Рішення

від 17.08.2010 по справі 27/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2010 р. Справа №27/34

за позовом Фізичної особи-Киви В.І., адреса: 36000,м.Полтава, вул. Рожева,20

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо ", адреса: с. Ковердина балка, Шишацький р-н, Полтавської області

про стягнення 70 401,56 грн.

Суддя Солодюк О.В. .

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1639 від 22.05.2010р.

від відповідача:ОСОБА_2г ., дов . № 9 від 03.02.2010р.

В судовому засіданні 17.08.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 70 401,56 грн., в т.ч. 8 935,00 грн. - сума основного боргу за виконання робіт по ремонту автомобільних вагів та пересувних вагів за договором № 8047 від 28.05.2008 року, 61 466,56 грн.-пені.

В судове засідання 17.06.2010р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути 8 935,00 грн. основного боргу, 3 793,46 грн. - пені, 1 965,70 грн. інфляційних та 614,72 грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов та заяву про зменшення розміру позовних вимог не заперечує факту проведення позивачем робіт на суму основного боргу, проти пені заперечує, посилаючись на невірне нарахування пені та спливом строку позовної давності, проти інфляційних та річних - посилаючись на те, дані вимоги є додатковими, заявлення яких не передбачено нормами ГПК України.

Крім того, відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені (вх. № 06526д від 17.06.2010р.).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзивах на позов та заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі змінити або підставу, або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Суд частково приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а саме, про стягнення 8 935,00 грн. - суми основного боргу за виконання робіт по ремонту автомобільних вагів та пересувних вагів за договором № 8047 від 28.05.2008 року, 3 793,46 грн.-пені., оскільки в цій частині заява не суперечить закону і не порушує права інших осіб. Вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних судом відхиляються, оскільки, виходячи зі змісту поданої заяви, позивачем заявлені нові позовні вимоги, які не були заявлені в позові.

Відповідно до підпункту 3.7 пункту 3 Роз"яснення Президії Вищого господарського суду України від 8.09.97 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»під збільшенням позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов"язано з пред"явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 8 935,00 грн. - сума основного боргу за виконання робіт по ремонту автомобільних вагів та пересувних вагів за договором № 8047 від 28.05.2008 року, 3793,46 грн.-пені.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов"язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та заяву про зменшення розміру позовних вимог не заперечує факту проведення позивачем робіт на суму основного боргу, Проти пені заперечує, посилаючись на невірне нарахування пені та зазначає, що строк позовної давності за вищезазначеною вимогою сплинув.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

26 травня 2008 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «³кторія АгроВ» (далі - Відповідач) було укладено Договір № 8047 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач, як підрядник, зобов'язувався виконати роботу по ремонту автомобільних вагів та пересувних вагів, а відповідач, як Замовник, зобов'язувалося прийняти роботу та оплатити її (п.1.1 - 2 договору).

Вартість роботи за Договором складає 8935,0 грн. (п.5.1 договору).

Згідно п.8.1. договору здача приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом прийому-передачі виконаних робіт протягом 1 дня з моменту повідомлення Замовника про готовність предмета договору до приймання.

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивач виконав роботи вартістю 8935,0 грн., що підтверджується двостороннє підписаним актом від 28.05.2008р.(копія акту № 8047 від 28.05.2008 р. в мат. справи).

Як зазначає у позові позивач, претензії до виконаної роботи у Замовника відсутні.

Відповідач у відзиві не заперечує факту проведення позивачем робіт по ремонту автомобільних вагів та пересувних вагів.

Відповідно до пп.5.2 п.5 Договору Замовник зобов'язувався провести розрахунок за виконані роботи протягом 10-ти днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт.

Однак, взяті на себе зобов"язання відповідач належним чином не виконав і оплату за виконані роботи не провів.

16.02.2010 року Позивачем була направлена претензія на адресу Відповідача з вимогою погасити заборгованість(копія претензії № 04 від 16.02.10 р. в мат. справи). Відповідач залишив претензію без відповіді та реагування, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оційнивши додані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 8047 від 28.05.2008 року становить 8 935, 0 грн.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Доказів погашення суми основного боргу відповідач не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 8 935,0 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610. ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язання сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пп.11.1 п.11 Договору визначено, що при невиконанні умов договору, оплати проведених робіт чи послуг нараховується пеня у розмірі 1% від суми договору за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.11.1 договору, з врахуванням положень п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3 793,46 грн. пені за період з 09.06.2008р. по 26.04.2010р. При цьому з розрахунку пені вбачається, що при її нарахуванні позивачем не враховані вимоги ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи вищезазначене з врахуванням приписів п.6 ст.232, ст. 233 ГК України обґрунтованими є вимоги про стягнення пені за період з 09.06.2008р. по 09.12.2008р.

Відповідно до ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Статтею 258 ЦК України передбачений спеціальний річний строк позовної давності для стягнення пені, який, відповідно до ст.261 ЦК України, обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені (вх.. № 06526д від 17.06.2010р.) є підставою для відмови в цій частині у позові.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо " (код ЄДРПОУ 32802841, Полтавська обл., Шишацький район, с.Ковердина балка, р/р 2600501644288 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 331649) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (і/н НОМЕР_1, 36000, м.Полтава , вул.Рожева,20, р/р 26002054505617 в ПФ ПРУ КБ "Приватбанк" МФО 331401) 8 935,00 грн. боргу, 89,35 грн. - витрат на сплату державного мита та 29,95 грн. витрат на сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ на його виконання.

Суддя О.В.Солодюк

Повний текст виготовлено та підписано 20 серпня 2010 року.

Примітка:Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України