Постанова

від 26.10.2011 по справі 11/95

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.11 Справа № 11/95

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :

головуючого-судді - ОСОБА_1

суддів Кузя В.Л.

ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Італтекст»с. Батрадь Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 31.08.2011 р.

у справі № 11/95

за позовом приватного підприємства «Дельта»с. Косонь Закарпатської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Італтекст»с. Батрадь Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства «Бало»с. Запсонь Закарпатської області

про стягнення 1 928 720, 00 грн. збитків

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Італтекст»с. Батрадь Закарпатської області

до відповідача приватного підприємства «Дельта»с. Косонь Закарпатської області

про визнання недійсним договору оренди № 2 від 01.02.2010 р.

за участю представників :

за первісним позовом

від позивача: ОСОБА_3 -представник , ОСОБА_4 -директор

від відповідача: ОСОБА_5 -представник

від третьої особи: не з'явився

за зустрічним позовом:

від позивача: ОСОБА_5 -представник

від відповідача: ОСОБА_3 -представник, ОСОБА_4 - директор

Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 31.08.2011 р. у справі №11/95 частково задоволено первісний позов приватного підприємства «Дельта»с. Косонь Закарпатської області, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю «Італтекст»с. Батрадь Закарпатської області на користь позивача 1 706 632,000 грн. збитків та судові витрати по справі. В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Італтекст»до приватного підприємства «Дельта»про визнання недійсним договору оренди № 2 від 01.02.2010 р. судом відмовлено. Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом виступило приватне підприємство «Бало»с. Запсонь Закарпатської області.

ТОВ «Італтекст» не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов з огляду на наступні обставини і підстави:

· Висновки місцевого господарського суду про наявність вини відповідача в пожежі не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. В постанові РВ ГУМ НС від 09.02.2010 р. вказано, що готельно-розважальний комплекс знаходиться в оренді громадянина України ОСОБА_6. При цьому, ТОВ «»Італтекс» в даній постанові жодного разу не згадується. Незрозуміло, на підставі яких даних господарський суд дійшов висновку про наявність вини та покладення відповідальності на позивача;

· Місцевий господарський суд в оскарженому рішенні зазначив, що працівниками товариства було залишено увімкненим електрообігрівач, що стало причиною пожежі. Однак, судом не було з'ясовано особу цього працівника, не витребувано даних про його місце роботи. Судом також не взято до уваги і те, що перевіркою МНС було встановлено лише ймовірну причину пожежі. Тобто, достовірних причин пожежі не встановлено;

· Щодо визначення розміру збитків, то судовим експертом було визначено лише орієнтовну вартість готельного комплексу, що є порушенням п. 3 ст. 225 ГК України. Представники відповідача заявляли клопотання по проведення додаткової експертизи, так як сума яка необхідна для відновлення перевищувала реальну вартість об'єкту. Сума збитків визначена в оскарженому рішенні суду не є встановленою та доведеною у відповідності до вимог законодавства;

· Договір оренди № 2 від 01.02.2010 р. був укладений колишнім директором товариства -ОСОБА_6Б з порушенням п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто без спрямування на реальне настання наслідків, які обумовлювалися договором. Готельно-ресторанний комплекс до укладення спірного договору №2 від 01.02.2010 р. орендував колишній директор ОСОБА_6 згідно договору від 05.03.2009 р., який був укладений від імені ПП «Бало». Даний договір діяв до 05.02.2010 р., а тому до закінчення дії договору оренди (до 05.02.2010 р.) інший договір оренди (від 01.02.2010 р.) не міг бути укладений;

· Згідно вимог закону готельна діяльність підлягає обов'язковій сертифікації. ТОВ «Італтекс»не має такого сертифікату, даний вид діяльності не зазначений і в статуті товариства. Уклавши такий договір, директор перевищив свої повноваження визначені статутом;

· Договір оренди № 2 від 01.02.2010 р. був укладений колишнім директором ТОВ «Італтекс»не з метою обумовлених ним наслідків, а з метою покладення відповідальності за завдані пожежею збитки на ТОВ «Італтекс» та уникнення відповідальності за завдані збитки реальним орендарем. Однак, місцевим господарським судом не було надано оцінки вказаним обставинам.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав та мотивів викладених у своєму відзиві, рішення господарського суду просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Причини та підстави відкладення розгляду справи викладені в попередній ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 р.

В останнє судове засідання третя особа явку свого представника не забезпечила подавши через представника позивача клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності уповноваженого представника, за наявними у справі доказами, рішення господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

01.02.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №2 нежитлового приміщення, на умовах якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування готельно-ресторанний комплекс „ВітаВ» , площею 280 кв.м, розташованого в с.Косонь, вул..Лайоша Кошути, 172 Берегівського району. Об'єкт оренди згідно п. 1.1. договору належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу на нерухоме майно, зареєстроване Берегівським РБТІ.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єкт оренди передається для використання його в господарській діяльності для реалізації продовольчих та підакцизних товарів, а також для надання готельних послуг.

Сторони в п. 3.1. договору визначились, що об'єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі. В пункті 4.1 договору сторони передбачили, що строк оренди становить 35 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкта.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу вказаний об'єкт 01.02.2010, що підтверджується актом прийому-передачі (т. 1 а.с. 10).

09.12.2010 р. позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовними вимогами до ТОВ «Італтекст»про стягнення з останнього 1 928 720,00 грн. збитків.

Як на підставу своїх вимог позивач покликається на те, що 07.02.2010 р. в орендованому ТОВ «Італтекст»приміщенні виникла пожежа, внаслідок чого було знищено частково приміщення та майно, передане в оренду. Згідно акту про пожежу, складеного Відділенням Державного пожежного нагляду Берегівського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Закарпатській області від 07.02.2010р причиною пожежі стало коротке замикання електромережі -електрообігрівального приладу.

Відповідно до акту опису майна знищеного пожежею від 10.02.2010 р., складеного комісією у складі директора ПП „ДельтаВ» та директора ТОВ „ІталтексВ» , голови сільради с. Косонь та офіціантки, знищено все майно, передане в оренду за актом прийому-передачі від 01.02.2010 р. до договору оренди № 2, загальна вартість якого складає 116 500,00 грн.

В підтвердження суми завданих збитків позивач також подав суду зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, згідно якого вартість відновлювальних робіт готельно-ресторанного комплексу складає 1 788 220,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 706 632000 грн. збитків місцевий господарський суд встановив, що пожежа в орендованому приміщення виникла внаслідок протиправної поведінки та вини відповідача, чим позивачу завдано шкоду. Виходячи із аналізу наявних матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в діях відповідача наявні всі елементи цивільного правопорушення, склад яких є необхідним для застосування відповідальності -відшкодування збитків.

Для встановлення суми збитків, завданих позивачу, судом першої інстанції призначалася судова будівельно-технічна експертиза, згідно висновку якої орієнтована вартість відновлювальних робіт, які необхідно виконати у готельно-ресторанному комплексі „ВітаВ» після пошкодження пожежею, становить 159 0132,00 грн. (висновок експертизи № 99 від 10 червня 2011 року). Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з відповідача належить стягнути на користь позивача вартість відновлювальних робіт готельно-ресторанного комплексу, визначену висновком судової експертизи, та вартість знищеного пожежею майна згідно акту від 10.02.2010 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Сторони укладаючи договір оренди № 2 від 01.02.2010 р. взяли на себе зобов'язання з виконання його умов.

Статтею 771 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Сторони в п. 7.1. договору передбачили обов'язок орендаря застрахувати орендований об'єкт на протязі двох днів після підписання акту прийому-передачі.

Виходячи із аналізу наявних матеріалів справи, відповідач вказаної умови договору не виконав.

Укладаючи договір оренди орендар взяв на себе зобов'язання виконувати правила техніки безпеки та пожежної безпеки, особисто нести відповідальність за недотримання вимог вказаних правил (п. 7.1 договору).

В пункті 8 договору сторони зазначили, що об'єкт оренди повинен бути повернутий орендодавцю у такому ж стані, в якому він був переданий в оренду.

Згідно акту про пожежу, складеного Відділенням Державного пожежного нагляду Берегівського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Закарпатській області від 07.02.2010 р. причиною пожежі стало коротке замикання електромережі -обігрівального приладу, залишеного увімкнутим персоналом готелю в одному з номерів.

В п. 9.2 договору встановлено, що сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна відшкодувати їх у повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє від виконання інших обов'язків, встановлених цим договором.

Орендар, в силу приписів ст. 285 ГК України зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч. 4 цієї ж статті ГК України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

В силу приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками згідно ч. 2 цієї ж статті ЦК України є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; та вина боржника.

Отже позивач, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання або не належне його виконання, розмір збитків та причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

В розглядуваному випадку позивачем доведено неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, розмір збитків, які перевірені судом шляхом призначення судової будівельно-технічної експертизи та причинний зв'язок між діями останнього та заподіяними наслідками.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Не заслуговують на увагу суду доводи апелянта про те, що висновки місцевого господарського суду про наявність вини відповідача не відповідають дійсності, оскільки в постанові РВ ГУМ НС від 09.02.2010 р. вказано, що готельно-розважальний комплекс знаходиться в оренді громадянина України ОСОБА_6. Такі доводи відповідача ґрунтуються лише на власному припущенні та спростовуються наявними матеріалами справи.

Сторони в п. 3.1. договору оренди визначились, що об'єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі. На виконання умов договору позивач передав відповідачу вказаний об'єкт 01.02.2010, що підтверджується актом прийому-передачі (т. 1 а.с. 10).

Отже, згідно укладеного договору оренди № 2 від 01.02.2010 р. та акту приймання-передачі від 01.02.2010 р. готельно-розважальний комплекс перебув в оренді відповідача - ТОВ «Італтекс».

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на те, що в силу приписів ст. ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню.

Згідно п. 7.1. договору орендар взяв на себе зобов'язання дотримуватись правил техніки безпеки, правил санітарно-епідеміологічної та пожежної безпеки, за що осатаній несе відповідальність.

Скаржник у своїх доводах апеляційної скарги вказує про те, що місцевий господарський суд не з'ясував особу працівника з вини якої було спричинено пожежу.

Висновки апелянта не заслуговують на увагу суду, адже ТОВ «Італтекс»з моменту укладення договору та передачі об'єкту оренди взяв на себе зобов'язання берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, а відповідно і несе ризики пов'язані з його утриманням.

Необгрунтованими є доводи скаржника про те, що сума збитків визначена в оскарженому рішенні суду не є встановленою та доведеною у відповідності до вимог законодавства.

В силу приписів ч. 3,4 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

В розглядуваному випадку експертом, який проводив судову будівельно-технічну експертизу, встановлено орієнтовану вартість відновлювальних робіт, які необхідно виконати у готельно-ресторанному комплексі „ВітаВ» після пошкодження пожежею, виходячи із діючих на час її проведення ринкових цін.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду також висновки апелянта про те, що договір оренди №2 від 01.02.2010 р. був укладений колишнім директором ТОВ «Італтекс»не з метою обумовлених ним наслідків, а з метою покладення відповідальності за завдані пожежею збитки на ТОВ «Італтекс» та уникнення відповідальності за завдані збитки реальним орендарем.

Наведені скаржником висновки не доведені належними та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах останнього. Крім того, вказані дії, якщо такі мають місце, відображають кримінально караний характер. А тому, дослідження саме таких обставин не є компетенцією господарського суду. Доводи, що наведені скаржником не доводять тих обставин, що договір оренди №2 від 01.02.2010 р. був укладений не з метою обумовлених ним наслідків, а з метою покладення відповідальності за завдані пожежею збитки на ТОВ «Італтекс».

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. В розглядуваному випадку, відповідач не довів відсутність своєї вини в порушенні взятого на себе зобов'язання за умовами спірного договору оренди.

Стосовно доводів апелянта щодо підстав визнання договору оренди № 2 від 01.02.2010 р. недійсним, то судова колегія Львівського апеляційного господарського суду повністю погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду про те, що викладені у зустрічному позові обставини не знайшли свого підтвердження, а тому в суду немає правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Надаючи оцінку відповідності чи невідповідності договору оренди, який позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним, вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції звертає увагу останнього на те, що суб'єктивні припущення недоведені належними та допустимими доказами не можуть бути правовою підставою для визнання договору недійсним.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін , яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянт при наданих йому можливостях, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, підставності своїх вимог не довів, а доводи останнього зводяться лише до тлумачення норм матеріального права на свою користь та не спростовують дійсних обставин справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Італтекст»с. Батрадь Закарпатської області відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 31.08.2011 р. у справі № 11/95 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи № 11/95 повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.