленням вікон, що підтверджено відповідними документами: квитками авіаперевізників, даними про оплату квитків, мета відрядження відображена у наказах та посвідченнях. Придбання квитків підприємством для його працівників з метою відрядження за кордон було відображено в бухгалтерській та податковій звітності, а грошові кошти використовувались виключно в цілях господарської діяльності підприємства. Також вказував, що законодавством не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника коригувати валові витрати при несплаті вартості товарів у межах строку позовної давності та стверджував, що право платника на звернення до суду не залежить від спливу строку позовної давності і не зупиняється і обов'язок контрагентів оплати товару після спливу такого строку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити. Надав по суті спору пояснення. Вказав, що частина донарахованих оспорюваними рішеннями грошових зобов'язань, донарахована за рахунок включення до складу валових витрат сум, сплачених ФОП ОСОБА_3, скасована в ході апеляційного узгодження. Пояснив, що наразі підприємство не згодне з рештою донарахувань, пов'язаних із відсутністю коригування валових витрат за рахунок сум дебіторської заборгованості, по якій минули строки позовної давності, та із сумами витрат і донарахуванням податку з доходів фізичних осіб, що пов'язані з коштами, затраченими на відрядження й авіаквитки при відрядженні працівників підприємства на семінар за межами України, оскільки такі суми пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях проти позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, на підтвердження цього посилався на ті ж доводи, які викладені в Акті перевірки.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтар" зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 24560910) виконавчим комітетом Полтавської міської ради 30.08.1996 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Полтави з 31.10.1996 року.

Працівниками ДПІ у м. Полтаві в період з 08.04.2011 по 29.04.2011 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Онтар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки 11.05.2011 року відповідачем складено акт № 3897/23-2/24560910, (надалі по тексту -Акт), згідно висновків якого встановлені порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 5.1. п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94 ВР (далі - Закон №334/94 ВР), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 178 906 грн.; п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п.4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - не дотримано вимоги щодо утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб на суму 2 275,47 грн.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем 30.05.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 223 632,50 грн., в тому числі за основним платежем 178 906 грн. та за штрафними санкціями 44 726,50 грн., по податку з доходів найманих працівників в сумі 2 844,34 грн., в тому числі за основним платежем 2 275,47 грн. та за штрафними санкціями 568,87 грн.

В порядку процедури апеляційного узгодження вищестоящими органами державної податкової служби скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 150 566,75 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 37 641,70 грн., в іншій частині нарахування податку на прибуток в сумі 28 339,25 та 7 084,80 грн. застосованої штрафної санкції зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 30.05.2011 року за результатами апеляційного узгодження залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та виходячи з вищевказаних критеріїв, суд зазначає наступне.

Частина грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, яка залишилася не скасованою за наслідками процедури апеляційного узгодження, була донарахована платнику (позивачу) податковим органом у зв'язку з наступним.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, проведеною перевіркою встановлено , що станом на 30.06.2008 р. за даними журналу-ордеру по рахунку бухгалтерського обліку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахувалася кредиторська заборгованість, яка залишилася не стягнутою після закінчення терміну позовної давності на загальну суму 9 948,01 грн., в т.ч.:

- ТОВ "Аріса" - 4 155,48грн.,

- ТОВ "АстраЛайт"- 194,40грн.,

- ТОВ НВП "Промелектроніка" -172,20 грн

- ПП "Гран Плюс" - 2 232,00 грн.

- ТОВ "Олекс-Дельта" - 3 193,93грн.

Станом на 30.09.2010 р. за даними журналу-ордеру по рахунку бухгалтерського обліку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахувалася кредиторська заборгованість, яка залишилася не стягнутою після закінчення терміну позовної давності на загальну суму 4 596,40 грн., в т.ч.:

- ТОВ "Сімо", код ЄДРПОУ 22542687 -1 651,42 грн.,

- ТОВ "Вюрт Україна", код ЄДРПОУ 20010785 - 2 820,00 грн.,

- ТОВ "Флоат-Центр", код ЄДРПОУ 33151059 -124,98 грн.

Станом на 30.09.2010 р. за даними журналу-ордеру по рахунку бухгалтерського обліку №685 "Розрахунки з іншими кредиторами" рахувалася кредиторська заборгованість, яка залишилася не стягнутою після закінчення терміну позовної давності на загальну суму 3 214,70 грн., в т.ч.:

- ВАТ "Полтава-Авто", код ЄДРПОУ 23993580 - 3 054,70 грн.,

- ВАТ "Полтавський ДБК", код ЄДРПОУ 01270581-160,00 грн.,

Станом на 30.09.2010 р. за даними журналу-ордеру по рахунку бухгалтерського обліку №632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" рахувалася кредиторська заборгованість, яка залишилася не стягнутою після закінчення терміну позовної давності на загальну суму 35 509,81 грн., в т.ч. "Shuko International KG", Німеччина, яка виникла станом на 01.01.2002 р. за вироби з пластмаси для вікон по договору №003/2001 від 22.02.2001 р. (відповідно матеріалів акту від 29.01.2004 р. №0181/23016/23-01).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Так як договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами вважається безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону.

