Ухвала

від 15.09.2015 по справі 2а-8031/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/21691/14

К/800/22645/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Маринчак Н.Є.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційні скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правонаступника Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) та Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року у справі № 2а-8031/12/2670 за адміністративним позовом Товариства до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000902302 від 29.12.2011 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

25 жовтня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000902302 від 29.12.2011 року в частині основного зобов'язання, у розмірі 228 707,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 57 176,75 грн., визнане протиправним та скасоване.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ та Товариство звернулися із касаційними скаргами про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 27.10.2011 року до 7.12.2011 року ДПІ була здійснена документальна планова перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2008 року до 30.06.2011 року, за наслідками якої 14.12.2011 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 4.9 ст. 4 , пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижений податок на додану вартість, у розмірі 203 662,00 грн.

29 грудня 2011 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000902302 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 547 002,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Суди встановили, що у квітні 2009 року Товариство здійснило ліквідацію одинадцяти баштових кранів, оцінка яких була здійснена експертною організацією ПП «Бізнес-Консалтинг».

При здійсненні перевірки податковим органом не були враховані висновки зазначеної експертної організації, оскільки у видах діяльності ПП «Бізнес-Консалтинг» відсутній вид діяльності, який передбачає собою надання послуг з оцінки майна, а також у висновках не містяться жодних порівнянь цін ідентичних (однорідних) товарів на певний період, що складаються на внутрішньому або зовнішньому ринках України.

Право ПП «Бізнес-Консалтинг» на здійснення оціночної діяльності підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності № 7168/08 від 4.06.2008 року, виданого ПП «Бізнес-Консалтинг» на відповідні напрямки оцінки майна, наданого Фондом державного майна України.

Крім цього, кваліфікація осіб, які безпосередньо здійснювали оцінку баштових кранів від імені суб'єкта оціночної діяльності ПП «Бізнес-Консалтинг» підтверджується наданими Товариством копіями кваліфікаційних свідоцтв оцінювача: МФ № 5130 від 2.06.2007 року, виданого ОСОБА_2, МФ № 887 від 27.12.2003 року - ОСОБА_3

Відповідно до ст. 15 Закону України № 2658-ІІІ від 12.07.2001 року «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-ІІІ) кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна.

Згідно з ст. 18 Закону № 2658-ІІІсертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону .

Суди правильно зазначили, що оцінка баштових кранів здійснена уповноваженим суб'єктом оціночної діяльності, висновок податкового органу щодо невірного визначення Товариством залишкової (ліквідаційної) вартості основних засобів та порушення вимог п. 4.9 ст. 4 , пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Щодо висновків ДПІ про заниження Товариством податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю основних засобів (баштовий кран Кбк 160.2 - інв. № 394, мобільний телефон - інв. № 1102, шафа - інв. № 1349, кондиціонер - інв. № 1489, кондиціонер - інв. № 1490, холодильник - інв. № 1901, холодильник - інв. № 1902) на загальну вартість основних засобів, у розмірі 125 226 грн., слід зазначити наступне.

9 грудня 2008 року між ДП «Управління баштових кранів» та ПП «Юкон-Буд» був укладений договір купівлі-продажу № 9-КП/08 баштового крану типу КБк-160.2, заводський № 330.

Зважаючи на особливість товару - баштового крану з метою його належної ідентифікації до договору купівлі-продажу № 9-КП/08 від 9.12.2008 року були внесені дані про індивідуальний заводський номер баштового крану та вказано, що вищевказаним договором були обумовлені основні (істотні) дані товару, на підставі яких в подальшому здійснюється його ідентифікація, оформлення та прийняття на облік органами Держнаглядохоронпраці.

Територіальним управлінням державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві була надана інформація, що баштовий кран КБк-160.2, заводський № 330 був зареєстрований за Товариством 4.09.1987 року, а знятий з обліку 3.02.2009 року.

Суди обґрунтовано зазначили, що інвентаризаційний номер не визначає істотних (ідентифікуючих) даних про одиницю основного засобу та використовується лише для його внутрішнього обліку на підприємстві, а також на факт підтвердження компетентним органом зняття баштового крану КБк-160.2, заводський № 330 з обліку за Товариством, факт продажу ДП «Управління баштових кранів» баштового крану за інвентаризаційним №394 є доведеним.

Відповідно до довідки ДП «Управління баштових кранів» підтверджена наявність на балансі Товариства основних засобів: мобільний телефон - інв. № 1102, шафа - інв. № 1349, кондиціонер - інв. № 1489, кондиціонер - інв. № 1490, холодильник - інв. № 1901, холодильник - інв. № 1902.

Щодо висновків податкового органу про укладення нікчемного правочину між Товариством та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», який не спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідно до чого Товариством був завищений податковий кредит з податку на додану вартість за травень-червень 2011 року, у розмірі 256 666,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Як правильно зазначили суди, податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Податкове законодавство забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Для підтвердження виконання господарських зобов'язань з контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» Товариство надало договір № 01/05/11 від 1.05.2011 року, укладений між Товариством та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на виконання ремонтних робіт; локальні кошториси; акти здачі-приймання робіт (надання послуг); податкові накладні.

Операції за договором, укладеним між Товариством та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконувалися не за місцем реєстрації контрагента у м. Луганську, а в с.м.т. Козин Обухівського району Київської області, що потребує наявність робочої сили та витрат на відрядження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Суди обґрунтовано зазначили, що за виконання роботи особа отримує винагороду, тобто праця є оплачуваною, а відсутність витрат на оплату праці у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання відповідних робіт.

Крім цього, з банківських виписок не вбачається витрат на організаційне забезпечення діяльності ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (утримання офісу, оплату комунальних послуг та послуг зв'язку, електроенергії).

Таким чином, висновок податкового органу щодо завищення Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-червень 2011 року, у розмірі 256 666 грн., є обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційних скаргах, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Маринчак Н.Є.

Юрченко В.П.