Постанова

від 31.03.2011 по справі 3/126

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11 Справа № 3/126

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради від 20.01.2011р. № 177/01-13

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2010р. (повне рішення складено 17.12.2010р.)

у справі № 3/126

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Фірма «Хімекс», м. Івано-Франківськ

про стягнення 37165,86 грн. збитків

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_3 -директор, ОСОБА_4 -представник.

Представникам відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні та про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.

Розпорядженням голови суду від 30.03.2011р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С. і розгляд справи розпочато заново.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2010р. у справі № 3/126 , суддя Фрич М.М., в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване нормами Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 22, 611, 614, 623, 640, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 217, 218, 224, 226 Господарського кодексу України, а також тим, зокрема, що Позивачем не доведено належними засобами доказування наявність вини та протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у розмірі, заявленому до стягнення. Крім того, в матеріалах справи наявні докази належного виконання відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної та повної сплати орендної плати по договору оренди. Таким чином, порушення прав позивача відповідачем щодо отримання плати за землю відсутнє, оскільки така плата справляється на умовах укладеного договору, для чого зі сторони позивача не було прийнято жодних заходів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2010р. у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що розмір орендної плати, яку сплачує орендар земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається виключно на підставі закону та не може бути меншим, ніж це передбачено чинним законодавством. У зв'язку з набранням сили нової грошової оцінки землі м. Івано-Франківська, яка була затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 р., для всіх землекористувачів м. Івано-Франківська автоматично змінився розмір орендної плати за землю. Оскільки відповідач продовжував сплачувати орендну плату, виходячи з її розміру, встановленого договором на підставі старої грошової оцінки земель м. Івано-Франківська, то позов є правомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2010р. у справі № 3/126 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки вважає, що скаржник не навів жодного порушення законодавства при прийнятті місцевим судом рішення по справі, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, дали усні пояснення, навели свої доводи і міркування з питань, які виникли у ході судового процесу, заперечили проти доводів іншої сторони.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно умов Договору оренди землі від 17.01.2007 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_2 підприємством "Фірма "Хімекс", позивач надав відповідачу в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,1630 га згідно з планом землекористування строком на три роки для обслуговування виробничих будівель і споруд на вул. Височана, 18 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до п.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 237835 грн. 15 коп.

Відповідно до п.7 зазначеного Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2735 грн. на рік на основі розрахунку, поданого орендарем протягом місяця з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.10 договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.29 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Як стверджує скаржник, у зв'язку з встановленням нової грошової оцінки землі м. Івано-Франківська, яка була затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 р. "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель м. Івано-Франківська", для всіх землекористувачів м. Івано-Франківська автоматично змінився розмір орендної плати за землю. Оскільки відповідач продовжував сплачувати орендну плату, виходячи з її розміру, встановленого договором на підставі старої грошової оцінки земель м. Івано-Франківська, то з відповідача підлягають стягненню збитки у розмірі 37 165 грн. 86 коп. по сплаті орендної плати за землю згідно укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 17.01.2007 року.

Однак такі твердження скаржника спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За визначенням ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтями 13, 14, 19 Закону України "Про плату за землю" визначено в якості підстав для нарахування земельного податку дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" від 10.06.1998 р. встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати на земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

З аналізу викладених законодавчих норм, які регулюють сплату орендної плати за землю, вбачається обов'язковість внесення орендної плати виключно на умовах, узгоджених сторонами договору оренди землі, а будь-які зміни орендної плати у грошовому виразі вимагають погодження сторін, а в разі не досягнення згоди з цього приводу, це питання вирішується в судовому порядку, як це передбачено ст. ст. 23, 30 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 640, 654 Цивільного кодексу України, умов Договору та п. 17 постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998р. договір оренди набуває чинності після його державної реєстрації. У разі внесення змін до Договору оренди він підлягає перереєстрації.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, п. 4 спірного договору оренди землі, в якому визначена грошова оцінка земельної ділянки, не був змінений сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу збитки підлягають відшкодуванню при наявності вини.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом норм ст.ст.611, 623 Цивільного кодексу України встановлені договором або законом такі правові наслідки, як відшкодування збитків, настають за порушення зобов'язання і є мірами цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічно до наведених вище норм Цивільного кодексу України нормами Господарського кодексу України передбачено настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання (ст.ст.216,217,218,224,226 ГК України).

Системний аналіз норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов'язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст.ст.611,623 Цивільним кодексом України, ст.ст.216,217,224 Господарського кодексу України.

Позивачем не доведено належними засобами доказування наявність вини та протиправної поведінки відповідача, та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у розмірі, заявленому до стягнення.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач подав докази належного виконання умов договору оренди щодо своєчасної та повної сплати орендної плати по договору оренди, а саме довідку №30740/10/15-308/9407 від 08.12.10 р., видану Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську.

Таким чином, порушення прав позивача щодо недоотримання плати за землю відсутнє, оскільки така плата справляється на умовах укладеного між сторонами договору, зміни в який сторони у встановленому законом порядку не вносили.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

З огляду на те, що позивачем при поданні позову не було сплачено державного мита у встановленому порядку та розмірі, а також не було сплачено коштів на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, їх слід стягнути з позивача у зв'язку з відмовою позивачу у позові.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2010р. у справі № 3/126 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з позивача в дохід бюджету 371,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи у суді першої інстанції, 185,83 грн. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Скрипчук О.С.