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договорами купівлі-продажу, набувають статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадають під дію підпункту 4.1.6 п. 4 ст. 4 Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному в п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишалися нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст.. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, суд вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування грошових зобов'язань з вищеописаних підстав.

Щодо заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток за рахунок завищення платником валових витрат, що було встановлене у ході перевірки податковим органом в зв'язку з придбанням авіаквитків та витратами на відрядження працівників ТОВ «Онтар»за межі митного кордону України, які, як на думку відповідача, не пов 'язані з веденням господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Перевіркою, що проведена відповідачем, встановлено, що підприємством завищено показник рядка 04.13 декларації з податку на прибуток підприємства за відповідний податковий період у розмірі 12 536 грн., в т.ч. за 3 квартал 2008 року у розмірі 6 840 грн., 1 квартал 2009 року у розмірі 5 696 грн., за рахунок безпідставного включення до складу валових витрат вартості витрат на придбання авіаквитків за межі митного кордону України, а також сум коштів на відрядження працівників підприємства, що не були пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п.53.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від до складу валових витрат відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, а саме:

- витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження;

- оплата вартості, проживання в готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень;

- оплата телефонних рахунків;

- оплата оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування;

- витрати на усні та письмові переклади;

- інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;

- будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть включатися до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтвержуючих документів, що засвідчують суму цих витрат, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Позивачем не надано документів, що підтверджують зв'язок відрядження працівників підприємства за межі митного кордону України з основною господарською діяльністю ТОВ "Онтар". Зокрема, суд пропонував представнику позивачу надати докази такого зв'язку у вигляді, наприклад, запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю підприємства; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю ТОВ "Онтар".

Оскільки таких документів не надано, то суд погоджується з висновками податкового органу, отриманими в ході перевірки про те, що не встановлено зв'язку вищезгаданого відрядження з основною господарською діяльністю ТОВ "Онтар", так як протягом періоду за який проводилася перевірка зовнішньо економічної діяльності підприємство не здійснювало, укладені договори (контракти) та інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах відсутні.

Щодо завищення підприємством валових витрат за рахунок задекларованої суми витрат на сплату відсотків за користування кредитними коштами, суд вказує на наступне.

У відповідності до п.п 5.5.1. п.5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

ТОВ "Онтар", згідно виписки "ОТП Банку" від 16.08.2010 р. № 5397, на виконання умов кредитного договору № СМ-5МЕООО/036/2007 від 29.10.2007, було погашено відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 4 963,81 грн.

Однак, у відповідних рядках декларації з податку на прибуток підприємств задекларовано вчинення витрат на погашення даних відсотків у сумі 49 630,81 грн.

Згідно матеріалів справи, позивачем було допущено арифметичну помилку у зазначенні вказаних цифрових даних, чого платник не заперечив ані в ході процедури апеляційного узгодження донарахування грошових зобов'язань, ані у судовому засіданні.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати доведеним правомірне формування цієї частини валових витрат позивачем.

У ході судового розгляду справи позивачем не надано достатніх доказів на спростування вищевказаних висновків податкового органу.

У зв'язку із викладеним суд знаходить необґрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2011 року в оскаржуваній частині.

До аналогічних висновків суд приходить щодо податкового повідомлення-рішення №0001141702 від 30.05.2011 року, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

є) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи, прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням;

Відповідно п.19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Матеріалами справи встановлено та було описано вище, що ТОВ "Онтар" придбавалися авіаквитки у зв'язку з відрядженням працівників до Італії, Дармуту, для участі у семінарі. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Онтар" не здійснювало зовнішньоекономічну діяльність. Для перевірки не надано документів, що підтверджують зв'язок відрядження працівників з основною діяльністю товариства (запрошень, укладених контрактів та ін.). Таким чином за рахунок ТОВ "Онтар" працівникам надавалися додаткові блага у вигляді оплати авіаквитків. Сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 1 880,40.

Також, ТОВ "Онтар" не утриманий податок з доходів фізичних осіб із сум, відшкодованих згідно авансових звітів працівнику товариства без належних на те підстав, а саме до авансового звіту не надано касові документи, що підтверджують використання готівки безпосередньо підзвітною особою.

Відповідно п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з п. 9.10 ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Таким чином, кошти, відшкодовані працівнику підприємства згідно авансового звіту, є оподатковуваним доходом такого працівника. Сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 135,00 грн.

Також, перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді підприємством сплачено за міжнародні переговори та послуги роумінгу по особовому рахунку мобільного зв'язку керівника підприємства той час як підприємство зовнішньо економічною діяльністю не займається, договори наміру відсутні. Всього сплачено за міжнародні переговори - 1 733,80 грн. Сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 260,07 грн. Всього не утримано податку з доходів фізичних осіб на загальну сум 2 275,48 грн.

Таким чином, суд не вбачає достатнього з боку позивача обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 30.05.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняті ним рішення є правомірними, у свою чергу позивач належних доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2011 року.

Суддя І.С. Шевяков