Постанова

від 14.12.2010 по справі 12/115

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

14.12.10 Справа № 12/115

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубала і К», м. Рівне, № б/н від б/д

та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Рівне, № б/н від б/д

на рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.10

у справі № 12/115

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубала і К», м. Рівне

до відповідача: АТ Банк «Фінанси і кредит», м. Київ, в особі «Північно-Західного РУ»Банк «Фінанси та кредит», м. Рівне

про визнання договору недійсним

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубала і К», м. Рівне

до відповідача: АТ Банк «Фінанси і кредит», м. Київ, в особі «Північно-Західного РУ»Банк «Фінанси та кредит», м. Рівне

про визнання недійсним договору про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08 від 24.03.08

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи : не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.09.10 у справі № 12/115 (суддя О.Крейбух) в позові «Кубала і К»до АТ Банк «Фінанси і кредит»в особі «Північно-Західного РУ»Банк «Фінанси та кредит»про визнання договору недійсним - відмовлено. В позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до АТ Банк «Фінанси і кредит»в особі «Північно-Західного РУ»Банк «Фінанси та кредит»про визнання недійсним договору про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08 від 24.03.08 -відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області від 30.09.10 у справі № 12/115, позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Кубала і К»та третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подали апеляційні скарги. Зокрема, скаржники посилаються на те, що змушування банку підписувати додаткові угоди на вкрай невигідних умовах під погрозою передчасного повернення кредиту є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України. Посилаються скаржники і на порушення судом першої інстанції норм ст. 511, 628 ЦК України. Крім того, як зазначають скаржники, оскаржуваний договір не містить істотної умови, якою є умова щодо відповідальності банку щодо видачі кредиту. Наводять скаржники і інші мотиви, з яких просять рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.10 у справі № 12/115 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсними договір № 0251-01-08 від 24.03.08, укладений між ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»та ТзОВ «Кубала і К»про відновлювану кредитну лінію, та угоду № 1 від 18.04.08, угоду № 2 від 03.07.08, угоду № 3 від 07.11.08 до договору про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.10 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 16.11.10.

Відповідач -АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі «Північно-Західного РУ»Банк «Фінанси та кредит»-проти доводів скаржників заперечив з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги, рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.10 у справі № 12/115 вважає законним та обґрунтованим, апеляційні скарги -безпідставними, просить в їх задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розгляд апеляційних скарг відкладався на 14.12.10 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.10.

В судове засідання 14.12.10 сторони явки повноважних представників не забезпечили вдруге. Відповідачем суду подано заяву, в якій останній просить розгляд справи здійснювати без участі представника Банку. Щодо скаржників, то колегія суддів зазначає, що поштові відправлення, якими скаржникам було скеровано ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.10 та від 16.11.10, повернулися на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку про те, що адресати за зазначеними адресами не проживають. При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 роціВ» , - до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, як вбачається з інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 рокуВ» , в разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу. Колегія суддів також наголошує, що адреса, на яку судом було скеровано ухвали від 22.10.10 та від 16.11.10 (33018, м. Рівне, вул. Відінська, 25/64) вказана самими скаржниками в їх апеляційних скаргах, а також зазначена на конвертах, якими скаржники скеровували вказав апеляційні скарги на адресу суду. Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою «адресат вибув»вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. На підставі наведеного, беручи до уваги п.п. хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені (повідомлення про вручення поштових відправлень № 5800203142719 та № 5800300128402), причин неявки до відома суду не довели, а відтак, беручи до уваги п.п. 3, 4 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.10, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.

Розглянувши апеляційні скарги, відзиви на них відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.10 у справі № 12/115 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції вірно встановив факт укладення між ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»в особі філії В«Північно-Західне регіональне управлінняВ» ВАТ В«Банк В«Фінанси і кредитВ» та ТзОВ В«Кубала і КВ» договору про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08 від 24.03.08, згідно з умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 350 000, 00 грн., а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти до 23.03.10 та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 17,00 % річних. Належну оцінку судом першої інстанції надано також положенням, погодженим сторонами у п. 2.1 вказаного договору, а саме щодо того, що видача кредитних коштів в межах кредитної лінії проводиться на підставі письмових заявок позичальника.

Вірно встановлено місцевим господарським судом на підставі аналізу належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (письмові заявки ТзОВ «Кубала і К», акт звірки заборгованості за кредитним договором від 24.03.08 № 0251-01-08 від 29.01.10) також факт належного виконання Банком договірних зобов'язань в частині видачі кредитних коштів.

Встановлено господарським судом також факт укладення між сторонами у справі угоди № 1 від 18.04.08 про внесення змін і доповнень до договору про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08 від 24.03.08, відповідно до умов якої сторони погодили проценти за користування кредитними коштами у розмірі 18,0 % річних; угоди № 2 від 03.07.08 про внесення змін і доповнень до договору про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08 від 24.03.08, якою розмір процентів за користування кредитними коштами встановлено сторонами у розмірі 19,5 % річних; а також угоди № 3 від 07.11.08 про внесення змін і доповнень до договору про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08 від 24.03.08, якою погоджено проценти за користування кредитними коштами у розмірі 23,0 % річних.

Як наголошено господарським судом Рівненської області, договір про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08 від 24.03.08, угоди № 1 від 18.04.08, № 2 від 03.07.08, № 3 від 07.11.08 підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами норм ст. 1054 ЦК України щодо законодавчого визначення та юридичного змісту кредитного договору, ч. 1 ст. 1055 ЦК України щодо письмової форми кредитного договору, ч. 2 ст 207 ЦК України щодо підписання правочину від імені юридичної особи особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, а також щодо скріплення такого правочину печаткою. Вірно зазначив суд першої інстанції також про передбачене ч. 1 ст. 1048 ЦК України право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Вірно наголошено господарським судом першої інстанції також на нормах ст.ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, ст. 188 ГК України щодо недопустимості зміни та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку.

На підставі наведених норм матеріального права господарський суд вірно зазначив про неподання позивачем доказів виникнення спору щодо розміру процентів за користування кредитом при укладенні угод № 1 від 18.04.08, № 2 від 03.07.08, № 3 від 07.11.08, а також про те, що зазначені угоди підписано сторонами та скріплено печатками.

Вірно зазначив суд першої інстанції також про те, що позивача про зміну назви банку з ВАТ В«Банк В«Фінанси та кредитВ» на ПАТ В«Банк В«Фінанси та кредитВ» було належним чином повідомлено засобами електронного зв'язку в системі В«Клієнт-БанкВ» . Беручи до уваги норми ст. 26 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , господарський суд вірно зазначив про безпідставність посилань позивача на необхідність заміни кредитора у зобов'язанні на підставі ст. 513 ЦК України.

Щодо посилань скаржників, викладених в апеляційних скаргах, на укладення Договору російською мовою, як на підставу його недійсності, то колегія суддів зазначає, що таким посиланням надано належну оцінку судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення. Зокрема, господарський суд вірно зазначив про те, що такі посилання не ґрунтуються на положеннях ст. 10 Конституції України, ст. 3 Закону України В«Про мови в Українській РСРВ» , ст. 5 Закону України "Про мови в Україні", ст. 10 Рамкової конвенції про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року, ратифікованої Законом України від 09.12.97.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог вірно наголосив на нормах ст.ст. 203, 215 ЦК України, зазначивши, що позивачем, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів факту невідповідності укладеного договору про відновлювальну кредитну лінію № 0251-01-08 від 24.03.08, угод № 1 від 18.04.08, № 2 від 03.07.08, № 3 від 07.11.08 загальним вимогам, додержання яких, в силу названих норм матеріального права, є необхідним для чинності правочину.

Щодо позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, то колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено господарським судом Рівненської області, підставою для визнання недійсним Договору про відновлювальну кредитну лінію від 24.03.08 № 0251-01-08 третя особа вважає те, що п. 8.3 даного договору встановлено обов'язок по відкриттю в банку карткових рахунків його працівникам. При цьому позивач за зустрічним позовом наголошує, він не є стороною Договору. Оцінюючи такі посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно зазначив про укладення між філією Банку В«Фінанси та КредитВ» , ТОВ у Рівненській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору № 98-зп від 06.09.06 про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатних проектах), відповідно до умов якого банк надає клієнту послуги по зарахуванню заробітної плати та інших виплат працівникам клієнта, передбачених чинним законодавством, в безготівковому порядку на карткові рахунки працівників клієнта на умовах, вказаних у цьому договорі. Доказів повідомлення підприємцем ОСОБА_2 банка станом на момент укладення оспорюваного Договору про припинення дії зазначеного договору від 06.09.06 № 98-зп третьою особою не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Належну оцінку господарським судом надано п. 8.3 Договору про відновлювальну кредитну лінію від 24.03.08 № 0251-01-08, яким сторони погодили обов'язок позичальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору забезпечити зарахування грошових коштів (заробітної плати) на карткові рахунки, відкриті у банку працівникам ТзОВ «Кубала і К»і ПП ОСОБА_2 Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, за умовами п.8.3 Договору зобов'язання по перерахуванню грошових коштів на карткові рахунки працівників ПП ОСОБА_2 взяв на себе позичальник -ТзОВ «Кубала і К».

Відтак, господарським судом Рівненської області зроблено вірний висновок про безпідставність позовних вимог за зустрічним позовом, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не є стороною Договору про відновлювальну кредитну лінію від 24.03.08 № 0251-01-08, а відтак, для нього за спірним Договором не виникало жодних цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог скаржника, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.10 у справі № 12/115 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.10 у справі № 12/115 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Рівненської області.

ОСОБА_3Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник