Ухвала

від 18.02.2011 по справі 2/61-1022

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"18" лютого 2011 р.Справа № 2/61-1022 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вул. Наливайка, 1/4, м. Теребовля, Тернопільської області, 48100

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Стамар-Вест" вул. Гайова, 21А, м. Тернопіль, 46006

про стягнення 96 185 грн. 32 коп. заборгованості та 3% річних

За участю представників сторін:

позивача:

відповідача: ОСОБА_3, довіреність №05/11 від 05.01.2011р.

Суть справи: Викладено в рішенні господарського суду Тернопільської області № 2/61-1022 від 13.07.2010р.

Приймаючи до уваги, що:

Заявою від 09.02.2011р. відповідач звернувся в суд з проханням визнати наказ господарського суду Тернопільської області № 2/61-1022 від 26.07.2010р. таким, що не підлягає виконанню.

Пояснює, що:

- він частково погасив заборгованість в сумі 14 000 грн., перерахувавши їх позивачеві платіжними дорученнями №113 від 13.10.2010р.; №118 від 21.10.2010р.; №114 від 28.10.2010р.

- 22.11.2010р. між сторонами був укладений договір. В якому сторони узгодили, що відповідач повинен сплатити позивачеві, згідно встановленого ним графіку, суму 81 799 грн. 50 коп. до квітня 2011р.

Вважає, що зобов'язання по рішенню суду припинилось по домовленості сторін. У зв'язку з чим, наказ суду слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позивач пояснень по даній справі не надав.

При ознайомленні з поданими в суд документами встановлено:

Згідно п. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, якщо даний наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником або з інших причин.

Із наданих в суд документів вбачається, що кошти в сумі 14 000 грн. перераховані платіжними дорученнями №113 від 13.10.2010р.; №118 від 21.10.2010р.; №114 від 28.10.2010р. за виконані роботи по акту 2710/02 від 28.11.2008р.

В позовній заяві №2/2 від 01.06.2010р. не зазначено такого номеру акту виконаних робіт.

Тому у суду немає підстав вважати, що кошти в сумі 14 000 грн. перераховані в погашення заборгованості по рішенню господарського суду Тернопільської області від 13.07.2010р.

Відтак і немає причини вважати, що обов'язок відповідача відсутній частково на 14 000 грн.

2) Відповідач в заяві від 09.02.2011р. стверджує, що договір від 22.11.2010р. згідно ст. 604 Цивільного кодексу України припиняє зобов'язання за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням. Тому зобов'язання, які виникли по справі № 2/61-1022 припинилися. У зв'язку з чим просить визнати наказ № 2/61-1022 від 26.11.2010р. таким, що не підлягає виконанню.

Прохання відповідача є не законним з наступних підстав:

а) Cт. 604 Цивільного кодексу України поширюється на всі види зобов'язань, незалежно від підстав їхнього виникнення. Тобто, норми цієї статті є загальними стосовно зобов'язань з договорів, внаслідок заподіяння шкоди та інших позадоговірних зобов'язань.

Відтак, дана стаття, на яку посилається відповідач, до правовідносин по виконанню рішення господарського суду не розповсюджується. Та не тільки дана стаття, але й положення усього Цивільного кодексу України до правовідносин по виконанню рішень суду не відноситься.

Тому суд не приймає до уваги твердження заявника, що виконання рішення може бути припинено за домовленістю сторін шляхом укладення договору про сплату боргу, по якому суд виніс рішення, і по якому державною виконавчою службою проводиться виконавче провадження.

В процесі виконання судового рішення сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Дана мирова угода, в разі невиконання сторонами її умов, є документом, що підлягає виконанню Державною виконавчою службою (ст.121 Господарського процесуального кодексу; ст. 3,11-1,18 Закону України «Про виконавче провадження»)

б) Крім того, із договору від 22.11.2010р. неможливо встановити, на підставі чого (якого зобов'язання) «Сторона №1»зобов'язується сплатити «Стороні №2»суму 81 799 грн. 50 коп.

Тобто, даний договір не підтверджує, що відповідач по договору від 22.11.2010р. зобов'язується сплатити позивачеві суму боргу, яка випливає із зобов'язань виконання судового рішення, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання.

Заключення договору від 22.11.2010р. не припиняє обов'язок відповідача (боржника) щодо зобов'язань по рішенню господарського суду.

Тому суд, не може наказ господарського суду Тернопільської області №2/61-1022 від 26.07.2010р. визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, прохання відповідача задоволене бути не може.

3) Згідно ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає заяву боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню в десятиденний строк.

Тому прохання позивача відкласти розгляд справи до уваги не приймається.

Керуючись вищезазначеним, ст. 86, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1) В проханні відповідача визнати наказ №2/61-1022 від 26.07.2010р. таким, що не підлягає виконанню -відмовити.

2) Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя В.О. Колубаєва