Постанова

від 07.09.2015 по справі 902/1416/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 902/1416/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бегар М. П. (довіреність від 11.08.2014 № б/н);

від відповідача 1: Буйвол Д. І. (довіреність від 01.03.2015 № 2); Гріщенко В. І. - керівник;

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015

у справі № 902/1416/14 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Трейд"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс";

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 19236,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі № 902/1416/14 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Трейд" 19236,00 грн. та відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Трейд" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем 1 не виконано взяте на себе зобов'язання по перевезенню вантажу в повному обсязі, яке було оплачено позивачем у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати в частині невиконаного зобов'язання підлягають задоволенню. Також в рішенні суду зазначено, що наданими сторонами доказами не підтверджується факт перевищення позивачем при навантаженні вантажу ваги, погодженій сторонами у Заявці, крім того, суду не надано жодних доказів на підтвердження дійсної ваги прийнятого до перевезення вантажу, а також відомостей щодо зваження вантажівки при проходженні митних процедур. Що стосується позовних вимог до відповідача 2, то рішенням суду встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача-2, які ґрунтуються на наявності укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору поруки від 17.07.2014 р., задоволенню не підлягають, оскільки п. 5.3. вказаного Договору встановлено, що порука припиняється 31.07.2014 р., а тому станом на час розгляду справи відсутні будь-які правові підстави для стягнення заборгованості з відповідача 2.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі № 902/1416/14.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтував тим, що оскаржене рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи. За твердженнями апелянта, місцевим судом не встановлено з чиєї вини сталося перевантаження транспортного засобу, внаслідок чого стало неможливим виконання перевезення, на яких підставах відповідач повинен повернути позивачу 19236,00 грн. замість 2687,90 грн. тощо.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 рішення господарського суду м. Києва 03.02.2015 року у справі № 902/1416/14 скасовано в частині задоволених 10838,74 грн. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Трейд" 8397,26 грн. заборгованості.

Прийнята постанова судом апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується проїзд вантажівки відповідача 1 на відстань 806 км., а відтак вартість здійсненого перевезення становить 13935,74 грн. (806*17,29 з урахуванням ПДВ 20%=13 935,74), а не як зазначає позивач 3094,00 грн.. Таким чином, суд апеляційної інстанції постановою задовольнив вимоги до позивача в розмірі 8397,26 грн. та погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

Постановою Вищого господарського суду від 15.07.2015 у справі № 902/1416/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 в частині перегляду рішення місцевого господарського суду про стягнення з ТОВ "ВВ Імекс" заборгованості в сумі 19236,00 грн. скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова Вищого господарського суду від 15.07.2015 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що наданими відповідачем 1 матеріалами підтверджується те, що вантажівка проїхала 806 км, на порушення положень ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України не вказав, якими доказами підтверджуються ці обставини, не обґрунтував з посиланням на норми законодавства свій висновок про обов'язок позивача оплатити послуги відповідача 1 з перевезення вантажу за маршрутом Київ - Разіно - Вінниця -Разіно - Київ, з урахуванням тих обставин, що позивач подав перевізникові заявку на доставляння вантажу за іншим маршрутом: Разіно - Вінниця - Дрезден -Лейпциг, і відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.07.2014 року фактично перевезення вантажу було здійснено за маршрутом: Разіно - Вінниця - Разіно. Також в постанові Вищого господарського суду України вказано, що суд апеляційної інстанції зазначивши про відсутність документального підтвердження позиції позивача щодо здійсненого відповідачем 1 перевезення по території України, не вказав доводи, за яким суд відхилив доказ у справі - товарно-транспортну накладну від 17.07.2014 року, що за твердженням позивача засвідчує обставини перевезення вантажу, в тому числі відстань між пунктами приймання вантажу або його видачі. Таким чином Вищий господарських суду України у постанові від 15.07.2015 дійшов висновку, що Київський апеляційний господарський суд надав перевагу новим доказам, не встановивши причини неподання їх до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 року у справі № 902/1416/14 призначено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на 05.08.2015.

03.08.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі в яких відповідач 1 зазначає, що причина по якій перевізник (відповідач 1) не міг далі виконувати перевезення є не оформлення позивачем вантажу в митних органах, що унеможливило подальше виконання перевезення. Вартість проїзду відстані 806 км (Київ-Вінниця-Київ), яку проїхала вантажівка відповідача 1, останній розрахував у відповідності до погодженої позивачем ціни вказаної в заявці на перевезення.

Ухвалою суду від 05.08.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 07.09.2015.

Представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі та просить скасувати рішення суду першої інстанції

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2015 заперечив на подану апеляційну скаргу та просить апеляційний суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача 2 в судове засідання 07.09.2015 не з'явився.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2014 року сторони підписали заявку на перевезення ТОВ "ВВ Імекс" вантажу (дрова колоті паливні вагою 22 т об'ємом 35,52 м3) за маршрутом: ст. Разіно Житомирська обл. (адреса завантаження) - Вінниця (адреса замитнення) -Дрезден (місце розмитнення) -Лейпциг (адреса розвантаження), строк доставки - 2 дні з дня замитнення.

Відповідно до зазначеної заявки сума фрахту та винагороди становить 1400 Євро.

17.07.2014 року перевізник виставив позивачу рахунок № 85 на суму 22330,00 грн. для оплати послуг перевезення вантажу.

Позивач оплатив рахунок № 85, що підтверджується платіжним дорученням № 84, копія якого долучена до матеріалів справи.

17.07.2014 року згідно з товарно-транспортною накладною № 020699 вантаж об'ємом 35,52 м3 на піддонах був прийнятий перевізником до перевезення у пункті навантаження - ст. Разіно.

Також з товарно-транспортної накладної № 020699 вбачається, що перевезення по заявці 16.07.2014 року не було здійснено та 19.07.2014 року вантаж зданий (повернутий) вантажовідправнику.

Враховуючи не здійснення перевезення вантажу 21.08.2014 позивач звернувся до відповідача з листом про відмову від договору від 16.07.2014 про перевезення вантажу. Як доказ направлення відмови відповідачу 1 позивач надав копію опису вкладення в цінний лист та копії фіскальних чеків від 21.08.2014.

З огляду на зазначене, позивач вважаючи, що перевізник надав послуги лише на суму 3094,00 грн. (280 км (відстань між ст.Разіно-Вінниця-ст.Разіно)*11,05 грн. (вартість 1 км станом на 17.07.2014 року, визначеного на підставі експертного висновку № В-271 від 10.11.2014 року), просить стягнути з відповідача 19236,00 грн. у зв'язку з ненаданням ним послуг з перевезення вантажу до місця призначення - Лейпциг.

Одночасно, судом встановлено, що у заяві про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог позивач погоджується з тим, що вартість 1 км перевезення вантажу становить 17,29 грн. з ПДВ.

Відповідач вважає, що перевезення не здійснилося з вини замовника (позивача), оскільки фактична маса вантажу перевищувала масу вантажу, що була обумовлена в заявці на перевезення. Відповідно до акту наданих послуг від 19.07.2014 року, який підписаний лише перевізником, останній нарахував позивачу вартість наданих послуг суму 19465,10 грн. (за перевезення по Україні по маршруту Київ-ст.Разіно-Вінниця-ст.Разіно-Київ (806 км) на суму 13935,79 грн. з ПДВ, а також штраф за понаднормативний простій автомобіля (3 доби) в розмірі 5709,31 грн. з ПДВ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 180 ГК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

На підставі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вище встановлено в постанові, відповідачем 1 не здійснено перевезення по маршруту, визначеному згідно укладеної між сторонами заявки, а тому позивач правомірно звернувся до відповідача з листом в якому повідомив про відмову від виконання зобов'язання.

Позивач вказує про здійснення відповідачем 1 перевезення в частині 280 км відстані між ст.Разіно-Вінниця-ст.Разіно та при розрахунку вартості перевезення в частині використав вартість 1 км визначеного на підставі експертного висновку № В-271 від 10.11.2014 року в розмірі 11,05 грн.

Натомість, апеляційний суд не приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок перевезення, так як зазначений розрахунок не стосується перевезення за маршрутом по укладеній між сторонами заявці, яке відповідачем 1 здійснено не було

В тому числі, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не підтверджено факту перевищення ваги вантажу, погодженої сторонами у Заявці та відповідачем не надано доказів на підтвердження дійсної ваги прийнятого до перевезення вантажу, а також відомостей щодо зваження вантажівки при проходженні митних процедур.

Апеляційний суд дійшов висновку, що вказані відповідачем 1 обставини щодо не оформлення документів для проходження митниці не є підставою для неповернення попередньої оплати за нездійснене перевезення по заявці від 16.07.2014.

Враховуючи викладене, а також те, що відшкодування штрафної санкції за понаднормативний простій не передбачено умовами заявки від 16.07.2014, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача 1.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі № 902/1416/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на рішення господарського суду міста Києва 03.02.2015 року у справі № 902/1416/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі № 902/1416/14 про стягнення з ТОВ «ВВ Імекс» заборгованості в сумі 19236,00 грн. залишити без змін.

3. Справу № 902/1416/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань