Ухвала

від 17.09.2015 по справі 2а/2570/722/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/9991/42368/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 по справі № 2а/2570/722/2012

за позовом Приватного підприємства "Плюс-Мінус"

до Міністерства доходів і зборів України

про визнання неправомірним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування рішення Державної податкової служби України від 19.07.2011 № 12989/6/25-0415 про результати розгляду скарги.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано рішення Державної податкової адміністрації України від 19.07.2011 № 12989/6/25-0415 про результати розгляду скарги в частині залишення без змін рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області від 24.02.2011 № 250700/26/32/028 про застосування до ПП "Плюс-Мінус" фінансових санкцій, в решті позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державної податкової служби України на його правонаступника - Міністерство доходів і зборів України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Чернігівській області проведено перевірку господарюючого суб'єкта позивача (магазину), за результатами якої складено акт від 11.02.2011 та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 24.02.2011 № 250700/26/32/028 в розмірі 10 200,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Підприємство, не погодившись з вказаним рішенням про застосування фінансових санкцій від 24.02.2011, подало до Департаменту САТ ДПА України скаргу від 18.04.2011 № 4, яка не була розглянута контролюючим органом з посиланням на п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та про що було прийнято рішення про розгляд скарги від 27.04.2011 №2565/32-0415.

Підприємство до ДПА України 23.05.2011 подало первинну скаргу № 10 на рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Чернігівській області про застосування фінансових санкцій від 24.02.2011 № 250700/26/32/028 та рішення Департаменту САТ ДПА України про розгляд скарги від 27.04.2011 № 2565/32-0415, розглянувши яку, як повторну, рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 19.07.2011 № 12989/6/25-0415 вищезазначені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Крім того, непогодовшись з рішенням Департаменту САТ ДПАУкраїни про розгляд скарги від 27.04.2011 №2565/32-041, Підприємство також оскаржило вказане рішення в судовому порядку.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 по справі № 2а/2570/4470/2011 за позовом ПП "Плюс-Мінус" до Департаменту САТ ДПА України про скасування рішення від 27.04.2011 № 2565/32-0415 та зобов'язання розглянути по суті скаргу від 18.04.2011 № 4 позов задоволено. Скасовано рішення Департаменту САТ ДПА України від 27.04.2011 № 2565/32-0415, зобов'язано розглянути скаргу ПП "Плюс-Мінус" по суті та прийняти по ній рішення за формою, передбаченою п.15 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 № 1001. Рішення суду набрало законної сили.

Департаментом САТ ДПА України 05.12.2011 на виконання зазначеної вище постанови суду розглянуто скаргу позивача від 18.04.2011 та винесено рішення про розгляд скарги від 05.12.2011 №1426/21-4015, в якому зазначено, що доводи наведені у скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПАУкраїни в Чернігівській області про застосування фінансових санкцій від 24.02.2011.

Також судами встановлено, що Підприємство подало до ДПС України заяву від 21.11.2011 № 32 щодо рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 19.07.2011 №12989/6/25-0415 та набрання чинності постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2011, в якій просив розглянути його скаргу від 18.04.2011 №4. Державна податкова служба України листом від 09.12.2011 №7096/6/10-2415 повідомила позивача, що рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Чернігівській області про застосування фінансових санкцій від 24.02.2011 не підлягає подальшому адміністративному оскарженню в силу п. 56.18 ст. 56 ПК України, але з урахуванням строків давності може бути оскаржено до суду.

Так, п. 56.1 ст. 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою (п. 55.1 ст.55 ПК України).

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Порядок подання первинної та повторної скарги врегульовано Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 №1001.

В силу п. 8.1, п. 8.2 та п. 9. вказаного Положення первинна скарга подається до органу державної податкової служби вищого рівня протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується. У разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги, платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня.

Відповідно до п.13 Порядку орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 по справі №2а/2570/4470/2011 набрала законної сили, а отже відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що рішення Департаменту CAT ДПА України про розгляд скарги від 27.04.2011 №2565/32-0415 за наслідками судового розгляду визнане нечинним із зобов'язанням розглянути скаргу позивача від 18.04.2011 №4, а отже підстав для скасування рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 19.07.2011 № 12989/6/25-0415 в частині висновку щодо рішення Департаменту CAT ДПА України про розгляд скарги від 27.04.2011 №2565/32-0415 відсутні. Натомість вказаним рішенням від 19.07.2011 скаргу позивача від 23.05.2011 №10 на рішення про застосування фінансових санкцій від 24.02.2011 розглянуто як повторну, що позбавляє права позивача оскаржити в адміністративному порядку рішення Департаменту САТ ДПА України про розгляд скарги від 05.12.2011 №1426/21-4015, яким фактично вперше перевірено по суті рішення Регіонального управління Департаменту САТ ДПАУкраїни в Чернігівській області про застосування фінансових санкцій від 24.02.2011 №250700/26/32/028.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 по справі № 2а/2570/722/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко