Постанова

від 21.12.2010 по справі 18/157

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

21.12.10 Справа № 18/157

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства України з інвестицій та розвитку, м. Київ, № 1840/08-0806 від 22.10.10;

апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області , м. Рівне, № 05-880вих10 від 25.10.10

апеляційну скаргу Державної установи «Партнерський фонд», м. Київ, № 2010-10/22-2 від 22.10.10

на рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.10

у справі № 18/157

за позовом: Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Державного агентства України з інвестицій та розвитку, м. Київ, та Державної установи «Партнерський фонд», м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства відкритого типу «Рівневтормет», м. Рівне

про зобов'язання укласти договір

За участю представників сторін:

Від прокурора: Макогон Ю.О. -прокуратура Львівської області (запізнився);

від позивача-1: ОСОБА_2 -представник (довіреність № 2329/01/-08-4-06 від 25.11.10) ;

від позивача-2: ОСОБА_2 -представник (довіреність № 2010-11/26-2 від 26.11.10) ;

від відповідача : ОСОБА_3 -голова правління; ОСОБА_4 - представник (довіреність № 756/04 від 29.11.10).

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 (суддя А.Гудак) в позові Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Державного агентства України з інвестицій та розвитку та Державної установи «Партнерський фонд»до відповідача - Акціонерного товариства відкритого типу «Рівневтормет»про зобов'язання укласти договір відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 , Заступник прокурора Рівненської області та позивачі - Державне агентство України з інвестицій та розвитку та Державна установа «Партнерський фонд»подали апеляційні скарги.

Зокрема, Заступник прокурора Рівненської області свої вимоги обґрунтовує, зокрема тим, що однією з умов отримання фінансової допомоги за рахунок коштів гранту, наданого Урядом Японії Урядові України, є повернення підприємствами -переможцями конкурсу на отримання грантової допомоги коштів у розмірі вартості закупленого для них обладнання (на умовах розстрочки платежів) для формування фонду економічного та соціального розвитку відповідно до угоди від 10.06.04 шляхом накопичення коштів на рахунку спеціально уповноваженого суб'єкта -Державної установи «Партнерський фонд», у зв'язку з чим було розроблено трьохсторонній договір між Державним агентством України з інвестицій та розвитку, Державною установою «Партнерський фонд»та Акціонерним товариством відкритого типу «Рівневтормет», яке стало одним із переможців конкурсу, про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане в рамках реалізації Угоди між Урядом України та Урядом Японії про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів, і відмова відповідача підписати вказаний договір стала підставою ініціювання прокурором даного позову. На підставі наведеного Заступник прокурора Рівненської області просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Позивач-1 - Державне агентство України з інвестицій та розвитку -в поданій апеляційній скарзі зазначає про прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається, зокрема на те, що Акціонерне товариство відкритого типу «Рівневтормет», отримавши обладнання, звільнене від сплати митних та інших платежів, та відмовляючись сплатити за нього кошти, порушує вимоги Закону України від 01.07.04 № 1969-IV «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Японії про технічне співробітництво та грантову допомогу»та підписаних 15.03.06 на виконання цього Закону між Урядом України та Урядом Японії Угоди (у формі обміну нотами) про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів і Узгодженого протоколу щодо процедурних питань, а також ст. 302 Митного кодексу України, що не взято до уваги господарським судом першої інстанції. На підставі наведеного позивач-1 просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Позивач-2 - Державна установа «Партнерський фонд»- мотивуючи оскарження рішення суду в апеляційному порядку зазначає, про його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник посилається на те, що господарським судом неправомірно зазначено про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин Положення про реалізацію Японської грантової допомоги непроектного типу для підтримки і розвитку інвестицій та інновацій в Україні, яке затверджене на засіданні Координаційного комітету 23.04.07, оскільки це Положення не зареєстроване в Міністерстві юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.92 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Водночас, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що вказане Положення не є нормативно-правовим актом міністерства чи іншого органу виконавчої влади, державна реєстрація якого регулюється постановою КМУ № 731 від 28.12.92. На підставі наведеного позивач-1 просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.10 подані скаржниками матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 30.11.10.

Відповідач - Акціонерне товариство відкритого типу «Рівневтормет»- проти доводів скаржників заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги. Зокрема, відповідач наголосив на п. 6.1 Угоди від 10.06.04, згідно з яким зобов'язання по вкладенню коштів для цілей економічного і соціального розвитку в Україні брав на себе Уряд України, за рахунок власних коштів, а не коштів реципієнтів. Посилається відповідач також на те, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 15.02.02 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги»Акціонерне товариство відкритого типу «Рівневтормет»не повинно повертати кошти за обладнання Державній установі «Партнерський фонд», яка таке обладнання не надавала і взагалі не є стороною угоди. На підставі наведеного відповідач просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 залишити без змін, в задоволенні апеляційних скарг -відмовити.

Розгляд апеляційних скарг відкладався на 21.12.10 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.10.

Представники сторін в судових засіданнях 30.11.10 та 21.12.10 підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційних скаргах та у відзиві на них.

Розглянувши матеріали апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 слід залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, колегією суддів встановлено, що 10.06.04 між Урядом України та Урядом Японії було укладено Угоду про технічне співробітництво та грантову допомогу, яку ратифіковано Законом України від 01.07.04 № 1969-IV. За умовами даної Угоди Уряд Японії надаватиме грантову допомогу Уряду України для придбання товарів та/або послуг, які необхідні для виконання інноваційних та інвестиційних проектів грантової допомоги відповідно до чинного законодавства Японії, а також домовленостей, зазначених в Угоді, та встановлено, що окремі домовленості, які регулюють конкретні проекти грантової допомоги, що виконуються в межах цієї Угоди, оформляються між двома Урядами у формі обміну нотами.

На виконання зазначеної Угоди 15.03.06 між Урядом України та Урядом Японії підписано Угоду (у формі обміну нотами) про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів (надалі -Угода) та Узгоджений протокол щодо процедурних питань (надалі -Протокол), якими передбачалось, що Уряд Японії надає Уряду України грант на суму триста мільйонів (300 000 000) єн для закупівлі товарів, а Уряд України забезпечує накопичення коштів в українській валюті для цілей економічного й соціального розвитку в Україні.

Підпунктами 1, 2 пункту 6 цієї Угоди встановлено, що Уряд України, намагаючись вкласти кошти, еквівалентні загальній сумі виплат у японських єнах, гарантує, що він укладе суму, еквівалентну, принаймні, половині суми в японських єнах, виплаченої для закупівлі товарів, зазначених у підпункті 1 пункту 2, в українській валюті, якщо між відповідними органами двох Урядів не домовлено по-іншому, на рахунок, відкритий на його ім'я в українському державному банку чи банку, погодженому між відповідними органами двох Урядів; внесок робиться протягом трьох років з дати набрання чинності цими домовленостями, якщо між відповідними органами двох Урядів не домовлено по-іншому і укладені таким чином кошти використовуються для цілей економічного й соціального розвитку в Україні.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.02.07 № 60-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.06 № 497-р» Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій), яке постановою Кабінету Міністрів України № 356 від 17.05.10 перейменовано у Державне агентство України з інвестицій та розвитку, визначено уповноваженим органом, відповідальним за виконання Угоди та Протоколу.

На виконання Протоколу та з метою обговорення будь-яких питань, які можуть виникнути в результаті або у зв'язку з Угодою, Українською та Японською сторонами було утворено Координаційний комітет, який на своєму засіданні 23.04.07 затвердив Положення про реалізацію Японської грантової допомоги непроектного типу для підтримки і розвитку інвестицій та інновацій в Україні (надалі -Положення), яким передбачалося, зокрема, умови участі і порядок проведення конкурсного відбору підприємств для отримання японської грантової допомоги та формування за рахунок платежів переможців конкурсу Партнерського фонду, кошти з якого в подальшому будуть використовуватись в напрямках, визначених Положенням.

Позивачами представлено дві редакції вказаного Положення, які містять розбіжності щодо окремих його положень та визначення термінів, що використовуються у Положенні, зокрема, отримувача та реципієнта, що в свою чергу, впливає на правовідносини сторін щодо реалізації японської грантової допомоги для підтримки та розвитку інновацій та інвестицій в Україні. При цьому, колегія суддів наголошує, що копія Положення (а.с. 28-34), долучена прокурором до позовної заяви, не містить підписів членів Координаційного комітету та всупереч вимогам ст. 36 ГПК України належним чином не посвідчена.

Відповідно до реєстраційної картки № 2166-02, виданої Департаментом координації міжнародної технічної допомоги та співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями Міністерства економіки України 06.05.09, Акціонерне товариство відкритого типу «Рівневтормет»зареєстровано учасником (реципієнтом) програми «Японська грантова допомога непроектного типу для підтримки і розвитку інвестицій та інновацій в Україні».

19.12.08 між компанією Crown Agents for Oversea Governments and Admіnіstrаtіons Lіmіted, діючою в якості Агента для та від імені Голови Уряду України (покупець), ЗАТ «Електромаш»(Республіка Молдова) (продавець) та Акціонерним товариством відкритого типу «Рівневтормет»(вантажоотримувач) укладено контракт № BJ/UKR/19/11054/021-1 на поставку обладнання для реалізації Японської грантової допомоги відповідно до обміну нотами, які підписані між Урядом України та Урядом Японії 15.03.06. Отримання відповідачем обладнання підтверджується вантажно-митною декларацією № 204000001/9/002824, оформленою 26.05.09.

З метою виконання Угоди від 15.03.06 в частині забезпечення накопичення коштів в українській валюті для цілей економічного й соціального розвитку в Україні наказом Державного агентства України з інвестицій та інновацій № 108 від 02.12.08 створено Державну установу «Партнерський фонд»з віднесенням її до сфери управління Держінвестицій.

Листом від 23.02.10 № 2010-02/23-02 Державна установа «Партнерський фонд»направила відповідачу проект договору № 2 про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане в рамках реалізації Угоди між Урядом України та Урядом Японії про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів, від 05.02.10 (а. с. 19-23), в якому передбачалося перерахування відповідачем коштів в українській валюті, еквівалентних загальній сумі виплат щодо отриманого ним в межах Угоди обладнання, на рахунок Державної установи «Партнерський фонд». Відмова відповідача підписати вказаний договір стала підставою звернення прокурора до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти цей договір.

Проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегією суддів встановлено, що згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного судочинства є свобода договору.

Згідно ст. 627 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, можливість розгляду судом переддоговірних спорів про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, обумовлюється обов'язковістю такого договору.

Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

З вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство обмежує право сторін на звернення до суду за вирішенням спорів, що виникають при укладанні господарських договорів, прямо передбачаючи випадки такого звернення.

Процедуру залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, в тому числі державної реєстрації, моніторингу проектів (програм), акредитації виконавців (юридичних осіб -нерезидентів), визначено Порядком залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 15.02.02. Реципієнт згідно визначення, наведеному у даному Порядку -це резидент (фізична або юридична особа), який безпосередньо одержує міжнародну технічну допомогу згідно з проектом (програмою). Положенням про реалізацію Японської грантової допомоги непроектного типу для підтримки і розвитку інвестицій та інновацій в Україні, затвердженим на засіданні Координаційного комітету 23.04.07, також передбачено, що реципієнт -заявник, що отримав фінансування за умовами гранту, а заявником є підприємство будь-якої форми власності, що виявило бажання брати участь у конкурсному відборі проектів для отримання допомоги, передбаченої грантом. Згідно вказаного Порядку міжнародна технічна допомога -ресурси та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України ; міжнародна технічна допомога може залучатись, зокрема, у вигляді будь-якого майна, необхідного для забезпечення виконання завдань проектів (програм), яке ввозиться або набувається в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведеного конкурсного відбору Акціонерне товариство відкритого типу «Рівневтормет»отримало право на одержання міжнародної технічної допомоги в рамках японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів. Відповідно до контракту № BJ/UKR/19/11054/021-1 від 19.12.08 відповідач як реципієнт, про що зазначено у цьому контракті та в реєстраційній картці програми № 2166-02, отримав обладнання, вказане в специфікації, яка є додатком до контракту. В даному контракті немає жодних посилань на необхідність оплати відповідачем вартості майна, отриманого в якості міжнародної технічної допомоги, чи перерахування кошті на рахунок Партнерського фонду, що не є стороною цього контракту.

За умовами Угоди (у формі обміну нотами) між Урядом України та Урядом Японії про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів від 15.03.06, зобов'язання по вкладенню коштів для цілей економічного й соціального розвитку в Україні взяв на себе Уряд України і пунктом 6.1 цієї Угоди, на який покликаються апелянти в обґрунтування своїх вимог, жодним чином не обумовлено, що джерелом цих коштів повинні бути платежі підприємств за обладнання, отримане ними в рамках Японської грантової допомоги.

Поряд з цим, колегія судів вважає за доцільне зазначити, що Положенням про реалізацію Японської грантової допомоги непроектного типу для підтримки і розвитку інвестицій та інновацій в Україні, на якому ґрунтуються позовні вимоги, передбачено, що передача товарів (обладнання) здійснюється на умовах лізингу. Згідно п. 6.2 цього Положення умови договору лізингу визначаються лізингодавцем, а п. 7.1 Положення встановлені умови отримання пільг щодо сплати вартості закупленого обладнання.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Проект договору, який запропонований до укладення позивачами, в останній редакції від 05.02.10 передбачає лише порядок розрахунків за товари, отримані на виконання Угоди від 15.03.06, однак не містить істотних умов договору лізингу, а саме: предмет лізингу, права та обов'язки суб'єктів лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, та інші умови, погодження яких є обов'язковим для сторін договору лізингу. Окрім того, запропонований позивачами проект договору не відповідає умовам, зазначеним в Положенні про реалізацію Японського гранту непроектного типу для підтримки і розвитку інвестицій та інновацій в Україні, затвердженому на засіданні Координаційного комітету 23.04.07.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти з Державним агентством України з інвестицій та розвитку та Державною установою «Партнерський фонд»договір про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане в рамках реалізації Угоди між Урядом України та Урядом Японії про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів, нормативно не обґрунтовані, оскільки позивачами не доведено, які саме приписи законодавства зобов'язують відповідача укласти такий договір і з яких підстав він зобов'язаний укласти договір на умовах та з особами, які визначені у запропонованому проекті договору. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача укласти договір про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане в рамках реалізації Угоди між Урядом України та Урядом Японії про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів, у редакції, запропонованій позивачами, і вважає, що у задоволенні позову господарським судом відмовлено правомірно.

Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, висновків господарського суду Рівненської області не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог скаржників, у зв'язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.10 у справі № 18/157 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Рівненської області.

ОСОБА_5Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник