Постанова

від 09.02.2010 по справі 16/149-2611

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

09.02.10 Справа № 16/149-2611

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ПП В«Виробничо-будівельна фірма В«АріаднаВ» , м. Тернопіль № б/н від 23.12.09

на рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.09

у справі № 16/149-2611

за позовом: ВАТ В«ТернопільагроспецмонтажВ» , м. Львів

до відповідача: ПП В«Виробничо-будівельна фірма В«АріаднаВ» , м. Тернопіль

про стягнення 13 145, 00 грн. основного боргу; 7 080, 19 грн. 3% річних; 38 832, 37 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: - ОСОБА_2 -представник (довіреність № б/н від 11.01.10);

від відповідача : - ОСОБА_3 - представник (довіреність № б/н від 05.02.10).

Права та обов'язки, передбачені ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.12.09 у справі № 16/149-2611 (суддя С.Хома) позов ВАТ В«ТернопільагроспецмонтажВ» до ПП В«Виробничо-будівельна фірма В«АріаднаВ» задоволено частково: стягнено з відповідача на користь позивача 13 145, 00 грн. основного боргу, 6 261, 95 грн. 3% річних, 38 279, 29 грн. інфляційних втрат, 576, 86 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат. В частині позовних вимог щодо стягнення 553, 08 грн. інфляційних втрат, 818, 24 грн. 3% річних -в задоволенні відмовлено.

На вказане рішення відповідачем - В«Виробничо-будівельна фірма В«АріаднаВ» - подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати. Зокрема, скаржник посилається на положення ст. 181, ч.ч. 1, 2 ст. 321 ГК України, ст.ст. 654, 843, 844 ЦК України, звертаючи увагу на те, що вартість приблизного кошторису перевищена суттєво, а жодних попереджень про необхідність перевищення приблизного кошторису від позивача не надходило, відтак, на думку скаржника, 13 145, 00 грн. не можна вважати боргом, що виник по договору підряду на будівництво та застосовувати до цієї суми строки виконання зобов'язання, передбачені договором. Посилається скаржник також на те, що місцевим господарським судом не було перевірено представлений позивачем розрахунок сум, що підлягають стягненню та його відповідності нормам чинного законодавства. Наводить скаржник і інші мотиви, з яких просить рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.09 у справі № 16/149-2611 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ В«ТернопільагроспецмонтажВ» відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.10 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.02.10.

Позивач - ВАТ В«ТернопільагроспецмонтажВ» -проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.09 у справі № 16/149-2611 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги відповідача - відмовити.

В судовому засіданні 09.01.10 представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.09 у справі № 16/149-2611 слід залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Господарським судом першої інстанції при розгляді спору між сторонами вірно встановлено, що у відповідності до укладеного між сторонами у справі договору підряду на будівництво № б/н від 01.07.05, згідно п. 1 розділу 1 якого Замовник (відповідач у справі) доручив, а Підрядник (позивач у справі) прийняв на себе виконання робіт по будівництву 60-квартирного житлового будинку по вул. Золотогірська 14 м. Тернопіль.

Господарський суд надав належну оцінку п. 2 розділу 1 Договору, яким сторони погодили, що Підрядник своїми силами і засобами в межах договірної, проіндексованої із врахуванням рівня інфляції, зобов'язувався виконати передбачені контрактом роботи у відповідності із затвердженою проектно -кошторисною документацією в строки: початок робіт 01.07.05, завершення робіт - 01.09.07; початок робіт оформляється актом.

Господарський суд першої інстанції вірно проаналізував п. 6 розділу 1 Договору, згідно з яким до обов'язків Замовника, крім іншого, віднесено забезпечення своєчасного фінансування, а також повна сплата вартості будівництва та наданих послуг.

Проаналізовано при розгляді спору також п.п. 1, 3 розділу 2 Договору, в яких сторонами погоджено, що ціна робіт по договору, визначена на підставі приблизного кошторису, складає 5 355 000 грн. орієнтовно та зафіксовано порядок перегляду ціни договору шляхом укладання додаткових угод.

Також сторони передбачили (п. 2 розділу 3 Договору), що замовник здійснює щомісяця проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту на виконані роботи. Для цього протягом трьох днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Несвоєчасне підписання акту, а також необгрунтована претензія щодо реальності обсягів робіт прирівнюєгься до несвоєчасної оплати. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі трьох днів після підписання акту. Остаточний розрахунок не пізніше 5 днів після здачі об'єкту робочій комісії.

Відповідно до п. 6 розділу 3 Договору, при порушенні замовником своїх зобов'язань у частині оплати виконаних робіт, ціна робіт, що оплачується, індексується з врахуванням рівня інфляції на момент їх фактичної оплати.

Господарським судом на підставі належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (довідки про вартість виконаних робіт (форма № 3), акти приймання виконаних робіт (форма № 2) за вересень 2005 року - грудень 2005 року; січень 2006 року - грудень 2006 року; лютий 2007 року -листопад 2007 року) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за договором підряду на будівництво № б/н від 01.07.05 (виконання робіт по будівництву 60 квартирного житлового будинку по вул. Золотогірська 14 м. Тернопіль) на суму 6 356 429, 00 грн. Водночас, встановлено місцевим господарським судом також те, що відповідач, в порушення зобов'язань, взятих на себе згідно з п. 2 розділу 3 договору, несвоєчасно та не в повній мірі оплачував позивачу за виконані роботи, а саме сплатив 6 343 284, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками філії «Тернопільське центральне відділення ПІБ» з рахунку ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж», які містяться в матеріалах справи. Внаслідок викладеного, станом на час розгляду заборгованість відповідача перед позивачем склала 13 145, 00 грн.

Щодо невизнання скаржником суми боргу 13 145, 00 грн. з посиланням на відсутність попередження від позивача про істотне перевищення визначеного приблизного кошторису, то суд апеляційної інстанції зазначає, що такі твердження скаржника спростовуються його ж відзивом № 31/1 від 08.09.08 на позовну заяву, а також відзивом від 09.10.08 № б/н на заяву про збільшення позовних вимог № 2, з яких вбачається, що факт узгодження цін і те, що сума 13 145, 00 грн. належить до сплати відповідач визнає, однак заперечує щодо моменту їх оплати, пов'язуючи його із здачею об'єкту робочій комісії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом надано належну оцінку наданим позивачем актам приймання виконаних підрядних робіт, з яких вбачається, що відповідачем виконані підрядні роботи за період вересень 2005 року -грудень 2005 року та лютий 2007 року - листопад 2007 року прийнято без будь-яких заперечень, про що свідчать підписи повноважного представника ПМП В«АріаднаВ» та відтиск печатки ПМП В«АріаднаВ» . Господарським судом вірно наголошено на праві відповідача, передбаченому п. 2 розділу 3, при прийнятті виконаних підрядних робіт перевірити реальність актів виконаних робіт. Будь-яких відміток на актах про виконані роботи про відмову Замовника від їх підписання не вчинено. У зв'язку з наведеним, місцевий господарський суд вірно застосував ч. 4 ст. 879 ЦК України, згідно якої оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Такий порядок сторонами погоджено у п. 2 розділу 3, на підставі чого, беручи до уваги вірно застосовані місцевим господарським судом ч. 1 ст. 875 ЦК України щодо законодавчого визначення та юридичного змісту договору будівельного підряду, ст. 526 ЦК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язань сторонами, господарський суд дійшов вірного, на думку колегії суддів, висновку про під ставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13 145, 00 грн. боргу.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача на те, що моментом оплати 13 145, 00 грн. боргу встановлено, згідно абз. 3 п. 2 розділу 3 Договору, строк не пізніше 5 днів після здачі об'єкту робочій комісії пов'язуючи його із здачею об'єкту робочій комісії, не відповідають умовам Договору. Зокрема, відповідно до п. 2 розділу 3 Договору замовник здійснює щомісяця проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту на виконані роботи. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі трьох днів після підписання акту. Положення Договору, на яке посилається відповідач стосується передбаченої розділом 10 оплати (за виконання функцій Генпідрядника Замовник сплачує Підряднику додаткові 5% від фактичного обсягу виконаних Генпідрядником робіт) - адже такий фактичний обсяг виконаних Генпідрядником робіт може бути відомий тільки після завершення будівництва, в той час як щомісячні платежі мали проводитись на підставі підписаного акту виконаних робіт.

Вірним, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, є також застосування місцевим господарським судом при розгляді позовних вимог в частині стягнення з відповідача 38 279, 29 грн. збитків від інфляційних процесів та 6 261, 95 грн. - 3% річних, положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно яких вказані інфляційні та 3 % річних віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов'язана законодавцем з обов'язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 818 грн. 24 коп. 3% річних, 553, 08 грн. інфляційних втрат, то колегія суддів погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваному рішенні, про те, що вказані суми збитків від інфляційних процесів та 3% річних нараховані позивачем на суми авансу, які відповідач сплатив, як вважає позивач, з порушенням п. 2 розділу 1 Договору. Господарський суд, на підставі аналізу п. 1 розділу 3 вірно наголосив, що сторони не обумовили сталої величини авансу. Роботи по будівництву житлового будинку мали початися згідно п. 2 розділу 1 Договору 01.07.05, а з банківських виписок філії «Тернопільське центральне відділення ПІБ» з рахунку позивача від 19.08.05, від 05.09.05, від 13.09.05, від 10.10.05, від 25.10.05, від 19.08.05 вбачається факт перерахування відповідачем позивачу авансу, відповідно в сумі 15 000, 00 грн.- 19.08.05, 21 000, 00 грн. - 05.09.05, 30 000, 00 грн. - 13.09.05, 25.10.05 - 30 000, 00 грн., 10.10.05 - 40 500, 00 грн. (засвідчені копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи). Призначення платежу, згідно вказаних банківських виписок - аванс згідно угоди генпідряду від 01.07.05. На підставі викладеного господарський суд вірно наголосив, що відповідач обумовив перерахування позивачу саме авансу на загальну суму 136 500, 00 грн. На підставі аналізу положень погоджених сторонами у п. 2 розділу 1 Договору, п. 1 розділу 3 Договору, беручи до уваги дату укладення сторонами вказаного Договору, а також зважаючи на саме поняття авансу, господарський суд Тернопільської області дійшов вірного висновку, що сторонами автоматично передбачено умову договору, яка не може бути виконаною своєчасно. Крім того, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, виконання робіт почалося не 01.07.05, як передбачено п. 2 розділу 1 Договору, а у вересні 2005 року.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, місцевим господарським судом вірно не взято до уваги Додаток № 2 до Договору, на який посилався відповідач у справі, і яким сторони, ніби-то, погодили відмову від застосування будь-яких наслідків порушення виконання договірних зобов'язань. Зокрема, суд першої інстанції вірно встановив невідповідність вказаного додатку вимогам ч. 1 ст. 181 ГК України, відсутність у Договорі від 01.07.05 підряду на будівництво будь-яких посилань на додатки, невідповідність розміщення дати додатку (20.11.06) Вимогам до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07.04.03 № 55. Вірно наголошено також в оскаржуваному рішенні і на висновку від 27.08.09 № 2446 судово-технічної експертизи додатку № 2 від 20.11.06 до договору підряду на будівництво про виконання робіт по будівництву 60-ти квартирного житлового будинку по вул. Золотогірська, 14 м. Тернопіль, як на такому, що не має доказової сили та не береться судом до уваги.

Щодо посилань скаржника на невідповідність представленого позивачем розрахунку сум, що підлягають стягненню нормам чинного законодавства, то колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки такий розрахунок належним чином перевірений місцевим господарським судом при розгляді спору мі сторонами, а також колегією суддів при розгляді апеляційної скарги.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є безпідставними, документально не обґрунтованими, належним чином дослідженими господарським судом, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.09 у справі № 16/149-2611 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Тернопільської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.09 у справі № 16/149-2611 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

ОСОБА_4Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник