Рішення

від 09.08.2010 по справі 27/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2010 р. Справа №27/43

за позовом Закритого акціонерного товариства компанії "Райз", 03680, м. Київ, вул.. Заболотного, 152

до ОСОБА_1 підприємства "Удача", 37051, с. Прихідьки, Прирятиський район, Полтавська область

про стягнення 6 467,18 грн.,

Суддя Солодюк О.В.

Представники

від позивача: ОСОБА_2, дов. в протоколі

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 09.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до ви ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору : розглядається позовна заява Закритого акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ про стягнення з відповідача ОСОБА_1 підприємства "Удача", с. Прихідьки 6 467,18 грн. заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами 17.04.2008 р. договору поставки на умовах товарного кредиту № 8164-029, з яких : 2 095,92 грн. сума основного боргу, 766,94 грн. відсотки, 250,83 грн. пеня та 3 353,49 грн. збитки.

Відповідач представництво у судове засідання втретє не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до п. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать повідомлення № 511752 та №3600107410307 про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.05.2010 р. та ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 29.06.2010 р.). Крім того, екземпляр ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 29.06.2010 р., який був направлений за наявними в матеріалах справи поштовими реквізитами відповідача (місце його реєстрації) повернувся до суду з огляду на відмову адресата від одержання.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті (неявка відповідача цьому не перешкоджає), суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши надані документальні докази, суд встановив :

17.04.2008 р. між Закритим акціонерним товариством компанії "Райз" (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 підприємством "Удача" (далі - Покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 8164-029 (далі -Договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію, а також відсотки за користування товарним кредитом (п. 1.1 Договору поставки).

У пункті 2.1 Договору поставки та додатку № 1 до даного договору сторони узгодили ціну договору в гривнях та визначили її еквівалент в USD.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що сума у гривні, що підлягає до сплати відповідачем на виконання ним зобов'язання по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Відповідач зобов'язувався провести оплату вартості товару та нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної з урахуванням п. 2.2 Договору (пункт 2.3 Договору).

Згідно п. 2.5 Договору відповідач зобов'язувався провести оплату вартості частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та сплачується покупцем в термін до 01.09.2008 р..

Факт отримання товару представником відповідача ОСОБА_3 на суму 11 2000,00 грн., підтверджується крім видаткової накладної № ВН-10012-00571 від 17.04.2008 р., довіреністю на отримання товароматеріальних цінностей ЯИН № 326923 від 17.04.2008 р. (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач не повністю здійснив оплату за отриманий товар та по нарахованим відсоткам за користування товарним кредитом, а саме : останнім була здійснена часткова оплата в розмірі 12 771,48 грн..

За даними позивача на момент подання позову до суду, заборгованість відповідача складає 1 335,57 грн., тобто у грошовий еквівалент ціни договору (її неоплачена частина) в іноземній валюті складає 2 095,92 грн..

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21 395,90 грн. заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами 17.04.2008 р. договору поставки № 8164-029, з яких : 2 095,92 грн. сума основного боргу, 766,94 грн. відсотки, 250,83 грн. пеня та 3 353,49 грн. збитки (з урахуванням часткової сплати).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною другою ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не сплатив заборгованість.

Заборгованість останнього на момент подання позову складає 2 095,92 грн.. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 095,92 грн . основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.3 Договору поставки передбачено, що в разі несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар та сплаті відсотків за користування товарним кредитом, нараховується пеня в розмірі 0,3 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 09.12.2008 р. по 09.06.2009 р. в розмірі 250,83 грн. (з урахуванням п. 2.2 Договору поставки) підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У пункті 7.5 Договору поставки сторони узгодили, що у разі прострочення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, останній сплачує відповідачу відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.

Пунктом 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 5 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за період з 09.12.2008 р. по 30.03.2010 р. 28% річних в розмірі 766,94 грн. (з урахуванням п. 2.2 Договору поставки) суд визнає правомірними.

Крім того, у пункті 7.4 Договору поставки сторони узгодили, що відповідач відшкодовує позивачу збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по Договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобо'язання в розмірі : 10 % за неоплаченої вартості товару за перший місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення.

Пунктом 5 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків за шістнадцять неповних місяців прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 3 353,49 грн . (з урахуванням п. 2.2 Договору поставки) суд визнає правомірними.

Таким чином, позовні вимоги в сумі 6 467, 18 грн. , в т.ч. 2 095,92 грн. - сума основного боргу, 766,94 грн.- відсотки, 250,83 грн.- пеня та 3 353,49 грн. збитки обґрунтовані, підтверджені наявними доказами, відповідачем не ос порені і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року N 7-93 (зі змінами та доповненнями) судові витрати зі сплати державного мита підлягають поверненню позивачу в разі, коли державне мито сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством, а в разі, якщо позивач в процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, судові витрати зі сплати державного мита в цій частині поверненню позивачу не підлягають.

Платіжним дорученням № 7499 від 07.04.2010 р. позивач сплатив 120,00 грн. державного мита, а ціна позову складає 6 467,18 грн..

Таким чином судові витрати по оплаті державного мита в сумі 18,00 грн. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету як зайво сплачені. Судові витрати з оплати державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Удача" (37051, с. Прихідьки, Пирятинський район, Полтавська область), код 30941421 на користь Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" (03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152), код ЄДРПОУ 13980201, р/р 26003070016675 у ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313 - 2 095,92 грн. основного боргу, 250,83 грн. пені, 766,94 грн. відсотки за неправомірне користування коштами, 3 353,49 збитків, 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Повернути Закритому акціонерному товариству компанії "Райз" (03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152), код ЄДРПОУ 13980201, р/р 26003070016675 у ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313 з Державного бюджету 18,00 грн. зайво сплаченого державного мита за платіжним дорученням № 7499 від 07.04.2010 р..

4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ СОЛОДЮК О.В.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом